18.03.25
22-ц/812/480/25
Провадження № 22-ц/812/480/25
іменем України
17 березня 2025 року м. Миколаїв
справа № 489/4661/24
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,
із секретарем - Богуславською О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 14 січня 2025 року суддею Микульшиною Г.А. в приміщенні цього ж суду, (повний текст складено того ж дня), у цивільній справі за позовом
Акціонерного товариства «Акцент-Банк»
до ОСОБА_1
про стягнення кредитної заборгованості,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У червні 2024 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до ОСОБА_1 з вказаним вище позовом.
Позивач зазначав, що13 серпня 2020 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку, в зв'язку з чим ним було підписано відповідну анкету-заяву. На підставі вказаної анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Банк свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі та відповідно до умов Договору. Проте, відповідач своїх зобов'язань перед банком не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 28 травня 2024 року складає 146 215,66 грн, з яких заборгованості за кредитом - 87 912,62 грн та заборгованості по відсотками - 58 303,04 грн.
У поданому до суду відзиві відповідач ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на недоведеність факту укладання кредитного договору в письмовій формі, оскільки анкета-заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника та є лише електронною формою документа без обов'язкових умов та реквізитів. Зокрема в ній не зазначено суму кредиту, розмір відсотків за його використання, строк кредитування та інших істотних умов. Також відповідач зазначав, що надані позивачем розрахунки заборгованості не є належним доказом отримання ним грошових коштів.
У запереченнях на відзив банк зазначав, що позичальником у встановленому діючим законодавством порядку було підписано паспорт споживчого кредиту, який містить вичерпні відомості про умови кредитування та є невід'ємною частиною кредитного договору згідно висновків. Підписання паспорту споживчого кредитування є підтвердженням факту погодження умов та правил надання кредитних коштів, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 342/180/17.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2025 року позов задоволено частково. З ОСОБА_1 на користь банку стягнуто 87 912,62 грн заборгованості за тілом кредиту.
Рішення суду мотивовано доведеністю отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, що підтверджується випискою за картковим рахунком, яка є належним доказом розміру заборгованості за кредитним договором.
Натомість з доданих до позовної заяви доказів неможливо встановити суму коштів, яка була сплачена ОСОБА_1 на погашення процентів за кредитним договором, а ухвала суду про надання такої інформації позивачем АТ «Акцент-Банк» не виконана.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з банку 309 932, 42 грн.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Свої вимоги апелянт мотивував тим, що між ним та банком не було погоджено розмір процентів, які він повинен сплачувати за користування отриманими кредитними коштами, однак витративши 397 845, 04 грн кредитних коштів, на погашення кредиту ним сплачено 251 629, 38 грн, таким чином він переплатив позивачу 309 932, 42 грн.
Узагальнені доводи інших учасників
У відзиві на апеляційну скаргу банк просив відмовити ОСОБА_1 у
задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на доведеність погодження умов укладення кредитного договору шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви, з зазначенням про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг; безпідставним застосуванням судом позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 в якій був відсутній паспорт споживчого кредитування, натомість у справі, яка переглядається, такий паспорт наявний та підписаний позичальником.
Також позивач посилався на підписання позичальником Паспорту споживчого кредитування, що дає підстави для стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами.
2.Мотивувальна частина
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явились, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що 13 серпня 2020 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що підписана ним Анкета-Заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, а також те, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення, погодився з його умовами та погодився отримати примірник договору шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. Крім того відповідач погодився з тим, що зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті А-Банку.
На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг а А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку.
Також позичальником підписано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».
Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено випискою по рахунку.
За період з 13 серпня 2020 року по 28 травня 2024 року банком нараховано ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 146 215,66 грн, що складається з заборгованості за кредитом - 87 912,62 грн та заборгованості за відсотками - 58 303,04 грн.
Дійшовши висновку про недоведеність погодження умов нарахування процентів за кредитом та інших платежів, суд першої інстанції відмовив у їх стягненні.
згідно укладеного між сторонами договору анкета-заява не містить.
Також відповідач підписав електронним цифровим підписом, що сторонами не спростовується, Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який містить інформацію щодо загальної вартості кредиту, строку кредитування, ліміту кредиту, процентної ставки, порядку повернення кредиту та штрафних санкцій.
До позовної заяви, крім анкети-заяви, підписаної позичальником, представник банку додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», який не підписаний позичальником.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно частини1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ «АКЦЕНТ-БАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші.
Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Щодо підписання позичальником Паспорта споживчого кредиту, колегія суддів враховує наступне.
Стаття 9 Закону України "Про споживче кредитування" визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) дійшла висновку про те, що "під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту".
Зі змісту Паспорту споживчого кредиту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
Враховуючи, що матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у Паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16 липня 2024 року у справі № 686/9664/21 (провадження № 61-13455ск23).
Одночасно колегія суддів враховує, що згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
В супереч зазначеним вимогам, заперечуючи проти розміру заборгованості, відповідач ОСОБА_1 власного її розрахунку не надав.
Також не може бути задоволене клопотання відповідача ОСОБА_1 про стягнення з АТ «Акцент-Банк» на його користь 309 932, 42 грн, що були сплачені за час користування кредитними коштами та зараховані банком на погашення процентів за кредитом, тоді як розмір процентів не був погоджений під час укладення кредитного договору.
Такий довід апелянта не підтверджений будь-яким розрахунком та не заявлявся і не був предметом розгляду в суді першої інстанції.
Крім цього, у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача посилався на безпідставне застосуванням судом першої інстанції позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, в якій був відсутній паспорт споживчого кредитування, натомість у справі, яка переглядається, такий паспорт наявний та підписаний позичальником.
Цей довід колегія суддів оцінює критично, оскільки суд першої інстанції на зазначені висновки Верховного Суду не посилався.
Не впливає на висновки апеляційного суду і посилання позивача на підписання позичальником Паспорту споживчого кредитування, що на його думку дає підстави для стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами, оскільки банк не оскаржував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами.
З огляду на вище викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з повним з'ясуванням обставин справи, є правильним та обґрунтованим.
За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.
Відповідно статті 357 ЦПК, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 листопада 2024 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 .
Згідно зі статтею 141 ЦПК України між сторонами підлягають розподіленню судові витрати, сплачені позивачем при подачі позовної заяви та при подачі сторонами апеляційних скарг.
Проте, оскільки апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, судові витрати апелянта залишаються за його рахунок.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: Т.Б.Кушнірова
Н.О.Шаманська
Повну постанову складено 18 березня 2025 року