18 березня 2025 року ЛуцькСправа № 140/103/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 28.09.1987 по 26.02.1988 в СПТУ №25 за професією водій автомобіля категорії «В», «С» на підставі свідоцтва про навчання № НОМЕР_1 та уточнюючих довідок Любешівського фахового коледжу ЛНТУ від 08.02.2024 та періоду роботи з 03.02.2010 по 10.09.2015 в ТзОВ «Сибтранс» на посаді водія, на підставі трудової книжки серії НОМЕР_2 ; зобов'язання зарахувати до страхового стажу період навчання з 28.09.1987 по 26.02.1988 в СПТУ №25 за професією водій автомобіля категорії «В», «С» на підставі свідоцтва про навчання № НОМЕР_1 та уточнюючих довідок Любешівського фахового коледжу ЛНТУ від 08.02.2024 та періоду роботи з 03.02.2010 по 10.09.2015 в ТзОВ «Сибтранс» на посаді водія, на підставі трудової книжки серії НОМЕР_2 .
В обґрунтування позову позивач вказує, що 28.10.2024 ОСОБА_1 повторно звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про зарахування до страхового стажу, який враховується при призначенні пенсії періоду навчання з 28.09.1987 по 26.02.1988 в СПТУ №25 за професією водій автомобіля категорії «В», «С» на підставі свідоцтва про навчання № НОМЕР_1 та уточнюючих довідок Любешівського фахового коледжу ЛНТУ від 08.02.2024 та періоду роботи з 03.02.2010 по 10.09.2015 в ТзОВ «Сибтранс» на посаді водія, на підставі трудової книжки серії НОМЕР_2 .
Відповідач листом від 28.11.2024 проінформував позивача, що для вирішення питання права на призначення пенсії доцільніше звернутися до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) з оригіналами документів. Також додатково повідомив, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), передбачено, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992. в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19.06.2023.
Позивач не погоджується з такою позицією відповідача та вказує, що припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи, якщо такий стаж набутий до ухвалення відповідних рішень. Тому для захисту своїх прав звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.
Ухвалою судді від 13.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.19).
У поданому до суду відзиві на позовну заяву від 29.01.2025 представник відповідача заперечує проти позову. В обґрунтування своєї позиції вказує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.12.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796- XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За принципом екстериторіальності заяву та додані до неї документи було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За результатами розгляду наданих документів та даними, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області встановлено, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 17 років 5 місяців і 10 днів. До страхового стажу не враховано період навчання з 28.09.1987 по 26.02.1988 згідно свідоцтва № НОМЕР_1 , оскільки в документі не зазначена присвоєна кваліфікація по закінченню навчання.
За наданими документами ОСОБА_1 проживав у зоні гарантованого добровільного відселення 35 років 6 місяців 8 днів, станом на 01.01.1993 - 4 роки 7 місяців і 11 днів. ОСОБА_1 має право на зниження пенсійного віку на 6 років, пенсійного віку 54 роки досягне в 2024 році. При цьому необхідний страховий стаж для права на пенсію становить 25 років (страховий стаж 31 рік, встановлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2024 році, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку).
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 28.12.2023 прийнято рішення № 032950009527 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, оскільки на момент звернення відсутній необхідний страховий стаж 25 років.
08.11.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою в порядку Закону України «Про звернення громадян», у якій просив зарахувати до страхового стажу, який враховується при призначенні пенсії, період навчання з 28.09.1987 по 26.02.1988 в СПТУ № 25 за професією водій автомобіля категорії «В», «С» на підставі свідоцтва про навчання № НОМЕР_1 та уточнюючих довідок Любешівського фахового коледжу ЛНТУ та періоду роботи з 03.02.2010 по 10.09.2015 в ТзОВ «СибТранс» на посаді водія відповідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 . За результатами розгляду звернення листом від 28.11.2024 №15758-14929/П-02/8-0300/24 Головним управлінням позивачу надана відповідь щодо порушеного питання.
Відповідач наголошує, що 06.01.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796- XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», долучивши довідки від 08.02.2024 №1028 та №1048, видані Відокремленим структурним підрозділом «Любешівський технічний фаховий коледж Луцького національного технічного університету» про навчання в Любешівському СПТУ № 25 та перейменування вказаного навчального закладу. З урахуванням зазначеного Порядку заява про призначення пенсії за принципом екстериторіальності розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. При визначенні права позивача на пенсію за результатами розгляду документів, спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області встановлено: вік заявника 55 років, страховий стаж становить - 17 років 10 місяців 09 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховані всі періоди роботи згідно наданих документів.
Звертає увагу суду, що до страхового стажу позивача зараховано період навчання з 28.09.1987 по 26.02.1988, що підтверджується формою РС-право. Таким чином, позовна вимога про зарахування до страхового стажу, який враховується при призначенні пенсії, періоду навчання з 28.09.1987 по 26.02.1988 в СПТУ №25 за професією водій автомобіля категорії «В», «С» на підставі свідоцтва про навчання № НОМЕР_1 та уточнюючих довідок Любешівського фахового коледжу ЛНТУ є безпідставною.
Відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), передбачено, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992. в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19.06.2023. Починаючи з 19.06.2023, обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних державах, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів.
Таким чином, до страхового стажу позивача відсутні підстави для зарахування періоду роботи з 03.01.2010 по 10.09.2015 в російській федерації згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с.21-43).
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14).
У період з 28.09.1987 по 26.02.1988 позивач навчався в СПТУ №25 за професією водій автомобіля категорії «В», «С» , що підтверджується свідоцтвом про навчання № НОМЕР_1 (а.с. 12, 34) та довідкою Любешівського фахового коледжу ЛНТУ від 08.02.2024 №1048 (а.с.10, 42).
Як вбачається із записів №4 та №5 трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.07.1990 позивач у період з 03.02.2010 по 10.09.2015 працював водієм у Товаристві з обмеженою відповідальністю «СибТранс» (а.с.13,38).
26.12.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії (а.с.28).
Вказана заява та додану до неї документи за принципом екстериторіальності передано ГУ ПФУ у Донецькій області, рішенням якого №032950009527 від 28.12.2023 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку в зв'язку з тим, що відсутній необхідний страховий стаж (25 років, за наявності страхового стажу 17 років 5 місяців та 10 днів), а тому заявник не має права на призначення пенсії відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.5, 40). Вказане рішення позивач не оскаржував.
08.11.2024 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про зарахування до страхового стажу, який враховується при призначенні пенсії, період навчання з 28.09.1987 по 26.02.1988 в СПТУ № 25 за професією водій автомобіля категорії «В», «С» на підставі свідоцтва про навчання № НОМЕР_1 та уточнюючих довідок Любешівського фахового коледжу ЛНТУ та періоду роботи з 03.02.2010 по 10.09.2015 в ТзОВ «СибТранс» на посаді водія відповідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с.7).
За результатами розгляду звернення листом від 28.11.2024 №15758-14929/П-02/8-0300/24 Головним управлінням позивачу надана відповідь, у якій для вирішення питання права на призначення пенсії рекомендовано звернутися до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) з оригіналами документів (а.с.8-9).
Вважаючи вказані дії щодо не врахування періодів навчання та роботи до страхового стажу, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною третьою цієї статті прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, не може перевищувати 6 років.
Як слідує з рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №032950009527 від 28.12.2023 позивач станом на 01.01.9093 проживав у зоні гарантованого добровільного відселення 04 роки 07 місяців 11 днів, тобто це питання не є спірним в межах даного позову.
Отже, суть спору між сторонами у даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності у позивача необхідного страхового стажу.
За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Виходячи з вищенаведеного, відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV, наявність страхового стажу для призначення пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону №796-ХІІ має становити не менше 25 років (31-6) на момент досягнення пенсійного віку.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника, а в разі відсутності трудової книжки або ж якщо в останній відсутні певні записи або вони є неточними, підтвердження трудового стажу здійснюється за допомогою інших даних та документів.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі №235/805/17, від 06.12.2019 у справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі №500/1561/17, від 05.12.2019 у справі №242/2536/16-а.
З відзиву на позовну заяву, наданого ГУ ПФУ у Волинській області слідує, що до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано період навчання з 28.09.1987 по 26.02.1988, що підтверджується формо ю РС-право (а.с.42 зворот).
Тобто спірним питання у цій справі є незарахування ГУ ПФУ у Волинській області періоду роботи з 03.02.2010 по 10.01.2015 на посаді водія у ТзОВ «Сибтранс», оскільки воно знаходиться на території російської федерації.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач, зокрема 03.02.2010 був прийнятий у ТзОВ «Сибтранс» на посаду водія на всі марки автомобілів згідно наказу від 03.02.2010 (запис №4) та 10.09.2015 був звільнений із займаної посади у зв'язку з припинення трудового договору згідно наказу від 10.09.2015 (запис №5) (а.с.13 зворот).
Вказані записи в трудовій книжці містять посилання на відповідні документи, на основі яких вони вчинені (накази) та не містять помилок, неточностей, підтирань чи виправлень, а тому не викликають сумнівів у їх достовірності.
Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 4 Закону №1058-IV передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно з абзацом другим, третім статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Статтею 7 названої Угоди визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
З матеріалів справи слідує, що органи Пенсійного фонду України, відмовляючи позивачу у зарахуванні періоду роботи з 03.02.2010 по 10.01.2015 до страхового стажу, покликалися виключно на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Однак, суд вважає такі доводи неприйнятними, адже у силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні прави громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Позиція органу Пенсійного фонду суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Таким чином, увесь офіційно набутий трудовий стаж позивача на території російської федерації підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Отже, враховуючи, що спірний період роботи ОСОБА_1 на території російської федерації з 03.02.2010 по 10.01.2015 підтверджений належними доказами, суд вважає, що ГУ ПФУ у Волинській області, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому з метою захисту порушених прав позивача суд доходить висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 03.02.2010 по 10.09.2015 в ТзОВ «Сибтранс» на посаді водія, на підставі трудової книжки серії НОМЕР_2 та зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоду роботи з 03.02.2010 по 10.09.2015 в ТзОВ «Сибтранс» на посаді водія, на підставі трудової книжки серії НОМЕР_2 .
При цьому суд звертає увагу, що період навчання з 28.09.1987 по 26.02.1988 в СПТУ №25 за професією водій автомобіля категорії «В», «С» зарахований до страхового стажу позивача, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, у зв'язку із задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФУ у Волинській області судовий збір в розмірі 1 211,20 грн, сплачений квитанцією від 16.12.2024 №31 (а.с.4).
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 03.02.2010 по 10.09.2015 в ТзОВ «Сибтранс» на посаді водія, на підставі трудової книжки серії НОМЕР_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 03.02.2010 по 10.09.2015 в ТзОВ «Сибтранс» на посаді водія, на підставі трудової книжки серії НОМЕР_2 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя А.Я. Ксензюк