СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/17990/24
пр. № 3/759/27/25
14 березня 2025 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Жмудь Вікторія Олексіївна, за участю захисника Волкова П.О., розглянувши матеріали, які надійшли з ОПБ УПП у м. Києві ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює у Медичному центрі лікаря Бережного, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 19.08.2024 об 11 год. 54 хв. керував транспортним засобом «Kia Cerato», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить йому на праві власності, та рухався по вул. Гната Юри, 7 у м. Києві з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці, що не реагують на світло. Від огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі у лікаря-нарколога водій відмовився на місці зупинки. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату та час розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив. Жодних клопотань на адресу суду не надходило.
Відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях ЄСПЛ визначає правові підходи щодо розуміння порушення права особи на участь у судовому розгляді як з точки зору принципу процесуальної рівності, так й самої процесуальної поведінки сторони провадження, та наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження («Олександр Шевченко проти України», «Трух проти України», «Пономарьов проти України»). За таких обставин, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Також слід зазначити, що положення ст. 268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Враховуючи наведене, а також те, що захист прав та інтересів ОСОБА_1 здійснює захисник Волков П.О., суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
У судовому засіданні захисник Волков П.О. просив закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, обґрунтовуючи тим, що 19.08.2024 ОСОБА_1 орієнтовно об 11 год. 54 хв. керував власним транспортним засобом «Kia Cerato», д.н.з. НОМЕР_2 , без будь-яких порушень ПДР та був незаконно зупинений працівниками поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в Святошинському районі м. Києва на вулиці Гната Юри, 7. Зупинку вищезазначеного транспортного засобу 19.08.2024 поліцейські обґрунтували нібито порушенням ОСОБА_1 правил дорожнього руху, а саме тим, що водій, керуючи ТЗ наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів. Інформація про вищезазначене порушення ПДР була відображена поліцейським ОСОБА_2 в постанові про накладення адміністративного стягнення серія ЕНА № 2866797 від 19.08.2024. Також постановою серії ЕНА № 2866797 від 19.08.2024 поліцейським накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. У зв'язку з тим, що водій ОСОБА_1 у зазначений в постанові день та час правила дорожнього руху не порушував, у поліцейських ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не було визначених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстав, для зупинки транспортного засобу, яким 19.08.2024 керував ОСОБА_1 , та як наслідок вимагати від нього надати документи для перевірки, вийти із автомобіля для подальшого спілкування з поліцейськими, відповідати на їх питання та бути оглянутим поліцейським на стан сп'яніння. Не погоджуючись з винесеною поліцейським ОСОБА_2 постановою серія ЕНА № 2866797 від 19.08.2024, ОСОБА_1 оскаржив її через Оболонський районний суд міста Києва, який 14.10.2024 ухвалив рішення у справі № 756/10837/24 (провадження № 2-а/756/148/24), яким позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції - задовольнив, скасував постанову серії ЕНА № 2866797 від 19.08.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , провадження у справі про адміністративне правопорушення закрив у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення. Зазначеним рішенням були встановлені наступні обставини, які у подальшому не потребують доказування. Як встановлено судом, в оскаржуваній постанові, не зазначено опис обставин, установлених під час розгляду справи та відсутнє посилання на жоден із доказів, які передбачені ст.251 КУпАП, в тому числі на технічний засіб, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідачем також не надано суду належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, як і не надано доказів на спростування аргументів позивача. Таким чином, враховуючи, що постанова ЕНА № 2866797 від 19.08.2024 не містить посилання на докази, на підставі яких її було винесено, містить висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого нормою КУпАП, яка виключена станом на момент його вчинення, суд констатує, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Отже, враховуючи, що належними та допустимими доказами не підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення. 3 огляду на скасування постанови серії ЕНА № 2866797 від 19.08.2024, винесеної за порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, які стали причиною зупинки транспортного засобу під його керуванням, належні та допустимі докази порушення водієм ОСОБА_1 ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», давали право працівникам поліції 19.08.2024 об 11 год. 54 хв. здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього, в матеріалах даної справи - відсутні. А тому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що водій ОСОБА_1 19.08.2024 об 11 год. 54 хв. допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій ОСОБА_1 не був зобов'язаний виконувати. При цьому, всі складені поліцейськими 19.08.2024 процесуальні документи відносно ОСОБА_1 після незаконної зупинки транспортного засобу під його керуванням не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Такі висновки повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17. Окрім зазначеного, слід звернути увагу на те, що за ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Зазначене вище також дублюється у спеціальному акті - в п.1 Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС № 1395 від 07.11.2015, водій, стосовно якого у поліцейських є достатні підстави вважати, що він перебуває у стані сп'яніння, підлягає відстороненню від керування цими авто та огляду на стан сп'яніння. Однак, всупереч правопорушення, водій ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідного документу встановленої форми, а саме, акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, про що також було зазначено ОСОБА_1 в поясненнях до протоколу. За таких обставин, працівником патрульної поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення були грубо порушенні вимоги КУпАП та Інструкції, що є підставою для висновку про відсутність у діях водія ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також захисником було подано письмове клопотання про визнання копій відеозаписів з карт пам'яті портативних відеореєстраторів поліцейських № 476459 та № 231814 від 19.08.2024 недопустимими доказами. Дане клопотання захисник обґрунтовує тим, що ним до матеріалів даної справи долучений супровідний лист начальника ВАП УПП в м. Києві Аліни Ольховської від 02.09.2024 № 28253/41/11/4-2024 з інформацією про надсилання до Святошинського районного суду міста Києва адміністративних матеріалів відносно громадян, в тому числі і ОСОБА_1 , а саме протоколу ААД № 825962 та диску. При ознайомленні з матеріалами справи йому були надані незавірені ЕЦП копії відеозаписів з портативних відеореєстраторів поліцейських ОСОБА_3 та ОСОБА_2 № 476459 та № 231814 від 19.08.2024, створених 29.08.2024 року. Наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026 (зареєстрований Міністерстві юстиції України 11.01.2019 за № 28/32999) затверджена Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до п. 5 ч. 1 розділу VII Інструкції (Обов'язки працівника поліції, пов?язані із застосуванням технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису) встановлено, що під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам. Згідно з ч. 6 розділу VIII Інструкції (Загальний порядок зберігання та видачі відеозаписів) встановлено, що Дозвіл на копіювання та видачу відеозаписів надається відповідальній особі виключно за рішенням керівника цього органу, підрозділу поліції. Копіювання та видача відеозапису проводяться відповідальною особою на підставі відповідного письмового доручення керівника органу, підрозділу поліції або особи, яка виконує його обов'язки. У разі копіювання та видачі відеозапису робиться відмітка в Журналі обліку копіювання та видачі відеозаписів зі стаціонарної системи або в Журналі обліку. Зазначене доводить порушення працівниками поліції встановленого наказом від 18.12.2018 № 1026 порядку копіювання та видачі Святошинському районному суду міста Києва відеозаписів з карт пам'яті портативних відеореєстраторів № 476459 та № 231814 від 19.08.2024, що робить зазначені відеозаписи недопустими доказами у справі, які суд не може брати до уваги. Положеннями ст. 256 КУпАП встановлені вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, а саме: ст. 278 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. З огляду на викладене, протокол про адміністративне правопорушення ААД № 825962 від 19.08.2024 складений всупереч вимогам ст. 256 КУпАП - в ньому зазначено посилання на недопустимі докази, а саме на відеозаписи з портативних відеореєстраторів № 476459 та № 231814 від 19.08.2024 року. Особа, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне в судовому порядку. Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім того, захисником було подано письмове клопотання про визнання направлення ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану сп'яніння, складеного поліцейським ОСОБА_2 19.08.2024 недопустимим доказом. Дане клопотання захисник обґрунтовує тим, що направлення складене поліцейським ОСОБА_2 о 12 год. 08 хв., який фактично огляд ОСОБА_1 з метою виявлення ознак сп'яніння не проводив, а тому зазначені в направленні ознаки сп'яніння ОСОБА_1 є неправдивою та недостовірною інформацією, сторона захисту ставить направлення під сумнів та як наслідок це є підставою для визнання направлення недопустимим доказом у даній справі. Зазначений в направленні «протокол серія ААД № 825962» поліцейським ОСОБА_2 не складався та о 12 год. 08 хв. іншою особою складений не був. Це доводить, що поліцейський ОСОБА_2 зазначив в направленні недостовірні дані. Також у направленні невідомою особою закреслено слово «доставив», що фактично змінило його зміст, а тому сторона захисту ставить направлення під сумнів. У направлені відсутня інформація, що ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в медичному закладі відмовився. Зазначене є підставою для визнання направлення недопустимим доказом у справі. З огляду на викладені обставини сторона захисту ставить направлення під сумнів, а тому є підстави для визнання направлення недопустимим доказом у даній справі. Крім того, зазначив, що інспектор ОСОБА_2 не був присутній під час огляду та відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Також захисник зазначив, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що зафіксовано на відеозаписах. Працівники поліції були зобов'язані доставити його до медичного закладу після того, як ОСОБА_1 приблизно через 5 хв. після розмови із ним (захисником Волковим П.О.) повідомив, що готовий їхати до медичного закладу, оскільки протокол фактично складений не був, а посилання працівників поліції на те, що матеріали майже складені не відповідає дійсності. Протокол був складений о 12 год. 46 хв.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що він працює інспектором УПП в м. Києві ДПП. Влітку 2024 року був зупинений водій ОСОБА_1 за порушення правил дорожнього руху - не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом та не пропустив пішоходів. Під час спілкування з водієм у останнього були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, було проведено візуальний огляд водія та встановлено такі ознаки як тремтіння рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, водій помітно нервував, сіпався. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі у лікаря-нарколога, на що водій відмовився. Після цього, водієві були роз'яснені права та повідомлено, що стосовно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за порушення п. 2.5 ПДР України. Оскільки була чітка відмова водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння ним було прийнято рішення про складення протоколу. Після складення протоколу водієві було повідомлено, що він відсторонений від керування транспортним засобом. Також пояснив, що водій ОСОБА_1 був зупинений на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Ознаки ДТП на транспортному засобі не були причиною зупинки. Крім того, зазначив, що особі дублікат направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не видається. Дане направлення складається для лікаря-нарколога. Інспектор ОСОБА_2 був присутній. У направленні закреслюється слово «доставлений», коли водій відмовляється від огляду у медичному закладі. Дане слово було закреслене інспектором ОСОБА_2 .
У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що він працює інспектором УПП в м. Києві ДПП. Влітку 2024 року було зупинено водія ОСОБА_1 за порушення правил дорожнього руху - не пропустив пішоходів, які рухалися по пішохідному переході. Під час спілкування з водієм у останнього були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, які саме не пам'ятає. У подальшому пояснив, що у водія було виявлено тремтіння рук, звужені зіниці очей. Ознаки сп'яніння були виявлені ним та інспектором ОСОБА_3 . Водій поводив себе агресивно, намагався уникнути відповідальності. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі у лікар-нарколога, на що водій відмовився. Водієві були роз'яснені права та повідомлено, що стосовно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за порушення п. 2.5 ПДР України. Він складав направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ним було закреслено слово «доставлений», оскільки водій не доставлявся до медичного закладу. Дане направлення водієві не вручається. Після складення протоколу водієві було повідомлено, що він відсторонений від керування транспортним засобом. Також пояснив, що водій ОСОБА_1 був зупинений на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Вислухавши доводи захисника Волкова П.О., пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ретельно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 825962 від 19.08.2024, який складений стосовно ОСОБА_1 ; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції стосовно ОСОБА_1 від 19.08.2024; копію постанови серії ЕНА № 2866797 від 19.08.2024 стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП; відеозаписи із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) співробітників УПП у м. Києві ДПП, які містяться на диску DVD-R; копію рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14.10.2024; копію листа УПП у м. Києві ДПП від 14.11.2024 № 2115-аз441/11/14/02-2024 з додатками; копію клопотання ОСОБА_1 від 19.08.2024, суддя дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Тобто, з вказаних норм вбачається, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Насамперед слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 825962 від 19.08.2024, який складений стосовно ОСОБА_1 , та додатки до нього загалом складені у відповідності до вимог КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 07.11.2015 №1395, а отже відповідає вимогам діючого законодавства.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп'яніння, оформлення результатів такого огляду регулюються Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я від 09.11.2015 № 1452/735, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103.
Відповідно до положень ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Також у розділах ІІ та ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, зазначено, що форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Відповідно до п. 6-8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Надаючи оцінку доводам захисника Волкова П.О., суд дійшов до висновку, що вони є безпідставними, враховуючи таке.
У судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1 19.08.2024 об 11 год. 54 хв. керував транспортним засобом «Kia Cerato», д.н.з. НОМЕР_2 , рухався по вул. Гната Юри, 7 у м. Києві та був зупинений працівниками поліції. Під час спілкування з працівниками поліції у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці, що не реагують на світло, та запропоновано проїхати до медичного закладу для проведення огляду на стан сп'яніння, на що водій відмовився. Також водієві було повідомлено про його права, ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення та про відсторонення від керування транспортним засобом. Вказане підтверджується відеозаписами з нагрудних бодікамер працівників поліції, які містяться на диску DVD-R та були дослідженні у судовому засіданні.
Так, надані на дослідження відеозаписи з місця події містять інформацію щодо руху транспортного засобу та процедуру відмови водія від запропонованого огляду на стан сп'яніння. Записом з відеореєстратора, що встановлений у патрульному автомобілі екіпажу патрульної поліції підтверджений рух транспортного засобу «Kia Cerato», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
А відеозаписами з нагрудних бодікамер працівників поліції БК № 476459 та з БК № 231814 підтверджено відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Підстав для визнання відеозаписів неналежними доказами суд не вбачає. Дії поліцейських щодо фіксування виявленого правопорушення технічними засобами відеозапису узгоджуються з положеннями ст. 266 КУпАП та п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Крім того, Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 № 1023, не передбачено, що копії відеозаписів з портативних відеореєстраторів (бодікамер) мають завірятися ЕЦП. Копіювання відеозаписів, які долучені до протоколу здійснено відповідно до вимог даної Інструкції.
Також вказані відеозаписи узгоджуються з іншими вищевказаними доказами в справі, є належними та допустимими доказами, а відтак, долучені до справи відеозаписи у відповідності до ст. 251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення.
Твердження захисника про те, що водій ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що, на його думку, підтверджується відеозаписами з нагрудних бодікамер працівників поліції, на яких зафіксовано, що водій ОСОБА_1 приблизно через 5 хв. після відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі підійшов до працівників поліції, які перебували у службовому автомобілі та оформлювали матеріали, а саме складали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, та повідомив, що він вже готовий їхати до лікувального закладу, не беруться судом до уваги, з тих підстав, що працівниками поліції була зафіксована відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Також щодо тверджень захисника про те, що водій ОСОБА_1 був незаконно зупинений працівниками поліції, то слід зазначити, що предметом розгляду у цій справі є оцінка дій працівників поліції при складені протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі порушення п. 2.5 ПДР України. Законність підстави зупинки транспортного засобу не охоплюється диспозицією ст. 130 КУпАП.
Захисником не зазначено, яким чином правомірність дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння, і як саме це впливає на встановлений факт відмови водія від проходження такого огляду.
Крім того, слід зазначити, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП зобов'язує суддю встановити чи був факт відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи ні. При цьому, суддя не встановлює факту перебування особи в тому чи іншому сп'янінні.
Також доводи захисника при розгляді справи зводилися до допущених порушень ст. 251, 256, 266 КУпАП, допущені при виготовленні та заповненні матеріалів провадження.
Однак, за умов очевидності дослідженої сукупної доказової бази, недоліки посадових осіб при складанні протоколу та інших процесуальних документів, за своєю правовою природою є способом процесуальної фіксації певного факту, обставини якого встановлюються та доповнюються іншими доказами, є проявом правового пуризму на шкоду інтересам правопорядку та правосуддя.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Сутяжник проти Росії» від 23.07.2009 суд зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Не кожен дефект певного адміністративного акта, яким є й протокол про адміністративне правопорушення, робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а формальні порушення взагалі не впливають на його дійсність.
Суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відтак, оцінюючи сукупність доказів, з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що вони у повному обсязі доводять винуватість водія ОСОБА_1 за наведених вище обставин.
Таким чином, враховуючи, що по справі зібрано достатньо доказів, які у сукупності не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості та які підтверджують ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке є умисним, грубим та суспільно небезпечним, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у межах, установлених у санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Накладення такого стягнення на ОСОБА_1 відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу.
Положеннями ст. 401 передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
У розпорядженні суду відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
З огляду на вище викладене та керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 7, 9, 23, 401, 245, 251, 252, 266, 280, 283-285, 294 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 к., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн 60 к.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя Святошинського
районного суду міста Києва В.О. Жмудь