печерський районний суд міста києва
Справа № 759/15778/24-ц
Пр. № 2-4131/25
14 березня 2025 року Печерський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді Остапчук Т.В., при секретарі Корнелюка Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних,
Позивач звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з вимогами до відповідача на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) інфляційні втрати за період квітень 2017 - січень 2024 у розмірі 231 440,47 (двісті тридцять одна тисяча чотириста сорок гривень 47 коп.) гривень та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) 3 % річних за період 06.04.2017-31.01.2024 у розмірі 52 580,27 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот вісімдесят гривень 27 коп.). В обґрунтування своїх позовних вимог, посилається на те, що, 28.02.2017 Святошинським районним судом міста Києва по справі № 759/11340/16-ц ухвалено рішення, яким задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : заборгованість за договором позики від 30.05.2016 року у сумі 247 600,00, три відсотки річних у сумі 1 404 грн 20 коп, проценти від суми основного боргу у розмірі облікової ставки НБУ за весь період у розмірі 7 831 грн 61 коп. Разом 256 835 грн 81 коп. У зв'язку з тим, що відповідачем не було виконано рішення суду в добровільному порядку, Святошинським ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) 29.06.2017 відкрито виконавче провадження № 54030635. Досить значний час рішення суду не виконувалося і в примусовому порядку. 13.09.2023 Святошинським ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) було стягнуто з Відповідачки та перераховано на користь Позивача 3 841,53 гривень. 31.01.2024 Святошинським ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) було стягнуто з Відповідачки та перераховано на користь Позивача 252 892,27гривень. Позивач вважає, що має право на стягнення з Відповідача інфляційних збитків та 3 % річних за період існування боргу поза терміном, що розглядався Святошинським районним судом міста Києва та Апеляційним судом міста Києва, тобто з 05.04.2017 до дати стягнення коштів з Відповідача. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05.08.2024 року матеріали цивільної справи 759/15778/24 передано до Печерського районного суду міста Києва. Ухвалою Печерського районого суду міста Києва від 04.11.2024 року прийнято до провадження та призначено в порядку позовного спрощеного провадження. В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву, де позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення. Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщення оголошення на сайті Печерського районного суду м.Києва, а тому, в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином. Відзив від відповідача не надійшов. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. З урахуванням викладеного, ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи. Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Дослідивши матеріали справи суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини. Судом встановлено, що 28.02.2017 Святошинським районним судом міста Києва по справі № 759/11340/16-ц ухвалено рішення, яким задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : заборгованість за договором позики від 30.05.2016 року у сумі 247 600,00, три відсотки річних у сумі 1 404 грн 20 коп, проценти від суми основного боргу у розмірі облікової ставки НБУ за весь період у розмірі 7 831 грн 61 коп. Разом 256 835 грн 81 коп. 05.04.2017 ухвалою Апеляційного суду міста Києва рішення Святошинського районного суду міста Києва по справі № 759/11340/16-ц залишено без змін, апеляційна скарга ОСОБА_2 відхилена. Отже, рішення Святошинського районного суду міста Києва по справі № 759/11340/16-ц набрало законної сили 05.04.2017. У зв'язку з тим, що Відповідачем не було виконано рішення суду в добровільному порядку, Святошинським ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) 29.06.2017 відкрито виконавче провадження № 54030635. Досить значний час рішення суду не виконувалося і в примусовому порядку. 13.09.2023 Святошинським ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) було стягнуто з Відповідачки та перераховано на користь Позивача 3 841,53 гривень. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. У разі невиконання рішення суду, у кредитора виникає право стягнути суми, передбачені договором, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України. Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Частиною першої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Щодо стягнення інфляційних втрат до суд виходить із наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, законом встановлено розмір процентів за прострочення виконання зобов'язання на рівні 3 % річних, а також обов'язок боржника відшкодувати інфляційні збитки за прострочення виконання грошового зобов'язання. Визначення поняття «грошового зобов'язання» наявне у ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з абз. 5 ч. 1 якої, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом. У п. 22, 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц зазначено, що «за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц». У пунктах 44 та 45 постанови Верховного Суді у справі у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок, що «стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення». Відповідно до п. 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 у кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення. Враховуючи вищевикладене, позивач здійснив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (розрахунок додається), що складають: - Інфляційні втрати у розмірі 231 440,47 гривень. - 3 % річних на суму 52 580,27 гривень. Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку про те що позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідач в добровільному порядку кошти не повернув, тому останні мають бути стягнуті у примусовому порядку. Оскільки рішення ухвалюється на користь позивача, суд на підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 533, 625 ЦК України, ст.ст. 312, 81, 133, 258, 259, 264, 268, 265, 212 -218, 280, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) інфляційні втрати за період квітень 2017 - січень 2024 у розмірі 231 440,47 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) 3 % річних за період 06.04.2017-31.01.2024 у розмірі 52 580,27 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 2840,21 грн Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 Відповідач: ОСОБА_2 : АДРЕСА_2
Суддя Т.В.Остапчук