Справа № 463/9085/24
Провадження № 2/463/238/25
18 березня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі головуючого судді Головатого Р.Я.
з участю секретаря судових засідань Афанасьєва Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 , третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 41199 грн. 96 коп. Як на підставу позову посилається на те, що у зв'язку з виплатою страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту до позивача перейшло право вимоги до відповідача як винуватця ДТП.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 23.03.2021 між ПрАТ «СК «УНІКА» та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу Форд (д.р.н. КА6811CН).
08.08.2021 в м. Львів сталося ДТП за участю автомобіля КІА (д.р.н. НОМЕР_1 ), під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля Форд (д.р.н. НОМЕР_2 ), внаслідок чого останній було пошкоджено.
Згідно з постановою Личаківського районного суду м. Львова від 08.11.2021 (справа №463/9179/21), ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 ПДР України.
На підставі заяви потерпілої особи, Договору добровільного страхування транспортного засобу №LFVNCPS-212N5Q3 та на підставі вимог Закону України «Про страхування», ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування в сумі - 41 199,96 грн. (ПД №241743 від 25.08.2021), що дорівнює вартості відновлювального ремонту ТЗ (74 486,70 грн.) за вирахуванням фізичного зносу - 0,6934.
Враховуючи наведене, на підставі ст.22, 993, 1166, 1188, 1192 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування», до ПрАТ «СК «УНІКА» перейшло право вимоги на отримання від винної особи компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Форд (д.р.н. НОМЕР_2 ), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 08.08.2021 в м. Львів, а тому беручи до уваги те, що згідно з витягом з центральної бази даних МТСБ, поліс ОСЦПВНТЗ на дату ДТП, на транспортний засіб КІА (д.р.н. НОМЕР_1 ) - не укладався/не діяв, просить шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 41199 грн. 96 коп. стягнути з відповідача.
Ухвалою від 05.11.2024 постановлено позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначити судове засідання для розгляду справи по суті 05.12.2024.
03.12.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки на час ДТП був чинний поліс страхування цивільної відповідальності перед третіми особами (зелена карта), тому відповідний позов має бути поданий не до ОСОБА_1 , а до Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Ухвалою судового засідання від 05.12.2024 постановлено залучити до участі у справі в якості третьої особи Моторне (транспортне) страхове бюро України, у зв'язку з чим судове засідання відкладено на 04.02.2025, яке за клопотанням відповідача відкладено на 13.03.2025.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, разом з тим у позовній заяві зазначила, що просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.
Відповідач та його представник на розгляд справи також не з'явилися, разом з тим подали заяву про розгляд справи без їх участі. Крім цього, 12.03.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді Моторного (транспортного) страхового бюро України на адвокатський запит, яке підлягає задоволенню.
Представник Моторного (транспортного) страхового бюро України в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
У відповідності до абз.2 ч.1 ст.244 ЦПК України судом відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 18.03.2025 о 10 год. 20 хв.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.
Сторонами визнано та підтверджується матеріалами справи, що 08.08.2021 у м.Львові на вул.Тракт Глинянський з вини відповідача мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля КІА (д.р.н. НОМЕР_1 ), під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля Форд (д.р.н. НОМЕР_2 ), під керування водія ОСОБА_5 , який був застрахований в ПрАТ «СК «Уніка» відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту №LFVNCPS-212N5Q3.
Вина відповідача у порушенні Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу Форд, д.н.з. НОМЕР_2 , визнається останнім та підтверджується постановою Личаківського районного суду м.Львова від 08.11.2021 (справа №463/9179/21, провадження №3/463/1951/21), яка набрала законної сили 18.11.2021.
ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування в сумі - 41 199,96 грн. (ПД №241743 від 25.08.2021), що дорівнює вартості відновлювального ремонту ТЗ (74 486,70 грн.) за вирахуванням фізичного зносу - 0,6934, яке виплачена позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ФОП ОСОБА_6 , що підтверджується платіжним дорученням №241743 від 25.08.2021.
Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Вказаній нормі кореспондує також ст.27 Закону України «Про страхування».
В той же час відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Пунктом 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Вказана норма кореспондується зі частиною другою статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
У спорах, пов'язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, норми Закону № 1961-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
При цьому, згідно з 10.1. Закону № 1961-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до цього Закону укладаються такі види договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності: внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - внутрішній договір страхування); договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування).
За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, є спеціальними, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, є спеціальними, передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).
Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов'язанні ним є страховик).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, є спеціальними, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
При цьому, відповідно до пп.в п.41.2. Закону № 1961-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".
Оскільки майнову шкоду власнику транспортного засобу Форд (д.р.н. НОМЕР_2 ), який був застрахований в ПрАТ «СК «Уніка» відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту №LFVNCPS-212N5Q3, завдано автомобілем КІА (д.р.н. НОМЕР_1 ), який зареєстрований не на території України та щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України, що підтверджується як його копією, так і відомостями, вказаними у схемі місця ДТП від 08.08.2021, то відповідно до положень пп.в п.41.2. Закону № 1961-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, майнова шкода підлягає відшкодуванню МТСБУ.
Стаття 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), серед яких є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
З позовної заяви вбачається, що позивач пред'явив позов про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, зазначивши відповідачем водія автомобіля КІА (д.р.н. НОМЕР_1 ), цивільно-правова відповідальність якого на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була, що підтверджується витягом з бази Моторного транспортного страхового бюро України.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження звернення позивача до МТСБУ щодо виплати коштів на відшкодування майнової шкоди, відмови МТСБУ у виплаті цих коштів.
Більше того, як вбачається з представленої представником відповідача відповіді на адвокатський запит МТСБУ не виявило звернень від ОСОБА_5 або ПрАТ «СК «УНІКА» щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 08.08.2021 за участі транспортного засобу Ford Fusion з реєстраційним номером НОМЕР_3 .
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Позовом є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову), є предмет і підстава.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Згідно зі статтею 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Згідно із частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Відповідно до частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Статтею 50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року в справа № 344/17464/15-ц (провадження № 61-11184св20) вказано, що «відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справі, в якій наявна обов'язкова співучасть, тобто, коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначено, що підпункт 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, а ні Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а ні ЦК України, а ні будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, а ні у повному обсязі, а ні в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою. Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 22 лютого 2022 року по справі № 201/16373/16-ц).
Зважаючи на вищенаведене, оскільки щодо транспортного засобу КІА (д.р.н. НОМЕР_1 ), який зареєстрований не на території України, був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України, саме на МТСБУ покладено обов'язок із виплати страхового відшкодування (регламентної виплати), однак позивач із заявою про виплату такого не звертався, позовних вимог до МТСБУ чи клопотання про його залучення відповідачем у справі не заявляв, а тому суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог ПрАТ «СК «УНІКА» до ОСОБА_1 відсутні.
Керуючись ст.12, 81, 89, 259, 263-265, 268, 293, 352, 354 ЦПК України, -
ухвалив:
в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 41199 грн. 96 коп. відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», місцезнаходження: 04112, м.Київ, вул.О. Теліги, 6-в, коп.4, код ЄДРПОУ 20033533.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складено 18.03.2025.
Суддя: Р.Я. Головатий