Справа № 545/4887/24
Провадження № 1-в/545/149/25
17 березня 2025 рокум. Полтава
Полтавський районний суд Полтавської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві подання начальника Державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№ 65)» відносно засудженої
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, українки, громадянки України, незаміжньої, з професійно-технічною освітою, на утриманні маючу одну неповнолітню дитину, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ;
раніше судима:
31.10.2013 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ст. 309 ч. 1, 187 ч. 1, 70 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнена 21.01.2016 року умовно-достроково на невідбуту частину покарання 1 рік 1 місяць 2 дні;
16.01.2020 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ст. 358 ч. 1, 15 ч. 2, 185 ч. 2, 185 ч. 2 КК України до 1 року обмеження волі. 04.03.2020 року ухвалою Запорізького апеляційного суду вирок від 16.01.2020 року скасовано, вважати засудженою за ст. 358 ч. 1, 15 ч. 1, 185 ч. 2, 185 ч. 2, 70 ч. 1 КК України до 1 року позбавлення волі;
14.05.2020 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ст. 185 ч. 2, 190 ч. 2, 358 ч. 4, 70 ч. 1, 70 ч. 4 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі. Звільнена 22.09.2020 року за відбуттям строку покарання;
15.11.2021 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ст. 185 ч. 2, 15 ч. 2, 186 ч. 2, 70 КК України до 4 років позбавлення волі, зараховано термін перебування під вартою з 23.01.2021 року по 01.02.2021 року, з 30.03.2021 року по 27.09.2021 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі;
30.09.2022 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ст. 185 ч. 2, 15 ч. 2, 185 ч. 4, 185 ч. 4, 70 ч. 1, 71 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 72 КК України зараховано термін тримання під вартою з 19.01.2022 року по 28.02.2022 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі;
засуджена:
11.05.2023 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ст. 185 ч. 2, 15 ч. 2, 185 ч. 4, 70 ч. 1, 70 ч.4 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 72 КК України зараховано термін перебування під вартою з 23.01.2021 року по 01.02.2021 року включно, з 30.03.2021 року по 27.09.2021 року включно та з 19.01.2022 року по 28.02.2022 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі;
про звільнення від покарання і пом'якшення покарання,-
До Полтавського районного суду Полтавської області з Полтавського апеляційного суду на новий розгляд надійшло подання начальника Державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№ 65)» відносно засудженої ОСОБА_4 , в обґрунтування якого посилаються на те, що 09.08.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким ст. 51 КУпАП викладено в новій редакції, відповідно до якої дрібним вважається викрадення чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В силу ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотню дію у часі, тобто поширюється на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Представник адміністрації виправної колонії та засуджена ОСОБА_4 надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Прокурор не заперечував проти задоволення подання.
Дослідивши матеріали особової справи, суд прийшов до наступного висновку.
Частина перша статті 5 КК України встановлює правило за яким закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, до ст. 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна» були внесені зміни та передбачено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян за ч. 1 ст. 51 КУпАП, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за ч. 2 ст. 51 КУпАП.
Неоподаткований мінімум доходів громадян у частині злочинів або кваліфікації правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 розділу ІV Податкового кодексу України, у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Таким чином, два неоподаткованих мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Зміна максимального розміру дрібного викрадення чужого майна із 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян до 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян є зміною кримінального закону в частині кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, оскільки в тексті кримінального закону цей розмір не визначений і він вказаний в ст. 51 КУпАП.
Судом встановлено, що 15.11.2021 року вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_4 визнана винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, і призначено їй покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 1 рік;
- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України- у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
Зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_4 скоїла крадіжки майна: 06.10.2020 року на суму 415,50 грн., 12.02.2021р. на суму 377,93 грн., 16.02.2021р. на суму 980,90 грн., 29.03.2021р. на суму 862,64 грн.
Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі соціальної пільги за період з 01.07.2020р. по 30.11.2020р. складав 1098,50 грн. (50% розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня). Тобто, 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян за цей період складали суму 2197,00 грн. Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі соціальної пільги за період з 01.01.2022р. по 30.06.2022р.складав 1135,00 грн. (50% розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня). Тобто, 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян за цей період складали суму 2270,00 грн. Таким чином, станом на день розгляду клопотання відповідальність за вищевказані дії ОСОБА_4 передбачена ст. 51 КУпАП, а тому, у зв'язку з частковою декриміналізацією, введену новим Законом, на підставі ст. 5 КК України, суд вважає необхідним звільнити останню від відбування покарання за вищевказаним вироком за ч. 2 ст. 185 КК України.
30.09.2022 року вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_4 визнати винною у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст.185, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено їй покарання:
-за ч. 2 ст. 185 КК України- у вигляді 3 років позбавлення волі,
-за ч. 2 ст.15 ч. 4 ст.185 КК України- у вигляді 5 років позбавлення волі,
-за ч. 4 ст.185 КК України- у вигляді 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.11.2021р., та остаточно призначено покарання у вигляді 5 (п'яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Зі змісту вироку вбачається, що скоїла крадіжки майна: 27.11.2021р. на суму 426,07 грн., 24.12.2021р. на суму 5889,90 грн., 12.01.2022р. на суму 9756,80 грн., 22.04.2022 року на суму 2432,54 грн., 04.05.2022 року на суму 644,49 грн. Крім того, 15.05.2022р. скоїла замах на таємне викрадення чужого майна на суму 1954,12 грн.
Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі соціальної пільги за період з 01.07.2021р. по 30.11.2021р. складав 1189,50 грн. (50% розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня). Тобто, 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян за цей період складали суму 2379,00 грн. Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі соціальної пільги за період з 01.12.2021р. по 30.06.2022р. зскладав 1240,50 грн. (50% розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня). Тобто, 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян за цей період складали суму 2481,00 грн.
Таким чином, станом на день розгляду клопотання відповідальність за вищевказані дії ОСОБА_4 по епізодам від 27.11.2021р., 22.04.2022р., 04.05.2022 року, 15.05.2022р. передбачена ст. 51 КУпАП, а тому, у зв'язку з частковою декриміналізацією, введену новим Законом, на підставі ст. 5 КК України, суд вважає необхідним звільнити останню від відбування покарання за вищевказаним вироком за ч. 2 ст. 185 КК України (по епізодам від 27.11.2021р.), за ч. 4 ст. 185 КК України (по епізодам від 22.04.2022р., 04.05.2022 року), за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України (по епізоду від 15.05.2022р.).
Проте, зазначений у вироку розмір нанесеної матеріальної шкоди по епізодам від 24.12.2021р., від 12.01.2022р. перевищує два неоподаткованих мінімуми доходів громадян (2481,00 грн.), що діяли з 01.02.2021р. по 30.06.2022р., то відповідальність за вчинені нею діяння не підпадає під дію статті 51 КУпАП як дрібне викрадення чужого майна. У зв'язку з цим, суд приходить до переконання, що визначених законом підстав для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання або пом'якшення покарання немає.
11.05.2023 року вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 1 5ч. 4 ст.185 КК України та призначене їй покарання:
-за ч. 2 ст. 185 КК України- у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі;
-за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України- у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначене покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_4 скоїла крадіжку майна: 17.12.2021 р. на суму 1000,00 грн., 19.12.2021р. на суму 559,50 грн. Крім того, 22.04.2022р. скоїла закінчений замах на таємне викрадення чужого майна на суму 690,89 грн.
Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі соціальної пільги за період з 01.12.2021р. по 30.06.2022р. складав 1240,50 грн. (50% розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня). Тобто, 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян за цей період складали суму 2481,00 грн. Таким чином, станом на день розгляду клопотання відповідальність за вищевказані дії ОСОБА_4 передбачена ст. 51 КУпАП, а тому, у зв'язку з частковою декриміналізацією, введену новим Законом, на підставі ст. 5 КК України, суд вважає необхідним звільнити останню від відбування покарання за вищевказаним вироком.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання,- у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7(крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Частиною 2 статті 74 КК України, передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Таким чином, враховуючи суму викраденого майна, за яку було засуджено ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що на останню розповсюджується дія Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024р., який набрав чинності 09.08.2024р., яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 7 жовтня 2024 року у справі №278/1566/21(провадження№51-2555кмо24), де вказав, що Закон №3886-IX є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
За таких обставин, подання підлягає задоволенню, а ОСОБА_4 підлягає звільненню від призначеного судом покарання за вироками суду за діяння, кримінальна караність яких усунута.
Крім того, у зв'язку з декриміналізацією призначених ОСОБА_4 покарань, суд вважає не застосовувати:
-ст. 70 КК України по вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.11.2021 року;
-ч. 1 ст. 70 КК України по вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2022 року;
-ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України по вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.05.2023 року.
Разом з тим, підлягає застосуванню ст. 71 КК України по вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2022 року, згідно якої до вказаного вироку частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.11.2021 року.
При цьому, суд саме звільняє засуджену від відбування покарання, а не приводить вирок суду у відповідність до нового Закону, оскільки таке приведення у випадку декриміналізації діянь, за які особа була засуджена, фактично є скасуванням або зміною вироку, що виходить за межі повноважень суду, який не ухвалював зазначений вирок, на стадії його виконання.
Крім того, суд зазначає, що декриміналізація окремого епізоду не може вплинути на кваліфікацію дій засудженої та міру призначеного їй покарання.
Керуючись ст. 369, 376, 537, 539 КПК України, ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст.74 КК України, суд
Подання Державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№ 65)» відносно засудженої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення від покарання і пом'якшення покарання - задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням Законом № 3886-IX від 18.07.2024 року караності діяння, звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання призначеного:
-15.11.2021 року вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України (по епізодам від: 06.10.2020р., 12.02.2021р., 16.02.2021р., 29.03.2021р.);
-30.09.2022 року вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України (по епізоду від 27.11.2021р.), за ч. 4 ст. 185 КК України (по епізодам від 22.04.2022р., 04.05.2022 року), за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України (по епізоду від 15.05.2022р.).
-11.05.2023 року вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України (по епізодам від: 17.12.2021 р., 19.12.2021р.); за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України (по епізоду від 22.04.2022р.).
Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженою:
-за вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.11.2021 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
-за вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2022 року за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.
Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що відбуває покарання за вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2022 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, 71 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 7 днів з моменту її проголошення.
СуддяОСОБА_5