справа № 361/11663/24
провадження № 1-кп/361/1235/24
18.03.2025 м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
за участі : секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12024111130002396 від 16.10.2024 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бровари Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , освіта середня технічна, офіційно не працевлаштованого, інвалідності не має, не одружений, утриманців не має, в силу положень ст. 89 КК України вважається не судимим,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, -
28.09.2024 приблизно о 13 годині 35 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою : Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 156, діючи в умовах воєнного стану, відповідно до Закону України від 24.02.2022 № № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в подальшому дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалася та діє до теперішнього часу, керуючись корисливим мотивом з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, реалізуючи свій умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю очевидців, таємно викрав належний ОСОБА_5 мобільний телефон марки «Xiomi» моделі «Redmi Note 10 pro» золотого кольору (Gradient Bronze 6 GB RAM, 128 GB ROM) ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , вартістю 5445,25 грн., який знаходився на терпеді автомобіля «Iveco Daily», після чого з викраденим майном залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_5 майнової шкоди на суму 5445,25 грн., яка в подальшому була відшкодована в повному обсязі.
В судовому засіданні під час допиту обвинувачений ОСОБА_4 у вчиненні мобільного телефону за викладених вище обставин винуватим себе визнав в повному обсязі, повідомив суду, що він разом із знайомими проходив мимо автомобіля, побачив на торпеді телефон, через пасажирські двері, які були відчинені, він забрав той телефон і вони втекли з місця події, після чого він передав викрадений телефон знайомому, а останній продав його. Завдану потерпілому шкоду обвинувачений відшкодував в повному обсязі, як матеріальну, так і моральну. Зазначив, що скоїв крадіжку необдумано, шкодує та щиро кається у вчиненому, на даний час зробив для себе відповідні висновки та більше такого не повториться.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Переконавшись у тому, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнає свою вину в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст обвинувачення, фактичні обставини справи, які ніхто не оспорює, погоджуються з кваліфікацією вчиненого діяння, а прокурор, не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, роз'яснивши цим особам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження, згідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу, що повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи щодо спрощеного кримінального правосуддя та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Згідно до ст. 337 КПК України суд діє лише в межах висунутого обвинувачення.
Виходячи з викладеного, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведеною повністю та кваліфікує його умисні дії за викладеними фактами за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Під час досудового розслідування та в суді ОСОБА_4 винним себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнавав стабільно, надав покази щодо обставин вчинення крадіжки, чим активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся, що на підставі ст. 66 КК України визнається пом'якшуючими покарання обставинами.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети не тільки кари, а й виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
При призначені покарання ОСОБА_4 суд враховує, що вчинене діяння кваліфікується як тяжкий злочин, громадську небезпеку вчиненого кримінального правопорушення - діяння, вчинене обвинуваченим являється суспільно небезпечним, оскільки посягає на гарантоване Конституцією України право власності.
Крім тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який в силу положень ст. 89 КК України вважається не судимим; під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; не одружений, утриманців не має; за місцем проживання характеризується посередньо як особа, яка порушень громадського порядку не допускає, відносно якої компрометуючі дані відсутні; перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 25.10.2024 на військову службу по мобілізації не призивався.
Окрім того, суд бере до уваги позицію прокурора, який в дебатах просить застосувати покарання у мінімальних межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням положень ст. 75 КК України, враховує відсутність матеріальних претензій потерпілого, якому завдану матеріальний збиток відшкодовано в повному обсязі, а також наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд прийшов до висновку про можливість застосування до ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.
Вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі за вчинений злочин, судом враховується Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002, в якому Суд зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою».
Так, ч. 1 ст. 75 КК України встановлено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Враховуючи одиничний епізод протиправної діяльності обвинуваченого ОСОБА_4 , його молодий вік та критичне ставлення до скоєного, який як під час допиту, так і під час дебатів та останнього слова зазначив, що дуже шкодує про вчинене, бажає виправитися, тому підстав очікувати продовження ОСОБА_4 вчинення кримінальних правопорушень суд не встановив та вбачає можливість його виправлення без відбування покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з покладанням обов'язків, вважаючи таке покарання необхідним і достатнім в якості кари за скоєне, для виправлення та попередження нових злочинів, застосування більшого розміру покарання або ізоляції від суспільства, за конкретних обставин справи і поведінки обвинуваченого в даному випадку є явно не справедливим і достатніх підстав для цього суд не вбачає.
Питання щодо речових доказів суд вирішує в поряду ст. 100 КПК України.
Витрати на залучення експерта відсутні. Цивільний позов не заявлявся. Арешт на майно не накладався.
Підстави для обрання запобіжного заходу обвинуваченому до набрання вироком законної сили відсутні.
Керуючись ст.ст. 100, 124, 369-378 КПК України, ч. 4 ст. 185 КК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Відповідно до вимог ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Стягнути з ОСОБА_4 витрати на залучення експерта в сумі 1193,85 грн. (одна тисяча сто дев'яносно три грн. 85 коп.).
Речові докази по справі :
-Паперовий конверт із наявним у ньому оптичним носієм CD-R диском - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений з передбачених ст. 349 КПК України підстав до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1