справа № 361/1861/21
провадження № 2/361/360/23
27.03.2023
Іменем України
27 березня 2023 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретарів: Панек А.С., Лебідя В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних від простроченої суми,
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, поданої ним у лютому 2022 року, просив стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) інфляційні втрати в розмірі 30132 грн. 52 коп. і три проценти річних від простроченої суми в розмірі 9590 грн. 61 коп. за період з 01 серпня 2020 року по 31 грудня 2021 року.
В обґрунтування позову зазначав, що 23 січня 2020 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області його позов до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору № ПІВ-06/17 на виконання робіт (надання послуг) від 06 червня 2017 року задоволено частково та стягнуто з відповідача на його користь збитки в розмірі 88831 грн., інфляційні втрати в розмірі 7918 грн. 77 коп. та 3 % річних у розмірі 2519 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року його апеляційну скаргу задоволено частково, вказане рішення суду від 23 січня 2020 року скасовано в частині вимог про відшкодування збитків із урахуванням інфляційних втрат і 3 % річних та прийнято нову постанову, якою його позов задоволено частково, стягнуто із ФОП ОСОБА_2 на його користь збитки в розмірі 218831 грн. та судові витрати в розмірі 7232 грн. 78 коп. Це судове рішення набрало законної сили 22 липня 2020 року та на його виконання 17 серпня 2020 року судом виданий виконавчий лист. 25 вересня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегулом І.І. було відкрито виконавче провадження № 63146486 з примусового виконання виконавчого листа № 361/6344/18, виданого 17 серпня 2020 року, у ході якого проводилися передбачені Законом України “Про виконавче провадження» виконавчі дії спрямовані на виконання ФОП ОСОБА_2 вказаного судового рішення. Проте замість добровільного виконання судового рішення, що вступило в законну силу, відповідачем чиняться перешкоди у його виконанні, шляхом створення штучних підстав для несплати суми боргу.
У зв'язку із невиконанням ФОП ОСОБА_2 судового рішення, відповідно до ст. 625 ЦК України позивач має право вимагати від боржника за період з 01 серпня 2020 року по 31 грудня 2021 року сплатити інфляційні втрати в розмірі 30132 грн. 52 коп. і три проценти річних від простроченої суми в розмірі 9590 грн. 61 коп. за невиконання зобов'язання.
Відповідачем ФОП ОСОБА_2 до суду поданий відзив на позов, у якому він зазначав, що судове рішення у цивільній справі № 361/6344/18 набрало законної сили 22 липня 2020 року. Ним подано касаційну скаргу 25 серпня 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Ухвалою від 14 вересня 2020 року йому було відмовлено у відкритті касаційного провадження. Виконавче провадження № 63146486 з примусового виконання виконавчого листа № 361/6344/18 відкрито 25 вересня 2020 року. Оскільки у судових рішеннях не зазначені реквізити для сплати боргу та такі ним отримані не були 20 листопада 2020 року він звернувся із відповідною скаргою на дії приватного виконавця до суду.
Судовим рішенням у справі № 361/6344/18 розірвано договір № ПІВ-06/17 на виконання робіт (надання послуг) від 06 червня 2017 року та стягнуто з нього на користь позивача збитки в розмірі 218831 грн. і судові витрати в розмірі 7232 грн. 78 коп., це рішення має бути виконане за рахунок його власних коштів, а не за рахунок повернення ним коштів чи утримання з нього грошових коштів, як зазначено позивачем.
Посилаючись на Закон України “Про виконавче провадження» зазначав, що право позивача (стягувача) на звернення до суду з додатковою позовною заявою про стягнення збитків зі збитків і будь-яких самостійних нарахувань непередбачено. Фактично позивач поданням своєї позовної заяви поза межами відкритого виконавчого провадження намагається провести ревізію рішення суду у цивільній справі № 361/6344/18, що є неприпустимим. Просив суд у задоволенні позову відмовити.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання по розгляду справи по суті не з'явився, подав до суду заяву, у якій просив суд розглянути справу за його відсутності, позов підтримує повністю, просив суд задовольнити його. У поданій до суду відповіді на відзив зазначав, що посилання відповідача на відсутність у Законі України “Про виконавче провадження» підстав для звернення позивача (стягувача) до суду з додатковою позовною заявою про стягнення збитків та будь-яких самостійних нарахувань є безпідставними, оскільки він звернувся до суду не у межах виконавчого провадження. На підставі ст. 625 ЦК України відповідач має йому сплатити йому інфляційні втрати і три проценти річних за прострочення ним грошового зобов'язання.
Відповідач ФОП ОСОБА_2 у судове засідання по розгляду справи по суті теж не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд він не повідомив.
З'ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що 17 серпня 2020 року Броварським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист № 361/6344/18 на підставі рішення, яке набрало законної сили 22 липня 2020 року. За цим виконавчим документом із відповідача ФОП ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто збитки в розмірі 218831 грн., судові витрати пропорційно до задоволених вимог у розмірі 7232 грн. 78 коп.
Згідно із інформацією про виконавче провадження від 17 лютого 2021 року та постанови про відкриття виконавчого провадження від 25 вересня 2020 року на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І.І. перебуває виконавчий лист № 361/6344/18 виданий 17 серпня 2020 року Броварським міськрайонним судом Київської області, виконавче провадження № 63146486.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у цивільній справі № 686/21962/15-ц викладено правовий висновок про те, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І “Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Також у цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила про необхідність відступлення від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України “Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
У ч. 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Із розрахунку заборгованості ФОП ОСОБА_2 видно, що станом на 31 грудня 2021 року відповідач має заборгованість в розмірі 221542 грн. 55 коп., за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за судовим рішенням № 361/6344/18, за період з 01 серпня 2020 року по 31 грудня 2021 року, інфляційні втрати становлять 30132 грн. 52 коп. і три проценти річних від простроченої суми становлять 9590 грн. 61 коп.
Враховуючи, що відповідач ФОП ОСОБА_2 судове рішення від 23 січня 2020 року у цивільній справі № 361/6344/18 не виконав, заборгованості не сплатив, позивач ОСОБА_1 на підставі ст. 625 ЦК України має право на стягнення із відповідача інфляційних втрат і трьох процентів річних від суми простроченого грошового зобов'язання.
У ч. 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідач у справі ФОП ОСОБА_2 свої грошові зобов'язання перед позивачем ОСОБА_1 не виконав, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 30132 грн. 52 коп. і три проценти річних від простроченої суми в розмірі 9590 грн. 61 коп., які виникли за період часу з 01 серпня 2020 року по 31 грудня 2021 року.
Також відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений Банком при подачі до суду позову судовий збір у розмірі 908 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 259, 263 - 265, ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , інфляційні втрати в розмірі 30132 (тридцять тисяч сто тридцять дві) грн. 52 коп. і три проценти річних від простроченої суми в розмірі 9590 (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 61 коп. за період з 01 серпня 2020 року по 31 грудня 2021 року та судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Дутчак І. М.