Справа № 359/736/24
Провадження № 2/359/249/2025
Іменем України
17 березня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Бокей А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Державний виконавець Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бистра Юлія Миколаївна, Служба у справах дітей Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області про припинення стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини з батька на користь матері та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -
22 січня 2024 року представник позивача адвокат Гарницький П.П. через систему «Електронний суд» звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, яким просить суд :припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнутих на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2021 року по справі № 359/2257/20, починаючи з 16 березня 2020 року; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня подачі позову до суду та до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 16 березня 2020 року; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у виді судового збору, витрат на поштову кореспонденцію, а також витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000,00 грн..
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04 вересня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровали шлюб, у якому народжено двох синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2019 року шлюб між сторонами розірвано. 17 листопада 2021 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області у справі № 359/2257/20 ухвалено рішення, яким визначено місце проживання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 16 березня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Також визначено місце проживання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 ..
Позивач вважає, що відповідачка подавала до суду штучний позов, оскільки син ОСОБА_5 ніколи не проживав з матір'ю, а метою таких дій було бажання ОСОБА_2 поліпшити свої умови існування за рахунок коштів дітей. З урахуванням наведеного, позивач змушений звернутись з даним позовом, який ґрунтується на тому, що після набрання законної сили рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2021 року по справі № 359/2257/20 ОСОБА_3 , покинув свою матір та почав проживати з батьком. Діти зареєстровані та постійно проживають із позивачем та перебувають на його утриманні.
01 лютого 2022 року Головний державний виконавець Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Письок Ю.В. виніс постанову про відкриття провадження по справі ВП № 68436158 по виконавчому листу № 359/2257 від 27 січня 2022 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 16 березня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідач, будучи обізнаною про постійне проживання сина ОСОБА_5 разом з батьком, не забрала виконавчий лист з ВДВС про примусове виконання рішенням суду від 17 листопада 2021 року, ухваленого у справі № 359/2257/20. ОСОБА_3 проживає з батьком, у будинку його матері та повністю перебуває на утриманні батька, а мати не дає кошти на утримання сина, і навпаки, вимагає від позивача аліменти на малолітню дитину виключно для підтримання свого існування, хоча дитина проживала та проживає з батьком.
У зв'язку з цим позивач вважає наявними підстави для припинення стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 та стягнення аліментів з відповідача на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 має бути з дати визначення місця проживання дитини з батьком, тобто з березня 2020 року.
Ухвалою суду від 13 лютого 2024 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
21 березня 2024 року від представника відповідача адвоката Сливченко Ю.В. надійшов відзив на позовну заяву, яким остання просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що вимоги позивача ґрунтуються на тому, що ніби то дитина проживає з ним, а фактично така заява є спробою захисту від обов'язку по сплаті аліментів та виконання рішення суду щодо визначення місця проживання дитини (невиконання рішення суду та постанови державного виконавця зі сторони позивача). ОСОБА_1 є боржником по сплаті аліментів за більше ніж півроку. Тобто це кошти, які були недотримані неповнолітньою дитиною ОСОБА_3 від власного батька та на отримання яких дитина має повне право. Звертаючись з таким позовом, ОСОБА_1 фактично бажає позбавити можливості отримати ці кошти власну дитину. І саме реєстр боржників та виконавче провадження є справжньою причиною звернення позивача з черговим позовом до суду. Відповідач ОСОБА_2 віддала б усі кошти за те, щоб діти проживали з нею. Однак, позивач не думає про дітей та діє лише в своїх інтересах. Кошти, які позивач заборгував, відповідачем можуть бути використані лише для потреб дитини.
17 квітня 2024 року ухвалою суду підготовче судове засідання закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті з викликом і повідомленням сторін.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити. Наголошували на тому, що ОСОБА_6 і після постановлення 17 листопада 2021 року судового рішення у справі № 359/2257/20 постійно проживав разом з батьком, чого відповідач не спростовує і не заперечує, а тому відсутні підстави для подальшого стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина.
Відповідач та її представник проти позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні та наголошували на тому, що син ОСОБА_5 дійсно постійно проживає після судового рішення, яким визначено його місце проживання разом з матір'ю, зі своїм батьком ОСОБА_1 . Однак це відбувається через грубе нехтування батьком законів України, невиконання судового рішення від 17 листопада 2021 року постановленого у справі № 359/2257/20 та небажанням сплачувати ОСОБА_2 аліменти на утримання сина. Також наголосили, що позивач є емоційно нестійким та схильним до вживання алкогольних напоїв, за що навіть притягався до відповідальності.
Державний виконавець Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бистра Ю.М. та представник Служби у справах дітей Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явились. Однак, в раніше поданих до суду заявах, просили розгляд справи проводити у їх відсутність та при вирішенні спору по суті покладались на розсуд суду.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи з наявними в ній доказами, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши її у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встанов-леному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
За змістом ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Судом встановлено і не заперечується сторонами, що 04 вересня 2004 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 (прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_8 ).
Від даного шлюбу у сторін народились двоє синів - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Дударківської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 розірвано. Судове рішення набрало законної сили.
17 листопада 2021 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області у справі № 359/2257/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області, про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області, про визначення місця проживання дітей, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа : служба у справах дітей Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області, про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів постановлено рішення, яким : визначено місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 , стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 16 березня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Визначено місце проживання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 .. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Судове рішення набрало законної сили.
Згідно ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
01 лютого 2022 року постановою головного державного виконавця Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Письок Ю.В. відкрито провадження по справі ВП № 68436158 з примусового виконання виконавчого листа № 359/2257 від 27 січня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 16 березня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Судом встановлено і не заперечується сторонами, що малолітній ОСОБА_3 , попри наявне судове рішення, постановлене 17 листопада 2021 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області у справі № 359/2257/20, яким його місце проживання визначено разом з мамою ОСОБА_2 , з 2021 року фактично проживає разом з батьком за адресою : АДРЕСА_1 .
Наведене також підтверджується актом фактичного проживання, складеного депутатом Пристоличної сільської ради Гуральником М.М. за № 02-14-1303 від 02 жовтня 2023 року та актом обстеження умов проживання, проведеного Службою у справах дітей Пристолич-ної сільської ради Бориспільського району Київської області 02 жовтня 2023 року, малолітній ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 , братом ОСОБА_4 та бабусею ОСОБА_10 проживають за адресою : АДРЕСА_1 . Умови проживання задовільні.
Частинами 6, 8 ст. 7 СК України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняю-ться фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 грудня 1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюю-ться вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціаль-ного забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини.
Згідно ч. 1, 2 ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 150 цього Кодексу визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров'я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя.
У статті 180 та ч. 2 ст. 188 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.
За змістом ч. 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Відповідно ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Згідно п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
З аналізу наведених статей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливе у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад мати дитини, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення право-відношення, а також його анулювання.
Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
В даному випадку, як вже встановлено судом вище, малолітній ОСОБА_3 проживає разом з платником аліментів, тобто з батьком ОСОБА_1 та повністю перебуває на його утриман-ні, а отже вбачається безпідставність стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 .
При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, а тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено вище, дитина проживає з батьком - позивачем по справі та повністю знаходиться на його утриманні, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача. Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2021 року.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо припинення стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 , є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За змістом вимог ст. 181, 182 СК України кошти на утримання дитини (аліменти) присуд-жуються за рішенням суду у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. При визначені розміру аліментів суд, враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно ч. 2, 3 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Згідно ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень, зокрема, у справах про стягнення аліментів.
Відповідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років становить: з 1 січня 2025 року - 3 196,00 грн.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 працює в Бориспільській філії Київського обласного центру зайнятості на посаді провідного фахівця з профорієнтації з 11 жовтня 2010 року по теперішній час, що підтверджується довідкою виданою в.о. директора Прозорою Л. за № 347 від 03 квітня 2024 року.
Вивчивши матеріали справи, взявши до уваги стан здоров'я та матеріальне становище ОСОБА_2 , враховуючи те, що відповідач є фізично здоровою й працездатною особою, відсутність доказів перебування на її утриманні інших осіб, так як і поважності причин, які унеможливлюють сплату аліментів у вказаному в позовній заяві розмірі не надала, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на користь позивача починаючи з дати подання позову, а саме 22 січня 2024 року, і до досягнення дитиною повноліття.
З огляду на викладені обставини, врахувавши положення норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення аліментів з відповідача на користь позивача, саме в періоді, з якого аліменти підлягають стягненню, а саме з дати звернення до суду з даним позовом (22 січня 2024 року), а не з 16 березня 2020 року, як просить ОСОБА_1 ..
Частиною 1 та п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 заявлено дві вимоги немайнового характеру, зокрема припинити стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання дитини.
Відповідно п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою або фізичною особою підприєм-цем, сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб (1211,20 грн.).
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
При звернені до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією № 0866-3019-8481-6810 від 11 лютого 2024 року за немайнову вимогу, а саме про припинення стягнення аліментів. Щодо немайнової позовної вимоги про стягнення аліментів, позивач звільнений від сплати судового збору.
Оскільки позовні вимоги задоволено, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.
В свою чергу, судовий збір за позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини підлягає стягненню з відповідача у дохід держави в розмірі 1211,20 грн.
Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витре-буванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 1 ст. 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Судом встановлено, що 18 січня 2024 року між адвокатом Гарницьким П.П. та ОСОБА_1 укладено угоду (договір) про надання правничої допомоги з надання всіх повноважень як представнику та захиснику.
Пунктом 4.1. вказаної Угоди (договору) передбачено, що оплата за надання правничої допомоги клієнту у відповідності до цієї угоди, за участь адвоката у суді першої інстанції складає 15 000,00 грн.
Позивачем вказана сума сплачена в повному обсязі, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера №03 від 19 січня 2024 року.
Зважаючи на це, з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті послуг адвоката Гарницького П.П. за надання правничої допомоги в розмірі 15 000,00 грн. грн.
Керуючись ст. 3, 110-112, 114, 109, 41, 161, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, ст. 10- 13, 76 -82, 133, 141, 258-259, 206, 263, 265, 268, 354, 430 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Державний виконавець Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бистра Юлія Миколаївна, Служба у справах дітей Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області про припинення стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини з батька на користь матері та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити частково.
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнутих на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2021 року по справі № 359/2257/20, з дня пред'явлення позову до суду, а саме з 22 січня 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду, а саме з 22 січня 2024 року.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу по аліментам за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за правничу допомогу в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Відомості про позивача : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_2 виданий 05 січня 2015 року Бориспільським РВ УДМС України в Київській області, РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 .
Відомості про відповідача : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 , РНОКПП - НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провад-ження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 17 березня 2025 року.
Суддя Л.В. Яковлєва