Справа № 727/11516/24
Провадження № 2/727/208/25
14 березня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Смотрицького В.Г.
при секретарі Гончар В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження справу за позовом МКП «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Представник позивача звернулась до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг посилаючись на те, що МКП «Чернівцітеплокомуненерго»надає послуги з централізованого опалення місць загального користування будинком, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Квартира АДРЕСА_2 розташована у вказаному багатоквартирному житловому будинку, який вводився в експлуатацію з комплексом інженерного обладнання. До вказаного інженерного обладнання входять прилади централізованого опалення. Дана квартира відключена від системи централізованого опалення.
Разом з цим, позивач вказує на обов'язок відповідача вносити оплату за опалення місць загального користування, до яких входять: приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також земельна ділянка, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Відповідачам відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для проведення розрахунків.
Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.
Позивач зазначає, що відповідачі не здійснювали плату за абонентське обслуговування, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 826,60 грн. за період з 01.11.2021 року по 31.08.2024 року.
Також позивач вказує, що відповідачами не здійснено оплату за надані послуги за опалення місць загального користування будинку за період 01.11.2021 року по 31.08.2024 року в сумі 4149,19 грн.
Зазначила, що на попередження щодо оплати заборгованості, що утворилась та на пропозицію укласти угоду на погашення заборгованості відповідачі не прореагували, тим самим відмовились у добровільному порядку вирішити питання по погашенню заборгованості.
А тому, просила позов задовольнити та стягнути з відповідачів заборгованість за надані послуги за опалення місць загального користування будинку 4149,19 грн., плату за абонентське обслуговування в сумі 826,60 грн. та судовий збір.
Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 жовтня 2024 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачам строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачам було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала і в своїх поясненнях підтвердила обставини, викладені в позовній заяві. В останнє судове засідання не з'явилась, звернулась до суду з письмовою заявою в якій позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, просить справу завершити в її відсутність.
Відповідач ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, була повідомлена належним чином про дату і час судовго засідання. ОСОБА_2 було направлено відзив, в якому вона просила відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки вона не є ні власником, ні співвласником квартири АДРЕСА_3 .
Суд дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив відповідача на позов та об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VІІІ від 14.05.2015 року (далі Закон), визначено особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Відповідно до вищевказаного Закону, спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного обладнання) житлового будинку і є його невід'ємною частиною. Таким чином, всі співвласники будинку (власники квартир), в тому числі і власники квартир з індивідуальним опаленням, повинні брати участь у загальних витратах на опалення будинку пропорційно займаній площі житла.
Судом встановлено, що МКП «Чернівцітеплокомуненерго» за адресою АДРЕСА_4 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 6).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_4 , дата державної реєстрації: 19.03.2024 (а.с. 7).
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади Чернівецької міської ради про склад осіб, місце проживання яких зареєстроване у житловому приміщенні/будинку за адресою: АДРЕСА_4 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата реєстрації 14.10.2022 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата реєстрації 25.06.2005 р. (а.с. 8).
20.01.2025 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці витребувано інформацію з Центру надання адміністративних послуг м. Чернівці про адресу реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 в період з 01.11.2021 по 21.08.2024 рр. Департаментом надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради дано відповідь, що за відомостями реєстру Чернівецької міської територіальної громади на порталі ДМС України місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , значиться зареєстрованою за адресою АДРЕСА_4 з 21.03.2024 року. Особа значилась зареєстрованою за вищезазначеною адресою з 25.06.2005 року по 12.12.2023 (а.с. 74).
Згідно з розрахунком заборгованості за надані абонентські послуги за період з 01.11.2021 року по 31.08.2024 року, заборгованість становить 826,60 грн. (а.с.17).
Згідно з розрахунком заборгованості за надані послуги з постачання житлової енергії за період з 01.11.2021 року по 31.08.2024 року, заборгованість відповідачів становить 4149,19 грн. (а.с.18).
Типовим індивідуальним договором передбачено умови надання комунальних послуг, такий договір є публічним договором приєднання відповідно до п.5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII (а.с.12-13).
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, якою встановлено порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Положення ст.ст. 66-68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов'язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.
Відповідно до п.5 ч. 2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства у строки, встановлені відповідними договорами.
Перелік комунальних послуг визначений в п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно п. 1 ч. 1 вказаного Закону споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому, такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частиною третьою статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно із ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману ним теплову енергію.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та Верховного Суду від 20.09.2018 року по справі №522/7683/13-ц.
Так, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 у спірний період (01.11.2021 р. по 31.08.2024 р.) була зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 включно з 01.11.2021 по 12.12.2023 та пізніше з - 21.03.2024 р. по теперішній час, а отже в цей час, коли вона була зареєстрована та проживала за вищевказаною адресою, відповідач є споживачем послуг МКП «Чернівцітеплокомуненерго». ОСОБА_2 не була споживачем послуг позивача у спірний період з 13.12.2023 по 20.03.2024 р.
Відповідач ОСОБА_1 , згідно з копією паспорта документ № НОМЕР_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з положеннями ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.
Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) (ст. 34 ЦК України).
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 у період утворення заборгованості з 01.11.2021 року по 24.06.2024 року, був неповнолітнім та за законом, не мав нести відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно з п.1 та п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до п.8 Правил надання послуг з централізованого опалення послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2021 року набрав чинності укладений між міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» та відповідачем типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, в порядку, визначеному ч. 5ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, текст якого оприлюднений на офіційному веб-сайті позивача та на офіційному веб-сайті Чернівецької міської ради та типова форма якого затверджена постановами Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року та № 1182 від 11 грудня 2019 року.
Відповідно до абз. 1,2 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" y разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Водночас, розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Отже, законодавством факт укладення вказаного договору пов'язується зі спливом 30-денного строку з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги, якщо протягом цього строку співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
У матеріалах справи відсутні докази того, що співвласники багатоквартирного будинку, в якому розташоване житлове приміщення відповідача, приймали рішення про вибір моделі договірних відносин або уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що між сторонами договірні відносини врегульовані саме типовим індивідуальним договором від 01 жовтня 2021 року, копія якого додана позивачем по справі, що є публічним договором приєднання (а.с. 12-13).
В силу п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Пунктом 20 Правил надання послуг з централізованого опалення встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Пунктом 21 Правил надання послуг з централізованого опалення визначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
В силу частин 2 та 6 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Статтями 64, 68 ЖК України передбаченообов'язок відповідачів своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Так як законодавством передбачений двосторонній обов'язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.
В силу ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст.526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Місця загального користування - це місця, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, крім допоміжних приміщень.
Опалювані місця загального користування та допоміжні приміщення - це місця загального користування та допоміжні приміщення у будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж або обладнана системою автономного теплопостачання, для яких нормується температура внутрішнього повітря.
Опалюване приміщення - це приміщення у будівлі, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Відповідно до наведених норм закону суд констатує, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Відповідно до ч.6 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що допоміжні приміщення це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні та технічні приміщення).
Правовідносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною особою та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги)регулюються Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830.
Відповідно до п.33 Правил плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однією сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.
За змістом пункту 38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Таким чином, співвласники квартир у багатоквартирному будинку повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення (відокремлення) окремих квартир такого будинку від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг №315, якою регламентовано визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень (розділ ІІІ Методики).
Ця Методика встановлює порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів.
У ч.2 Методики зазначено, що загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.
Згідно з пунктом 2.1.4 Методики загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. При ненаданні послуги з опалення місць загального користування залишається друга частина формули, згідно якої здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника.
Відповідно до розділу ІІІ Методики розподілу передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: одноповерхова будівля - 20%; двоповерхова - 18%; триповерхова - 16%; чотириповерхова - 14%; п'ятиповерхова - 12%; шестиповерхова та вище -10%.
Для визначення обсягів використання теплової енергії в приміщеннях споживачів, які обладнані індивідуальним опаленням у будинках переважно використовується спрощений метод, згідно пункту 8 розділу IV Методики розподілу у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування (вестибюля, загальних коридорів, сходових клітин тощо) та допоміжних приміщень (колясочних, комор, сміттєкамер, шахт і машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер та інших підсобних приміщень) та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 будівлі/будинку 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Споживачі, власники житлових/нежитлових приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення, проводять оплату: за обсяг теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби протягом опалювального сезону, за абонентське обслуговування, що нараховується щомісячно протягом року, з наявністю будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії.
Отож, Методикою встановлено можливість визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування за показами приладу обліку, лише у разі якщо системою будинкового обліку передбачено окремий прилад обліку теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування; у інших випадках - визначення кількості теплової енергії проводиться розрахунковим способом, за формулами, зазначеними у Методиці.
Отже, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки. Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця.
В постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року в справі №311/3489/18 зроблено висновок, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
Отже, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Відповідачі, які є споживачами послуг МКП «Чернівцітеплокомуненерго», зобов'язані нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини не передбачено звільнення споживачів від обов'язку з оплати теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування у разі відсутності окремих опалювальних приладів, оскільки система опалення (теплопостачання) складається також з трубопроводів (по яким проходить гаряча вода) та арматури.
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові №357/4664/15-ц від 20 листопада 2019 року.
Варто зауважити, що підтримання температури вище 0° C в зимовий час, в загальних і технічних приміщеннях будинку є важливим чинником для підтримання належного технічного стану багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира відповідачів, та інженерних споруд, системи водопроводу та каналізації всього будинку, з метою уникнення їх промерзання та руйнування самого будинку від різкої зміни температур. У житловому будинку належний температурний режим вище 0° C підтримується за рахунок тепловтрат трубопроводів розподільчої системи, яка знаходиться в підвальному приміщенні будинку.
З розрахунку за 2021 рік для квартири АДРЕСА_3 , судом встановлено, що площа будинку становить 7568,50 кв.м., площа квартири - 65 кв.м, поверховість будинку - 5 поверхів, коефіцієнт - 8% (листопад-грудень), тариф 1204,62, споживання - 124,62 Гкал, грудень - 165,19 (а.с. 76).
З розрахунку за 2022 рік для квартири АДРЕСА_3 , судом встановлено, що площа будинку становить 7568,50 кв.м., площа квартири - 65 кв.м, поверховість будинку - 5 поверхів, коефіцієнт - 8% (січень-квітень) та 25% (листопад-грудень), тариф 1204,62 (а.с. 77).
З розрахунку за 2023 рік для квартири АДРЕСА_3 , судом встановлено, що площа будинку становить 7568,50 кв.м., площа квартири - 65 кв.м, поверховість будинку - 5 поверхів, коефіцієнт - 25% (січень-грудень), тариф 1204,62 (а.с. 78).
З розрахунку за 2024 рік для квартири АДРЕСА_5 , судом встановлено, що площа будинку становить 7568,50 кв.м., площа квартири - 65 кв.м, поверховість будинку - 5 поверхів, коефіцієнт - 25% (січень-березень), тариф 1204,62 (а.с. 79).
З чого слідує, з урахуванням поверховості будинку (5 поверхів), застосування коефіцієнту 8% в період з листопада 2021 року по квітень 2022 року та застосування коефіцієнту 25% в період з листопада 2022 року по березень 2024 року, що відображено у помісячному розрахунку, є таким, що відповідає методології обрахунку обсягу теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку.
У помісячному розрахунку позивачем також надано інформацію щодо складових сум нарахувань за послугу з постачання теплової енергії з листопада 2021 року по квітень 2022 року, з листопада 2022 року по березень 2024 року по квартирі АДРЕСА_3 та інформацію щодо розподілу тепла (Гкал) між квартирами будинку АДРЕСА_1 та місцями загального користування.
Судом перевірено та встановлено, що відповідачам нарахування за надану комунальну послугу проводилось відповідно до тарифів на теплову енергію, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що підтверджується дослідженим помісячним розрахунком.
Однак, як встановлено судом раніше, відповідач ОСОБА_2 не була споживачем послуг позивача у спірний період (01.11.2021 р. по 31.08.2024 р.), а саме з 13.12.2023 по 20.03.2024 р. оскільки в цей час вона не була власником цієї нерухомості та не була зареєстрована за вказаною адресою, тому суд вважає, що визначена позивачем заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за грудень 2023 року підлягає стягненню за 12 днів грудня 2023 року, які ОСОБА_2 була зареєстрована. Згідно з розрахунком заборгованості (а.с. 18) за 31 день грудня 2023 року - споживачу нараховано до сплати 413,90 грн., а отже, стягненню підлягає заборгованість у розмірі: 413,90 грн. * 12 днів / 31 день = 160,22 грн., а не підлягає до стягнення нарахована сума заборгованості за грудень 2023 року в різниці між нарахованою і стягненою у розмірі 253,68 грн.
Крім того, відповідач ОСОБА_2 не була споживачем послуг позивача у січні та лютому 2024 року, а тому не підлягають до стягнення, визначені розрахунком заборгованості суми за надані послуги у розмірі 389,38 грн. - за січень 2024 року та 394,94 грн. - за лютий 2024 року.
Що стосується заборгованості за надані послуги за березень 2024 року, необхідно зазначити, що відповідач ОСОБА_2 з 21.03.2024 року є зареєстрованою у квартирі АДРЕСА_3 . Тому, стягненню підлягає заборгованість за 11 днів, які ОСОБА_2 була зареєстрована у березні 2024 року. А саме, стягненню підлягає заборгованість у розмірі: 343,01 грн. * 11 днів / 31 день = 121,71 грн, та не підлягає до стягнення нарахована сума заборгованості за березень 2024 року в різниці між нарахованою і стягненою у розмірі 221,30 грн.
А тому, враховуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості за послуги опалення місць загального користування будинком, з огляду на визначення поняття «споживач послуг» та беручи до уваги непоширення на відповідача ОСОБА_2 обов'язку щодо сплати заборгованості за час, коли вона не є зареєстрованою чи власником нерухомості, на підставі проведеного судом розрахунку, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_2 необхідно стягнути (102,73 + 136,72 + 142,82 + 128,58 + 135,62 + 8,52 + 240,93 + 295,68 + 410,20 + 401,43 + 280,86 + 88,40 + 232,60 + 160,22 + 121,71) + 2,92 грн. (перерахунки) = 2889,89 грн.
З відповідача ОСОБА_1 заборгованість за послуги опалення місць загального користування будинком у період з 01.11.2021 р. по 31.08.2024 р. не підлягає стягненню, оскільки до 24.06.2024 року він був неповнолітнім, а отже на нього не поширюється обов'язок щодо сплати комунальних послуг.
Щодо стягнення заборгованості за надані абонентські послуги необхідно зазначити наступне.
Згідно п.6 ст.4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII споживачами, які отримують послуги теплопостачання, здійснюється плата за абонентське обслуговування.
Плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю послуги для відшкодування витрат виконавця, пов'язаних із здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами у багатоквартирному будинку, та у випадках, визначених Законом, також і витрати на обслуговування лічильників теплової енергії.
Розмір плати за абонентське обслуговування затверджується внутрішнім наказом по підприємству та визначається виконавцем комунальних послуг за їх фактичними витратами у розрахунку на 1 абонента/міс.
Плата за абонентське обслуговування не є комунальною послугою, тому не затверджується органом місцевого самоврядування.
Плата за абонентське обслуговування (по кожній комунальній послузі) має фіксований розмір у розрахунку на 1 абонента (споживача) в місяць та сплачується протягом року щомісячно. Розмір абонентської плати не залежить від кількісних показників спожитих комунальних послуг.
Суд вважає, що з відповідача ОСОБА_2 , з урахуванням вищенаведеного, розрахунку заборгованості за надані абонентські послуги (а.с. 17) необхідно стягнути заборгованість за грудень, за виключенням періоду з 13 грудня 2023 року. 28,66 грн. * 12 днів / 31 день = 11,09 грн., що підлягають стягненню за цей місяць та 28,66-11,09 = 17,57 грн., що не стягуються.
Заборгованість, визначена позивачем за надані абонентські послуги за січень 2024 року та лютий 2024 року - з відповідача ОСОБА_2 не підлягає до стягнення.
Крім того, заборгованість ОСОБА_2 за надані абонентські послуги за березень 2024 року, підлягає до стягнення за 11 днів, а тому 28,66 грн. * 11 днів /31 день = 10,17 грн., не підлягає стягненню - 18,49 грн.
Позивачем, за розрахунком заборгованості за абонентські послуги за період 01.11.2021 по 31.08.2024 визначено заборгованість у сумі 826,60 грн., з яких до стягнення підлягає 733,21 грн.
Однак, ОСОБА_1 25.06.2024 року став повнолітнім. А тому, заборгованість за абонентські послуги за червень 2024 року підлягає до стягнення у межах 6 днів : 28,66 грн. * 6 днів / 30 днів = 5,73 грн., не стягується - 22,93 грн., за липень та серпень 2024 року стягується 57,32 грн. Всього, 22,93+57,32 = 63,05 грн. - цю суму заборгованості необхідно стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - солідарно.
Оскільки, загальна сума заборгованості за абонентські послуги становить 733,21 грн., а солідарно з відповідачів підлягає до стягнення заборгованість у розмірі 63,05 грн., тому з ОСОБА_2 необхідно стягнути - 670,16 грн. заборгованості за абонентські послуги.
Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість відповідачів перед позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії та за надані абонентські послуги станом на час ухвалення рішення не погашена, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, з урахуванням розрахунку, здійсненого судом.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Так, ціна позову становить 4975,79 грн., з яких з ОСОБА_2 підлягає до стягнення 2889,89 грн. + 670,16 грн. = 3623,10 грн., що становить 72,81% від ціни позову. З ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути солідарно з ОСОБА_2 63,05 грн. за абонентське обслуговування, що становить 1,27 % від ціни позову. А тому, оскільки позивачем, при зверненні до суду, було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., тому з ОСОБА_2 необхідно стягнути судового збору 1211,20 грн. * 72,81 / 100 = 881,87 грн., а з ОСОБА_1 судового збору 1211,20 грн. * 1,27 / 100 = 15,38 грн.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованість за надані послуги за опалення місць загального користування будинком у сумі 2889 (дві тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 89 коп. на р/р НОМЕР_4 у АТ «Укрексімбанк» м. Чернівці, МФО 322313 код 34519280.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» 670 (шістсот сімдесят) грн. 16 коп. плати за абонентське обслуговування на р/р НОМЕР_5 АТ «ПриватБанк» м. Чернівці МФО 356334, код 34519280.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та з ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго»63 (шістдесят три) грн. 05 коп. плати за абонентське обслуговування на р/р НОМЕР_5 АТ «ПриватБанк» м. Чернівці МФО 356334, код 34519280.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 881(вісімсот вісімдесят одну) грн. 87 коп. на р/р НОМЕР_6 у філії Чернівецькому облуправлінні АТ «Ощадбанк» м. Чернівці МФО 356334 код 34519280.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 (п'ятнадцять) грн. 38 коп. на р/р НОМЕР_6 у філії Чернівецькому облуправлінні АТ «Ощадбанк» м. Чернівці МФО 356334 код 34519280.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 19 березня 2025 року.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: