Справа № 703/6894/24
1-кп/703/261/25
18 березня 2025 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
адвоката ОСОБА_4 ,
особи, стосовно якої вирішується
питання про застосування заходів
виховного характеру ОСОБА_5
законного представника ОСОБА_6 ,
представника СД ОСОБА_7 ,
представника ювенальної превенції ОСОБА_8 ,
психолога ОСОБА_9 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла клопотання прокурора Смілянської окружної прокуратури про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні №12024250350000617 від 18 липня 2024 року щодо малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, учня 8 класу ЗЗСО І-ІІІ ступенів с. Велика Яблунівка Черкаського району Черкаської області, несудимого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст. 119 КК України,
Прокурор Смілянської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням про застосуванням примусових заходів виховного характеру стосовно неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12024250350000617 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_5 18.07.2024 близько 16 год. 45 хв., перебуваючи на кар'єрі, який розташований в адміністративних межах с. Мала Смілянка, Черкаського району, Черкаської області, під час відпочинку з іншими неповнолітніми, вирішив стрибнути до водойми з берега висотою близько 8 м. Після чого, ОСОБА_5 знаючи, що за декілька секунд до цього, у водойму стрибнули троє дівчат, в тому числі потерпіла ОСОБА_10 , діючи необережно та не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілої, хоча повинен був і міг її передбачити, оскільки знав, що у воді перебувають дівчата, проявив злочинну недбалість та стрибнув з берега до водойми, де впав на голову неповнолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внаслідок чого, остання отримала тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, а саме: субдуральної гематоми в проекції випуклої поверхні тім'яної частки правої півкулі головного мозку, субарахноїдальних крововиливів на випуклій поверхні тім'яної і потиличної частки головного мозку справа, крововиливів на внутрішній поверхні проекції підлеглих тканин до тім'яної області голови справа та крововиливів в товщі тканин проекції остистих відростків 1-2 хребців шиї. Дані ушкодження виникли від одномоментної дії твердого тупого предмета, прижиттєві, спричинені перед смертю, містять ознаку тяжкого тілесного ушкодження, а саме небезпека для життя.
В результаті отриманих тілесних ушкоджень та не можливості керувати своїми діями настала смерть ОСОБА_10 , через утоплення у воді. Згідно висновку експерта №05-6-02/216 від 25.11.2024 причиною смерті ОСОБА_10 є механічна асфіксія внаслідок утоплення у воді, ЧМТ.
В судовому засіданні прокурор підтримуючи своє клопотання зазначила, що ОСОБА_5 є малолітнім, вперше вчинив суспільно небезпечне діяння, не досягши віку, з якого передбачена кримінальна відповідальність, після вчинення щиро розкаявся.
Потерпілий ОСОБА_11 в судове засідання не з'явився, направив суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі.
Законний представник малолітнього ОСОБА_5 - його мати ОСОБА_6 просила задовольнити клопотання прокурора та передати сина під її нагляд.
Захисник малолітнього ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 просив суд задовольнити клопотання прокурора про застосування до його підзахисного примусових заходів виховного характеру.
Представник служби в справах дітей та представник сектору ювенальної превенції клопотання прокурора підтримали, вважають за доцільне застосувати відносно малолітнього ОСОБА_5 примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд матері.
Малолітній ОСОБА_5 , наданих в судовому засіданні під час розгляду клопотання, наведених вище фактичних обставин провадження та кримінально-правову оцінку своїх дій не оспорював, свою вину визнав і погодився із заявленим прокурором клопотанням про застосування стосовно нього примусових заходів виховного характеру у вигляді передачі під нагляд матері.
Крім повного визнання ОСОБА_5 вини у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, його винуватість підтверджується:
- даними протоколу огляду місця події від 18 липня 2024 року та фото таблицями зображень до нього, якими зафіксовано місце вчинення суспільно-небезпечного діяння;
- даними висновку експерта №05-6-02/216 від 25.11.2024, згідно з якими причиною смерті ОСОБА_10 є механічна асфіксія внаслідок утоплення у воді, ЧМТ;
- даними протоколу огляду предмету від 25 липня 2024 року, згідно яких було оглянуто мобільний телефон «Iphone 11». На робочому столі якого, в папці «фотографії» мається відео від 18 липня 2024 року із зображенням стрибка ОСОБА_10 у водойму.
- даними протоколу перегляду відеозапису від 29 липня 2024 року, згідно з якими було переглянуто відеозапис, яким зафіксовано ділянка місцевості, а саме: берег піщаного кар'єру с. Мала Смілянка та як з берега у воду стрибають: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , а через 0,10 секунд у воду стрибає ОСОБА_15 та при цьому корпусом свого тіла потрапляє на ОСОБА_12 ;
- даними висновку експерта №05-6-01/402 від 04.12.2024, згідно з якими тілесні ушкодження, виявлені на тілі ОСОБА_10 , могли бути спричинені за механізмом утворення, який вказаний в протоколі перегляду відеозапису від 29 липня 2024 року.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши письмові матеріали клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого КК України.
Відповідно до ст. 499 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно з ст. 97 КК України, неповнолітнього, який вперше вчинив кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу.
Примусові заходи виховного характеру, передбачені ч. 2 ст. 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
Згідно з п.п.2, 3 ч. 2 ст. 105 КК України до неповнолітнього може бути застосовано примусові заходи виховного характеру, серед іншого, у виді застереження, передачі неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють.
Частиною 3 статті 105 КК України передбачено, що тривалість заходів виховного характеру, передбачених пунктами 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15 травня 2006 року "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" передбачено, що строк нагляду, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього. Як свідчить практика, цей нагляд має здійснюватись, як правило, не менше одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним (але не довше, ніж до досягнення особою повноліття).
Відповідно до частини 1 статті 501 КПК України під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує такі питання:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння;
2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від 11 років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;
3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15 травня 2006 року "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" передбачено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, учинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України.
Примусові заходи виховного характеру, зокрема, застосовують:
- у разі постановлення судом рішення про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 97 КК України;
- до особи, котра до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 2 ст. 97КК України);
- при звільненні неповнолітнього від покарання відповідно до ч. 1ст. 105 КК України.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15 травня 2006 року "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" передбачено, що неповнолітнього можна передати під нагляд батьків. При цьому, вони мають бути спроможні здійснювати виховний вплив на неповнолітнього, постійно й належним чином контролювати його поведінку та зобов'язані це робити.
Відповідно до інформаційного листа ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1134/0/4-13 від 18.07.2013 "Про деякі питання здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх", суд ухвалює судове рішення щодо неповнолітнього, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, зазначеним у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК та розділу XI КК України.
До особи, яка вчинила кримінальне правопорушення після досягнення одинадцятирічного віку, але до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, у будь-якому випадку, незважаючи на ступінь тяжкості вчинюваного діяння, згідно зі ст. 498 КПК України мають застосовуватись примусові заходи виховного характеру.
Оцінивши зібрані по кримінальному провадженню докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України доведена судовому засіданні в повному обсязі.
Згідно з свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Сміла Смілянського міськрайонного управління юстиції 21.06.2011 року, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його матір'ю є ОСОБА_6 , яка не заперечує, щоб син був переданий під її нагляд.
При вирішенні питання про застосування примусових заходів виховного характеру щодо малолітнього ОСОБА_5 , суд враховує дані про його особу, який за місцем навчання та проживання характеризуються позитивно, на обліку в секторі ювенальної поліції, а також на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не досяг 16 років, тобто не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність за скоєне діяння.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 до досягнення віку кримінальної відповідальності, у віці 13 років на момент скоєння кримінального правопорушення, вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст. 119 КК України, до нього слід застосовувати особливий порядок здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх, та відповідно до положень ст. 498 КПК України застосувати примусові заходи виховного характеру у виді у виді обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, передавши його під нагляд матері - ОСОБА_6 .
Вказані примусові заходи виховного характеру сприятимуть його виправленню та вихованню, оскільки саме таке рішення, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлений.
Процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, ст. 22, 97, 105 КК України, керуючись ст.292, 369-372, 484, 497, 501 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора Смілянської окружної прокуратури Черкаської області про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні №12024250350000617 від 18 липня 2024 року щодо малолітнього ОСОБА_5 , який вчиненив суспільно небезпечне діяння, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, учня 8 класу ЗЗСО І-ІІІ ступенів с. Велика Яблунівка Черкаського району Черкаської області, примусові заходи виховного характеру у виді обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, які полягають у забороні відвідування розважальних заходів, що проводяться після 21:00 год., передавши малолітнього ОСОБА_5 під нагляд матері ОСОБА_6 , зареєстрованій та проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 .
Роз'яснити ОСОБА_5 про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового кримінального правопорушення.
Попередити ОСОБА_6 про відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов'язання.
Строк застосування примусового заходу виховного характеру до неповнолітнього ОСОБА_5 - встановити 1 рік.
Речові докази - компакт-диск DVD-R із відеозаписом під назвою «18.07.2024», залишити в матеріалах судової справи.
Апеляція на ухвалу може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня її проголошення.
Суддя : ОСОБА_16