Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/136/25
Провадження № 2/711/631/25
18 березня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Скляренко В.М.
при секретарі Кошубінській Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - Грибанов Д.В., який діє на підставі довіреності від 05.12.2024р., - звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №21621-03/2024 від 18.03.2024 року в загальній сумі 20 850 грн., а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 18.03.2024 року між ТзОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем був укладений кредитний договір №21621-03/2024, на підставі якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 6 000 грн. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №24062024 від 24.06.2024 року, укладеного між ТзОВ «Стар Файненс Груп» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», до ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 20 850 грн., з яких: 6 000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 14 850 грн. - заборгованість за відсотками.
Оскільки відповідач не виконав своїх грошових зобов'язань з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Від відповідача заперечень проти позову не надходило.
07.01.2025р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак, в позовній заяві просив, у випадку неявки представника позивача в судове засідання, розглянути справу без його участі, на підставі наявних у справі доказів. Також, зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився. Про час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання судових повісток-повідомлень за зареєстрованим місцем проживання засобами поштового зв'язку відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) та на адресу, зазначену в позові. Натомість судові повістки-повідомлення повернулись до суду без вручення відповідачу з причин відсутності останнього за вказаною адресою, що в контексті положень п. 3, 4 ч. 8 ст. 128, ч. 10 ст. 130 ЦПК суд вважає належним повідомленням. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідача шляхом доставки судової повістки про виклик до суду до електронної скриньки відповідача (доставлена 21.02.2025р.) та шляхом розміщення оголошень про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.
Отже, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
18.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (Товариство) та ОСОБА_1 (Клієнт) був укладений в електронній формі Договір про надання фінансового кредиту №21621-03/2024 (а.с. 5-8, 9-10).
Відповідно до умов договору Кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у загальному розмірі 6 000 грн., строком на 100 днів, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідно до умов Договору, кредит надається строком на 100 днів. Дата надання кредиту 18.03.2024р. Наданий кредит Клієнт зобов'язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування. Дата погашення кредиту - 25.06.2024р. Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2 цього договору. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті, включаючи використання реквізитів платіжної картки №5355-28хх-хххх-9192 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту /п.п. 1.1, 1.2, 4.1, 1.6 договору/.
Відповідно до п. 2.1 вищевказаного договору, перед укладенням цього Договору Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію Клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного Банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, одним із наступних способів: отримання через Систему BankІD НБУ ідентифікаційних даних; отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (а умови, зо джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якого здійснюється, otp-пароля, надісланого установою та такий фінансовий номер телефону, та фото фіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи та кваліфікованої електронної позначки часу та отриманий електронний документ, що містить фото.
Відповідно до п. 7.1 договору, Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 1.2 цього Договору.
Разом з тим, умовами вищевказаного Договору визначено, що підписанням цього Договору Клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства, розміщених на веб-сайті Товариства. Клієнт підтверджує, що до укладення цього Договору отримав від Товариства інформацію, зазначену в законодавстві про фінансові послуги та діяльність фінансових компаній та інформацію, яка вимагається відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» /п.п. 7.6, 7.7 договору/.
В подальшому, а саме 24.06.2024 року між ТзОВ Стар Файненс Груп» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений Договір факторингу №24062024, відповідно до умов якого ТзОВ «Стар Файненс Груп» відступило ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТзОВ Стар Файненс Груп» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за договорами, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 11-15).
Пунктом 1.2 Договору факторингу передбачено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників, згідно Додатку №2, після чого Фактор стає Кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.
Згідно Акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №24062024 від 24.06.2024 року та витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №24062024 від 24.06.2024 року, від ТзОВ «Стар Файненс Груп» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №21621-03/2024 від 18.03.2024р. на загальну суму 20 850 грн., з яких: 6 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 14 850 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом /а.с. 13, 14/.
Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконані грошові зобов'язання за вищевказаним кредитним договором в добровільному порядку, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Таким чином, спір між сторонами виник із зобов'язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК,Ж правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 509 ЦК визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у кредитному договорі, і він користувався кредитними коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем допущене порушення його зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.
При цьому, варто звернути увагу, що відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставини спірних правовідносин.
Враховуючи ту обставину, що, в порушення умов договору про надання фінансового кредиту №21621-03/2024 від 18.03.2024 року, відповідач фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку не повернув, чим порушив права кредитора, то позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за вищевказаним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 3 028 грн. /а.с. 1/. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, то на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України позивачу за рахунок відповідача необхідно відшкодувати витрати, пов'язані з оплатою судового збору.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032, реквізити IВAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №21621-03/2024 від 18.03.2024 року в загальній сумі 20 850 грн., а також судовий збір у розмірі 3 028 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 18 березня 2025 року.
Головуючий: В.М. Скляренко