Справа № 553/3821/24
Провадження № 1-кп/553/428/2025
Іменем України
18.03.2025м. Полтава
Ленінський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ленінського районного суду міста Полтави кримінальне провадження № 62024170010000877 від 30.08.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Марківка Кобеляцького району Полтавської області, українця громадянина України, освіта середня, розлучений, інвалідність не встановлена, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовець за призовом під час мобілізації, радіотелефоніст відділення радіо- та супутникового зв'язку вузла зв'язку в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат»,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
В провадженні Ленінського районного суду міста Полтави знаходиться кримінальне провадження № 62024170010000877 від 30.08.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Ухвалою суду від 03.12.2024 призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні.
Прокурор в судовому засіданні 18.03.2025 звернувся до суду з письмовим клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді триманняпід вартою на строк до 60 днів, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п.: 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які встановлені в ході досудового розслідування, не зменшились та продовжують існувати, а саме:
- переховуватись від суду, так як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України є тяжким, за вчинення його передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років;
- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які до теперішнього часу не допитані;
- перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, враховуючи його нехтування положеннями чинного законодавства, а саме порушення вимог ст.ст. 65, 68 конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України шляхом уникнення явок до суду, а також не виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
На переконання прокурора, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.
Копія вказаного клопотання вручена обвинуваченому та захиснику.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 та просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 підтримала позицію обвинуваченого, не заперечувала проти клопотання прокурора.
Клопотань щодо зміни запобіжного заходу до суду не надходило і в судовому засіданні не заявлялось.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави у межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 90 840,00 грн. (ухвала слідчого судді Октябрського суду міста Полтави від 08.10.2024), строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 17 год. 50 хв. 04 грудня 2024.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Полтави від 03.12.2024 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовженона 60 днів, до 31.01.2025 включно, визначено заставу - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840,00 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Полтави від 23.01.2025 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено на 60 днів, до 23.03.2025 включно, визначено заставу - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840,00 грн.
Обвинувачений на даний час утримується під вартою у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)».
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно пункту 1 "с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Метою застосування запобіжного заходу відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Так, в судовому засіданні не надано доказів на підтвердження того, що зменшилися ризики, передбачені ст.177 КПК України, або змінилися обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які існували під час застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому та які не існували і не розглядались на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено
Під час розгляду вказаного питання судом вивчена можливість щодо не продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою та обрання менш суворого запобіжного заходу.
Суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: п.1) - переховування від суду, п.3) - незаконний вплив на свідків, п. 4) - перешкоджання кримінальному провадженню іншим шляхом, про наявність яких вказує прокурор, продовжують існувати.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Між тим, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
В рішенні ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови» від 04.10.2005 року, заява № 9190/03, § 58) зазначено, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст.183 КПК України).
Нормами ч. 8 ст. 176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Запобіжним заходом, який визначено п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України є тримання під вартою.
Зважаючи на вищевикладене, з огляду на конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, суспільну небезпечність діяння обвинуваченого, враховуючи тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому, вік та стан здоров'я обвинуваченого, з огляду на положення ч.8 ст. 176 КПК України, суд приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відсутні правові підстави для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , у зв'язку з чим обвинуваченому необхідно продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи суд продовжує строк тримання під вартою на 60 діб.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
При продовженні застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд вважає за доцільне визначити розмір застави обвинуваченому у розмірі, який було визначено ухвалою слідчого судді Октябрського суду міста Полтави від 08.10.2024 та ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 03.12.2024 та від 23.01.2025, а саме у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює сумі 90 840,00 грн., відсутні підстави для зміни раніше визначеного розміру застави відносно обвинуваченого у даному кримінальному провадженні.
Визначення розміру застави у даному випадку з урахуванням всіх вищезазначених обставин та тяжкості інкримінованого злочину забезпечує дотримання судом прав особи, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, право особи на звільнення, що обумовлене гарантіями з'явитись у судове засідання є проявом закладеної у Конвенції (п.1 ст. 5) та практиці Суду презумпції свободи, відповідно до якої позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (рішення ЄСПЛ у справах «Амбрушкевич проти Польщі», «Олександр Макаров проти Росії», «Хайредінов проти України», «Ідалов проти Росії», «Худойоров проти Росії»). Водночас, положення п. 3 ст. 5 Конвенції мають спеціальне призначення, яке полягає у спрямуванні національних органів на вжиття усіх заходів задля визначення оптимального виду, розміру та обсягу гарантії, яка з одного боку, буде достатньою аби запобігти ризику втечі особи або ухилення її від кримінальної відповідальності, а з іншого - забезпечить їй реальну можливість скористатись нею та залишитись на свободі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 197, 199, 331, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави - задовольнити частково.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)» обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, до 16 травня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює сумі 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок.
У разі внесення застави звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та покласти на нього наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, де він проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за їх наявності).
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на спеціальний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)».
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого по даному кримінальному провадженню застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Строк дії ухвали визначити до 16 травня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Полтавського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 18.03.2025.
Головуючий: суддя ОСОБА_1