11 березня 2025 року Справа № 915/673/23
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.
та представників сторін:
від стягувача (позивача): Яковенко П.А. (поза межами суду)
від боржника (відповідача): Максименко С.В. (в залі суду)
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕПЛОБУД ГАЗ» про розстрочення виконання судового рішення у справі 915/673/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, код 40121452)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕПЛОБУД ГАЗ» (вул. Потьомкінська, 129, корп. А, кв. 1, м. Миколаїв, код 44554096)
про стягнення грошових коштів у загальній сумі 984579,27 грн
встановив:
Господарським судом Миколаївської області розглянута справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕПЛОБУД ГАЗ» про стягнення з відповідача на свою користь грошових коштів у розмірі 984579 грн. 27 коп., в тому числі: основний борг у сумі 740 077 грн. 55 коп., 3% річних у сумі 26 562 грн. 86коп., інфляційні у сумі 217 938 грн. 86 коп., а також відшкодувати за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору за подання позивачем позовної заяви.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» задоволено частково.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2024 у справі № 915/673/23 задоволено; викладено мотивувальну та резолютивну частину рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2024 у справі 915/673/23 в редакції постанови суду апеляційної інстанції.
У подальшому ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024, 14.01.2025 та 17.01.2025 виправлено арифметичні помилку в резолютивній частині постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 року у справі 915/673/23.
На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2024, постанови Південно-західного апеляційного господарського суду 02.12.2024 (з урахуванням ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024) 27.12.2024 Господарським судом Миколаївської області було видано наказ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області 28.01.2025 суд внесено виправлення до наказу Господарського суду Миколаївської області від 27.12.2024, резолютивну частину наказу викладено у наступній редакції:
“Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕПЛОБУД ГАЗ» (54003, вул. Потьомкінська буд.129, корпус А, квартира 1, Миколаїв ЄДРПОУ 44554096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» ( 04116, вул. Шолуденка, буд.1, м. Київ, ЄДРПОУ 40121452) основний борг в сумі 740077 грн. 55 коп., інфляційні в розмірі 217 938 грн. 86 коп., 3% річних в розмірі 26 562 грн.86 коп., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 14 768 грн.69 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 5 959 грн.69 коп.»
Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕПЛОБУД ГАЗ» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою, сформованою в системі “Електронний суд» 11.02.2025 (зареєстрована у суді 12.02.2025 за вх. № 2127/25) в якій просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2024 та Постанови Південно-західного апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024 по справі №915/673/23 шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕПЛОБУД ГАЗ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» основного боргу в сумі 740 077 грн. 55 коп., інфляційні в розмірі 217 938 грн. 86 коп., 3% річних в розмірі 26 562 грн.86 коп., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 14 768 грн.69 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 5 959 грн.69 коп. на 10 місяців, зі сплатою рівними частинами щомісячно, за таким графіком:
1) до 02 березня 2025 року 100530,76 грн.;
2) до 02 квітня 2025 року 100530,76 грн.;
3) до 02 травня 2025 року 100530,76 грн.;
4) до 02 червня 2025 року 100530,76 грн.;
5) до 02 липня 2025 року 100530,76 грн.;
6) до 02 серпня 2025 року 100530,76 грн.;
7) до 02 вересня 2025 року 100530,76 грн.;
8) до 02 жовтня 2025 року 100530,76 грн.;
9) до 02 листопада 2025 року 100530,76 грн.;
10) до 02 грудня 2025 року 100530,76 грн.
Ухвалою від 17.02.2025 суд призначив розгляд заяви на 04.03.2025 та запропонував позивачу (стягувачу) у разі наявності заперечень чи інших міркувань стосовно призначеної до розгляду заяви, надати їх суду до судового засідання.
Стягувачем 18.02.2025 сформовано у Електронному суді заперечення на заяву про відстрочення.
У судовому засіданні 04.03.2025 представник стягувача заперечив проти задоволення заяви, зазначив, що наведені заявником підстави відстрочення не є виключними.
У зв'язку із відсутністю боржника та з метою з'ясування додаткових відомостей у заявника суд оголосив перерву у судовому засіданні 11.03.2025.
У судовому засіданні 11.03.2025 представник боржника підтримала заяву, зазначила, що боржник не уникає сплати боргу, а навпаки шукає можливість виконати судове рішення та заявила копотання установити кінцевою датою першого платежу 15.03.2025.
Представник стягувача заперечив проти задоволення заяви, зазначив про негативний вплив військової агресії й на постачальника газу та наголовив, що наведені заявником підстави відстрочення не є виключними.
11.03.2025 судом було підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані до заяви письмові докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються доводи заяви та заперечення проти неї, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Предметом спору у даній справі було стягнення з відповідача заборгованості за договором 08/11-21 від 08.11.2021 виробництва та постачання теплової енергії.
Наразі на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2024, постанови Південно-західного апеляційного господарського суду 02.12.2024 (з урахуванням ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти у сумі 1 005 307,60 грн. (основний борг в сумі 740077,55 грн., інфляційні в розмірі 217 938,86 грн., 3% річних в розмірі 26 562,86 грн., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 14 768,69 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 5 959,69 грн.).»
Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.1 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду по даній справі відповідач вказує, що ТОВ «ТЕПЛОБУД ГАЗ» займається господарською діяльністю з постачання теплової енергії, виробленої з природного газу до побутового споживача природного газу, що підтверджується укладеним з ОСББ «НАШ ДОМ» (адреса: м. Миколаїв, вул. Погранична, 3) договором на виробництво та постачання теплової енергії (ЕІС-код: 56XQ00018FE2O00V), що підтверджується Ліцензією на виробництво та постачання теплової енергії, виданою на підставі Розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації 532-р від 25.10.2021.
ТОВ «ТЕПЛОБУД ГАЗ» і об'єкти газопостачання, де Відповідач споживав у листопаді-грудні 2021 року природний газ для виробництва теплової енергії для населення (ОСББ «НАШ ДОМ», м. Миколаїв, вул. Погранична, 3) знаходяться на території м. Миколаєва, яке внаслідок збройної агресії Російської Федерації до 11.11.2022 було зоною активних бойових дій, і станом на 11.02.2025 залишається зоною можливих бойових дій згідно Наказу Мінінтеграції 309 від 22.12.2022. Відповідно, частина населення, яке проживало в багатоквартирному будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Погранична, 3, виїхала в більш безпечні регіони України та за межі України через активні, в подальшому можливі бойові дії, що спричинило великі борги мешканців будинку за теплопостачання.
Таким чином, військовий стан, введений на території України з 24.02.2022 прямим чином вплинув на господарську діяльність ТОВ «ТЕПЛОБУД ГАЗ», оскільки зобов'язання надавати теплову енергію мешканцям багатоквартирного житлового будинку ТОВ «ТЕПЛОБУД ГАЗ» виконувало належним чином протягом 2022-2024 років, проте оплати за надані послуги теплопостачання ТОВ «ТЕПЛОБУД ГАЗ» у належному обсязі не отримує через зазначене.
Наведені обставини підтверджуються і фінансовою звітністю за 2022-2023 роки, з якої вбачається, що збитки підприємства з кожним роком збільшуються, в тому числі й через вплив військового стану на діяльність підприємства, зокрема в частині сплати мешканцями отриманих послуг з теплопостачання.
Божник наголошує, що попри складне матеріальне становище та вплив військового стану на господарську діяльність він не ухиляється від виконання власних зобов'язань перед позивачем, докладає усіх можливих зусиль щодо виконання обов'язку по сплаті. ТОВ «ТЕПЛОБУД ГАЗ» має намір виконати рішення суду у справі 915/673/23 з розстроченням платежів за рішенням, що дозволить виконати рішення суду від 02.12.2024 у повному обсязі в межах можливого строку, дозволеного національним законодавством (протягом 1 року з моменту ухвалення рішення).
Крім того, оскільки ТОВ "ТЕПЛОБУД ГАЗ" є постачальником теплової енергії для населення, що підтверджувалось під час розгляду справи, стягнення суми боргу за судовими рішеннями у справі 915/673/23 може призвести до арешту рахунків ТОВ "ТЕПЛОБУД ГАЗ" та неможливості оплати останнім спожитого газу для вироблення теплової енергії для населення, що спричинить зупинення діяльності підприємства та відповідно як наслідок припинення опалення багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Погранична, 3
Заявник, посилаючись на фінансову звітність, указує про збільшення збитку підприємства, що за його твердженням спричинене впливом військового стану.
Заперечуючи проти задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду, позивач вважає, що наведені відповідачем обставини не є тими виключними обставинами в розумінні статті 331 ГПК України, якими виконання рішення суду ускладнюється чи видається неможливим, а відповідно і не можуть бути підставами для надання відстрочення виконання судового рішення, посилаючись на наступне:
- введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов'язань. Обставини, які виникли у зв'язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов'язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв'язок між неможливістю виконання рішення та військовими діями.;
- належними доказами відсутності коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, зокрема є виписки з поточних, вкладних (депозитних) рахунків підприємства; витяги, що містять дані про прибутки та збитки господарської діяльності підприємства; податкова декларація з додатками; довідки про кредити, що отримані юридичною особою в банківських установах, тощо. Проте, такі докази відповідачем не надані;
- боржник не реалізує своє право на судовий захист порушених прав, а саме стягнення заборгованості за теплопостачання зі споживачів, натомість, порушує право стягувача, шляхом невиконання договірних зобов'язань, невиправданих затримок виконання цього судового рішення;
- боржником не доведено й дійсність намірів виконання рішення суду по справі 915/673/23, до Заяви не було додано жодного доказу, який би свідчив про це.
За приписами ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 9 від 17.10.2012 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі “Шмалько проти України» (заява 60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Згідно практики Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (“Корнілов та інші проти України», заява 36575/02, ухвала від 07.10.2003 р.). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 р. у справі “Крапівницький та інші проти України», заява 60858/00).
Відповідно до положень статті 14 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 79 ГПК України передбачено, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Під час прийняття рішення по даній справі та при розгляді даної заяви судом також досліджувався ступінь вини відповідача у виникненні спору. Так, виникнення зазначеної заборгованості спричинено неналежною оплатою побутових споживачів - мешканців будинку за отриману теплову енергію.
До того ж, суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності. 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який на час розгляду заяви боржника про розстрочення виконання Рішення не скасований.
За вказаних обставин ситуація з компенсацією (відшкодуванням) витрат, понесених відповідачем ще більше ускладнилась та погіршилась, оскільки більшість мешканців будинку вимушено виїхали, що призвело до фактичного припинення здійснювати компенсацію (відшкодування) витрат.
Указані обставини обставин підтверджені фінансовими звітами підприємства за 2022 та 2023 роки, з яких вбачається збільшення збитку підприємства: за 2021 збиток становив 1,8 тис.грн, за 2022 - 161,7 тис.грн, за 2023 - 336,6 тис. грн (код рядка2350).
Також, судом враховано, що позивачем суду не надано жодних доказів на підтвердження завдання йому збитків несвоєчасним погашенням відповідачем суми основного боргу.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін. Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.
Суд вважає, що в даному випадку негайне звернення стягнення на кошти і майно боржника у виконавчому провадженні хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити господарську діяльність відповідача, що неминуче завдасть шкоди відповідачу.
Крім того, судом враховано висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі 916/190/18, що відстрочення або розстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення.
Суд зазначає, що розстрочення виконання рішення для боржника у даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення. Боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем (стягувачем) та тим самим не залишати мешканців будинку без опалення.
Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання. Розстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов'язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, з урахуванням інтересів обох сторін, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і існують об'єктивні підстави для задоволення заяви відповідача та можливість відстрочення виконання рішення суду по даній справі на 10 місяців з урахуванням уточнення боржника щодо першого платежу.
Керуючись ст. 202, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕПЛОБУД ГАЗ» про розстрочення виконання рішення суду задовольнити.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2024 та Постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 по справі №915/673/23 шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕПЛОБУД ГАЗ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» заборгованості у загальній сумі 1 005 307,60 грн. (основний борг в сумі 740077,55 грн., інфляційні в розмірі 217 938,86 грн., 3% річних в розмірі 26 562,86 грн., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 14 768,69 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 5 959,69 грн.) на 10 місяців, зі сплатою рівними частинами щомісячно, за таким графіком:
1) до 15 березня 2025 року 100530,76 грн.;
2) до 02 квітня 2025 року 100530,76 грн.;
3) до 02 травня 2025 року 100530,76 грн.;
4) до 02 червня 2025 року 100530,76 грн.;
5) до 02 липня 2025 року 100530,76 грн.;
6) до 02 серпня 2025 року 100530,76 грн.;
7) до 02 вересня 2025 року 100530,76 грн.;
8) до 02 жовтня 2025 року 100530,76 грн.;
9) до 02 листопада 2025 року 100530,76 грн.;
10) до 02 грудня 2025 року 100530,76 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст. 256, 257 ГПК України.
Повну ухвалу складено та підписано 17.03.2025.
Суддя Т.М.Давченко