вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" серпня 2024 р. м. Київ Справа № 911/398/24
Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г. за участю секретаря судового засідання Дубенко Г.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: заступника керівника Київської обласної прокуратури
в інтересах держави в особі
позивача: Бучанської районної державної адміністрації
до відповідача: Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України»
про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками
за участю представників:
від прокурора: Білоконь І.А., посвідчення №069065 від 01.03.2023
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: Семко В.Ю., ордер серія АІ №1661463 від 21.07.2024
Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокуратура, прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі, з урахування заяви про виправлення найменування, Бучанської районної державної адміністрації (далі - позивач) з позовною заявою за вих. № 15/1-157вих-24 від 08.02.2024 до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області (далі - відповідач) про:
1) усунення перешкод у здійсненні Бучанською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 3222486000:09:001:0001, 3222486000:02:002:0006, 3222484400:09:004:0198 (далі також - спірні земельні ділянки) шляхом визнання недійсними:
- рішення Дмитрівської сільської ради Бучанського району від 28.05.2021 № 115/8 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо проведення інвентаризації та встановлення меж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, під полезахисними смугами та лісовими смугами вздовж забудованих територій населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради»;
- рішення Дмитрівської сільської ради Бучанського району від 18.08.2021 № 16/11 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо проведення інвентаризації та встановлення меж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, під полезахисними смугами та лісовими смугами вздовж забудованих територій населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради».
2) скасування в Державному земельному кадастрі реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222486000:09:001:0001; 3222486000:02:002:0006; 3222484400:09:004:0198.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 04.03.2024 позовну заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури залишено без руху в порядку ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
12.03.2024 через канцелярію господарського суду прокуратура подала письмові пояснення на виконання вимог вказаної ухвали, відповідно до якої прокурором усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 25.03.2024 прийнято позовну заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/398/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.04.2024 о 14:15. Також цією ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».
Ухвалою суду від 25.04.2024 підготовче судове засідання відкладено на 06.06.2024 о 14:30.
Ухвалою суду від 06.06.2024 підготовче провадження у справі № 911/398/24 закрито та призначено справу до розгляду по суті на 04.07.2024 о 13:45.
Судові засідання, на яких суд розглядав справу по суті, неодноразово відкладалися, зокрема на 22.08.2024.
12.08.2024 через підсистему «Електронний суд» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» надіслало пояснення третьої особи щодо позову, за змістом яких третя особа підтримала позовні вимоги прокуратури.
У судове засідання 22.08.2024 з'явилися прокурор та представник третьої особи.
Безпосередньо в судовому засіданні прокурор позов підтримав, просив задовольнити.
Представники позивача та відповідача не з'являлися у судові засідання, зокрема 22.08.2024, та не повідомляли про причини своєї неявки.
Суд зауважує, що відповідач не скористався наданим ст. 165 ГПК України правом та відзив на позовну заяву не надав, як і не надав жодних доказів у справі.
Водночас суд вчинив всі залежні від нього дії з повідомлення Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області про розгляд цієї справи, зокрема, копії ухвал Господарського суду Київської області у справі № 911/398/24 суд надсилав відповідачу до його персонального кабінету у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до приписів ч. 1, 4, 5 ст. 6, ч. 6, 11 ст. 242 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та / або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Крім того, ухвали суду у справі № 911/398/24 суд офіційно оприлюднював у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua (далі - Реєстр), як наслідок, відповідні судові рішення знаходяться у вільному доступі, оскільки за змістом ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі «Судова влада України».
З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачу надано право бути обізнаним із відповідним судовим провадженням та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку, із поданням заяв та / або письмових пояснень стосовно власної позиції по суті спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відтак, неявка в судове засідання 22.08.2024 представників позивача та відповідача, які належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без їх участі.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правові норми, які підлягають застосуванню, враховуючи позицію учасників справи, суд встановив.
Позов прокурора в даній справі мотивовано незаконним вибуттям із державної власності спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення, що перебувають в постійному користуванні філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (як правонаступника Державного підприємства «Київське лісове господарство») для потреб лісового господарства та право розпорядження якими належить Бучанській районній державній адміністрації.
Так рішеннями Дмитрівської сільської ради від 28.05.2021 № 115/8 та від 18.08.2021 № 16/11 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо проведення інвентаризації та встановлення меж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, під полезахисними смугами та лісовими смугами вздовж забудованих територій населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради», остання зокрема вирішила:
- надати дозвіл на розроблення технічної документації щодо інвентаризації та встановлення меж земельних ділянок орієнтовною площею 50 га (за рішенням № 115/8) та площею 25 га (за рішенням № 16/11) під полезахисними лісовими смугами та лісовими смугами вздовж забудованих територій населених пунктів Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області;
- доручити землевпорядній організації розробити технічну документацію щодо інвентаризації та встановлення меж земельних ділянок, погодити її у порядку встановленому чинним законодавством та подати на затвердження Дмитрівській сільській раді.
Прокуратурою зазначено, що на виконання означених рішень Товариством з обмеженою відповідальністю «Український земельно-правовий центр» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої та за заявами Дмитрівської сільської ради про державну реєстрацію земельних ділянок від 29.08.2021 у Державному земельному кадастрі зареєстровано такі земельні ділянки:
- з кадастровим номером 3222486000:02:002:0006, площею 29,9994 га, цільове призначення - 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, місце розташування - Київська обл., Бучанський р-н, с. Мила; дата державної реєстрації - 30.08.2021;
- з кадастровим номером 3222486000:09:001:0001, площею 24,9911 га, цільове призначення - 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, місце розташування - Київська обл., Бучанський р-н, с. Петрушки; дата державної реєстрації - 31.08.2021;
- з кадастровим номером 3222484400:09:004:0198, площею 13,9585 га, цільове призначення - 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, місце розташування - Київська обл., Бучанський р-н, с. Дмитрівка, дата державної реєстрації - 06.09.2021.
В підтвердження викладених обставин прокурором до позовної заяви долучено копії відомостей Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про земельні ділянки з Державного земельного кадастру, Витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки: № НВ-0522468462021 від 30.08.2021, № НВ-6814538002021 від 31.08.2021, № НВ-4616780922021 від 06.09.2021 за додатками до них та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: № 363789737, № 363789578, № 363789163.
Також прокуратурою зазначено, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру відомості про права власності та інші речові права на вказані земельні ділянки не зареєстровано.
За твердженнями прокурора, спірні земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення, оскільки земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486000:02:002:0006, 3222486000:09:001:0001 розташовані в межах виділів 1-20 кварталу 43 Приміського лісництва ДП «Київське лісове господарство» (категорія лісів - рекреаційні ліси), земельна ділянка з кадастровим номером 3222484400:09:004:0198 - в межах виділів 32-40 кварталу 72 та виділів 18, 19, 21-23 кварталу 73 Ірпінського лісництва ДП «Київське лісове господарство» (категорія лісів - рекреаційні ліси), які зі свого боку наділені правом постійного користування такими земельними ділянками відповідно до ст. 19, 57 Земельного кодексу України та п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, що підтверджується наявними в матеріалах справи планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Прокурор також наголосив, що погодження на вилучення та зміну цільового призначення спірних земельних ділянок не надавались, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями листів філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 31.03.2023 № 02-249 та Бучанської районної державної адміністрації від 28.06.2023 № 01.3-35/2463.
З огляду вказаного прокурор стверджує, що рішення Дмитрівської сільської ради від 28.05.2021 № 115/8 та від 18.08.2021 № 16/11 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо проведення інвентаризації та встановлення меж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, під полезахисними смугами та лісовими смугами вздовж забудованих територій населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради» суперечать положенням ст. 20, 55, 56, 84, 122, 141, 149, 152 Земельного кодексу України та ст. 5, 7, 57 Лісового кодексу України.
Враховуючи викладене, прокурор вважає, що для забезпечення захисту порушених інтересів держави необхідно визнати недійсними рішення сільської ради, оскільки вони стали підставою для проведення інвентаризації спірних земельних ділянок, розроблення технічної документації із землеустрою та їх реєстрації в Державному земельному кадастрі, як земель сільськогосподарського призначення.
Прокурор зазначає, що належним способом захисту у цьому випадку є подання негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 Цивільного кодексу України та скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок у Державному земельному реєстрі згідно положень ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».
Оцінивши та дослідивши надані до матеріалів справи докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За приписами ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру».
Так згідно положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Аналіз положень ч. 3 ст. 53 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166«б», від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.
Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Так, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Звертаючись з розглядуваним позовом до суду прокурор зазначив, що спірні земельні ділянки є землями лісогосподарського призначення, однак Дмитрівською сільською радою, в порушення вимог земельного та лісового законодавства незаконно вилучено їх з державної власності та безпідставно змінено цільове призначення спірних земельних ділянок із лісогосподарського призначення на сільськогосподарське призначення.
Пунктом 24, яким на підставі Закону України від 28.04.2021 № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» доповнено розділ Х Перехідні положення Земельного кодексу України, який набрав чинності 27.05.2021, визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, зокрема крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних, водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.
Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 31.03.2023 № 10-10-0-2670/2-23, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486000:09:001:0001, 3222486000:02:002:0006 розташовані в межах с. Петрушки Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, а земельна ділянка з кадастровим номером 3222484400:09:004:0198 розташована в межах с. Дмитрівка Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб.
Таким чином, враховуючи те, що спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення державної власності розташовані в межах населених пунктів, розпорядження ними покладено на Бучанську районну державну адміністрацію відповідно до вимог ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України.
Листом від 10.02.2023 № 15/1-111вих-23 прокуратура повідомила Бучанську районну державну адміністрацію про порушення інтересів держави в особі останньої через вибуття з володіння держави земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486000:09:001:0001, 3222486000:02:002:0006, 3222484400:09:004:0198, у зв'язку з чим прокурор просив Бучанську районну державну адміністрацію вирішити питання щодо звернення останньої до суду з відповідним позовом та повідомити про результати розгляду цього листа та вжиті заходи або повідомити щодо наявних причин, які перешкоджають захисту порущених інтересів держави.
У відповідь на вказаний лист прокуратури Бучанська районна державна адміністрація листом від 20.02.2023 № 01-3-35/658 повідомила про те, що не має фінансової можливості сплатити судовий збір для подачі позовних заяв.
Київська обласна прокуратура 18.01.2024 надіслала Бучанській районній державній адміністрації лист-повідомлення № 15/1-60вих-24 про намір пред'явлення нею позову до Господарського суду Київської області в інтересах останньої.
Відтак, зверненню прокурора з розглядуваним позовом передувало відповідне листування з Бучанською районною державною адміністрацією, з якого вбачається, що компетентний орган був обізнаний з фактом наявності необхідності захисту порушених інтересів держави, проте не здійснив самостійний захист інтересів держави в суді, що свідчить про бездіяльність уповноваженого органу щодо захисту інтересів держави.
В контексті викладених положень Закону України «Про прокуратуру» та висновків Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що прокурор, звертаючись з цим позовом, достатньо обґрунтував підстави для представництва прокурором інтересів держави, підтвердив їх наявність, визначив орган, який у спірних правовідносинах здійснює владні функції від імені держави, та дотримався процедури визначеної ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та вимог ст. 53 ГПК України.
Щодо суті спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
В силу положень ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
За змістом ч. 1, 2 ст. 3 Земельного кодексу України (тут і надалі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Приписами ч. 1 ст. 18, пп. е) ч. 1, 2 ст. 19 Земельного кодексу України унормовано, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі на землі лісогосподарського призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Відповідно до ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Згідно із ст. 57 Земельного кодексу України, яка кореспондує положення ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Згідно ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб.
Згідно зі ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.
Положеннями ст. 5, 7, 8 Лісового кодексу України унормовано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.
Ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Згідно ст. 45, 47 Лісового кодексу України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.
У відповідності зі ст. 48 Лісового кодексу України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.
Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.
У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.
Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
Законом України від 08.02.2006 № 3404-IV «Про внесення змін до Лісового кодексу України», який набув чинності 29.03.2006, внесено відповідні зміни до Лісового кодексу України та викладено його в новій редакції.
Зокрема, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.
Прокурор звертаючись до суду з означеним позовом посилається на положення п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України та у контексті доказів, що підтверджують належність спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення, розташованих у межах кварталу 43 Приміського лісництва та кварталу 73 Ірпінського лісництва філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» посилається на долучену до матеріалів справи інформацію Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» (лист від 06.02.2023 № 94 з додатками), інформацію філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (лист від 31.03.2023 № 02-249 із доданими матеріалами лісовпорядкування).
Згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект», викладеною в листі від 06.02.2023 № 94 та доданих до нього витягах із картографічної бази даних Приміського та Ірпінського лісництв ДП «Київське лісове господарство», відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2014 року, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486000:09:001:0001, 3222486000:02:002:0006, 3222484400:09:004:0198 розташовані в межах кварталу 43 Приміського лісництва та кварталів 72, 73 Ірпінського лісництва ДП «Київське лісове господарство».
Відповідно до п. 1 Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 848 від 20.06.2007, Державний лісовий кадастр та облік лісів ведеться Державним агентством лісових ресурсів за єдиною для усіх лісів системою за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, їх раціонального використання та відтворення, здійснення постійного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді України.
Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання «Укрдержліспроект» засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України. Статут цього об'єднання оприлюднений на його офіційному вебсайті за посиланням https://www.lisproekt.gov.ua/diyalnist.
Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання «Укрдержліспроект» створено з метою проведення лісовпорядкування на всій території України, яке включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони і захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України. Зазначене об'єднання забезпечує державні органи влади інформацією про сучасний стан лісів, лісові ресурси, якісні та кількісні зміни, що відбуваються в лісовому фонді, здійснює прогнозування цих змін, проводить визначення науково-обґрунтованих норм невиснажливого, раціонального, екологічно збалансованого лісокористування, розробляє комплекс заходів щодо відтворення, охорони і захисту лісів.
Згідно із п. 3.2.8 Статуту Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект», окрім інших його функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду: здійснення в межах господарств впорядкування лісового фонду України; визначення меж і внутрішньогосподарську організацію території лісового фонду, що перебуває у користуванні постійних лісокористувачів; виконання топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів; інвентаризацію лісового фонду з визначенням природного і вікового складу деревостанів, якісних і кількісних характеристик лісових ресурсів; формування повидільних і інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру; участь у здійсненні моніторингу лісів, тощо.
Зазначена установа є єдиною державною лісовпорядною організацією, яка забезпечує інвентаризацію, облік та моніторинг лісів на території України, а також виконання виробничими підрозділами лісовпорядних та інших робіт, зокрема, визначення меж та внутрішньогосподарської організації території лісового фонду, що перебуває у користуванні постійних лісокористувачів, проведення топографо-геодезичних робіт, спеціального картографування лісів.
Враховуючи викладене, інформація надана Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням «Укрдержліспроект» щодо спірних земель, а також додані до неї графічні матеріали, є належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні ст. 76-78 ГПК України, оскільки надана уповноваженим суб'єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів.
Подібна позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16-ц.
Також, за інформацією філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», яка міститься у листі від 31.03.2023 № 02-249, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486000:02:002:0006, 3222486000:09:001:0001 розташовані в межах виділів 1-20 кварталу 43 приміського лісництва ДП «Київське лісове господарство» (категорія лісів - рекреаційні ліси), земельна ділянка з кадастровим номером 3222484400:09:004:0198 - в межах виділів 32-40 кварталу 72 та виділів 18, 19, 21-23 кварталу 73 Ірпінського лісництва ДП «Київське лісове господарство» (категорія лісів - рекреаційні ліси).
Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що спірні земельні ділянки на час їх інвентаризації та реєстрації у Державному земельному кадастрі, а також віднесення їх до земель сільськогосподарського призначення належали до земель державного лісового фонду, як і належать станом на теперішній час.
Згідно із положеннями ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні положення містяться у ст. 57 Лісового кодексу України, відповідно до якої зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов?язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.
За нормами ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.
Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку.
Оскільки, як вже зазначав суд, земельні ділянки розташовані в межах населених пунктів (с. Петрушки та с. Дмитрівка) Бучанського району Київської області, відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України повноваження розпоряджатися такими земельними ділянками, змінювати цільове призначення спірних земельних ділянок та вилучати їх з постійного користування ДП «Київське лісове господарство» (наразі філія «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») належали до компетенції Бучанської районної державної адміністрації.
Однак за інформацією Бучанської районної державної адміністрації у листі від 28.06.2023 № 01.3-35/2463 рішення щодо вилучення спірних земельних ділянок та зміни їх цільового призначення останньою не приймалися.
Крім того, у листі філії ДП «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 31.03.2023 № 02-249 також зазначено, що рішення щодо згоди на вилучення чи припинення постійного користування лісовими ділянками не приймалися.
Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного Кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Статтею 21 Цивільного Кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, пункт 5.5). Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).
Відповідно до ст. 391, ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Аналіз наведених правових норм підтверджує, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права.
За загальним правилом ч. 1 ст. 5 ГПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає державні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Отже, обираючи спосіб захисту, позивач насамперед повинен перевірити, чи не передбачає закон або договір ефективного способу захисту. Якщо такий спосіб захисту законом або договором передбачено, позивач повинен обрати саме цей спосіб.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).
Відповідно до висновків, зроблених Верховним Судом у постановах від 23.11.2023 у справі № 370/457/20, від 18.01.2023 у справі № 369/10847/19, від 19.01.2022 у справі № 363/2877/18 та від 16.02.2022 у справі № 363/669/17, зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не є пов'язаним з позбавленням власника його володіння цими ділянками. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).
У пункті 64 постанови від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 Великою Палатою Верховного Суду викладено висновок про те, що відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, на підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах.
Як випливає з матеріалів справи, спірні рішення Дмитрівської сільської ради від 28.05.2021 № 115/8 та від 18.08.2021 № 16/11 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо проведення інвентаризації та встановлення меж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, під полезахисними смугами та лісовими смугами вздовж забудованих територій населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради» стали підставою для незаконного формування земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486000:09:001:0001, 3222486000:02:002:0006, 3222484400:09:004:0198, що відбулося внаслідок протиправного вилучення з державної власності та постійного користування філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» земель державного лісового фонду та як наслідок протиправної зміни їх цільового призначення.
З огляду на особливості правового регулювання земельних ділянок лісового фонду державної власності, а також з урахуванням того, що спірні земельні ділянки були сформовані як землі сільськогосподарського призначення, позовні вимогами про визнання недійсними:
- рішення Дмитрівської сільської ради Бучанського району від 28.05.2021 № 115/8 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо проведення інвентаризації та встановлення меж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, під полезахисними смугами та лісовими смугами вздовж забудованих територій населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради»;
- рішення Дмитрівської сільської ради Бучанського району від 18.08.2021 № 16/11 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо проведення інвентаризації та встановлення меж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, під полезахисними смугами та лісовими смугами вздовж забудованих територій населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради», за встановлених судом конкретних обставин цієї справи відповідають критерію правомірності та ефективності обраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельних ділянок та особи власника.
Щодо вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222486000:09:001:0001; 3222486000:02:002:0006; 3222484400:09:004:0198, суд зазначає таке.
Згідно із ч. 10 ст. 791 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до положень ст. 1, 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Одним з основних принципів, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, як зокрема про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).
У ст. 1 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Згідно із п. 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок), відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.
Пунктом 67 Порядку, визначено, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку. Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати вимогам Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку.
Відповідно до п. 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.
Аналогічні положення містяться в абз. 1 ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», за якими державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у тому числі, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Крім того, в ч. 13 ст. 791 Земельного кодексу України зазначено, що земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, у тому числі, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2024 по справі № 916/1750/22 зроблено висновок, згідно якого єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації.
Оскільки відомості про належність спірних земельних ділянок до категорії земель сільськогосподарського призначення спростовується доказами, наявними в матеріалах справи, та встановленими на їх підставі обставинами справи, судом також встановлено незаконність державної реєстрації спірних земельних ділянок як земель сільськогосподарського призначення. Відповідно, подальша наявність недостовірних відомостей у Державному земельному кадастрі щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222486000:09:001:0001; 3222486000:02:002:0006; 3222484400:09:004:0198 порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності, повноти відомостей Державного земельного кадастру та створюватиме перешкоди у їх використанні розпорядником за цільовим призначенням.
Отже, суд вважає цілком обґрунтованою вимогу прокурора про скасування в Державному земельному кадастрі реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222486000:09:001:0001; 3222486000:02:002:0006; 3222484400:09:004:0198.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, враховуючи встановлені судом обставини порушення земельного та лісового законодавства з боку Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області під час реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222486000:09:001:0001; 3222486000:02:002:0006; 3222484400:09:004:0198 як земель сільськогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», суд вважає, що заявлений прокурором позов в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області про усунення перешкод у праві користування та розпорядження земельними ділянками державного лісового фонду підлягає задоволенню.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Як вже зазначав суд, відповідач правом на подання відзиву не скористався, проти позову не заперечив.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, понесені витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області задовольнити.
2. Усунути перешкоди у здійсненні Бучанською районною державною адміністрацією (08293, Київська обл., Бучанський р-н, м. Буча, вул. Інститутська, буд. 22, код ЄДРПОУ 44014159) права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 3222486000:09:001:0001, 3222486000:02:002:0006, 3222484400:09:004:0198 шляхом :
2.1. Визнання недійсними:
- рішення Дмитрівської сільської ради Бучанського району від 28.05.2021 №115/8 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо проведення інвентаризації та встановлення меж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, під полезахисними смугами та лісовими смугами вздовж забудованих територій населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради»;
- рішення Дмитрівської сільської ради Бучанського району від 18.08.2021 №16/11 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо проведення інвентаризації та встановлення меж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, під полезахисними смугами та лісовими смугами вздовж забудованих територій населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради».
2.2. Скасування в Державному земельному кадастрі реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами:
- 3222486000:09:001:0001;
- 3222486000:02:002:0006;
- 3222484400:09:004:0198.
3. Стягнути з Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області (08112, Київська обл., Бучанський р-н, с. Дмитрівка, Дмитрівська ТГ, вул. Садова, буд. 2, код ЄДРПОУ 04362125) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) 15 140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 00 коп. судового збору, видавши наказ.
Повне рішення складено - 18.03.2025 року
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.