Справа № 534/3307/24
Провадження № 2/536/571/25
14 березня 2025 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
Головуючого судді - Колотієвського О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Коваль В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Заява обґрунтована зокрема тим, що 09 березня 2019 року між ним та відповідачем укладено шлюб.
Позивачем вказано, що фактично шлюбні відносини припинені з вересня 2024 року та з грудня 2024 року спільне господарство не ведеться. Спроби відновити сімейне життя були безрезультатні.
Під час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дитина - ОСОБА_3 .
На підставі вищевикладеного просив суд ухвалити рішення, яким:
- розірвати шлюб укладений 09 березня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований Горишньоплавнівським відділом державної реєстрації актів громадянського стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, актовий запис № 26.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Сторони в судове засідання не з'явилися. До суду подано заяви про слухання справи без їх участі. Позивачем позовні вимоги підтримано, а відповідачем визнано позов.
Суд дослідивши матеріали справи та докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 09 березня 2019 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб, який зареєстрований Горішньоплавнівським відділом державної реєстрації актів громадянського стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, актовий запис № 26..
Позивачем вказано, що фактично шлюбні відносини припинені з вересня 2024 року та з грудня 2024 року спільне господарство не ведеться. Спроби відновити сімейне життя були безрезультатні, що не заперечується відповідачем.
Під час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дитина - ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.
Суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б його інтересам, що має істотне значення, тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з наступного.
Згідно статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Водночас, відповідно до статті 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті.
Згідно вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачу належить повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, за розгляд справи, тобто 605,60 грн.
Водночас, стягнути з відповідача на користь позивача, 50 відсотків сплаченого судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 24, 104, 105, 110, 112, 114 СК України, ст. 76, 141, 258-259, 263-265, 280-284 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб укладений 09 березня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований Горишньоплавнівським відділом державної реєстрації актів громадянського стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, актовий запис № 26.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 605,60 гривень.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 1211 гривень 20 копійок, сплаченого при поданні позову, тобто 605,60 грн.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. О. Колотієвський