Єдиний унікальний номер: 379/418/25
Провадження № 3/379/257/25
17 березня 2025 рокум.Тараща
Суддя Таращанського районного суду Київської області Разгуляєва Олександра Володимирівна, розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли від батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , рід заняття не встановлено, раніше до адміністративної відповідальності притягувався,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,
12.03.2025 року до Таращанського районного суду Київської області від батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшов матеріал щодо неповнолітнього ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Згідно протоколу, 25.02.2025 о 18 год 08 хв у м. Тараща по вул. Набережна, 48, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом ВАЗ 2106 та не мав посвідчення водія відповідної категорії та не пред'явив його на законну вимогу працівника поліції, дане правопорушення вчинено повторно протягом року, постанова ААД 563194 за ч.2. ст. 126 КУпАП від 13.06.2024, чим порушив вимоги п. 2.1а ПДР.
На доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, надано наступні докази:
протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 256267 від 25.02.2025 року;
довідку старшого інспектора відділення адміністративної практики батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП лейтенанта поліції А. Садової щодо кваліфікації адміністративного правопорушення від 26.02.2025 року.
витяг з бази даних «Адмінпрактика» щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ;
копію постанови Таращанського районного суду Київської області від 13.09.2024 року відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1, ст.126 ч.2 КУпАП та застосовано заходи впливу, передбачені п.4 ч.1ст.24-1 КУпАП.
довідку старшого інспектора відділення адміністративної практики батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП лейтенанта поліції А. Садової щодо кваліфікації адміністративного правопорушення від 26.02.2025 року відповідно до якої інформація про отримання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідчення водія на право керування транспортним засобом, відсутня;
рапорт поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №2 ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП рядового поліції Олександра Музичук від 25.02.2025;
відеозапис з нагрудної камери поліцейського.
В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_1 в присутності свого законного представника ОСОБА_3 не заперечував проти обставин викладених в протоколі.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, письмові докази, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі та гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Виходячи з принципу верховенства права конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.
При чому ЄСПЛ у справі «AllenetdeRibemont v. France» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 256267 від 25.02.2025 року, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2106 та не мав посвідчення водія відповідної категорії та не пред'явив його на законну вимогу працівника поліції, дане правопорушення вчинено повторно протягом року, постанова ААД 563194 за ч.2. ст. 126 КУпАП від 13.06.2024, чим порушив вимоги п. 2.1а ПДР.
У фабулі правопорушення поліцейський зазначає, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2106 та не мав посвідчення водія відповідної категорії та не пред'явив його на законну вимогу працівника поліції, що не відповідає диспозиції ч.5 ст.126 КУпАП.
Відповідно до диспозиції ч. 5 ст. 126 КУпАП, встановлена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, які в свою чергу передбачають відповідальність за: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 126 КУпАП, встановлена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
За частиною 5 вказаної статті настає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Тобто, адміністративна відповідальність за ч.5 ст. 126 КУпАП, не настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, вчинене повторно протягом року, як зазначено в протоколі серії ЕПР 1№ 256267 від 25.02.2025 складеного відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КУпАП.
Відтак, суд констатує, що посадовою особою, яка склала даний протокол, невірно кваліфіковані дії ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, яка не мала посвідчення водія відповідної категорії та не пред'явила його на законну вимогу працівника поліції.
У коментованій статті 256 КУпАП, зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення повинен містити перелік всіх обов'язкових реквізитів протоколу, і у разі їх відсутності він не має доказового значення. Протокол про адміністративне правопорушення займає провідне місце в числі засобів, за допомогою яких встановлюються фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку посадові особи встановлюють наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, вину особи в його вчиненні та інші обставини, що вказуються у ст. 280 КУпАП i мають значення для правильного розв'язання справи. Така позиція законодавця вимагає вiд посадових осiб, якi складають протокол, суворо дотримуватися порядку його оформлення.
Відтак, законодавцем встановлені суворі вимоги щодо оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, які передбачають зокрема те, що в останньому крім іншого має бути зазначена суть учиненого адміністративного правопорушення, яка відповідатиме ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у відповідному нормативному акті частині та статті КУпАП, за якою складено протокол про адміністративне правопорушення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, приходжу висновку, що з протоколу про адміністративне правопорушення, не вбачається в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
При цьому, суддею звертається увагу на приписи ч. 2 ст. 251 КУпАП, якими обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суддя не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим. Такі дії будуть свідчити про необ'єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.
Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Суд не є каральним органом. Суд потрібен для відновлення справедливості та встановлення вини особи, яка вчинила правопорушення. У разі встановлення такої вини притягнення особи до відповідальності, з метою виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінюючи надані докази в їх сукупності в частині даного адміністративного правопорушення, суддя приходить висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а тому, беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений в ст. 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вважаю, що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є обставиною, яка виключає провадження по справі в частині вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 126 ч. 5, 247, 256, 266, 268, 283-285, 287, 289, 294 КУпАП, суд
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя
Таращанського районного суду
Київської області Олександра РАЗГУЛЯЄВА