Справа № 375/548/25
Провадження № 1-кс/375/59/25
17 березня 2025 року селище Рокитне
Слідчий суддя Рокитнянського районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області старшрго лейтенанта поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, у кримінальному провадженні за № 12025111250000007 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 6 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1статті 263 КК України,
До слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області надійшло клопотання слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області старшрго лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , про накладення арешту на тимчасове вилучене майно, у кримінальному провадженні за № 12025111250000007 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 6 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що міжрегіональною групою слідчих слідчого відділу Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025111250000007 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 6 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 6 січня 2025 року до відділення поліції №1 Білоцерківського РУП надійшов рапорт оперативного працівника про те, що в ході проведення оперативно - розшукових заходів встановлено, що один з мешканців Білоцерківського району Київської області, за місцем свого проживання зберігає бойову гранату, без передбаченого законом дозволу, яку має намір збути.
13.03.2025 в період часу з 13 год 33 хв по 18 год 30 хв в ході обшуку домоволодіння розташованого за адресою АДРЕСА_1 , яке відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та яким фактично користується та проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено та вилучено:
- грошові кошти у сумі 7 000 гривень, а саме: 5 купюр номіналом 200 гривень з номерами КЖ1617030, ДГ4275536, СЕ2072414, ЕИ1621083, СЄ9920085 та 12 купюр номіналом 500 гривень з номерами: ЕВ5217249, ЕА1811545, СA1861169, БА3827204, ЕГ3918846, ВЖ9807822, ЕД3156650, ЕЄ9832507, ЕД1911570, АР0736483, ЕА4687832, ЕВ7248869, які поміщено до спеціального пакету № CRI1200963;
- мобільний телефон марки «Iphone 6S», який поміщено до спеціального пакету №CRI1200962;
- мобільний телефон марки «TECHNO", який поміщено до спеціального пакету №CRI1200964;
- купюру номіналом 200 гривень з номером ЄЗ4803541, яку поміщено до спеціального пакету № SUD2027240.
У звязку з тим, що вилучені речові докази та документи можуть бути предметами та знаряддями вчинення кримінального правопорушення, тому виникла необхідність у накладенні арешту на тимчасово вилучені в ході обшуку за адресою проживання ОСОБА_7 , грошові кошти, а саме: 5 купюр номіналом 200 гривень з номерами КЖ1617030, ДГ4275536, СЕ2072414, ЕИ1621083, СЄ9920085 та 12 купюр номіналом 500 гривень з номерами: ЕВ5217249, ЕА1811545, СA1861169, БА3827204, ЕГ3918846, ВЖ9807822, ЕД3156650, ЕЄ9832507, ЕД1911570, АР0736483, ЕА4687832, ЕВ7248869, які поміщено до спеціального пакету № CRI1200963, мобільний телефон марки «Iphone 6S», який поміщено до спеціального пакету № CRI1200962, мобільний телефон марки «TECHNO", який поміщено до спеціального пакету № CRI1200964, купюру номіналом 200 гривень з номером ЄЗ4803541, яку поміщено до спеціального пакету № SUD2027240.
Аналіз змісту ст. 168 КПК України показує, що тимчасово вилученим є будь-яке майно, яке одержане в результаті, зокрема: обшуку.
Відтак, з метою збереження речових доказів, з метою запобігання можливості приховування, розтрати майна, слідчий просить накласти на нього арешт.
В судове засідання старший слідчий відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 не з'явилася, подала клопотання про розгляд клопотання у її відсутність, клопотання підтримує та просила його задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, розгляд клопотання здійснювався без участі власника майна та зацікавлених осіб з метою забезпечення арешту майна.
Відповідно до частини 4 статті 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про наступне.
Так, слідчим суддею встановлено, що міжрегіональною групою слідчих слідчого відділу Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025111250000007 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 6 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання, накласти арешт на вказане майно слідчий просить з метою збереження речових доказів, які є предметом кримінально протиправних дій кваліфікованих за частиною 1 статті 263 КК України.
Так, згідно частини 1 статті 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (частина 2 статті 131 КПК України).
Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
При цьому, частиною 3 статті 170 КПК України передбачено, що у випадку накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, в силу статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування має одну або декілька ознак, наведених у статті 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог частини 3 статті 110 КПК України приймається у формі постанови.
Постановою про визнання та передачу речових доказів на зберігання від 14 березня 2025 року визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження №12025111250000007 від 6 січня 2025 року, речові докази: 5 купюр номіналом 200 гривень з номерами КЖ1617030, ДГ4275536, СЕ2072414, ЕИ1621083, СЄ9920085 та 12 купюр номіналом 500 гривень з номерами: ЕВ5217249, ЕА1811545, СA1861169, БА3827204, ЕГ3918846, ВЖ9807822, ЕД3156650, ЕЄ9832507, ЕД1911570, АР0736483, ЕА4687832, ЕВ7248869, які поміщено до спеціального пакету № CRI1200963, мобільний телефон марки «Iphone 6S», який поміщено до спеціального пакету № CRI1200962, мобільний телефон марки «TECHNO", який поміщено до спеціального пакету № CRI1200964, купюру номіналом 200 гривень з номером ЄЗ4803541, яку поміщено до спеціального пакету № SUD2027240.
Відповідно до частини 10 статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положеннями частини 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальном у провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З огляду на положення частин 2, 3 статті 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у статті 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням викладеного, арешт майна з огляду на положення, передбачені пунктом 1 частини 2 та частини 3 статті 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Водночас, при вирішенні клопотання, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
Так, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За таких обставин, враховуючи приписи процесуального закону, слідчий суддя дійшов висновку, що матеріалами клопотання обґрунтовано та встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, з метою уникнення можливості його відчуження, забезпечення збереження речових доказів, що залишили на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, з огляду на те, що у випадку його незастосування це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального правопорушення станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 98, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт (заборонивши відчуження, розпорядженння та користування) на тимчасово вилучене майно 13 березня 2025 року, а саме:
- 5 купюр номіналом 200 гривень з номерами КЖ1617030, ДГ4275536, СЕ2072414, ЕИ1621083, СЄ9920085 та 12 купюр номіналом 500 гривень з номерами: ЕВ5217249, ЕА1811545, СA1861169, БА3827204, ЕГ3918846, ВЖ9807822, ЕД3156650, ЕЄ9832507, ЕД1911570, АР0736483, ЕА4687832, ЕВ7248869, які поміщено до спеціального пакету №CRI1200963;
- мобільний телефон марки «Iphone 6S», який поміщено до спеціального пакету №CRI1200962;
- мобільний телефон марки «TECHNO", який поміщено до спеціального пакету №CRI1200964;
- купюру номіналом 200 гривень з номером ЄЗ4803541, яку поміщено до спеціального пакету № SUD2027240
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до статті 174 КПК України арешт майна може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Слідчий суддя ОСОБА_8