ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.02.2025Справа № 910/8234/24
За позовом Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкойл"
про визнання правочинів недійсними в частині та стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Салацька О.В.
Представники учасників справи:
від прокуратури Сокол Р.В.;
від позивача Цицюра В.І.;
від відповідача Власов Є.А.
В судовому засіданні 18.02.2025 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено представників учасників справи, що повне рішення буде складено 18.03.2025 року.
У липні 2024 року до Господарського суду міста Києва від Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (позивач) надійшла позовна заява № 15-238ВИХ-24 від 27.06.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкойл" (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:
- визнати недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб хімічної продукції різної (24960000-1) (рідина NYCOSOL 13) для техніки спеціального призначення від 22.09.2022 № 286/1/22/60, укладеного між позивачем та відповідачем в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;
- визнати недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення від 22.09.2022 № 286/1/22/61, укладеного між позивачем та відповідачем в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;
- визнати недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення від 30.09.2022 № 286/1/22/65, укладеного між позивачем та відповідачем в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;
- стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно сплачені кошти - 4 083 212,02 грн., інфляційні втрати - 314 743,57 грн. та 3% річних - 184 186,48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані пункти договорів № 286/1/22/60 від 22.09.2022 року, № 286/1/22/61 від 22.09.2022 року та № 286/1/22/65 від 30.09.2022 року містять положення щодо включення ПДВ у розмірі, еквівалентному 20% вартості товару, що суперечить підпункту "г" підпункту 195.1.2. пункту 195.1. статті 195 Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану". Оскаржувані пункти договорів в частині включення суми ПДВ до вартості товару суперечать Цивільному кодексу України, іншим актами цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в силу вимог ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання пунктів 1.1 та 3.1 договорів недійсними. В силу вище наведеного наявні підстави передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України щодо повернення сплачених коштів за поставлений товар у сумі ПДВ на користь Міністерства оборони України та стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8234/24, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.08.2024 року.
В підготовчих засіданнях судом неодноразово оголошувалася перерва.
17.09.2024 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкойл» надійшло клопотання про залучення Державної аудиторської служби України до справи в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.
В підготовчому засіданні 01.10.2024 року судом було розглянуте та відхилене клопотання відповідача про залучення Державної аудиторської служби України до справи в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача. В задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено з мотивів не доведення заявником, що рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки Державної аудиторської служби України щодо однієї із сторін.
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Так, в підготовчому засіданні 01.10.2024 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/8234/24 до судового розгляду по суті на 14.11.2024 року.
14.11.2024 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкойл» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому відповідач просить повернутися до стадії підготовчого провадження, визнати поважними строки для подачі заяви про зупинення провадження та зупинити провадження по справі № 910/8234/24 до розгляду Другим апеляційним адміністративним судом справи № 320/20717/23.
Мотивуючи зазначене клопотання, відповідач посилається на те, що у справі № 320/20717/23 буде досліджується питання правомірності включення до державних контрактів на закупку товару податку на додану вартість, відтак наявні обґрунтовані підстави вважати, що висновки в адміністративній справі безпосередньо вплинуть на дану справу, а наявні в даній справі докази належним чином не дозволять суду повноцінно встановити та оцінити всі обставини (факти), які є предметом судового розгляду, з огляду на це провадження у справі № 910/8234/24 слід зупинити до розгляду Другим апеляційним адміністративним судом справи № 320/20717/23.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Отже, за змістом п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Однак, у матеріалах справи № 910/8234/24 відсутні докази існування об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до розгляду справи № 320/20717/23.
При цьому суд зазначає, що сама по собі взаємопов'язаність справи № 910/8234/24 зі справою № 320/20717/23, у випадку доведення такого зв'язку належними та допустимими доказами, не свідчить про існування об'єктивної неможливості господарським судом самостійно встановити обставини справи № 910/8234/24.
Таким чином, оскільки правовідносини у справі № 910/8234/24 та у справі № 320/20717/23 не є подібними, а також враховуючи те, що відсутня об'єктивна неможливість розгляду даної справи до розгляду справи № 320/20717/23, тому відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі № 910/8234/24, що свідчить про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання.
В судових засіданнях 14.11.2024 року, 05.12.2024 року та 12.12.2024 року судом оголошувалася перерва.
У зв'язку з сигналом "Повітряна тривога" судове засідання призначене на 16.01.2025 року о 12:30 не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 року призначено розгляд справи на 18.02.2025 року.
В судовому засіданні 18.02.2025 року прокурор позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в позові.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Впродовж 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкойл», як продавцем, та Міністерством оборони України, як покупцем, укладено 3 (три) договори про постачання для державних потреб хімічної продукції та мастильних засобів для техніки спеціального призначення, а саме: (1) від 22.09.2022 року № 286/1/22/60 (надалі - договір № 60); (2) від 22.09.2022 року № 286/1/22/61 (надалі - договір № 61); (3) від 30.09.2022 року № 286/1/22/65 (надалі - договір № 65).
За змістом договорів, які є ідентичними, здійснення їх фінансування передбачено за рахунок коштів Державного бюджету України в межах бюджетної програми 2101020 «Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни».
Відповідно до п. 1.1. договорів постачальник зобов'язується поставити у 2022 році хімічну продукцію та мастильні засоби покупцю згідно зі специфікаціями, а замовник - забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно зі специфікаціями.
До договору № 60 укладено специфікацію, в якій сторони погодили найменування товару, загальну кількість та строк його поставки: рідина NYCOSOL 13 (61 013 3685) ємністю 25,0 тонн, строк постачання - 60 календарних днів з дати отримання попередньої оплати згідно п. 4.2.
Ціна за одиницю товару без ПДВ за договором № 60 становить 306 666,65 грн. за тонну рідини.
Вартість товару без ПДВ становить 7 666 666,25 грн., крім того ПДВ - 1 533 333,25 грн., загальна вартість товару з ПДВ - 9 199 999,50 грн.
Згідно з п. 3.1. договору № 60 ціна договору складає: без ПДВ - 7 666 666,25 грн., крім того ПДВ - 1 533 333,25 грн., ціна договору, що підлягає сплаті становить 9 199 999,50 грн.
Таким чином, за умовами п. 1.1., 3.1. договору № 60 передбачена сплата ПДВ у сумі 1 533 333,25 грн., що становить 20% вартості товару.
До договору № 61 укладено специфікацію, в якій сторони погодили найменування товару, загальну кількість та строк його поставки: олива TURBONYCOIL 210А (ТУ 38.1011299-90) ємністю 8,0 тонн, строк постачання - 10 календарних днів з дати отримання попередньої оплати згідно п. 4.2. за 2 тонни та 60 календарних днів з дати отримання попередньої оплати згідно п. 4.2 за 6 тонн.
Ціна за одиницю товару без ПДВ за договором № 61 становить 566 666,60 грн. за тонну оливи.
Вартість товару без ПДВ становить 4 533 332,80 грн., крім того ПДВ - 906 666,56 грн., загальна вартість товару з ПДВ - 5 439 999,36 грн.
Згідно з п. 3.1. договору № 61 ціна договору складає: без ПДВ - 4 533 332,80 грн., крім того ПДВ - 906 666,56 грн., ціна договору, що підлягає сплаті становить 5 439 999,36 грн.
Таким чином, за умовами п. 1.1., 3.1. договору № 61 передбачена сплата ПДВ у сумі 906 666,56 грн., що становить 20% вартості товару.
До договору № 65 укладено специфікацію, в якій сторони погодили найменування товару, загальну кількість та строк його поставки: олива авіаційна TURBONYCOIL 321 (61 004 2491) ємністю 20,0 тонн, строк постачання - в термін до 05.12.2022 (включно).
Ціна за одиницю товару без ПДВ за договором № 65 сторонами погоджена в сумі 411 666,60 грн. за тонну оливи.
Вартість товару без ПДВ становить 8 233 332,00 грн., крім того ПДВ - 1 646 666,40 грн., загальна вартість товару з ПДВ - 9 879 998,40 грн.
Згідно з п. 3.1 договору № 65 ціна договору складає: без ПДВ - 8 233 332,00 грн., крім того ПДВ - 1 646 666,40 грн., ціна договору, що підлягає сплаті становить 9 879 998,40 грн.
Таким чином, за умовами п. 1.1., 3.1. договору № 65 передбачена сплата ПДВ у сумі 1 646 666,40 грн., що становить 20% вартості товару.
Загальна сума ПДВ за договорами № 60, № 61, № 65, яка підлягає сплаті Міністерством оборони України на користь ТОВ «Юкойл» становить 4 086 666,21 грн.
На виконання умов договору № 60 ТОВ «Юкойл» поставило 25 тонн рідини NYCOSOL 13, а саме: Військовій частині НОМЕР_1 - 8 тонн; Військовій частині НОМЕР_2 - 17 тонн.
На виконання умов договору № 61 ТОВ «Юкойл» поставило 8 тонн оливи TURBONYCOIL Військовій частині НОМЕР_2 .
На виконання умов договору № 65 ТОВ «Юкойл» поставило 20 тонн оливи авіаційної TURBONYCOIL 321 Військовій частині НОМЕР_2 .
За отриманий за договором № 60 товар Міністерство оборони України перерахувало на користь ТОВ «Юкойл» кошти у загальному розмірі 9 184 263,82 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 26.10.2022 року № 286/1/297 на суму 4 599 999,75 грн., в тому числі ПДВ - 766 666,63 грн.; від 06.02.2023 року № 286/1/68 на суму 2 933 548,64 грн., у тому числі ПДВ - 488 924,77 грн.; від 06.02.2023 року № 286/1/69 на суму 1 650 715,43 грн., у тому числі ПДВ - 275 119,23 грн.
За отриманий за договором № 61 товар Міністерство оборони України перерахувало на користь ТОВ «Юкойл» кошти у загальному розмірі 5 439 999,35 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 26.10.2022 року № 286/1/298 на суму 1 359 999,84 грн., у тому числі ПДВ - 226 666,64 грн.; від 26.10.2022 року № 286/1/299 на суму 1 359 999,84 грн., у тому числі ПДВ - 226 666,64 грн.; від 04.12.2022 року № 286/1/375 на суму 2 719 999,67 грн., у тому числі ПДВ - 453 333,27 грн.
За отриманий за договором № 65 товар Міністерство оборони України перерахувало на користь ТОВ «Юкойл» кошти у загальному розмірі 9 875 009,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 19.10.2022 року № 286/1/289 на суму 4 939 999,20 грн., у тому числі ПДВ - 823 333,20 грн.; від 06.02.2023 року № 286/1/64 на суму 4 935 009,80 грн., у тому числі ПДВ - 822 501,64 грн.
Всього сплачено ПДВ за договорами № 60, № 61, № 65 у розмірі 4 083 212,02 грн.
02.03.2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», якою визначив що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, в тому числі, Збройних Сил та військових частин, обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Листом від 25.08.2023 року № 15-234вих-23 Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону повідомила Міністерство оборони України про те, що мають місце випадки укладення оборонним відомством договорів про постачання пального за кошти Державного бюджету України з включенням до ціни товарів податку на додану вартість, що суперечить положенням постанови КМУ № 178 та свідчить про неефективне використання бюджетних коштів та спричинення істотної шкоди державним інтересам в умовах воєнного стану.
У відповідь на вказаний лист Міністерство оборони України листом від 12.09.2023 року № 286/5830 повідомило, що операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України обкладаються ПДВ за нульовою ставкою виключно з метою виконання мобілізаційних завдань та не застосовуються до договорів на постачання пально-мастильних матеріалів, які укладаються Міністерством оборони України не в рамках мобілізаційних завдань. Також зазначено, що договори на виконання мобілізаційних завдань не укладалися. Заходи щодо повернення сплаченого податку на додану вартість Міністерством оборони України не вживалися.
Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону 29.05.2024 направлено лист № 15-204 вих-24, яким повідомлено Міністерство оборони України про порушення інтересів держави внаслідок укладення договорів № 60, № 61, № 65, пункти 1.1., 3.1. яких в частині включення ПДВ до їх договірних цін суперечать пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанові КМУ № 178, про наявність підстав для визнання їх недійсними в указаній частині та про стягнення з ТОВ «Юкойл» безпідставно сплачених як ПДВ коштів, нарахування та стягнення з постачальника інфляційних втрат та 3% річних. Крім того, витребувано інформацію щодо вжитих та запланованих заходів на захист інтересів держави від вказаних порушень.
Листом від 03.06.2024 року № 220/74/981 Міністерство оборони України повідомило про відсутність правових підстав для застосування нульової ставки ПДВ до ціни на паливно-мастильні матеріали, оскільки договори № 60, № 61, № 65 укладалися не на виконання мобілізаційних завдань.
У зв'язку із неправомірним включенням до договорів умов щодо сплати 20% ПДВ, прокурор звернуся до суду з розглядуваним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, операції з постачання товару, визначені договорами, підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою. Проте, всупереч постанові КМУ № 178 такі операції оподатковувались за ставкою 20%. Неповернення ТОВ «Юкойл» безпідставно отриманого податку на додану вартість у розмірі 4 083 212,02 грн. (ПДВ) стало підставою для звернення з позовом до суду про визнання недійсними договорів в частині та стягнення грошових коштів. Крім того, за час безпідставного утримання суми податку на додану вартість прокурором заявлено вимоги про стягнення 314 743,57 грн. інфляційних втрат та 184 186,48 грн. 3% річних.
Відповідач проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 178 була видана з визначеною метою, а саме виконання мобілізаційних завдань. Проте оскаржувані правочини не містять умов, що вони укладені з метою виконання мобілізаційного завдання, а тому відсутні підстави вважати, що на спірні правовідносини поширюються норми вказаної постанови Кабінету Міністрів України.
Так, Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону зазначає про невідповідність змісту оспорюваних договорів у частині включення ПДВ до їх договірних цін вимогам пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанови КМУ № 178 з огляду на наступні положення законодавства.
За змістом статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Відповідно до пункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
У постанові Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 178 відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема військових частин, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Листом № 11310-08-5/9756 від 11.04.2023 року Міністерства фінансів України, до якого долучено індивідуальну податкову консультацію № 1372/ІПК/99-00-04-02-03-05 від 07.06.2023 року, в якій Державна податкова служба України виклала висновки щодо застосування постанови та вказала, що нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та постанови, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб'єктів, що визначені постановою.
При цьому, норми Кодексу не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку є обов'язком, а не правом платника податку.
Також Державна податкова служба зазначила, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.
Тобто, незалежно від того, чи був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), так і за операціями з придбання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених постановою Кабінету Міністрів України № 178 категорій суб'єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.
Оскільки не тільки постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 року визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20%, враховуючи, що замовником товару за договором виступає Міністерство оборони України, суперечить постанові Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 року, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним підпунктів договору в цій частині.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14.11.2023 року у справі № 910/2416/23, від 23.05.2024 року у справі № 911/1870/23, від 28.05.2024 року у справі № 910/12151/23.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Разом з цим, у застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 12.03.2018 року у справі № 910/22319/16).
Суд зазначає, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 року у справі № 910/12764/20).
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 року у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 року у справі № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору). Згідно правового висновку, викладеного у цій постанові договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними пунктів 1.1., 3.1. договорів № 60, № 61, № 65 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь безпідставно сплачених коштів у розмірі 4 083 212,02 грн., суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 01.06.2021 року у справі № 916/2478/20 виснував, якщо сторона зобов'язання набула кошти (суму ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, то такі кошти набуто на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
З огляду на те, що відповідач отримав від позивача суму ПДВ, попри те, що відповідний товар оподатковувався за нульовою ставкою, а також зважаючи на визнання недійсними пунктів 1.1., 3.1. договорів № 60, № 61, № 65 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, сума коштів, що становить розмір ПДВ є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок бюджетних коштів поза підставою, передбаченою законом. змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 року у справі № 916/707/21.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно сплачених коштів у розмірі 4 083 212,02 грн. є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.
Крім того, прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача 314 743,57 грн. інфляційних втрат та 184 186,48 грн. 3% річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, в межах заявленого прокурором періоду, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 314 743,57 грн.
Дослідивши розрахунок 3% річних, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 184 186,48 грн.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 77 816,13 відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб хімічної продукції різної (24960000-1) (рідина NYCOSOL 13) для техніки спеціального призначення від 22.09.2022 № 286/1/22/60, укладеного між позивачем та відповідачем в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
3. Визнати недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення від 22.09.2022 № 286/1/22/61, укладеного між позивачем та відповідачем в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
4. Визнати недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення від 30.09.2022 № 286/1/22/65, укладеного між позивачем та відповідачем в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкойл" (ідентифікаційний код 31510568, адреса: 03680, м. Київ, просп. Академіка Палладіна, 32, кім. 434) на користь Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022, адреса: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6) грошові кошти: безпідставно отримані кошти - 4 083 212,02 грн. (чотири мільйони вісімдесят три тисячі двісті дванадцять гривень 02 копійки), інфляційні втрати - 314 743,57 грн. (триста чотирнадцять тисяч сімсот сорок три гривні 57 копійок) та 3% річних - 184 186,48 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі сто вісімдесят шість гривень 48 копійок).
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкойл" (ідентифікаційний код 31510568, адреса: 03680, м. Київ, просп. Академіка Палладіна, 32, кім. 434) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (ідентифікаційний код 38347014, адреса: 01014, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, рахунок UА478201720343140002000082966, МФО 820172 в ДКСУ) судовий збір - 77 816,13 грн. (сімдесят сім тисяч вісімсот шістнадцять гривень 13 копійок).
7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 18.03.2025 р.
Суддя О.В. Котков