ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.03.2025Справа № 910/7849/24
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЖК СЕРВІС ГРУП"
про розстрочення виконання судового рішення
у справі № 910/7849/24
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЕКТОР БЕЗПЕКИ"
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЖК СЕРВІС ГРУП"
про стягнення 188 729,71 грн,
Представники учасників процесу згідно з протоколом від 17.03.2025,
Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕКТОР БЕЗПЕКИ" (далі - Товариство, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК СЕРВІС ГРУП" (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення 188 729,71 грн, з яких 105 000,00 грн - сума основної заборгованості, 66 611,14 грн - інфляційні нарахування, 17 118,43 грн - три проценти за користування чужими грошовими коштами.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем Договору № 1709/18-К від 17.09.2018 про надання охоронних послуг в частині здійснення оплати за надані позивачем послуги за період з жовтня 2018 року по січень 2019 року
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/7849/24 та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕКТОР БЕЗПЕКИ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК СЕРВІС ГРУП" про стягнення 188 729,71 грн задоволено повністю. а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК СЕРВІС ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕКТОР БЕЗПЕКИ" 105 000 (сто п'ять тисяч) грн 14 коп. основної заборгованості, 66 611 (шістдесят шість тисяч шістсот одинадцять) грн 14 коп. інфляційних нарахувань, 17 118 (сімнадцять тисяч сто вісімнадцять) грн 43 коп. трьох процентів річних, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн витрат зі сплати судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 28.01.2025 від Підприємства надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду.
29.01.2025 через систему "Електронний суд" позивачем до суду були подані заперечення на клопотання (заяву) про розстрочення виконання рішення.
Ухвалою суду від 04.02.2025 розгляд заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЖК СЕРВІС ГРУП" про розстрочення виконання судового рішення у справі № 910/7849/24 був призначений на 17.03.2025.
У призначене судове засідання сторони не направили своїх представників, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Розглянувши в судовому засіданні заяву ТОВ "ЖК СЕРВІС ГРУП" про розстрочення виконання рішення, заслухавши пояснення обох представників сторін, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частина 3 цієї статті передбачає, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
За приписами частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
З аналізу вказаної норми права вбачається, що розстрочка виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду (судова дискреція або "суддівський розсуд"), яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. При вирішенні питання про розстрочку виконання судового рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Тобто, законодавець пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.
При цьому норми чинного господарського процесуального законодавства не містять вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання.
Особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять таке виконання неможливим.
Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
На обґрунтування необхідності розстрочення виконання рішення суд заявник зазначив, що ТОВ «ЖК СЕРВІС ГРУП» є управляючою компанією та виконавцем послуг з управління будинків і споруд, прибудинкових територій для мешканців, власників нежитлових приміщень, співвласників житлових будинків в м. Києві. Поточний фінансовий стан ТОВ «ФРАНЦУЗЬКИЙ КВАРТАЛ 2» та необхідність безперебійного надання комунальних послуг споживачам, підтримання комунікаційних мереж комунального призначення в належному стані, що є критично важливим в умовах воєнного стану, не дозволяє відповідачу виконати рішення суду в повному обсязі одноразовою сплатою боргового зобов'язання, не нашкодивши стабільності своєї діяльності та якості комунальних послуг, а також забезпеченню соціальних гарантій споживачів та працівників підприємства. Прибуток ТОВ «ЖК СЕРВІС ГРУП» напряму залежить від платоспроможності співвласників багатоквартирних будинків.
Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов'язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України, частина друга статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд враховує, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Horsby v. Greece" від 19.03.1997, пункт 40); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Immobiliare Saffi v. Italy" № 22774/93, пункт 74).
На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання ухваленого на її користь судового рішення та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів, обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої ухвалено рішення. Тобто розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Врахувавши обставини, викладені ТОВ «ЖК СЕРВІС ГРУП» у заяві про розстрочення виконання рішення, з огляду на те, що в даному випадку мають місце обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, але не виключають його виконання в майбутньому, суд дійшов висновку про те, що розстрочення рішення суду не порушить прав стягувача, а надання розстрочки виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у даному випадку.
У контексті заявленого відповідачем строку відстрочення виконання рішення суду, суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі "Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02).
Таким чином, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів обох сторін, враховуючи специфіку діяльності Товариства-боржника, а також той факт, що у разі блокування рахунків боржника, останнім не можливо буде здійснити забезпечення життєво важливих потреб міста, суд дійшов висновку, що розстрочення виконання рішення надасть змогу вирішити наявні фінансові проблеми, а також сприятиме нормальному функціонуванню товариства боржника та реальній можливості виконання рішення суду.
З огляду на вказане суд дійшов висновку про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/7849/24 на чотири місяці з дати постановлення вказаної ухвали, тобто до 17.07.2025. При цьому, визначений судом строк розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/7849/24 до 17.07.2025 не призведе до порушення інтересів сторін, а натомість забезпечить їх баланс, буде співмірним можливості поновлення порушеного права стягувача з можливістю відповідача забезпечити таке поновлення.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу не спростовують висновків суду.
За наведених обставин, суд частково задовольняє заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЖК СЕРВІС ГРУП" про розстрочення виконання рішення у справі № 910/7849/24.
На підставі викладеного та керуючись статями 74-79, 232-235, 321 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЖК СЕРВІС ГРУП" про розстрочення виконання судового рішення у справі № 910/7849/24 задовольнити частково.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/7849/24 з наступним графіком внесення грошових коштів:
до 17.04.2025 - 50 439,43 грн,
до 17.05.2025 - 50 439,43 грн,
до 17.06.2025 - 50 439,43 грн,
до 17.07.2025 - 50 439,42 грн.
3. Ухвала набирає законної сили 17.03.2025 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена 18.03.2025.