ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.03.2025Справа № 910/12135/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр" (Україна, 49074, м. Дніпро, вул. Воронезька, буд. 2Д, код ЄДРПОУ 23940728)
до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Дніпропетровська обласна військова адміністрація (49000, м. Дніпро, пр. О. Поля, 1, ідентифікаційний код 00022467) та
2) Державне підприємство "Дніпровський регіональний центр розвитку" (49600, м. Дніпро, пр. О. Поля Олександра, буд.2, кімната 236, ідентифікаційний код 30600236)
про стягнення 4 844 897,40 грн,
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Ліфлянчик С.І.
Від відповідача: Лях К.М.
Від третьої особи 1: не з'явився
Від третьої особи 2: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 4 844 897,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 "Про деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прем'єр" (постачальник, надалі - позивач) та Акціонерним товариством "Укрзалізниця" (платник, надалі - відповідач), Дніпропетровською обласною військовою адміністрацією (замовник) укладено тристоронні договори шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання з постачання товару, проте відповідачем було сплачено грошові кошти частково в розмірі 4 752 168,00 грн, через що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4 844 897,40 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 позовну заяву залишено без руху.
16.10.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій останній усунув недоліки та поза іншим додав уточнюючу позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального провадження, залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дніпропетровську обласну військову адміністрацію та Державне підприємство "Дніпровський регіональний центр розвитку"; підготовче засідання призначено на 13.11.2024.
22.10.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр", Ліфлянчика Станіслава Ігоровича про участь у судовому засіданні по справі № 910/12135/24 в режимі відеоконференції повернуто заявнику без розгляду.
25.10.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника заявника надійшла заява про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр", Ліфлянчика Станіслава Ігоровича про участь у судовому засіданні по справі № 910/12135/24 в режимі відеоконференції задоволено.
28.10.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника третьої особи 1 надійшли письмові пояснення та заява про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 заяву Дніпропетровської обласної військової адміністрації, Шушпан Анни Русланівни про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції задоволено.
05.11.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.
07.11.2024 засобами поштового зв'язку від позивача надійшло клопотання про залучення письмових доказів до матеріалів справи, зокрема, нотаріально засвідчених заяв свідків.
У засіданні суду 13.11.2024 представники відповідача та третьої особи 1 повідомили про необхідність надання часу для ознайомлення з поданими документами.
Третя особа 2 участь свого представника у засідання суду 13.11.2025 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 відкладено підготовче засідання на 11.12.2024.
У засіданні суду 11.12.2024 представник позивача повідомив, що 11.12.2024 ним подано клопотання про витребування доказів.
Суд протокольною ухвалою залишив клопотання про витребування доказів без розгляду, оскільки дане клопотання відсутнє в матеріалах справи та не зареєстровано в базі діловодства станом на час проведення судового засідання.
Представник позивача підтримав клопотання про залучення письмових доказів до матеріалів справи, зокрема, нотаріально засвідчених заяв свідків, просив його задовольнити.
Представник відповідача заперечив щодо задоволення клопотання позивача про долучення вказаних доказів.
Представник третьої особи 1 залишив подане позивачем клопотання на розсуд суду.
Суд протокольною ухвалою не прийняв до розгляду клопотання позивача про долучення доказів.
Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.
Представники відповідача та третьої особи 1 заперечень щодо заявлених представником позивача клопотань не навели.
Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи та про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України.
Третя особа 2 участь свого представника у засідання суду 11.12.2024 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 відкладено підготовче засідання на 22.01.2025.
25.12.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення.
17.01.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
Представник відповідача заперечив щодо задоволення клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.
Представник третьої особи 1 залишив подане позивачем клопотання про долучення доказів на розсуд суду.
Суд протокольною ухвалою залучив до матеріалів справи письмові пояснення позивача від 25.12.2024 та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке надійшло до суду 17.01.2025.
У засіданні суду 22.01.2025 присутніми представниками учасників судового процесу надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.
Третя особа 2 участь свого представника у засідання суду 22.01.2025 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.02.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 відкладено судове засідання на 12.03.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 12.03.2025 підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.
У судовому засіданні 12.03.2025 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову.
Треті особи участь своїх представників у засідання суду 22.01.2025 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.
12.03.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 185 від 2 березня 2022 Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану Акціонерне товариство Українська залізниця уповноважується виступати, зокрема, платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, із здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави (на придбання необхідних продовольчих товарів, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, будівельних матеріалів для першочергових аварійно-ремонтних робіт на об'єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна).
Згідно п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 528 від 3 травня 2022 Деякі питання фінансування закупівлі товарів тривалого зберігання в умовах воєнного стану використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів на здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема на придбання необхідних продовольчих товарів, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об'єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна, укладених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2022 р. № 185 (далі - договори), замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов'язаннями замовників за договорами - АТ Українська залізниця.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 «Про деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прем'єр» (далі - позивач, постачальник) , Дніпропетровською обласною військовою адміністрацією (далі - відповідач 1, замовник) та Акціонерним товариством «Укрзалізниця» (далі - відповідач 2) було укладено тристоронні договори шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів.
На офіційному вебсайті АТ «Укрзалізниця» за посиланням: https://www.uz.gov.ua/about/procurement/contracts/ опублікований проєкт договору на постачання продовольчих товарів (надалі - договір).
Згідно з п. 1.1. договору за цим договором постачальник зобов'язується поставити замовнику продовольчі товари, перелік, кількість, ціни та умови поставки згідно з Інкотермс (у редакції 2010 року) яких зазначаються замовником у заявках (далі заявка), а замовник зобов'язується прийняти вказаний товар, а платник зобов'язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору. Укладанням цього договору постачальник підтверджує, що товар належить постачальнику на праві власності, не переданий у заставу, не арештований, не має будь-якого іншого приватного або публічного обтяження і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше додатково не узгоджено сторонами.
Відповідно до п. 1.2. договору обсяги поставки товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреб Замовника.
Відповідно до п. 2.1. договору загальна ціна (вартість) договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого товару, на підставі підписаних сторонами (постачальником та замовником) первинних бухгалтерських документів.
Згідно з п. 2.2. договору оплата товару платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 197 «Про внесення змін до пункту 1 постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2022 р. № 185»), на таких умовах:
Попередня оплата у розмірі 30 (тридцять) % вартості Товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках Платника.
Остаточний розрахунок за поставлений Товар проводиться Платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках Платника.
Погодження остаточного розрахунку Міністерством аграрної політики та продовольства України здійснюється на підставі акта прийому-передачі Товару та/або накладної (товаро-транспортної або залізничної), підписаних Постачальником та Замовником.
Усі підписання та погодження відповідних документів можуть здійснюватися засобами електронної пошти/у паперовому вигляді/повідомленням через месенджери (у вигляді фотокопії)/з використанням відповідних програмних комплексів (рішень), у т.ч. шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису/удосконаленого електронного підпису.
Належним чином оформленим вважається рахунок, який за формою відповідає Додатку 1 до договору, підписаний постачальником, скріплений печаткою (за наявності) та погоджений замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України. Постачальник зобов'язується погодити із замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України відповідні рахунки (на попередню оплату та на остаточний розрахунок), які надаються ним платнику та замовнику відповідно до умов цього договору.
Оплата рахунків, виставлених постачальником, здійснюється платником за умови їх погодження замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України в межах наявних бюджетних коштів на поточних рахунках платника та відповідно до черговості надходження таких рахунків до Платника.
Постачальник зобов'язується здійснити реєстрацію податкової/их накладної/их на попередню оплату та партію поставленого Товару в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку та у строки, визначені законодавством України, у разі якщо Постачальник є резидентом України та має статус платника податків.
Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару за цим договором здійснюється постачальником партіями протягом строку дії договору на умовах, визначених у заявках відповідно до п. 1.1 цього договору, на підставі письмових заявок замовника. Заявки подаються за допомогою інтерактивного способу зв'язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв'язком (поштове відправлення), та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень, документів і вважаються дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до приймання товару.
Відповідно до п. 5.4. договору товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково.
Відповідно до п. 5.6. договору поставка товару здійснюється за рахунок постачальника автомобільним або залізничним транспортом, який має санітарний паспорт, водій якого повинен мати санітарну книжку відповідно до вимог законодавства, зокрема Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».
Відповідно до п. 5.7. договору перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття представником замовника партії товару. Доказом прийняття партії товару є акт прийому-передачі, накладна (товаро-транспортна або залізнична) та/або інші документи первинної звітності, що оформлені належним чином та підписані уповноваженими особами.
Відповідно до п. 5.8. договору ризик випадкового знищення або псування Товару, що поставляється, переходить до замовника одночасно з виникненням у нього права власності.
Згідно з п. 10.1. договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31 грудня 2022 включно, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики пов'язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (п. 11.1. договору).
Так, позивач у позовній заяві зазначає, що заявками на закупівлю продовольчих товарів у період з 24.02.2022 року по 30.06.2022 року відповідачем-1 було здійснено замовлення на постачання товару - ковбасні вироби, а позивач здійснював постачання такого товару.
Під час вказаного періоду, за твердженнями позивача, останнім було передано товару на загальну вартість в розмірі 9 597 065, 40 грн, що підтверджується копіями:
- видаткової накладної № 3426 від 04.04.2022 року;
- рахунком № 762 від 04.04.2022 року;
- видатковою накладною № 3522 від 08.04.2022 року;
- рахунком № 772 від 08.04.2022 року;
- видатковою накладною № 3541 від 09.04.2022 року;
- рахунком № 798 від 09.04.2022 року;
- видатковою накладною № 3201 від 18.03.2022 року;
- рахунком № 685 від 18.03.2022 року;
- видатковою накладною № 3320 від 24.03.2022 року;
- рахунком № 695 від 23.03.2022 року;
- видатковою накладною № 3337 від 01.04.2022 року;
- рахунком № 699 від 25.03.2022 року;
- видатковою накладною № 3399 від 01.04.2022 року;
- рахунком № 725 від 29.03.2022 року;
- видатковою накладною № 3419 від 03.04.2022 року;
- рахунком № 737 від 01.04.2024 року.
Також позивач зазначає, що факт отримання товару підтверджується актами приймання-передачі № 737 від 03.04.2022 , № 699 від 01.04.2022 , № 725 від 01.04.2022, а також товарно-транспортними накладними № Р3201 від 18.03.2022, № Р3320 від 24.03.2022, № Р3337 від 01.04.2022, № Р3399 від 01.04.2022, №Р3419 від 09.04.2022.
Однак, позивач стверджує, що відповідачем-2 було сплачено грошові кошти частково в розмірі 4 752 168,00 грн, внаслідок чого у відповідача-2 перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 4 844 897,40 грн.
Таким чином, позивач вважає, що виконав взяті на себе зобов'язання з постачання товару, проте відповідачами частково виконано обов'язок щодо оплати одержаного відповідачем-1 товару за договором, укладеного на виконання постанов Кабінету Міністрів України № 185 від 02 березня 2022 та № 528 від 03 травня 2022 року.
Також позивач звертає увагу на те, що в період з 09.08.2022 по 19.08.2022 у позивача проводилась зустрічна звірка в ході ревізії окремих фінансово-господарської діяльності Департаменту економічного розвитку Дніпровської обласної військової адміністрації, за результатом якої було складено довідку № 040420-21/11-з від 19.08.2022.
Так, позивач зазначає, що під час проведення державного аудиту було встановлено, що за даними правовідносинами товар був прийнятий в повному обсязі, проте перед позивачем існує заборгованість в розмірі 4 844 897, 40 грн, а оформлення документів повністю залежало від відповідачів, котрі вони заповнювали з явними порушеннями, позивачу було передано документи з 2 підписантами: один комплект документів був підписаний громадянином ОСОБА_1, інший - ОСОБА_2.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач стверджує, що останнім було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов'язання з постачання товару, навіть в умовах повномасштабного вторгнення, проте, відповідачем-2 частково не виконано зобов'язання зі сплати за такий товар, а отже, з відповідача-2 на користь позивача належить стягнути заборгованість в розмірі 4 844 897, 40 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд зазначає, що п. 1 постанови КМУ № 185 установлено, що в умовах воєнного стану АТ "Українська залізниця" уповноважується виступати, зокрема платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, із здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави (на придбання необхідних продовольчих товарів, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, будівельних матеріалів для першочергових аварійно-ремонтних робіт на об'єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна).
Відповідно до п. 3 постанови КМУ від 03.05.2022 № 528 "Деякі питання фінансування закупівлі товарів тривалого зберігання в умовах воєнного стану" використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів на здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема на придбання необхідних продовольчих товарів, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об'єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна, укладених відповідно до постанови КМУ від 02.03.2022 № 185, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов'язаннями замовників за договорами - АТ "Українська залізниця".
Субвенція надається шляхом її перерахування Мінінфраструктури на рахунок Укрзалізниці, відкритий в державному банку, з подальшим спрямуванням Укрзалізницею на оплату грошових зобов'язань замовників перед постачальниками товарів (виконавцями робіт або надавачами послуг) відповідно до укладених договорів та рахунків постачальників товарів (виконавців робіт або надавачів послуг) за договорами. Кошти, використані Укрзалізницею для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів, та коштами місцевих бюджетів, що передані розпорядникам субвенції, від розпорядників субвенції постачальникам товарів (виконавцям робіт або надавачам послуг), у сумі такого платежу (п. п. 4 - 5 постанови КМУ від 03.05.2022 № 528).
Надавши оцінку договору, суд дійшов висновку про те, що його укладено у формі договору приєднання з огляду на ст. 634 ЦК України та, що він за своєю правовою природою є договором поставки, що укладений з урахуванням положень вищевказаних постанов КМУ.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 цієї статті). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом (ч. 7 цієї статті).
За ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
Зі змісту ст. 664 ЦК України вбачається, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ст. 689 ЦК України).
Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Судом встановлено, що в період з 24.02.2022 року по 30.06.2022 року відповідачем-1 було здійснено замовлення на постачання товару - ковбасні вироби, позивачем було передано товару на загальну вартість в розмірі 9 597 065, 40 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями:
- видаткової накладної № 3426 від 04.04.2022 року;
- рахунком № 762 від 04.04.2022 року;
- видатковою накладною № 3522 від 08.04.2022 року;
- рахунком № 772 від 08.04.2022 року;
- видатковою накладною № 3541 від 09.04.2022 року;
- рахунком № 798 від 09.04.2022 року;
- видатковою накладною № 3201 від 18.03.2022 року;
- рахунком № 685 від 18.03.2022 року;
- видатковою накладною № 3320 від 24.03.2022 року;
- рахунком № 695 від 23.03.2022 року;
- видатковою накладною № 3337 від 01.04.2022 року;
- рахунком № 699 від 25.03.2022 року;
- видатковою накладною № 3399 від 01.04.2022 року;
- рахунком № 725 від 29.03.2022 року;
- видатковою накладною № 3419 від 03.04.2022 року;
- рахунком № 737 від 01.04.2024 року.
Також в матеріалах справи наявні копії актів приймання-передачі № 737 від 03.04.2022, № 699 від 01.04.2022 , № 725 від 01.04.2022, товарно-транспортних накладних№ Р3201 від 18.03.2022, № Р3320 від 24.03.2022, № Р3337 від 01.04.2022, № Р3399 від 01.04.2022, №Р3419 від 09.04.2022.
За приписами ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.
Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 538 ЦК України).
Правилами зустрічного виконання зобов'язання, встановленими ст. 538 ЦК України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов'язку.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч. 3 ст. 538 ЦК України). Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч. 4 ст. 538 ЦК України).
З аналізу умов договору, зокрема, його роз. 2, вбачається, що у ньому сторони узгодили певний алгоритм своїх дій щодо поставки товару та його оплати з урахуванням зазначених постанов КМУ.
Так, за договором у платника виникає обов'язок з оплати товару після отримання від Міністерства сканованої копії рахунків за формою згідно з додатком 1 до договору, оформлених належним чином та погоджених замовником та Міністерством.
Отже, судом враховано, що у цих правовідносинах АТ "Українська залізниця" не є покупцем, у якого виникає обов'язок з оплати товару відразу після його прийняття, а на нього покладено обов'язок з розрахунків між замовником та постачальником в силу умов договору та вимог постанови КМУ № 185.
Надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам відповідно до ст. 86 ГПК України, встановивши, наявні в матеріалах справи рахунки на оплату на загальну суму 4 844 897,40 грн не погоджені Міністерством, а тому суд дійшов висновку про те, що у АТ "Українська залізниця" не виник обов'язок щодо оплати товару на суму 4 844 897,40 грн.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. ст. 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій (див. постанову Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 06.08.2024 у справі № № 904/2327/23.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр" до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 4 844 897,40 грн.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр" (Україна, 49074, м. Дніпро, вул. Воронезька, буд. 2Д, код ЄДРПОУ 23940728)
Відповідач - Акціонерне товариство "Укрзалізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815)
Треті особи - Дніпропетровська обласна військова адміністрація (49000, м. Дніпро, пр. О. Поля, 1, ідентифікаційний код 00022467) та Державне підприємство "Дніпровський регіональний центр розвитку" (49600, м. Дніпро, пр. О. Поля Олександра, буд.2, кімната 236, ідентифікаційний код 30600236)
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 18.03.2025
Суддя І.О. Андреїшина