ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.03.2025Справа № 910/5878/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Городецького 4А» (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 4, літ. А)
про стягнення 48 496,49 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Городецького 4А» (далі - відповідач) про стягнення 48 496,49 грн, з яких: 32 458,88 грн основного боргу, 13 023,04 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 3 014,57 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 1532704-06 на постачання теплової енергії від 28.08.2018 в частині повної та своєчасної оплати поставленої позивачем теплової енергії у період з жовтня 2019 року по грудень 2021 року, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, на яку були нараховані інфляційні втрати та 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» залишено без руху.
27.05.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу; повідомлено сторін, що у разі надходження до суду відзиву відповідача на позовну заяву позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач в свою чергу має право подати заперечення на відповідь на відзив позивача; всі заяви, клопотання, заперечення подати до суду в строк до 08.07.2024 з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених статтею 170 Господарського процесуального кодексу України.
Також вказаною ухвалою суду попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).
28.06.2024 через систему «Електронний суд» (зареєстроване судом 01.07.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових пояснень, в яких останній зазначав, що ні договором, ні додатками до нього не встановлено для відповідача обов'язку по отриманню у позивача будь-яких рахунків на оплату відповідних послуг, оскільки відповідно до Вимог до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 31.01.2020 № 23 та положень ст. 526 Цивільного кодексу України, саме на позивача покладено обов'язок по виставленню та направленню відповідачу рахунків на оплату комунальної послуги. У продовж 2018-2024 років позивач на постійній основі виставляв відповідачу рахунки на оплату послуг за постачання теплової енергії та абонентську плату за постачання теплової енергії, про що надані рахунки за період грудень 2023 року - березень 2024 року, а відповідач вказував у призначеннях платежів номер відповідного рахунку. Проте, доказів направлення відповідачу рахунку-фактури № 1532704-06/2023-12 від 31.12.2023 на загальну суму 32 458,88 грн, долученого до позовної заяви, позивачем не надано.
Також, представник відповідача зазначав, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з претензією до відповідача, що є порушенням розділу 7 Договору (п. 7.3.), та не вжиття заходів досудового врегулювання спору.
Крім того, згідно наявної у відповідача інформації по взаєморозрахункам між сторонами, будь яка заборгованість у відповідача відсутня, про що наведено Акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2019 -22.05.2024, без підписів сторін та їх печаток, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позивачем не надано належних доказів, що підтверджують заявлену суму заборгованості. При цьому, 29 та 31.05.2024 відповідач перерахував позивачу кошти на загальну суму 32 458,88 грн, про що надано відповідні документи.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго». СП «Енергозбут» є структурним підрозділом КП «Київтеплоенерго», що підтверджується відповідним Положенням, копія якого надана в матеріали справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2018 між КП «Київтеплоенерго» (далі - Теплопостачальна організація) та ТОВ «Городецького 4А» (далі - Абонент) було укладено Договір № 1532704-06 на постачання теплової енергії (далі - Договір), умовами п. 1.1. якого передбачено, що предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим Договором.
Умовами п. 2.2.1. Договору передбачено, що Теплопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.
Пунктом 1 Додатку № 1 «Обсяги постачання теплової енергії Абоненту» до цього Договору передбачено, що Теплопостачальна організація відпускає Абоненту теплову енергію в гарячій воді у передбачених цим додатком обсягах.
Відповідно до п. 2.3.1. Договору, Абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Згідно з п. 1 Додатку № 3 «Тарифи на теплову енергію» до Договору, розрахунки з Абонентом за відпущену теплову енергію Теплопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для КП «Київтеплоенерго» (без урахування ПДВ) опалення - 1 553,86 грн./Гкал. Можливе змінення тарифів в період дії Договору. Розмір податку на додану вартість визначається чинним законодавством України (п. 3. та п. 4. Додатку № 3 до Договору).
Абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору (п. 2.3.2. Договору).
Умовами п. 1 та п. 2 Додатку № 4 «Порядок розрахунків за теплову енергію» до Договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Теплопостачальній організації вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. Оплата здійснюється на окремі рахунки, зазначені в цьому Додатку, за кожною тарифною групою окремо. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.
Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК за адресою: вул. Волоська, буд. 42 - облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; - акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає у ЦОК); - акт виконаних робіт (п. 3 Додатку № 4 до Договору).
Відповідно до п. 2.3.4. Договору, Абонент зобов'язується в Додатках № 8 та № 9 до Договору зазначити всі об'єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж Абонента (найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги теплоспоживання, займана площа орендарів тощо).
У Додатках № 8 «Довідка дані по об'єкту ТОВ «Городецького 4А», опалення якого здійснюється від теплових мереж Теплопостачальної організації станом на 01.05.2018» та № 9 «Довідка про теплові навантаження об'єкту теплопостачання ТОВ «Городецького 4А» станом на 01.05.2018» до Договору визначено, що об'єктом постачання теплової енергії є нежитлове приміщення за адресою: вул. Городецького Архітектора, 4 (Печерський адмін.район м. Києва) (особовий рахунок 1532704-06), з опалювальною площею 123,4 м2.
У відповідності до п. 5.1. Договору, облік споживання Абонентом теплової енергії здійснюється згідно з Законом України «Про комерційний облік».
Абонент, що має вузол обліку теплової енергії, щомісячно надає Теплопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у Додатку № 1 до Договору (п. 5.2. Договору).
Відповідно до п. 4. Додатку № 1 до Договору, дата зняття Абонентом показників приладів обліку 25 число поточного місяця; надання звіту в ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42 не пізніше 28 числа звітного місяця. При відсутності звіту у встановлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень.
У разі оснащення приміщення вузлом розподільного обліку, обсяг спожитої теплової енергії визначається за його показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі. У разі відсутності відповідної методики розподіл та визначення спожитих обсягів теплової енергії Абонентом здійснюється у відповідності до діючих нормативно-правових актів на момент проведення розрахунків (п. 5.3. Договору).
Пунктами 5.4. та 5.5. Договору передбачено, що показання приладів - розподілювачів теплової енергії можуть використовуватись при розподілі виключно за умови, що такими приладами оснащено не менше як 50 відсотків опалювальних приладів у будівлі (крім розташованих у приміщеннях (місцях загального користування багатоквартирних будинків). У разі уточнення опалювальної площі житлового будинку, що впливає на розрахунки, Теплопостачальна організація повідомляє Абонента листом про зміни і доповнення. З урахуванням уточнених даних про опалювальні площі, за необхідності, здійснюється коригування нарахувань за попередні розрахункові періоди та перерахунок.
Теплопостачальна організація та Абонент несуть відповідальність за невиконання умов цього Договору (п. 6.1.1. та п. 6.3.1. Договору).
Згідно з п. 8.1. та п. 8.4. Договору, Договір набуває чинності з 01.05.2018 та діє до 15.04.2019. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Доказів відповідної заяви про припинення Договору матеріали справи не містять.
На підтвердження постачання КП «Київтеплоенерго» теплової енергії відповідачу за адресою: вул. Городецького Архітектора, 4А за особовим рахунком 1532704-06 за період з жовтня 2019 року по грудень 2021 року на загальну суму 44 360,37 грн з ПДВ (здійснено за тарифами, встановленими Розпорядженням КМВА від 29.09.2023 № 760) були надані:
- акти приймання-передавання товарної продукції за жовтень 2019 року № 10/2019-1532704-06 від 31.10.2019 (0.32140 Гкал) на суму 582,91 грн (інші споживачі), за листопад 2019 року № 11/2019-1532704-06 від 31.11.2019 (2.39730 Гкал) на суму 4 347,94 грн (інші споживачі), за грудень 2019 року № 12/2019-1532704-06 від 31.12.2019 (1.4608 Гкал) на суму 1 970,64 грн (інші споживачі) та (перерахунки (промисловість та інше) за 10.2019), за січень 2020 року № 1/2020-1532704-06 від 31.01.2020 (3.15400 Гкал) на суму 4 747,88 грн (інші споживачі), за лютий 2020 року № 2/2020-1532704-06 від 29.02.2020 (2.51530 Гкал) на суму 3 467,08 грн (інші споживачі), за березень 2020 року № 3/2020-1532704-06 від 31.03.2020 (2.33260 Гкал) на суму 2 961,41 грн (інші споживачі), за квітень 2020 року № 4/2020-1532704-06 від 30.04.2020 (0.32810 Гкал) на суму 386,80 грн (інші споживачі), за травень 2020 року № 5/2020-1532704-06 від 31.05.2020 (- 0.05450 Гкал) на суму - 101,63 грн (перерахунки (промисловість та інше) за 10.2018), за жовтень 2020 року № 10/2020-1532704-06 від 31.10.2020 (1.20060 Гкал) на суму 1 748,02 грн (інші споживачі), за листопад 2020 року № 11/2020-1532704-06 від 30.11.2020 (2.40130 Гкал) на суму 3 496,16 грн (інші споживачі), за грудень 2020 року № 12/2020-1532704-06 від 31.12.2020 (2.32120 Гкал) на суму 3 379,54 грн (інші споживачі); за січень 2021 року № 1/2021-1532704-06 від 31.01.2021 (2.48130 Гкал) на суму 4 268,24 грн (інші споживачі), за лютий 2021 року № 2/2021-1532704-06 від 28.02.2021 (2.08890 Гкал) на суму 3 593,26 грн (інші споживачі), за березень 2021 року № 3/2021-1532704-06 від 31.03.2021 (1.2337 Гкал) на суму 2 289,89 грн (інші споживачі) та (перерахунки (промисловість та інше) за 10-12.2018, 01-04.2019, 11-12.2019, 01-04.2020), за квітень 2021 року № 4/2021-1532704-06 від 30.04.2021 (0.89520 Гкал) на суму 1 539,89 грн (інші споживачі), за серпень 2021 року № 8/2021-1532704-06 від 31.08.2021 (1.7635 Гкал) на суму 2 818,66 грн (перерахунки (промисловість та інше) за 10-12.2020, 01-04.2021), за жовтень 2021 року № 10/2021-1532704-06 від 31.10.2021 (0.54030 Гкал) на суму 1 523,23 грн (інші споживачі), за грудень 2021 року № 12/2021-1532704-06 від 31.12.2021 (- Гкал) на суму 1 340,45 грн (перерахунки (промисловість та інше) за 10.2021);
- акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.12.2023 на суму 32 458,88 грн та рахунку-фактури № 1532704-06/2023-12 від 31.12.2023 на суму 32 458,88 грн.
В матеріали справи також були надані:
- Облікові картки ТОВ «Городецького 4А» за спірний період на загальну суму 44 360,37 грн з ПДВ, а саме: за жовтень 2019 року (0.3214 Гкал) на суму 582,91 грн, за листопад 2019 року (2.3973 Гкал) на суму 4 347,94 грн, за грудень 2019 року (1.4608 Гкал) на суму 1 970,64 грн, за січень 2020 року (3.154 Гкал) на суму 4 747,88 грн, за лютий 2020 року (2.5153 Гкал) на суму 3 467,08 грн, за березень 2020 року (2.3326 Гкал) на суму 2 961,41 грн, за квітень 2020 року (0.3281 Гкал) на суму 386,80 грн, за травень 2020 року (- 0.0545 Гкал) на суму - 101,63 грн (повернення за 10.2018), за жовтень 2020 року (1.2006 Гкал) на суму 1 748,02 грн, за листопад 2020 року (2.4013 Гкал) на суму 3 496,16 грн, за грудень 2020 року (2.3212 Гкал) на суму 3 379,54 грн; за січень 2021 року (2.4813 Гкал) на суму 4 268,24 грн, за лютий 2021 року (2.0889 Гкал) на суму 3 593,26 грн, за березень 2021 року (1.2337 Гкал) на суму 2 289,89 грн (повернення за 01-04.2019, 11-12.2019, 01-04.2020), за квітень 2021 року (0.8952 Гкал) на суму 1 539,89 грн, за серпень 2021 року (1.7635 Гкал) на суму 2 818,66 грн (добор за 10-12.2018, 10-12.2020, 01-04.2021), за жовтень 2021 року (0.5403 Гкал) на суму 1 523,23 грн, за грудень 2021 року (- Гкал) на суму 1 340,45 грн (добор за 10.2021/повернення за 10.2021);
- копію акту № 2-7437 прийняття теплового вузла обліку від 31.10.2015 (ЖЕД «Хрещатик» ЦО за адресою: м. Київ, вул. Городецька, 4-6; Теплообчислювач ENERGI-INT E № 000790 та Теплолічильник SHARKY VMT № 000790));
- копії актів про готовність вузла комерційного обліку до роботи (ЖЕД «Хрещатик» за адресою: м. Київ, вул. Городецька, 4-6) № 4/04-740 від 19.02.2019 в опалювальний період 2019-2019 рр., № 2/02-4/08-253 від 22.08.2019 в опалювальний період 2019-2020 рр., № 2/2-4/05-1097 від 26.05.2020 в опалювальний період 2020-2021 рр.;
- копію акту № 2/2-4/10-/669 від 30.10.2020 перевірки стану вузла обліку теплової енергії Споживача ЖЕД «Хрещатик» за адресою: м. Київ, вул. Городецька, 4-6, особовий рахунок: 1532704.
- копії корінців нарядів № 309 від 19.10.2018, № 1524 від 25.10.2019, № 2076 від 16.10.2020, № 1445 від 23.10.202 на включення та № 1327 від 04.04.2019, № 05.04.2020, № 2166 від 14.04.2021 на відключення житлового будинку споживача КП ЖЕД «Хрещатик» за адресою: м. Київ, вул. Городецького Архітектора, 4-6 в період спірного опалювального сезону;
- копії Звітів від абонента ЖЕД «Хрещатик» ЦО (за адресою установки: Київ, вул. Городецька, 4-6 1532704, Теплообчислювач SKS-4 № 790) за періоди: з 01.10.2018 по 26.10.2016, з 26.10.2018 по 21.11.2018, з 21.11.2018 по 17.12.2018, з 17.12.2018 по 21.01.2019, з 21.01.2019 по 19.02.2019, з 19.02.2019 по 13.09.2019, з 19.03.2019 по 15.01.2019, з 25.10.2019 по 18.11.2019; копії відомостей реєстрації параметрів теплоспоживання ЖЕД «Хрещатик» вул. Городецька, 4-6 ЦО (Теплолічильник SHARKY VMT № 790) з 18.11.2019 по 16.12.2019, з 16.12.2019 по 20.01.2020, з 20.01.2020 по 17.02.2020, з 17.02.2020 по 18.03.2020, з 18.03.2020 по 14.04.202;
- Довідки про нарахування за теплову енергію ТОВ «Городецького 4А» за договором № 1532704-06 (тип лічильника - віртуальний) на загальну суму 44 360,37 грн з ПДВ, а саме: за жовтень 2019 року (0.3214 Гкал) на суму 582,91 грн, за листопад 2019 року (2.3973 Гкал) на суму 4 347,94 грн, за грудень 2019 року (1.4608 Гкал) на суму 1 970,64 грн, за січень 2020 року (3.154 Гкал) на суму 4 747,88 грн, за лютий 2020 року (2.5153 Гкал) на суму 3 467,08 грн, за березень 2020 року (2.3326 Гкал) на суму 2 961,41 грн, за квітень 2020 року (0.3281 Гкал) на суму 386,80 грн, за травень 2020 року (- 0.0545 Гкал) на суму - 101,63 грн, за жовтень 2020 року (1.2006 Гкал) на суму 1 748,02 грн, за листопад 2020 року (2.4013 Гкал) на суму 3 496,16 грн, за грудень 2020 року (2.3212 Гкал) на суму 3 379,54 грн; за січень 2021 року (2.4813 Гкал) на суму 4 268,24 грн, за лютий 2021 року (2.0889 Гкал) на суму 3 593,26 грн, за березень 2021 року (1.2337 Гкал) на суму 2 289,89 грн, за квітень 2021 року (0.8952 Гкал) на суму 1 539,89 грн, за серпень 2021 року (1.7635 Гкал) на суму 2 818,66 грн, за жовтень 2021 року (0.5403 Гкал) на суму 1 523,23 грн, за грудень 2021 року (0 Гкал) на суму 1 340,45 грн.
Згідно службової записки КП «Київтеплоенерго» від 09.01.2024 № 2/2-5 (РВЗ № 5), за адресою: вул. Городецького Архітектора, 4,6 (о/р 1532704) - з жовтня 2020 року ВОТЕ знаходиться в пошкодженому стані, нарахування виконуються розрахунково відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, з урахуванням середнього споживання протягом попереднього опалювального періоду.
Проте, як зазначає позивач, відповідачем не в повному обсязі здійснені розрахунки за спожиту теплову енергію за спірний період з жовтня 2019 року по грудень 2021 року включно в результаті чого у нього утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позовної заяви, з урахуванням часткових оплат на суму 11 901,49 грн, що відображено в розрахунку основного боргу за теплову енергію та реєстрі оплат ТОВ «Городецького 4А» за період з 01.10.2019 до 31.12.2021, становить 32 458,88 грн (44 360,37 грн - 11 901,49 грн).
Вищевикладене і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.
Правовідносини сторін виникли на підставі Договору № 1532704-06 на постачання теплової енергії від 28.08.2018, який за своєю правовою природою є договором енергопостачання.
Відносини, що виникають у процесі надання споживачам, зокрема, послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами є предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (частина перша ст. 2).
Згідно зі п. 5 частини першої ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (частина третя ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності регулюються Законом України «Про теплопостачання» (ст. 2)
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії; місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (частина четверта ст. 19 Закону України «Про теплопостачання»).
За приписами ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.
Частинами шостою та сьомою ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Частиною першою ст. 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина друга ст. 714 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини перша та друга ст. 692 ЦК України).
Частиною шостою ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно зі ст. 73 та ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту надання послуг за Договором до нежитлового приміщення за адресою: вул. Городецького Архітектора, 4 (Печерський адмін.район м. Києва) (особовий рахунок 1532704-06) за період з жовтня 2019 року по грудень 2021 року на загальну суму 44 360,37 грн позивачем надано довідки про нарахування за теплову енергію; акти приймання-передавання товарної продукції; облікові картки; звіти; акт звіряння розрахунків за теплову енергію на суму 32 458,88 грн та рахунок-фактуру на суму 32 458,88 грн; акт прийняття теплового вузла обліку; акти про готовність вузла комерційного обліку до роботи в спірні опалювальні періоди; акт перевірки стану вузла обліку теплової енергії; корінці нарядів на включення на відключення житлового будинку споживача в період спірного опалювального сезону.
Заперечень щодо розмірів обсягів споживання, умов перерахунків та застосованих коефіцієнтів відповідачем заявлено не було.
Судом враховано, що акт звіряння розрахунків за теплову енергію, акти приймання-передавання товарної продукції, які наявні в матеріалах справи, з боку відповідача не підписані, проте пунктом п. 3 додатку № 4 до Договору передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК за адресою: вул. Волоська, буд. 42 облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає у ЦОК); акт виконаних робіт.
При цьому доказів належного виконання відповідачем умов Договору в цій частині матеріали справи не містять, як і не містять доказів мотивованої відмови споживача від підписання таких актів або ж заперечень щодо відомостей відображених у облікових картках фактичного споживання теплової енергії.
В свою чергу, відповідач не спростував факту надання йому послуг за період з жовтня 2019 року по грудень 2021 року.
Згідно з п. 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Проте, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відключення від теплопостачання житлового будинку за адресою: вул. Городецького Архітектора, 4 (Печерський адмін.район м. Києва), а тому відповідач за умови споживання теплової енергії, має відшкодувати її вартість.
За умовами частини другої ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством (частина третя ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»).
Відповідно до п. 2.3.2. Договору, Абонент зобов'язується виконувати умови та порядком оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про теплопостачання», відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання. (ст. 4 Закону України «Про теплопостачання»).
Правила користування тепловою енергією, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198 (далі - Правила) визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).
Умовами п. 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Відповідно до п. 40 Правил, споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема: дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами частини першої ст. 193 ГК України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Положеннями ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Умовами п. 2 Додатку № 4 до Договору «Порядок розрахунків за теплову енергію» встановлено, що Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Теплопостачальній організації вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. Оплата здійснюється на окремі рахунки, зазначені в Додатку № 4 до Договору, за кожною тарифною групою окремо.
Таким чином, з урахуванням положень Додатку № 4 до Договору та ст. 530 ЦК України, суд зазначає, що відповідач зобов'язаний був до початку розрахункового періоду (місяця) сплачувати Теплопостачальній організації (позивачу) вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач своєчасно не вносив плату за отриману теплову енергію за спірний період з жовтня 2019 року по грудень 2021 року включно, в результаті чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 32 458,88 грн (з урахуванням часткових оплат на суму 11 901,49 грн, що відображено в розрахунку основного боргу за теплову енергію та реєстрі оплат ТОВ «Городецького 4А» за період з 01.10.2019 до 31.12.2021).
При цьому відповідач посилається на перерахування позивачу 29 та 31.05.2024 коштів на загальну суму 32 458,88 грн, що підтверджується банківськими виписками.
Проте, як вбачається з наданих відповідачем банківських виписок, всі оплати позивачу були здійсненні з призначенням платежу: згідно рахунків-фактур № 153270412000100/12/2023/1 від 31.12.2023, № 153270412000100/01/2024/1 від 31.01.2024, № 153270412000100/02/2024/1 від 29.02.2024, № 153270412000100/03/2024/1 від 31.03.2024, а 29.05.2024 та 31.05.2024 відповідачем було зазначено: оплата рах./фак. № 1532704-06/2022-10 від 31.10.2022 на суму 12 458,88 грн та на суму 20 000,00 грн, тоді як період виникнення заявленої заборгованості жовтень 2019 року - грудень 2021 року.
Крім того, з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, останнім було здійснено часткову оплату заборгованості на суму 11 901,49 грн, з яких: 27.11.2019 у розмірі 582,91 грн (заборгованість за жовтень 2019 року), 24.12.2019 у розмірі 4 347,94 грн (заборгованість за листопад 2019 року), 21.01.2020 у розмірі 1 970,64 грн (заборгованість за грудень 2019 року) та 25.09.2020 у розмірі 5 000,00 грн (4 747,88 грн заборгованості за січень 2020 року та частково 252,12 грн заборгованості за лютий 2020 року), що підтверджує обізнаність відповідача про наявність заборгованості, сумах та порядок їх оплати.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначав Договором та додатками до нього не встановлено для відповідача обов'язку по отриманню у позивача будь-яких рахунків на оплату відповідних послуг, оскільки на позивача покладено обов'язок по виставленню та направленню відповідачу рахунків на оплату комунальної послуги відповідно до Вимог до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 31.01.2020 № 23 (далі - Вимоги № 23), проте доказів направлення відповідачу рахунку-фактури № 1532704-06/2023-12 від 31.12.2023 на загальну суму 32 458,88 грн позивачем не надано.
Проте, як встановлено судом, з урахуванням положень Додатку № 4 до Договору та ст. 530 ЦК України, відповідач зобов'язаний був сплачувати позивачу вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період до початку розрахункового періоду (місяця).
Таким чином, погоджений сторонами порядок оплати не включає в себе обов'язковість отримання рахунку для здійснення відповідачем зобов'язань з оплати поставленої теплової енергії, у зв'язку з чим не отримання рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату поставленої теплової енергії.
Рахунок на оплату товару (робіт, послуг) за своєю правовою природою не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти для оплати товару (робіт, послуг), тобто має інформаційний характер. Неотримання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в силу ст. 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку не звільняє орендаря від обов'язку сплатити у визначений договором строк плату за користування найманим майном (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, від 04.04.2023 у справі № 910/15426/20 та від 23.03.2023 у справі № 910/15424/20).
Так, п. 3 розділу І Вимог № 23 визначено, що рахунок на оплату комунальної послуги - розрахунковий персоніфікований для кожного окремого споживача документ, що містить консолідовану інформацію щодо нарахованої суми за спожиті обсяги комунальної послуги, платежів споживача за ці послуги, у тому числі сплачених у попередньому розрахунковому періоді, обсягів споживання комунальних послуг та діючих тарифів на ці послуги, іншу інформацію, про нараховані та сплачені суми платежів, передбачених законами України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п. 4 розділу ІІ Вимог № 23, рахунок на оплату комунальних послуг має обов'язково містити, зокрема: повне найменування виконавця комунальної послуги, платіжні реквізити виконавця комунальної послуги або уповноваженої особи; вид платежів; розрахунковий період для комунальних послуг (календарний місяць або інший період, визначений договором про надання комунальних послуг); найменування, абонентський номер споживача; інформацію про нарахування та оплату комунальної послуги, обсяги її споживання.
Між тим, інформація щодо обсягів постачання теплової енергії, тариф для здійснення розрахунків вартості, нараховані суми за спожиті обсяги комунальної послуги, вид платежів, розрахунковий період, найменування, абонентський номер споживача тощо міститься у наданих позивачем облікових картках, акті звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду та актах приймання-передавання товарної продукції, самостійність отримання яких відповідачем передбачена умовами п. 3 Додатку № 4 до Договору.
З наданих відповідачем рахунків на оплату та виписок банку про здійснення часткових оплат вбачається обізнаність відповідача відносно платіжних реквізитів оплати теплової енергії, який не позбавлений можливості звернутись до позивача для уточнення дійсності реквізитів станом на здійснення оплати.
Крім того, на сайті КП «Київтеплоенерго» https://kte.kmda.gov.ua/bankivski-rekvizyty-kp-kyyivteploenergo в загальному доступі розміщена інформація про реквізити для оплат послуг.
Приймаючи до уваги викладене, аргументи відповідача щодо ненадання позивачем належних доказів, що підтверджують заявлену суму заборгованості, а також її відсутність, спростовуються матеріалами справи.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною першою ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини другої ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Положеннями ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, факт споживання відповідачем теплової енергії у визначеному обсязі протягом спірного періоду є доведеним позивачем належними та допустимими доказами, що не спростовані відповідачем.
Оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих комунальних послуг з постачання теплової енергії за Договором, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 32 458,88 грн заборгованості за спожиту теплову енергію.
Заперечення відповідача щодо не вжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з претензією до відповідача, що є порушенням розділу 7 Договору (п. 7.3.), не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.
Згідно позиції, викладеній у постанові Верховного суду від 26.03.2020 у справі № 1.380.2019.002646 та від 17.04.2020 № 520/6589/19, досудове врегулювання спору - це вчинення сукупності дій, за допомогою яких юридичний конфлікт вирішується без звернення до суду шляхом досягнення угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій. Застосування або незастосування інституту досудового врегулювання спорів є виключним правом особи, за винятком встановлений у законі випадків.
Чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов'язань контрагентом без попереднього пред'явлення йому претензії. Обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує. Вказана правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 у справі 1-2/2002.
Посилання відповідача на те, що позивачем не дотримано досудового порядку вирішення спору є необґрунтованим, оскільки кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Відповідно до частини першої ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно зі ст. 19 ГПК України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Таким чином, недотримання процедури досудового врегулювання спору, передбаченої законом, іншими нормативно-правовими актами чи договором, не позбавляє суб'єкта господарювання права на звернення до суду за вирішенням господарської спору, а суд відповідно не має права відмовити у вирішенні такого спору, посилаючись на недотримання процедури його досудового врегулювання.
Отже, сторона, що постраждала, може звернутися за вирішенням господарського спору безпосередньо до суду, не дотримуючись жодної процедури його досудового врегулювання, за винятком випадків, коли обов'язковість дотримання процедури досудового врегулювання спору передбачено ратифікованим Україною міжнародним договором. Аналогічні правова позиція висловлена послідовно у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 27.12.2018 у справі № 127/8837/16-ц, від 25.04.2019 у справі № 175/1387/16-ц, від 22.05.2019 у справі № 569/2609/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 2-2550/09.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 13 023,04 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 3 014,57 грн, розрахованих помісячно за загальний період з 01.11.2019 по 31.12.2023, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.1. та п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003.
Згідно висновку, викладеному у постанові ОП КГС ВС від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, методика розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції). Така правова позиція викладена в постанові ОП КГС ВС від 05.07.2019 у справі № 905/600/18
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21 та від 26.01.2022 у справі № 910/18557/20.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем не враховано кількість днів у 2020 році - 366 днів, у зв'язку з чим судом здійснено власний розрахунок, згідно з яким позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 013,81 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат, судом встановлено, що при розрахунку позивачем не приймались до уваги від'ємне значення нарахування інфляційних втрат у місяці, в які індекс інфляції був менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а саме: грудень 2019 року (99,80), лютий, липень, серпень 2020 року (99,70 / 99,40 / 99,80), серпень 2021 року (99,80), липень та серпень 2023 року (99,4 / 98,6), у зв'язку з чим судом здійснено власний розрахунок, згідно з яким позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню в сумі 12 205,69 грн.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до положення ст. 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Городецького 4А» (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 4, літ. А; ідентифікаційний код: 37813622) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421) 47 678 (сорок сім тисяч шістсот сімдесят вісім) грн 38 коп., з яких: 32 458 (тридцять дві тисячі чотириста п'ятдесят вісім) грн 88 коп. основного боргу, 12 205 (дванадцять тисяч двісті п'ять) грн 69 коп. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 3 013 (три тисячі тринадцять) грн 81 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 976 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят шість) грн 92 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено та підписано: 14.03.2025.
Суддя М.Є. Літвінова