ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.03.2025Справа № 910/12633/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" від 26 лютого 2025 року про відстрочення виконання рішення суду в справі № 910/12633/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена енергія Черкащини" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 4 017 512,52 грн,
за участю представників:
позивача: Савченко О.В.;
відповідача: не з'явився;
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелена енергія Черкащини" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство) про стягнення 4 017 512,52 грн заборгованості за договором про надання послуги із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії від 20 лютого 2024 року № 2027/07/24, з яких: 3 949 858,70 грн - основна заборгованість, 24 753,11 грн - три проценти річних, 42 900,71 грн - інфляційні втрати, посилаючись неналежне виконання відповідачем умов вказаного правочину.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12633/24, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30 січня 2025 року позов Товариства задоволено частково, стягнуто з Підприємства на користь позивача 3 538 304,52 грн основного боргу, 24 753,11 грн трьох процентів річних, 42 900,71 грн інфляційних втрат та 43 271,50 грн судового збору. Провадження у справі в частині стягнення з Підприємства на користь Товариства 411 554,18 грн основного боргу закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору.
26 лютого 2025 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшла заява від цієї ж дати про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2025 року в даній справі на один рік з моменту ухвалення останнього.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 лютого 2025 року заяву Підприємства про відстрочення виконання судового рішення в даній справі призначено до розгляду в судовому засіданні на 13 березня 2025 року.
27 лютого 2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли заперечення на заяву Підприємства про відстрочення виконання судового рішення в даній справі, в яких позивач вказував на необґрунтованість (на його думку) такої заяви та про відсутність правових підстав для її задоволення.
У судовому засіданні 13 березня 2025 року представник позивача проти задоволення заяви Підприємства заперечував з підстав, викладених у вказаних запереченнях.
Підприємство про дату, час і місце розгляду заяви було повідомлене належним чином та в установленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника в призначене судове засідання не забезпечило.
Розглянувши заяву Підприємства про відстрочення виконання рішення, заслухавши пояснення представника Товариства, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується ця заява, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).
За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім'ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
В обґрунтування своєї заяви Підприємство посилалося на сукупність таких обставин як: відсутність в Положенні про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії, що здійснюють операції з експорту електричної енергії, для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії протягом дії воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2022 року № 775 (далі - Положення ПСО), визначення джерел для покриття витрат на оплату трьох процентів річних та інфляційних втрат за договорами, укладеними на виконання спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії; часткова оплата відповідачем вартості послуг за спірний період позивачу; необхідність підтримання фіксованої ціни на електричну енергію для побутових споживачів на рівні, визначеному Положенням ПСО; фінансування діяльності гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису, затвердженого Регулятором; відсутність вини щодо несвоєчасної оплати спірних послуг та складний фінансовий стан Підприємства; залучення Підприємства до функціонування критичної сфери інфраструктури в період воєнного стану; надання Регулятором настанови щодо заборони нарахування та стягнення штрафних санкцій у період дії воєнного стану згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 25 лютого 2022 року № 332; неналежне виконання Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго") покладеного на нього обов'язку щодо забезпечення надходження грошових коштів Підприємству для оплати електричної енергії виробникам за "зеленим" тарифом та послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел у повному обсязі; наявність судових проваджень про стягнення із заявника заборгованості, що виникла перед іншими виробниками електроенергії за "зеленим тарифом".
Також заявник вказував на те, що внаслідок збройної агресії російської федерації господарська діяльність учасників ринку електричної енергії ускладнена або взагалі неможлива, наслідком чого є несвоєчасна оплата в повному обсязі вартості послуг Підприємства. Тобто, покладені в основу даної заяви твердження Підприємства у переважній більшості зводяться до відсутності відповідного фінансування.
У той же час згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд зауважує, що між сторонами даного спору виникли господарські відносини, а приписи ГПК України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов'язань, у зв'язку з чим відповідні доводи заявника на залежність від відповідного фінансування в межах кошторису, затвердженого Регулятором, як на підставу для відстрочення виконання рішення суду, відхиляються.
Частина 2 статті 617 ЦК України та частина 2 статті 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
За таких обставин, факт відсутності бюджетного фінансування та ненадходження коштів від ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" у будь-якому випадку не можуть бути підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. Крім того, заявником не надано доказів того, що протягом одного року з моменту постановлення рішення в даній справі відповідач отримає від ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" або будь-яких інших осіб грошові кошти в обсязі, достатньому для виконання даного рішення суду.
Так само, посилання Підприємства на те, що порушення грошового зобов'язання сталось не з його вини, не приймається судом до уваги, оскільки неналежне виконання грошових зобов'язань контрагентом державного підприємства не є підставою для звільнення його від виконання своїх договірних зобов'язань.
Наявність судових проваджень про стягнення із заявника заборгованості, яка виникла перед іншими виробниками електроенергії за "зеленим тарифом", також не є підставою для відстрочення виконання рішення, а навпаки, свідчить про недоведеність того, що відстрочення, про яке просить Підприємство, забезпечить виконання рішення Господарського суду міста Києва в даній справі в майбутньому, зокрема, надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму для виконання спірного зобов'язання.
На обґрунтування своєї заяви Підприємство надало копії балансу (звіт про фінансовий стан) на 30 вересня 2024 року. Натомість, відповідачем не було подано до суду належних доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема, але не виключно, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на його рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності тощо. Крім того, заявником не надано актуальних доказів (станом на час подачі і розгляду судом зазначеної заяви), що підтверджують погіршення фінансового стану чи призупинення діяльності Підприємства внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що призвело до неможливості виконання рішення суду. Тим більше, судом враховано, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого теж негативно впливають наслідки, пов'язані з військовою агресією російської федерації.
Суд зазначає, що обов'язок держави полягає у захисті прав виробників "зеленої" електроенергії саме з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, зокрема, шляхом оплати наданих вказаними суб'єктами господарювання послуг за механізмом ринкової премії, тому Підприємство, на яке і було покладено державою обов'язок реалізувати вказані гарантії, зобов'язане добросовісно і своєчасно здійснювати розрахунок з виробниками.
Отже, відповідачем не надано суду жодних належних доказів, у розумінні приписів статті 76 ГПК України, на підтвердження викладених у його заяві обставин.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої Підприємством заяви про відстрочення виконання рішення, ухваленого в даній справі.
Керуючись статями 74, 76-79, 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" від 26 лютого 2025 року про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2025 року в справі № 910/12633/24 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 18 березня 2025 року.
СуддяЄ.В. Павленко