ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.03.2025Справа № 910/12986/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Панасюк Ю.М. розглянувши матеріали справи
за первісним позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРМАКС»
про стягнення 60467 грн
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРМАКС»
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про стягнення 131450 грн
за участі представників:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - не з'явився.
У жовтні 2024 року військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРМАКС» про стягнення 60467 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору поставки від 28.06.2024 №137/ВОЗ-2024 в частині повної та своєчасної поставки товару, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 27007 грн та штраф у розмірі 33460 грн.
У своїх запереченнях щодо позовних вимог, відповідач вказав, що з дати укладання Договору по серпень 2024 на ринку продуктів харчування відбулося значне коливання цін, а відтак виконання умов Договору відповідачем стало невигідним та збитковим. Відповідач зазначає про те, що ним неодноразово вживалися дії щодо збільшення ціни Договору, однак такі спроби проігноровані позивачем. Також відповідач вказав на те, що ним було раніше ініційовано розірвання Договору, аніж позивач відмовився від вказаного договору в односторонньому порядку. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Крім того, ТОВ «КЕРМАКС» подало зустрічну позовну заяву до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення 131450 грн, вимоги якої обґрунтовані тим, що позивачем не повернуто частину сплачених відповідачем на виконання п. 13.9 Договору грошових коштів у якості забезпечення виконання Договору, внаслідок чого відповідачем заявлено до стягнення з позивача грошові кошти у розмірі 131450 грн.
Військова частини НОМЕР_1 Національної гвардії України заперечила проти зустрічного позову, вказавши, що у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань з поставки товару, позивач повідомив відповідача про односторонню відмову від Договору з 29.09.2024. Позивач зазначає, оскільки відповідачем допущено прострочення/невиконання поставки товару за договором, підстави для повернення суми сплаченого забезпечення відсутні.
Ухвалою Господарського суд міста Києва від 11.11.2024 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРМАКС» до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення 131450 грн. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом. Постановлено здійснювати розгляд справи №910/12986/24 за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги за первісним позовом в повному обсязі та просив суд задовольнити. Проти зустрічного позову заперечував, просив суд відмовити.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом та просив суд задовольнити. Проти первісного позову заперечував, просив суд відмовити у позові.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісний та зустрічний позови, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.06.2024 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕРМАКС» (далі - Постачальник) укладено Договір №173/ВОЗ-2024 (далі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити Замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток №1), а Замовник - прийняти і оплатити такі товари. (п.1.1. Договору)
Ціна Договору складає 4063000 грн у тому числі податок на додану вартість 205 - 677166,66 грн. (п.4.1. Договору)
Відповідно до п.6.1. Договору дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці Замовника, яка вручається під особистий підпис Постачальнику (представнику Постачальника).У разі не прибуття зазначених осіб, вона надсилається Постачальнику рекомендованим листом або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу Постачальника, зазначену в розділі 15 цього Договору. У разі надсилання заявки засобами поштового зв'язку вона вважається врученою постачальнику з дня отримання Замовником фіскального чеку про сплату поштового відправлення.
Пунктом 13.9. Договору визначено, що не пізніше дати укладення договору Постачальник, перераховує на розрахунковий рахунок Замовника, забезпечення виконання Договору, грошові кошти в розмірі 5% ціни вказаної в п.4.1. Договору.
Згідно з п.13.11.Договору за порушення умов Договору передбачених розділом 2 (щодо якості та безпечності) або розділом 6 (прострочення поставки понад 30 календарних днів) Договору, Замовник не повертає забезпечення виконання умов Договору, внесеного Постачальником та залишає за собою право одержати задоволення своїх грошових вимог, передбачених умовами цього Договору за рахунок грошових коштів, переданих Постачальником у забезпечення виконання Договору.
Специфікацією до Договору (Додаток №1) сторони визначили, зокрема, найменування товару - борошно пшеничне І сорту; терміни та обсяги постачання: по 20.08.2024 - 80000 кг, по 20.09.2024 - 80000 кг, по 20.10.2024 - 80000 кг, по 30.11.2024 - 100000 кг; а також загальну вартість - 4063000 кг.
Судом встановлено, що на виконання умови Договору позивачем було передано відповідачу заявки №78/16-3011 від 16.07.2024 (корегована); №78/16-3264 від 30.07.2024 та №78/16-3880 від 30.08.2024.
В матеріалах справи наявні докази надсилання заявок №78/16-3011 від 16.07.2024 (корегована); №78/16-3264 від 30.07.2024 на адресу відповідача.
На заявці №78/16-3880 від 30.08.2024 міститься відмітка про вручення вказаної заявки під особистий підпис постачальнику.
Як вбачається з пояснень позивача та матеріалів справи, відповідачем здійснювалась поставка товару за вказаними заявками з порушенням визначених строків поставки та не в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №55/4114 від 23.08.2024 на суму 239000 грн (20000 кг); №62/3007 від 03.09.2024 на суму 239000 (20000 кг) та №64/3002 на суму 239000 (20000 кг).
27.09.2024 (поштове відправлення №0408034221730) позивач листом №78/11-4144 від 25.09.2024 направив відповідачу повідомлення про односторонню відмову від договору №173/ВОЗ-2024 від 28.06.2024 частково на підставі підпункту 7.2.1 пункту 7.2 Договору з 29.09.2024.
02.10.2024 (поштове відправлення №0408034244625) позивач направив відповідачу претензію про сплату пені та штрафу за порушення відповідачем строків поставки товару №78/11-4232 від 02.10.2024.
Вказана претензія залишене відповідачем без задоволення.
Так, судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення строків поставки товару за Договором за заявками.
З матеріалів справи також вбачається, що відповідач листами №505 від 09.08.2024, №554 від 02.09.2024 та №557 від 13.09.2024 повідомляв позивача про необхідність збільшення ціни товару за одиницю за Договором, шляхом укладення додаткової угоди, внаслідок коливання цін на ринку продуктів харчування в бік збільшення, а також надав та надав цінову довідку №1970/08.0-7.3 від 09.08.2024.
Листом №560 від 19.09.2024 відповідач просив позивача розірвати, зокрема, Договір №173/ВОЗ-2024 у зв'язку з істотною зміною обставин та коливанням ціни на ринку України на борошно пшеничне І ґатунку в бік збільшення шляхом підписання відповідної додаткової угоди.
Листами №623 від 11.10.2024, №647 від 14.10.2024 відповідач просив позивача повернути забезпечення виконання Договорів, зокрема, за Договором №173/ВОЗ-2024, сплаченого згідно платіжної інструкції №318 від 25.06.20124 на суму 203150 грн.
Листом №78/1/5-4492 від 16.10.2024 позивач відмовив відповідачу у поверненні забезпечення виконання умов Договору, посилаючись на п.13.11 Договору, оскільки відповідачем було допущено порушення строків поставки товару понад 30 календарних днів.
Згідно зі ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
За порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці Замовника, Постачальник сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів Замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від цього Договору в повному обсязі. (п.8.3. Договору)
Нормами статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені у розмірі 27007 грн та штрафу у розмірі 33460 грн, суд встановив їх правильність, відповідність умовам Договору та арифметичну вірність.
Щодо строків допущених порушень суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів внесення змін до Договору, як в частині ціни за одиницю товару, так і в частині строків поставки.
Крім того, відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зазначене вище кореспондується з положеннями статті 188 ГК України, частиною 4 та 5 якої визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права внести зміни до Договору у судовому порядку, втім матеріли справи не містять доказів звернення відповідача до суду з відповідним проханням.
Посилання відповідача на істотну зміну обставин, які існували при укладанні Договору є безпідставними в межах даного спору та не впливають на розгляд даної справи.
Суд також зазначає, що умовами Договору закріплено право одностороннього розірвання Договору лише за Замовником (підпункт 7.2.1 пункту 7.2 Договору, пункт 8.3 Договору), а відтак дії відповідача щодо направлення листа №560 від 19.09.2024 про розірвання дії Договору у зв'язку з істотною зміною обставин та коливанням ціни на ринку України є такими, що суперечать умовам Договору, а відтак не можуть породжувати жодних юридичних наслідків. При цьому, звернення позивача у відповідності до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 Договору із повідомлення №78/11-4144 від 25.09.2024 є правомірними та законними, що в свою чергу спростовує доводи відповідача.
Що стосується вимог відповідача за зустрічним позовом, суд дійшов висновку про їх необґрунтованості з огляду на встановлені судом вище обставини та в силу положень пункту 13.11 Договору, оскільки відповідачем допущено прострочення поставки товару понад 30 днів, а відтак сума забезпечення не підлягає поверненню.
Крім того, суд зазначає, що сплачена відповідачем згідно платіжної інструкції №318 від 25.06.2024 сума забезпечення виконання договору у розмірі 203150 грн, розрахована у відповідності до пункту 13.9 Договору, а можливість зменшення суми такого забезпечення не передбачено умовами Договору №173/ВОЗ-2024.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що відповідач не надав суду достатніх доказів, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов'язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної неустойки (пені, штрафу) наслідкам порушення зобов'язання.
Також відповідач не надавав жодних доказів, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Інші доводи сторін судом розглянуто та відхилено, оскільки вони не впливають на встановлені судом обставини та результат вирішення спору.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за первісним та зустрічним позовами покладаються на ТОВ «КЕРМАКС» в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Первісний позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРМАКС» (04053, м. Київ, пров. Киянівський, буд. 3-7; ідентифікаційний код 42151955) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) пеню у розмірі 27007 (двадцять сім тисяч сім) грн та штраф у розмірі 33460 (тридцять три тисячі чотириста шістдесят) грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 17.03.2025
Суддя Я.В. Маринченко