ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.03.2025Справа № 910/16867/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" бульв. Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133
про стягнення 54 950,36 грн.
Представники сторін (не викликались)
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення 54 950,36 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на той факт, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну страхувальника ПАТ "СК "АРКС" завдано матеріальної шкоди, яка відшкодована останнім в якості страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту "Класік" № 1007042Га1к3 від 01.10.2021 року, в зв'язку чим на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до ПАТ "СК "АРКС" перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність водія транспортного засобу Hyundai, державний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", позивач просить стягнути з останнього страхове відшкодування в сумі 54 950,36 грн. в порядку суброгації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Через систему "Електронний суд" 23.11.2023 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 15.11.2023 року надійшло клопотання б/н від 22.11.2023 року про усунення недоліків позовної заяви, з доданим примірником тексту позовної заяви (з усунутими недоліками), розглянувши які суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/16867/23 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь - якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України вирішено розгляд справи №910/16867/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Окрім того, вказаною ухвалою суду також витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України (02002, м. Київ-2, а/с 272) інформацію щодо Полісу АР №205980321 станом на 19.05.2022 року, а саме: 1) якою страховою компанією видано даний поліс, 2) цивільно-правова відповідальність якого водія застрахована та який автомобіль було застраховано згідно вказаного полісу, 3) термін дії вищезазначеного полісу; 4) ліміт за шкоду життю та здоров'ю; ліміт за шкоду майну; розмір франшизи;
- інформацію про страховика, яким забезпечено транспортний засіб Hyundai, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на 19.05.2022 року, та умови договору страхування (полісу).
Так, на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 року у справі №910/16867/23 через електронну пошту суду 01.12.2023 року від Моторного (транспортного) страхового бюро надійшла інформація щодо Полісу ЕР № 205980321, яка судом долучена до матеріалів справи.
Згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 року, який набрав чинності 21.07.2023 року та введений в дію 18.10.2023 року, внесено зміни до ряду статей ГПК України.
Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці) реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов'язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.
Тобто, приватне акціонерне товариство як юридична особа згідно з наведеними приписами цього Кодексу зобов'язані зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) в обов'язковому порядку.
Так, судом встановлено наявність у відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" зареєстрованого електронного кабінету.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи №910/16867/23 та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 27.11.2023 року була направлена судом в його електронний кабінет та додатково на його електронну адресу info@alfagarant.com, факт отримання якої 28.11.2023 року підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку електронного листа до електронного кабінету та до електронної скриньки.
Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статями 165, 178, 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 27.11.2023 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.
Також через систему "Електронний суд" 05.12.2023 року від уповноваженого представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 05.12.2023 року, з доказами його надсилання на адресу позивача, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та зазначає, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Hunday Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант» відповідно до Полісу №205925939.
Разом з тим, в ході розслідування даного страхового випадку відповідачу стало відомо, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Hunday Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 , гр. ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП була також застрахована у ПАТ «УПСК», відповідно до Полісу ЕР № 205980321.
В подальшому, 02.03.2023 року відповідач отримав від ПАТ «УПСК» повідомлення №024046/22 про настання події за кількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого повідомлялось проте, що ПАТ «УПСК» отримало заяву про регресні вимоги вих. №5611 від 03.11.2023 року від ОА «АСА», яке є уповноваженою особою ПрАТ «СК «АРКС».
Також даним листом ПАТ «УПСК» повідомила проте, що останнім буде самостійно здійснено всі процедури згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та після здійснення виплати страхового відшкодування ПрАТ «УПСК» звернеться до ТДВ СК «Альфа-Гарант» за компенсацією частки виплаченого страхового відшкодування.
У зв'язку з вищевикладеним, а також задля уникнення подвійної виплати страхового відшкодування обома страховиками та можливого шахрайства, відповідачем не було здійснено страхове відшкодування на користь позивача, право на яке виникло внаслідок ДТП, яка сталася 19.05.2022 року в місті Києві по вулиці Багавутівській, 89-А.
З огляду на вищевикладене відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки пред'явлені до неналежного відповідача у даній справі. Відзив судом долучений до матеріалів справи.
В свою чергу, через систему "Електронний суд" 08.12.2023 року від позивача надійшли Відповідь на відзив б/н від 08.12.2023 року та Пояснення б/н від 08.12.2023 року, з доказами їх надсилання на адресу відповідача, які є ідентичні за змістом, відповідно до яких позивач вказує, що відповідач після виплати страхового відшкодування в розмірі 54 950,36 грн., ТЗДВ «СК «АЛЬФА» має право на отримання від ПРАТ «УПСК» 50% сплаченої суми. Отже, відповідач повинен сплатити на користь позивача страхове відшкодування у повному розмірі. Відповідь на відзив та Пояснення долучені судом до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання заперечень на відповідь на відзив та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 166 ГПК України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано на адресу суду заперечень на відповідь на відзив, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно визначення статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
У відповідності до статті 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно пунктом 9 частини 1 статті 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно зі статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 01.10.2021 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" (страховик за договором, позивач у справі), ОСОБА_2 (страхувальник за договором) та АТ «КРЕДОБАНК» (вигодонабувач за договором) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Класік» №107042Га1к3 (далі - Договір страхування), предметом якого відповідно до пункту 4 Договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (надалі - ТЗ) та іншим майном, вказаними у розділах 5 та 6 цього Договору.
Відповідно до пункту 5 Договору страхування застрахованим транспортним засобом є автомобіль марки HAVAL H2, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2020 року випуску (далі - застрахований транспортний засіб); згідно з пунктом 11 Договору страхування страхова сума становить 481 000,00 грн.
Згідно з пунктом 10 Договору страхування франшиза (безумовна) за ризиком (застосовується по кожному окремому страховому випадку).
Зокрема, пунктом 10.3 Договору визначено, що збитки у випадку пошкодження ТЗ внаслідок події за ризиками згідно з п.9.2 - п.9.6 Договору (збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; збитки внаслідок протиправних дій третіх осіб; збитки внаслідок стихійних лих; збитки внаслідок пожежі; збитки внаслідок падіння предметів): 1,00% від страхової суми.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Строк дії Договору страхування для застрахованого транспортного засобу - з 08.10.2021 року по 07.10.2022 року (пункт 17 Договору страхування).
Судом встановлено, що укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту «Класік» №107042Га1к3 від 01.10.2021 року за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України, Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Закону України "Про страхування".
Як передбачено статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в статті 354 Господарського кодексу України та статті 979 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень статті 981 Цивільного кодексу України та частині 2 статті 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Пунктом 1.8. статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно до пунктом 22 Договору страховий випадок - виникнення пошкодження ТЗ чи втрата ТЗ внаслідок однієї події, зазначеної у п.23.2 Договору, а саме: викрадення, грабіж, крадіжка, розбій, збитки в наслідок ДТП, збитки внаслідок протиправних дій третіх осіб, збитки внаслідок стихійних лих, збитки внаслідок пожежі, збитки внаслідок падіння предметів на ТЗ, пошкодження скла (відшкодовуються не більше 2-х разів за період дії Договору).
Судом встановлено за матеріалами справи, зокрема, згідно відповіді від НПУ №3022140271052404 та постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 17.11.2022 року у справі №761/16897/22 (провадження №3/761/5553/2022), що 19.05.2022 о 07 год. 06 хв. в м. Києві, по вул. Баговутівська, 89-А, гр. ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки «Хюндай», держномер НОМЕР_1 , при виникненні небезпеки для його руху, не зменшив швидкості до повної зупинки, виїхав на зустрічний бік дороги та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Хавал», держномер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 , що призвело до метехнічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушено п.12.3, 11.4 ПДР, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Відповідно до пункту 9.2 та 23.2.2 Договору страхування страховим ризиком за договором є «Збитки внаслідок ДТП» - будь-яке пошкодження або знищення ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання та/або комплектуючих елементів ТЗ внаслідок ДТП.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 статті 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
За умовами пункту 27.12 Договору страхування при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (Кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість матеріалів та ремонтних робіт. Кошторис збитків складається Страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на підставі рахунків з СТО (згідно з умовами п.27.13 Договору), а за рішенням Страховика - також з урахуванням документів, вказаних в п.26.2 Договору. Розмір збитків може визначатись на підставі автотоварознавчої експертизи/експертного дослідження/оцінки оцінювача або безпосередньо Страховиком чи уповноваженою ним особою (в т.ч., але не виключно: експертом, аварійним комісаром, оцінювачем, спеціалістом Страховика). Вартість частин, деталей та оздоблення береться в розрахунок Кошторису збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання, або витрати на такий ремонт перевищують витрати по їх заміні на нові.
Згідно з пунктом 27.13 Договору страхування при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в Кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в розділі 10 Договору франшизи по відповідному ризику.
Згідно частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Аналогічні приписи містяться в частинах 1, 2 статті 990 Цивільного кодексу України, згідно яких страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
За умовами пункту 25.1.3 Договору страхування в разі настання страхового випадку Страхувальник зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту настання події сповістити про це Страховика шляхом надання Заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку та на виплату страхового відшкодуванння (надалі - Заява про подію - п. 26.1.1 Договору). Якщо виконання вказаних вимог було неможливим, Страхувальник повинен довести це документально.
Так, страхувальник гр. ОСОБА_2 15.09.2022 року звернувся до страховика - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" із Заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу №1.003.22.0008686, копія якої наявна в матеріалах справи.
Згідно з пунктом 27.1 Договору страхування страхове відшкодування виплачується Страховиком згідно з Договором на підставі Заяви Страхувальника (його правонаступника, вигодонабувача) про подію та на виплату страхового відшкодування і Страхового акта, який складається Страховиком.
Відповідно до пункту 27.3 Договору страхування Страховик повинен скласти Страховий акт протягом 10-ти робочих днів, починаючи з моменту отримання Заяви про подію та на виплату та інших документів та/або інформації згідно з розділами 24 і 26 Договору. Вказаний строк може збільшуватись відповідно до п.27.4 та 27.15 Договору.
Відповідно до п. 27.17 Договору страхування при пошкодженні ТЗ страхове відшкодування сплачується страхувальнику шляхом перерахування на рахунок СТО, обраної відповідно до п. 27.13 Договору, згідно з належним чином оформленими документами, в т.ч. наданими відповідними підприємствами, про витрати на компенсацію скоєних збитків (наряд - замовлення, рахунок, акт виконаних робіт та/або документами, визначеними п.26.2 Договору, тощо), якщо інше не погоджене між страховиком та вигодонабувачем. Вказані документи повинні містити повний перелік робіт, їх вартість, а також вартість запчастин і матеріалів, використаних під час ремонту. При цьому вибір СТО Страхувальник зобов'язаний погоджувати із страховиком (з урахуванням умов п.27.13 Договору).
За умовами п.п. 14.3, 27.13.3 Договору страхування розмір збитків визначається та виплата страхового відшкодування здійснюється на базі авторизованої СТО за вибором страховика, виключно виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі авторизованого СТО за вибором страховика.
Як встановлено судом за матеріалами справи, згідно з рахунком ТОВ «НІКОЛЬ-МОТОРС» №НМРФ-0001533 від 31.08.2022 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу HAVAL H2, реєстраційний номер НОМЕР_3 , визначена у розмірі 59 760,36 грн.
У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача із Заявою про подію та на виплату від 15.09.2022 року, копія якої наявна в матеріалах справи, останнім згідно умов Договору страхування було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у загальній сумі 54 950,36 грн. (59 760,36 грн. - 4 810,00 грн. франшизи), про що складено відповідний страховий акт №ARX3360362 від 27.09.2022 року та розрахунок страхового відшкодування до нього, копії яких наявні в матеріалах справи.
За змістом вказаного страхового акту загальна вартість матеріального збитку, завданого застрахованому позивачем транспортному засобу HAVAL H2, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з урахуванням франшизи, склала 54 950,36 грн., та визначена з урахуванням вартості відновлювального ремонту згідно з рахунком №НМРФ-0001533 від 31.08.2022 року на суму 59 760,36 грн.
При визнанні Страховиком події «страховим випадком» страхове відшкодування виплачується протягом 10 (десяти) робочих днів з дня складання Страхового акту (пункт 27.16 Договору страхування).
Так, у відповідності до вказаного страхового акту сума страхового відшкодування у загальному розмірі 54 950,36 грн. була виплачена ТОВ «НІКОЛЬ-МОТОРС» як безпосередньому виконавцю відновлювального ремонту автомобіля HAVAL H2, реєстраційний номер НОМЕР_3 , платіжним дорученням № 918339 від 29.09.2022 року на суму 54 950,36 грн., копія якого наявна в матеріалах справи.
В свою чергу, заперечень щодо факту та розміру здійсненої позивачем виплати страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту «Класік» №107042Га1к3 від 01.10.2021 року, а також перебування отриманих автомобілем марки HAVAL H2, реєстраційний номер НОМЕР_3 , пошкоджень у причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 19.05.2022 року, відповідачем суду не надано.
За таких обставин суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання ПАТ "Страхова компанія "АРКС" умов Договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування в загальному розмірі 54 950,36 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику шляхом перерахування вартості запчастин та відновлювального ремонту транспортного засобу HAVAL H2, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на розрахунковий рахунок ТОВ «НІКОЛЬ-МОТОРС» як СТО, що здійснювало відновлювальний ремонт транспортного засобу.
Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року, відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 року у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 року у справі № 910/12722/18, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
При цьому, як зазначено в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, невірно вважати, що для вирахування страхового відшкодування (збитків) слід брати до уваги тільки Звіт суб'єкта оцінювання, складений згідно з Законом України «про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оскільки відповідно до абзацу 10 частини 2 статті 7 цього Закону проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування саме у випадках, встановлених законом. При цьому, норми вказаного Закону не передбачають обов'язковість проведення оцінки для визначення збитків та розміру відшкодування саме за результатами дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, наявність рахунку СТО - ТОВ «НІКОЛЬ-МОТОРС» №НМРФ-0001533 від 31.08.2022 року на суму 59 760,36 грн., а також платіжного доручення №918339 від 29.09.2022 року на суму 54 950,36 грн. є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, у загальній сумі 54 950,36 грн.
Як зазначалось судом вище, дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 19.05.2022 року за участю застрахованого позивачем транспортного засобу марки HAVAL H2, реєстраційний номер НОМЕР_3 , визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування, та майнова шкода, завдана страхувальникові позивача, була відшкодована позивачем відповідно до умов Договору страхування, при цьому постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.11.2022 року у справі № 761/16897/22 (провадження № 3/761/5553/22) винним у вказаному ДТП, зокрема, у порушенні п. 12.3, 11.4 ПДР, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, визнано гр-на ОСОБА_3 .
За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 05.06.2018 року у справі № 910/7449/17, в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Відтак, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов Договору страхування, позивач в силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
У відповідності до статті 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно пунктом 9 частини 1 статті 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно зі статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 6 вищевказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно статті 11 Закону України "Про страхування" предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками (співстрахування).
Судом за матеріалами справи встановлено, що станом на дату вчинення ДТП 19.05.2022 року цивільно-правова відповідальність осіб за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу марки Hyundai, державний номер НОМЕР_1 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована у двох страхових компаніях: в Приватному акціонерному товаристві «УПСК» відповідно до Полісу ЕР №205980321 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Поліс) строк дії з 21.09.2021 по 20.09.2022, з наступними умовами: франшиза - 0,00 грн.; ліміт страхової суми за шкоду майну - 130 000,00 грн. Поліс станом на момент скоєння ДТП 19.05.2022 року був чинний та в Товаристві з додатковою відповідальністю «СК «Альфа-Гарант» (відповідач у справі) відповідно до Полісу №205925939 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Поліс).
При цьому з метою встановлення наявності станом на дату ДТП 19.05.2022 року діючих полісів, якими забезпечено транспортний засіб Hyundai, державний номер НОМЕР_1 , ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 року у справі № 910/16867/23 було витребувано у МТСБУ відповідну інформацію.
Так, на виконання вимог ухвали суду від 27.11.2023 року судом було отримано інформацію з єдиної централізованої бази МТСБУ щодо Полісу серії ЕР № 205980321, укладеного ПАТ «УПСК» щодо страхування вказаного транспортного засобу.
Слід зазначити, що копія Полісу №205925939 сторонами не надана, у матеріалах справи відсутня, разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідач підтверджує, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Hyundai Accent, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 на момент скоєння вищевказаної ДТП була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №205925939.
З огляду на вищевикладене, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до відповідача - ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та ПАТ «УПСК» як до осіб, відповідальних за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному Полісами.
В свою чергу правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц.
Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина 1 статті 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Наразі, вина особи, яка керувала під час скоєння ДТП, транспортним засобом марки Hyundai, державний номер НОМЕР_1 , встановлена у судовому порядку.
Отже, враховуючи норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова кампанія «АРКС», виплативши страхове відшкодування потерпілому за Договором страхування, отримало права кредитора до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та ПАТ «УПСК», які застрахували цивільно-правову відповідальність водія автомобіля Hyundai, державний номер НОМЕР_1 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу, та, відповідно, в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту, встановленого Полісами.
Суд зазначає, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини 36.6. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Згідно до статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
В силу статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Таким чином, оскільки згідно із даними Договору страхування франшиза становить 4810,00 грн. та враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу марки HAVAL H2, реєстраційний номер НОМЕР_3 , матеріального збитку та розмір права вимоги, яке перейшло до позивача за спірним страховим випадком, розмір страхового відшкодування було виплачено позивачем за вирахуванням суми франшизи та заявлено до стягнення з відповідача - ТДВ «СК «Альфа-Гарант» в межах даного спору.
Суд зазначає, що спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
При цьому страховик винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Так, відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Розрахунок коефіцієнту зносу деталей транспортного засобу здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) (далі - Методика).
Згідно пункту 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Згідно з пунктом 1.6 Методики фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).
Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників. Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.
При цьому відповідно до розділу VIII Методики щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Водночас, відповідно до пункту 7.38, 7.39 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує визначених пунктом 7.38 Методики строків (5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки).
Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
При цьому згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17, у разі, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Отже, виходячи з вказаної норми, застосування коефіцієнту зносу на складові частини (деталі) пошкодженого автомобіля є обов'язковим.
З доданої до позовної заяви копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки HAVAL H2, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вбачається, що даний автомобіль є 2020 року випуску, тобто на момент ДТП 19.05.2022 року строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував 7 років, а тому відсутні підстави для вирахування зносу відповідно до вимог пункту 7.38 вказаної Методики.
Так, згідно пункту 35.1 статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Зокрема, позивачем реалізовано своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", а саме заяви про регресні вимоги вих.№ 5611 АРКС від 03.11.2022 року на виплату страхового відшкодування у сумі 24950,36 грн., факт отримання якої відповідачем підтверджується відповідною відміткою про реєстрацію вхідної кореспонденції вх. № 12/9049 від 07.11.2022 року та змістом відзиву на позовну заяву.
Проте, як зазначено відповідачем, дана вимога залишена відповідачем без задоволення, за наслідками розгляду вимоги позивача № 5611 від 03.11.2022 року та враховуючи ненадання останнім постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності водія транспортного засобу Hyundai, державний номер НОМЕР_1 , відповідач звернувся до позивача з листом № 12/168 від 13.01.2023 року, в якому повідомив про необхідність надання відповідних документів.
При цьому відповідач наголошує, що у зв'язку з отримання інформації про наявність одночасної дії двох полісів цивільно-правової відповідальності водія транспортного засобу Hunday Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 , гр. ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП - Полісу № 205925939, виданого ТДВ СК «Альфа-Гарант» та виданого ПАТ «УПСК» Полісу ЕР № 205980329, а також отримання 02.03.2023 року від ПАТ «УПСК» повідомлення №024046/22 про настання події за кількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому ПАТ «УПСК» повідомила про самостійне здійснення всіх процедур згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та звернення до відповідача за компенсацією частки виплаченого страхового відшкодування після здійснення виплати страхового відшкодування ПАТ «УПСК», а також задля уникнення подвійної виплати страхового відшкодування обома страховиками та можливого шахрайства, відповідачем не було здійснено виплату страхового відшкодування на користь позивача.
Таким чином, оскільки в порушення пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач у визначений законодавством строк відшкодування не здійснив, залишивши вимогу позивача без задоволення, останній звернувся до суду з позовом про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 54 950,36 грн. в порядку суброгації.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсними чи розірвання Полісу № ЕР 205980321 та Полісу № 205925939 та/або їх окремих положень суду не надано.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про страхування» предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками (співстрахування).
Статтею 989 Цивільного кодексу України визначено обов'язки страхувальника, відповідно до яких страхувальник зобов'язаний, зокрема, при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.
Пунктом 17.3 статті 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» також визначено, що при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
При цьому, вказаним Законом також врегульовано діяльність Моторного (транспортного) страхового бюро України, яке згідно з пунктом 39.1 статті 39 Закону є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з п.п. а п. 7.2 Статуту Моторного (транспортного) страхового бюро України, затвердженого протоколом Загальних зборів членів МТСБУ № 18 від 24.01.2005 року та погодженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 3470 від 01.02.2005 року, члени Бюро зобов'язані виконувати рішення та дотримуватись положень установчих та внутрішніх нормативних документів Бюро, затверджених органами управління Бюро відповідно до їх компетенції.
Протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України № 464/2020 від 26.02.2020 року з метою врегулювання відносин між страховиками-членами МТСБУ з питання забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинним на момент дорожньо-транспортної пригоди, був затверджений Порядок виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з вказаним Порядком останній є внутрішнім нормативним документом МТСБУ, що є обов'язковим для виконання усіма членами МТСБУ і поширюється на врегулювання страхових випадків, інформація про настання яких отримана членами МТСБУ після 01 березня 2020 року.
Пунктом 2.1 статті 2 Порядку визначено, що наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов'язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов'язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України та п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Отже, чинне законодавство та спеціальні нормативні документи Моторного (транспортного) страхового бюро України дозволяють страхувальнику укладати декілька договорів страхування щодо одного об'єкта страхування з різними страховиками, при цьому наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, є достатнім доказом виконання страхувальником свого обов'язку повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування.
Таким чином, враховуючи, що спірна дорожньо-транспортна пригода сталась після 01.03.2020 року, положення Порядку № 464/2020 від 26.02.2020 року поширюються на врегулювання даного страхового випадку.
Поряд з цим, обов'язок страховика щодо проведення відповідного розслідування страхового випадку, в тому числі встановлення факту наявності у страхувальника інших чинних договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначено пунктом 34.1 статті 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Суд зазначає, що відповідно до пункту 3.1 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик при отриманні інформації про настання події, що містить ознаки страхового випадку за укладеним ним Внутрішнім договором страхування, зобов'язаний (не залежно від наявності інших Внутрішніх договорів страхування, укладених по відношенню до забезпеченого транспортного засобу, та черговості їх укладення) здійснити визначені Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" заходи для забезпечення своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Згідно з пунктом 3.2 статті 3 Порядку страховик, який отримав інформацію про подію, яка має ознаки страхового випадку за декількома Внутрішніми договори страхування, для забезпечення участі усіх страховиків за такими договорами страхування повинен:
а) невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дати надходження інформації про страховий випадок, повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованій базі даних МТСБУ відомості про інші Внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку;
б) забезпечити можливість іншим страховикам, які також застрахували той самий об'єкт, приймати участь в розслідуванні страхового випадку (зокрема, у огляді наявних документів та пошкодженого (знищеного) майна);
в) повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованій базі даних МТСБУ відомості про інші Внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку, про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування не пізніше ніж за три робочі днів до дати її проведення.
З матеріалів справи вбачається, що інформацію про страховий випадок Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" отримало 07.11.2022 року, що підтверджується датою реєстрації вимоги позивача № 5611 АРК від 03.11.2022 року та підтверджено відповідачем у відзиві, та, як зазначено у відзиві на позовну заяву, у відповідності до Порядку № 464/2020 від 26.02.2020 року відповідачем через електронну пошту листом № 12/2913 від 08.11.2022 року було направлено на адресу ПАТ «УПСК» Повідомлення про настання події з транспортним засобом, який забезпечено декількома договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, копія якого долучена до позовної заяви.
Водночас, матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано доказів на підтвердження направлення цього повідомлення на адресу ПАТ «УПСК», як і інших доказів, що свідчать про невідкладне, але не пізніше трьох робочих днів з дати надходження до відповідача інформації про страховий випадок повідомлення у письмовій формі (у тому числі за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) ПАТ «УПСК» про означену подію (страховий випадок), тобто відповідачем не надано доказів, які свідчать про своєчасне забезпечення ним Приватному акціонерному товариству «УПСК» можливості прийняти участь у розслідуванні страхового випадку, відтак, вказаний факт не може вважатися належним підтвердженням виконання відповідачем вимог пункту 3.2 статті 3 Порядку.
Крім того, надані позивачем докази, зокрема, копія заяви про регресні вимоги № 5611 АРКС від 03.11.2022 року на адресу «ПАТ «УПСК» та додана до неї копія списку поштових відправлень № 56 від 03.11.2022 року не містять доказів надсилання такої вимоги позивачем на адресу ПАТ «УПСК».
Натомість, відповідачем надано копію повідомлення ПАТ «УПСК» № 024046/22 від 02.03.2023 року (вих..№ 024046/22 від 02.03.2023 року) на адресу відповідача про настання події за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, доказів письмової відповіді відповідача на яке матеріали справи не містять.
При цьому, за змістом наявного в матеріалах справи листа - відповіді Товариства з додатковою відповідальністю «СК «Альфа-Гарант» від 13.01.2023 № 12/168 на адресу позивача вбачається підтвердження факту отримання заяви останнього № 5611 АРКС від 03.11.2022 року та відмова в задоволенні вимог ПАТ «СК «АРКС» про виплату страхового відшкодування в сумі 54950,36 грн.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не перевищує сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку Внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу Внутрішні договори страхування.
При цьому, суд звертає увагу на те, що положення пункту 3.2 статті 3 Порядку кореспондуються з положеннями пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки інший страховик, який має чинний на момент настання страхового випадку внутрішній договір страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу несе перед страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, рівні зобов'язання із страховиком, який здійснив виплату страхового відшкодування, тому такий інший страховик має компенсувати (сплатити) страхове відшкодування у відповідній частині.
Отже, оскільки цивільно-правова відповідальність осіб за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу марки Hyundai, державний номер НОМЕР_1 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована у двох страхових компаніях: в ПАТ «УПСК» відповідно до Полісу ЕР №205980321 та в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» (відповідач у справі) відповідно до Полісу №205925939, суд доходить висновку, що особою, відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є ТДВ «СК «Альфа-Гарант» (відповідач) та ПАТ «УПСК», які мають відповідати за вимогами потерпілої особи, в межах, передбачених відповідними договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.2 Порядку розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від кожного з інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу визначається з огляду на положення статті 540 Цивільного кодексу України (виконання зобов'язання, в якому беруть участь кілька боржників, визначається у рівній частці) за формулою: Ск = (Св - Сш/Кс) / (Кс-1) - Ф, де
Ск - розмір страхового відшкодування (компенсації) належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування від кожного іншого страховика;
Св - розмір виплаченого заявником страхового відшкодування;
Кс - кількість страховиків, які застрахували один об'єкт, на дату страхового випадку;
Сш - розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку;
Ф - розмір франшизи, визначений страховиком до якого заявником подана заява про страхове відшкодування.
У разі, якщо розмір шкоди перевищує сукупний розмір страхових сум за відповідний тип шкоди за усіма внутрішніми договорами страхування, то кожний із страховиків виконує свої зобов'язання без права компенсації від інших страховиків.
Також суд враховує, що згідно умов пункту 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 року по справі № 924/675/17, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.
Так, згідно з наведеним у позовній заяві розрахунком позивача, розмір страхового відшкодування, належного йому до виплати відповідачем, становить 54 950,36 грн. (59 760,36 грн. - 4810,00 грн. (франшиза за Договором страхування)).
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Порядку для реалізації зазначеного у цьому пункті права страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив страхове відшкодування, має подати заяви про страхове відшкодування до решти зазначених страховиків.
Відповідно до пункту 5.3 Порядку страховик за внутрішнім договором страхування якого настала подія, що має ознаки страхового випадку, але проведення виплати страхового відшкодування здійснено згідно з цим Порядком іншим страховиком і розмір шкоди не перевищує загального розміру страхових сум за відповідну шкоду, за усіма чинними на момент настання страхового випадку внутрішніми договорами страхування зобов'язаний здійснити страхове відшкодування такому іншому страховику протягом 15 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
При цьому згідно з п. 4.1 Порядку відповідальним за прийняття рішення за заявою про страхове відшкодування, визначення розміру та виплати страхового відшкодування є страховик, який отримав зазначену заяву. Якщо усі страховики, які уклали по відношенню до одного забезпеченого транспортного засобу Внутрішні договори страхування у письмовій формі не узгодили з заявником проведення виплат страхового відшкодування кожним із страховиків, то виплату здійснює той страховик, який перший зареєстрував повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до ст. 540 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Судом за матеріалами справи встановлено, що інформацію про страховий випадок відповідачем отримано 07.11.2022 року за наслідками надходження вимоги позивача № 5611 АРКС від 03.11.2022 року, за умови звернення позивача з вимогами про виплату страхового відшкодування також до ПАТ «УПСК» як особи, якою одночасно з відповідачем застраховано згідно полісу транспортний засіб марки Hyundai, державний номер НОМЕР_1 , враховуючи умови п. 5.2 Порядку, суд доходить висновку, що ТДВ «СК «Альфа-Страхування» зобов'язане сплатити позивачу 27475,18 грн. страхового відшкодування (54950,36 грн./2).
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо виплати позивачу суми страхового відшкодування в добровільному порядку, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги з урахуванням встановленого судом факту наявності двох внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу марки Hyundai, державний номер НОМЕР_1 , є частково обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не спростовані, вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку суброгації підлягають частковому задоволенню в сумі 27475,18 грн.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (бульв. Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 20474912) 27 475,18 грн. (двадцять сім тисяч чотириста сімдесят п'ять грн. 18 коп.) страхового відшкодування та 1240,50 грн. (одну тисячу двісті сорок грн. 50 коп.) витрат по сплаті судового збору.
2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 14 березня 2025 року.
Суддя А.М. Селівон