номер провадження справи 17/7/25
17.03.2025 Справа № 908/3488/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/3488/24
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТІНВЕСТ-СМЦ», 01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 8
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ФАВОРБУД», 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26а,офіс 5
про стягнення 16 750,35 грн
31.12.24 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд» надійшла позовна заява за вих. від 31.12.24 товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТІНВЕСТ-СМЦ» (далі ТОВ “МЕТІНВЕСТ-СМЦ») до товариства з обмеженою відповідальністю “ФАВОРБУД» (надалі ТОВ “ФАВОРБУД») про стягнення заборгованості за договором поставки від 26.10.20 № П-1337877/10/20 у розмірі 16 750,35 грн, а саме: 3 724,72 грн 3 % річних та 13 025,63 грн індексу інфляції.
31.12.24 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/3488/24 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 13.01.25, після усунення позивачем недоліків, які зумовили залишення позову без руху, судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3488/24 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
Враховуючи положення та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 14.03.25 включно.
Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Як свідчать наявні матеріали цієї справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні та суду не надано.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання умов договору поставки від 26.10.20 № П-1337877/10/20 у відповідача виникла заборгованість за договором в розмірі 124 836,84 грн на підставі видаткової накладної № 94041644 від 15.07.21, товарно-транспортної накладної № 20595749 від 15.07.21 та податкової накладної від 15.07.21 № 1500212. Наведене стало підставою для звернення позивача до господарського суду. Господарський суд Запорізької області рішенням від 15.03.24 у справі № 908/3867/23 позовні вимоги ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» задовольнив частково, стягнув з ТОВ «ФАВОРБУД» на користь ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» 124 836,84 грн. основного боргу, 123 224,01 грн. пені, 15 555,67 грн. 3 % річних, 57 658,29 грн. інфляційного збільшення та 3 854,97 грн. судового збору. Позивач зауважив, що станом на дату звернення ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» до суду рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.24 у справі №908/3867/23 не виконано. За доводами позивача, прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання надає підстави для нарахування на суму основного боргу 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення та стягнення їх у судовому порядку. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 6140, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 220 ГК України, позивач просив позов задовольнити. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем віднесено 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 5 000,00 грн інших витрат, пов'язаних з розглядом позовної заяви.
Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли.
У відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет, тому ухвала про відкриття провадження у справі направлена до його поштову адресу.
Копія ухвали суду від 13.01.25, що направлялась на адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання».
Згідно зі ст. 93 ЦК України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю “ФАВОРБУД» є: 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26а,офіс 5, що збігається із адресою, вказаною у позові і на яку направлялась ухвала суду.
Статтею 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.18 у справі № 904/9904/17).
Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою “за закінченням терміну зберігання», ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу.
Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).
У постанові Верховного Суду від 08.04.19 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій/бездіяльності відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (в тому числі внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що забезпечує вручення офіційної кореспонденції та обізнаність з її змістом).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною “права на суд», адже в іншому випадку положення ст. 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України» від 03.04.08, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень»: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18 та від 21.03.19 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.20 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та можливість ознайомитись з ухвалою суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/3488/24 та розгляд справи.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.93), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому визнає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
За приписами ст. 165 ГПК України, у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надходило.
Наявні матеріали справи № 908/3488/24 дозволяють розглянути справу по суті спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 21.02.25.
З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.
Суд також відзначає, що:
- у відповідності до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;
- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжі;
- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;
- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» (Постачальник, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «ФАВОРБУД» (Покупець, відповідач у справі) 26.10.20 укладено договір поставки № П-1337877/10/20 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у встановлений у даному Договорі термін у власність Покупця металопродукцію, надалі - Товар, а Покупець зобов'язався оплатити вартість Товару та прийняти його відповідно до умов договору (п. 1.1 Договору).
Згідно із п. 1.2 Договору, ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура Товару, що поставляється за цим договором, визначається у Рахунках Постачальника або в інших додатках до цього договору та/або у видаткових/залізничних накладних Постачальника (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 1.3 Договору, факт поставки Товару за цінами, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, зазначеними у рахунках та/або видаткових/залізничних накладних, або факт оплати рахунка означає взаємну згоду Постачальника і Покупця з умовами поставки та умовами оплати Товару (якщо вони вказані в рахунку Постачальника), ціною, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою Товару, які зазначені у рахунках Постачальника та/ або у видаткових/залізничних накладних, а також є підтвердженням факту отримання Покупцем від Постачальника рахунку для оплати Товару, який Постачальник поставляє/поставив.
У відповідності до п. 3.1 Договору, загальна сума договору складає загальну вартість поставленого Товару, яка зазначена в усіх рахунках, які були виставлені Постачальником для оплати Покупцю по договору та інших додатках до договору та/ або у видаткових/залізничних накладних Постачальника.
Згідно із п. 3.4 Договору (з урахуванням положень додаткової угоди № 1 від 26.10.20), оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом передплати 100 % вартості Товару в терміни, які вказані у Рахунках Постачальника. З моменту зарахування на поточний рахунок постачальника 100% оплати за поставлений Товар, або за товар, що має бути поставлений, ціна на Товар не підлягає зміні. Постачальник має право поставити Товар Покупцю без попередньої оплати. В цьому випадку Покупець оплачує поставлений Товар у розмірі 100% від вартості поставленого Товару протягом 10 (десяти) календарних днів з дати поставки. Ціна на Товар, поставлений без попередньої оплати, не підлягає зміні.
Товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту видачі видаткової накладної, а у випадку поставки Товару залізничним транспортом - з дати календарного штемпеля станції відправлення на залізничній накладній або в інший момент відповідно до умов поставки згідно з правилами «Інкотермс», по яких поставляється конкретна партія Товару, з врахуванням особливостей, встановлених у договорі (п. 4.1 Договору).
Відповідно до п. 9.1 Договору, він (договір) набуває чинності з дати його укладання, яка вказана у верхньому правому куті першої сторінки договору, шляхом його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.21, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.
Обставини виконання сторонами вказаного Договору стали предметом дослідження Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3867/23.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.03.24 у справі №908/3867/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ФАВОРБУД» на користь ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» 124 836,84 грн основного боргу, 123 224,01 грн пені, 15 555,67 грн - 3 % річних, 57 658,29 грн інфляційного збільшення та 3 854,97 грн судового збору.
Рішенням суду, зокрема, встановлено наступне:
- факт здійснення поставки товару підтверджується належним чином засвідченою товарно-транспортною накладною від 15.07.2021 № 20595749 та видатковою накладною від 15.07.2021 № 94041644 на загальну суму 619 810,59 грн, які додані до матеріалів справи;
- позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а саме поставив відповідачу Товар в загальній сумі 619 810,59 грн (з урахуванням суми ПДВ), що підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не заперечувалось відповідачем (лист за вих. від 28.10.21 № 3/2810 та від 29.10.2021 № 2/2910);
- відповідач (у строк визначений п. 3.4. Договору) свого обов'язку щодо повної сплати позивачу за поставлену продукцію обумовленого у договорі не виконав, сплативши за поставлений Товар лише 495 000,00 грн.;
- факт наявності основної заборгованості у розмірі 124 836,84 грн підтверджується матеріалами цієї справи та не спростований відповідачем, як наслідок, вимога позивача про стягнення з відповідача 124 836,84 грн основного боргу за договором поставки № П-1337877/10/20 від 26.10.20 судом визнається обґрунтованою, заснованою на законі та договорі, у зв'язку із чим задовольняється.
16.04.24 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.24 було видано відповідний наказ.
26.04.24 державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Омельяненко А.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74874761.
Станом на дату звернення ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» до суду рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2024 у справі №908/3867/23 не виконано, що підтверджується, зокрема, звітом стосовно фактичних платежів, здійснених ТОВ «ФАВОРБУД», за період з 25.11.2020 по 30.12.2024.
Посилаючись на те, що визначену рішенням суду заборгованість відповідачем не сплачено, позивачем нараховано відповідачу 3 724,72 грн 3 % річних та 13 025,63 грн інфляційних втрат.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Обставини дотримання відповідачем своїх зобов'язань, які випливають із Договору та Закону, стали предметом дослідження Господарським судом Запорізької області у справі №908/3867/23.
Зазначеним рішенням суду, зокрема, встановлено факт несплати відповідачем поставленого позивачем Товару за договором поставки від 26.10.20 № П-1337877/10/20 у визначений договором строк. Факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та розмір заборгованості в сумі 124 836,84 грн суд визнав доведеним.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, факт порушення з боку відповідача зобов'язань щодо сплати позивачу вартості наданих за Договором послуг остаточно встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.06.2023 у справі № 908/1966/22.
В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
На підставі ст. 625 ЦК України, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та заявив до стягнення 3 724,72 грн 3% річних за період з 29.12.23 по 26.12.24 включно та 13 025,63 грн інфляційних втрат за період з січня по листопад 2024 року.
Суд приймає до уваги, що у справі № 908/3867/23 позивач на суму заборгованості нарахував 3% річних по 28.12.23 включно та інфляційні втрати за період по листопад 2023 року включно.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Серед іншого, правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України надає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Також, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.19 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.19 у справі №922/3095/18, від 18.03.20 у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних з простроченої суми боргу, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Оскільки заборгованість, остаточно визначену рішенням господарського суду, відповідачем не сплачено (доказів зворотного суду не надано), тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним. Такого ж висновку дійшов Верховний суд України в ухвалі від 12.03.09 у справі № 6-9743сво08, в якій зазначено, що саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Перевіривши правильність розрахунку 3% річних за заявлений позивачем загальний період з 29.12.23 по 26.12.24, виходячи із простроченої суми заборгованості, суд визнав розрахунок правильним. Вимога про стягнення 3% річних задовольняється судом у визначеній позивачем сумі 3 724,72 грн.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Не виконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.20 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за заявлений ним період з січня по листопад 2024 року, суд встановив, що сума інфляційних втрат складає 13 025,63 грн, як і визначено позивачем. Вимога про стягнення інфляційних втрат задовольняється судом у визначеній позивачем сумі.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги ТОВ “МЕТІНВЕСТ-СМЦ» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Інші судові витрати судом не розподіляються, оскільки позивач вказав, що докази, які підтверджують понесення останнім всіх судових витрат (крім сплати судового збору), будуть подані до суду у строк, передбачений ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 11-15, 73-80, 86, 91, 129, 195, 210, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ФАВОРБУД» (вул. Волгоградська, буд. 26а, офіс 5, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код 42449632) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТІНВЕСТ-СМЦ» (вул. Острозьких Князів, буд. 8, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код 32036829) - 3 724 (три тисячі сімсот двадцять чотири) грн 72 коп. 3 % річних, 13 025 (тринадцять тисяч двадцять п'ять) грн 63 коп. інфляційних втрат та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
Повний текст рішення складено 17.03.25.
Суддя В.Л. Корсун