вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
14 березня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/1068/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Худенко А.А.,
за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна», смт. Велика Димерка Броварського району Київської області,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат - Вин Еталон», с. Мужієво Берегівського району Закарпатської області
про стягнення 336 606,84 грн,
Представники:
від позивача (в режимі відеоконференції ) - Ратушняк П.В., адвокат, ордер серії АА №158170 від 13.12.2024
від відповідача (в режимі відеоконференції ) - Данилов С.А., адвокат, довіреність №17/08/23 від 17.08.2023
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат - Вин Еталон» про стягнення 336 606,84 грн.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.01.2025 відкрито провадження у справі №907/1068/24 в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів з дня одержання копії відзиву.
Представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано заяву б/н від 13.02.2025 (вх. №02.3.1-02/1455/25 від 13.02.2025) про затвердження мирової угоди.
Однак, представник позивача через підсистему «Електронний суд» подала заперечення на заяву відповідача про затвердження мирової угоди б/н від 14.02.2025 (вх. №02.3.1-02/5128/25 від 17.02.2025), за змістом якої повідомляє суд, що подана відповідачем заява та мирова угода не підписувалась та не погоджувалась сторонами, в зв'язку з чим просить залишити означену заяву відповідача без розгляду.
Також, від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 17.02.2025 (вх. №02.3.1-02/1544/25 від 17.02.2025) про зменшення штрафних санкцій.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.02.2025 постановлено призначити судове засідання по розгляду справи №907/1068/24 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом уповноважених представників сторін спору на 10.03.2025
В судовому засіданні 10.03.2025 за участю уповноважених представників сторін оголошувалась перерва.
Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справи, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В судовому засіданні представник позивач свої вимоги підтримав повністю.
Представник відповідач підтвердив наявності суми 204 012,66 грн боргу, не оспорює правильності нарахування 25 747,21 грн пені, 14 154,23 грн інфляційних нарахувань, 9890,21 грн 10% річних, штраф у сумі 47 802,53 грн просив не стягувати оскільки на його думку така сума є надмірною.
Позиція позивача
Позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору транспортного експедирування №К42/07/2022-79 від 13.07.2022 в частині взятих на себе договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати за надані транспортно - експедиторські послуги, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 239 012,66 грн. Крім того, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього 25 747,21 грн пені, 14 154,23 грн інфляційних нарахувань, 9890,21 грн 10% річних та 47 802,53 грн штрафу.
Позиція відповідача
Відповідач скористався наданим йому правом та подав відзив на позовну заяву, за змістом якого не заперечує наявності певної заборгованості, однак зазначає, що сума заявлених позивачем штрафних санкцій є завищеною. Відтак, просить відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі або зменшити суму штрафних санкцій з огляду на відсутність реальної можливості виконати зобов'язання через фінансові труднощі, зокрема значне падіння продажів у зв'язку з економічною ситуацією на ринку, наявність значних неплатежів від контрагентів, що позбавляє можливості вчасно розрахуватись із власними зобов'язаннями та у зв'язку з нестабільною ситуацією у галузі, що унеможливлює планування платежів.
Крім того відповідач звертає увагу суду на порушення позивачем принципу добросовісності, оскільки останній, знаючи про фінансові труднощі відповідача, відмовився від можливості мирного врегулювання питання, незважаючи на звернення відповідача щодо розтермінування платежів.
Також, відповідач просить врахувати кризову ситуацію на ринку, як форс-мажорну обставину та надати можливість реструктуризації заборгованості у зв'язку зі складним фінансовим становищем, а саме затвердити мирову угоду.
ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ
Представник позивача подала відповідь на відзив, за змістом якої вважає доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву необґрунтованими та такими, що не спростовують заявлених позовних вимог.
Крім того, представник позивача стверджує, що поведінка відповідача є протилежною стандартам добросовісності, оскільки позивачем належним чином виконано зобов'язання за Договором, натомість відповідачем безпідставно не сплачуються прийняті ним послуги.
Водночас, представник позивача стверджує, що відповідачем не доведено наявності підстав для скасування чи зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій.
Оскільки відповідачем порушено зобов'язання із оплати наданих послуг у встановлені строки, то вимога про стягнення із відповідача пені та штрафу, на думку позивача, є законною та обґрунтованою, а нараховані відповідачу до стягнення проценти річних та інфляційні втрати відображають реальні збитки позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та неналежного виконання зобов'язань відповідачем.
Окрім цього, позивачем, звертається увага суду на помилкові твердження відповідача на відмову позивача від можливості мирного врегулювання спору. Так, позивач відмічає, що після отримання Гарантійного листа відповідача від 19.09.2024, ним ще певний час очікувалось погашення заборгованості відповідно до вказаного відповідачем графіку, проте такий графік не був дотриманий відповідачем, що й стало підставою до звернення позивача до суду.
Щодо мирової угоди, заявленої відповідачем та пропозиції долученої до відзиву на позовну заяву, позивач зазначає, що така не може бути затверджена судом з огляду на відсутність взаємної домовленості сторін та спільної заяви щодо її затвердження.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» (виконавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпат - Вин Еталон» (замовником), було укладено Договір транспортного експедирування №К42.07/2022-79 від 13.07.2022 (далі - Договір), пунктом 1.1. якого встановлено, що відповідно до цього Договору виконавець зобов'язується за плату, на користь та за рахунок замовника надавати транспортно-експедиторські послуги та додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів автомобільним транспортом (далі - послуги), а замовник зобов'язується приймати та оплачувати вказані послуги на умовах, визначених цим Договором та відповідним Додатком А та/або Додатком Б та/або Додатком В (як ці терміни визначено у п. 1.2. Договору), залежно від того, який(і) додаток(и) буде підписано сторонами.
За змістом п. 1.4. Договору, види послуг та інші істотні умови, які вимагаються законодавством України для договорів транспортного експедирування, визначаються сторонами у цьому Договорі, Додатках, додаткових угодах, доповненнях до цього Договору, а також у заявках замовника про надання послуг (далі - заявка(и)) за умови підписання Заявки(ок) сторонами (або за умови оформлення та прийняття Заявки(ок) виконавцем іншим способом, передбаченим цим договором та/або відповідним Додатком), і у такому випадку Заявка(и) є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно із п. 2.1. Договору, якщо інше не встановлено Додатками, послуги надаються на підставі Заявки, в якій зазначаються: вид послуг, вид та найменування вантажу, інформація про властивості вантажу, кількість вантажу, умови його перевезення, інструкції щодо кріплення та упакування, вантажовідправник, вантажоодержувач, адреса навантаження та розвантаження, маршрут, строк перевезення та інші умови, визначені замовником як істотні.
Розмір винагороди виконавця визначається відповідно до вартості окремих послуг, які виконавець надає замовнику. Розмір, особливості формування і зміни вартості окремих послуг встановлюються відповідним Додатком. Якщо це передбачено чинним законодавством, Договором чи відповідним Додатком, до винагороди також включаються відповідні витрати виконавця (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п. 4.1., 4.2., 4.3. Договору, замовник сплачує винагороду виконавця після надання відповідних послуг на підставі рахунку, наданого виконавцем. Належним та достатнім підтвердженням надання послуг за окремою Заявкою є товарно - транспортний документ (товарно - транспортна накладна (ТТН) або міжнародна автомобільна накладна (CMR) з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу. Оплата здійснюється замовником безготівково на поточний банківський рахунок виконавця на підставі отриманого рахунка від виконавця. Виконавець має право надати замовнику можливість оплати рахунків після надання послуг, про що виконавець повідомляє замовника шляхом надсипання електронного листа. У такому випадку замовник зобов'язаний оплатити вартість наданих послуг протягом 5 календарних днів з дати рахунку.
Пунктом 4.5. Договору визначено, що за фактом надання послуг сторони підписують відповідні акт здачі-прийняття наданих послуг (далі - акт(и)). Акти підписуються із такою ж періодичністю, як виставляються рахунки, або частіше.
Згідно із п. 5.4.3. Договору, в разі прострочення оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцеві за весь період прострочення до дати фактичної оплати (без обмеження будь-яким строком) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення. У випадку прострочення оплати більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, замовник додатково сплачує штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від суми заборгованості.
Пунктом 7.1. Договору встановлено, що сторони призначають наступних осіб своїми представниками для цілей цього Договору: - зі сторони замовника: Представник компанії, адреса електронної пошти: cotnar2008@ukr.net; - зі сторони виконавця: Єрмаков Є.А., адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1
Якщо інше прямо не встановлене цим Договором або відповідним Додатком, будь-які офіційні повідомлення, сповіщення, вказівки та інструкції, заяви, Заявки та зміни до них, а також документи, пов'язані з цим Договором, можуть надсилатися електронною поштою на вищезазначені адреси електронної пошти представників сторін. Електронний лист вважається одержаним адресатом в момент повернення відправникові повідомлення поштового сервера про прочитання, але не пізніше наступного робочого дня після дня повернення відправникові повідомлення поштового сервера про доставку електронного листа. Будь-які документи, що оформлюються сторонами за даним Договором (в тому числі сам Договір та первинні документи), можуть бути оформлені у електронному вигляді з використанням електронного цифрового підпису та електронної цифрової печатки кожної зі сторін або у паперовому вигляді (п. 7.2., 7.3., 7.8. Договору).
За змістом п. 9.1., 9.2. Договору, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині виконання грошових зобов'язань - до моменту їх повного виконання. Всі розрахунки за надані послуги мають бути здійснені замовником до моменту закінчення дії Договору, в останній день дії Договору всі рахунки виконавця вважаються такими, строк оплати згідно з якими настав. За відсутності до закінчення терміну дії даного Договору пропозицій сторін по розірванню даного Договору, Договір вважається кожного разу продовженим на один рік (12 (дванадцять) місяців).
В Додатку А від 13.07.2022 до Договору транспортного експедирування №К42.07/2022-79 від 13.07.2022 (далі - Додаток А) сторони дійшли згоди, зокрема, про види послуг, які підлягають наданню виконавцем (розділ 2), обумовили порядок подання замовником Заявок (розділ 3), процедуру надання послуг (розділ 4), тарифи (вартість) послуг виконавця (розділ 5), порядок прийняття та оплати наданих послуг (розділ 6) та відповідальність сторін (розділ 7).
Так, підпунктами 6.1.1., 6.1.2. пункту 6.1. Додатку А передбачено, що перед виставленням рахунку за надані послуги (далі - рахунок(ки)), виконавець, на власний розсуд або на вимогу замовника, у електронній формі направляє на узгодження відповідальній особі замовника специфікацію, яка містить перелік виконаних Заявок, маршрути, вартість наданих послуг (далі - Специфікація). Замовник повинен протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання Специфікації узгодити Специфікацію або переслати зауваження до неї в електронному вигляді. У випадку відсутності у вказаний строк зауважень замовника Специфікація вважається погодженою замовником. Відповідно до погодженої замовником Специфікації виконавець надає акт здачі - прийняття наданих послуг (далі - акт(и)) і рахунок.
Рахунки та акти оформлюються у паперовій формі чи за допомогою програм M.E.Doc, ВЧАСНО або аналогу таких програм з використанням електронного цифрового підпису та електронної цифрової печатки кожної зі сторін. Документи, оформлені у паперовому вигляді, вручаються особисто (наручно) під підпис представникові замовника, або надсилаються поштовим відправленням чи засобами кур'єрської доставки. Також допускається надання зазначених документів засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою (підп. 6.2.4. п. 6.2. Додатку А).
За умовами підп. 6.3.1. та 6.3.2. п. 6.3. Додатку А, не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дня отримання актів, оформлених виконавцем, замовник зобов'язаний затвердити акт за допомогою програм M.E.Doc, ВЧАСНО або аналогу таких програм, або, у разі надання акту у паперовій формі, підписати акт та повернути один підписаний екземпляр акту виконавцеві. У випадку неповернення екземпляру акту, підписаного замовником, за відсутності письмових зауважень замовника до акту або непідтвердження (відхилення без пояснень) акту за допомогою програм M.E.Doc, ВЧАСНО або аналогу таких програм у строк, визначений у п. 6.3.1. цього Додатку, акт вважається погодженим, а надані послуги - прийнятими замовником без зауважень.
Підпунктом 6.4.1. пункту 6.4. Додатку А встановлено, що розмір процентів, який підлягатиме сплаті боржником в разі невиконання грошових зобов'язань за цим Додатком відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, за згодою сторін дорівнюватиме 10% річних від суми заборгованості.
На виконання умов укладеного між сторонами спору Договору позивачем надано відповідачу послуги, пов'язані з перевезенням вантажів автомобільним транспортом, загальною вартістю 305 710 грн, свідченням чого є наявні в матеріалах справи акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №0007905340 від 31.05.2024 на суму 96 797,28 грн, №0007906173 від 20.06.2024 на суму 50 109,11 грн, №0007906335 від 30.06.2024 на суму 51 960,48 грн, №0007907135 від 24.07.2024 на суму 90 749,65 грн, №0007907242 від 31.07.2024 на суму 16 193,52 грн, рахунки - фактури №0007905340 від 31.05.2024 на суму 96 797,28 грн, №0007906173 від 20.06.2024 на суму 50 109,11 грн, №0007906335 від 30.06.2024 на суму 51 960,48 грн, №0007907135 від 24.07.2024 на суму 90 749,65 грн, №0007907242 від 31.07.2024 на суму 16 193,42 грн, разом із специфікаціями до них, підписані сторонами електронним цифровим підписом за допомогою сервісу «Вчасно», а також товарно - транспортні накладні від 15.05.2024, 16.05.2024, 17.05.2024, 20.05.2024, 21.05.2024, 22.05.2024, 24.05.2024, 27.05.2024, 28.05.2024, 29.05.2024, 03.06.2024, 05.06.2024, 07.06.2024, 10.06.2024, 12.06.2024, 13.06.2024, 14.06.2024, 17.06.2024, 18.06.2024, 19.06.2024, 20.06.2024, 21.06.2024, 24.06.2024, 25.06.2024, 26.06.2024, 27.06.2024, 28.06.2024, 01.07.2024, 02.07.2024, 04.07.2024, 05.07.2024, 08.07.2024, 10.07.2024, 11.07.2024, 12.07.2024, 16.07.2024, 17.07.2024, 18.07.2024, 19.07.2024, підписані і скріплені печатками вантажовідправників та вантажоодержувачів.
Водночас відповідач, вартість наданих йому послуг оплатив частково - в розмірі 66 697,34 грн, у зв'язку з чим у нього виникла та рахується заборгованість перед позивачем у сумі 239 012,66 грн. Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього 25 747,21 грн пені, 14 154,23 грн інфляційних нарахувань, 9890,21 грн 10% річних та 47 802,53 грн штрафу.
ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, станом на момент розгляду наявного спору по суті його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
На підставі ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
При цьому, за своєю правовою природою договір, укладений між сторонами спору, відноситься до змішаного договору, що має ознаки договору транспортного експедирування та договору перевезення.
Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Як встановлюють положення ст. 916 Цивільного кодексу України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб'єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов'язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.
У той же час, згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначені Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Так, у статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачений перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування.
За змістом ч. 11, 12 та 13 ст. 9 вищевказаного Закону, перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Згідно із пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 (із змінами та доповненнями) (далі - Правила), договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Пунктом 11.1. Правил визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (п. 11.2. Правил).
У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається перевізнику (пункт 11.5 Правил).
Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), згідно з пунктом 1.2. якого первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.
Пунктом 2.1. Положення передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Відповідно до частини 2 статті 48 Закону України №2344-ІІІ від 05.04.2001 «Про автомобільний транспорт», документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед іншого, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.
З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства можна дійти висновку про те, що товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг із перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіацій них накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Отже для здійснення транспортно-експедиторської діяльності наявність товарно-транспортного документа (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо) є обов'язковою. В такому випадку товарно-транспортний документ є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, а його відсутність, відповідно, свідчить про формальне документальне оформлення транспортно-експедиторської послуги.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За положеннями ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З наявних у матеріалах справи документальних доказів вбачається, а відповідачем, у свою чергу, не спростовано, що позивачем, на виконання умов Договору транспортного експедирування №К42.07/2022-79 від 13.07.2022, надано транспортно-експедиційні послуги щодо перевезення вантажу автомобільним транспортом, свідченням чого є складені товарно-транспортні накладні від 15.05.2024, 16.05.2024, 17.05.2024, 20.05.2024, 21.05.2024, 22.05.2024, 24.05.2024, 27.05.2024, 28.05.2024, 29.05.2024, 03.06.2024, 05.06.2024, 07.06.2024, 10.06.2024, 12.06.2024, 13.06.2024, 14.06.2024, 17.06.2024, 18.06.2024, 19.06.2024, 20.06.2024, 21.06.2024, 24.06.2024, 25.06.2024, 26.06.2024, 27.06.2024, 28.06.2024, 01.07.2024, 02.07.2024, 04.07.2024, 05.07.2024, 08.07.2024, 10.07.2024, 11.07.2024, 12.07.2024, 16.07.2024, 17.07.2024, 18.07.2024, 19.07.2024 з підписами і печатками як вантажовідправників, так і вантажоодержувачів.
Матеріалами справи встановлено, що позивач у відповідності до розділу 7 Договору, підп. 6.1.2., 6.2., 6.2.4. Додатку А до Договору засобами електронного поштового зв'язку надіслав відповідачу акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №0007905340 від 31.05.2024 на суму 96 797,28 грн, №0007906173 від 20.06.2024 на суму 50 109,11 грн, №0007906335 від 30.06.2024 на суму 51 960,48 грн, №0007907135 від 24.07.2024 на суму 90 749,65 грн, №0007907242 від 31.07.2024 на суму 16 193,52 грн разом із рахунками-фактурами на оплату вартості наданих послуг, водночас відповідач, отримавши такі, обґрунтованих зауважень до актів позивачу не надав.
У той же час, як зазначалось судом попередньо, згідно із підп. 6.3.1. та 6.3.2. п. 6.3. Додатку А до Договору, не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дня отримання актів, оформлених виконавцем, замовник зобов'язаний затвердити акт за допомогою програм M.E.Doc, ВЧАСНО або аналогу таких програм, або, у разі надання акту у паперовій формі, підписати акт та повернути один підписаний екземпляр акту виконавцеві. У випадку неповернення екземпляру акту, підписаного замовником, за відсутності письмових зауважень замовника до акту або непідтвердження (відхилення без пояснень) акту за допомогою програм M.E.Doc, ВЧАСНО або аналогу таких програм у строк, визначений у п. 6.3.1. цього Додатку, акт вважається погодженим, а надані послуги - прийнятими замовником без зауважень.
З урахуванням наведеного, із огляду на відсутність доказів надання замовником обґрунтованих заперечень щодо зазначених в актах послуг, такі вважаються погодженим відповідачем.
Більше того, здійснення останнім оплат на рахунок позивача за надані послуги з перевезення вантажів з посиланням на Договір транспортного експедирування №К42.07/2022-79 від 13.07.2022 є діями, що свідчать про визнання відповідачем свого обов'язку з оплати вартості вказаних послуг. При цьому, у матеріалах справи наявний гарантійний лист, адресований позивачу, якими відповідач визнав свою заборгованість за надані послуги перед позивачем та гарантував оплату такої у відповідні строки.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача суми 239 012,66 грн заборгованості за надані послуги законними, документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими.
Водночас, як вбачається з долучених позивачем до відповіді на відзив додатків, відповідачем після подання позовної заяви до суду частково сплачена сума боргу, а саме на суму 15 000 грн.
Окрім цього, представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано клопотання б/н від 09.03.2025 (вх. №02.3.1-02/2255/25 від 10.03.2025), за змістом якого, останній, просить долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію та інформує суд про те, що ним частково сплачено суму боргу, а саме на суму 20 000 грн.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі у разі відсутності предмету спору.
Враховуючи те, що сума боргу в розмірі 35 000 грн погашена відповідачем, провадження у справі щодо стягнення суми боргу в розмірі 35 000 грн підлягає закриттю в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
На підставі п. 5.4.3. Договору позивач просить стягнути з відповідача суму 25 747,21 грн пені, а також штраф у розмірі 47 802,53 грн.
Водночас, представник відповідача через підсистему «Електронний суд» подав заяву б/н від 17.02.2025 (вх. №02.3.1-02/1544/25 від 17.02.2025) про зменшення розміру штрафних санкцій, мотивуючи вказане перебуванням підприємства в складному фінансовому становищі, наявності значних неплатежів від контрагентів, кризовим фінансовим станом підприємства через неможливість реалізації продукції у зв'язку з суттєвим скороченням врожаю.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.4.3. Договору встановлено, що в разі прострочення оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцеві за весь період прострочення до дати фактичної оплати (без обмеження будь-яким строком) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення. У випадку прострочення оплати більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, замовник додатково сплачує штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від суми заборгованості.
Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» розрахунок заявлених до стягнення суми пені та штрафу у межах відповідних боргових періодів, суд зазначає, що пеня в розмірі 25 747,21 грн, а також штраф у розмірі 47 1802,53 грн нараховані правомірно (розгорнутий розрахунок пені та штрафу міститься в матеріалах справи) та підлягають стягненню з відповідача повністю.
У даному контексті суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, за яким можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, щодо порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Крім того, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просить стягнути з останнього суму 14 154,23 грн інфляційних нарахувань та 9 890,21 грн 10% річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18.
Згідно розрахунку позивача, заявлено до стягнення інфляційних втрат на суму 14 154,23 грн, в той же час, здійснивши власний арифметичний розрахунок заявлених вимог в частині нарахованих інфляційних втрат, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 17 698,56 грн.
Разом з тим, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог при ухваленні рішення, а відтак підлягають до задоволення судом вимоги про стягнення з відповідача нарахованих позивачем інфляційних втрат в розмірі 14 154,23 грн.
Щодо нарахованих позивачем процентів річних, суд здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» перерахунок заявлених 10% річних за визначені в розрахунку позивача періоди, суд встановив, що сума 9 890,21 грн 10% річних обраховані вірно та підлягають стягненню з відповідача повністю.
Щодо заявленого у відзиві на позовну заяву клопотанні відповідача про врахування кризової ситуації на ринку як форс-мажорної обставини, суд зазначає наступне.
Умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором у випадку, якщо виконання зобов'язань за цим договором своє об'єктивно неможливим внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та/або випадку. Під форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) розуміються обставини, визначені у ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» №671/97-РВ від 02.12.1997 (із наступними змінами та доповненнями), якщо інше не буде передбачено законодавством. (п.6.1., 6.2 Договору)
Такі умови договору кореспондуються з положеннями законодавства, згідно яких підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 ГК України).
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За приписами ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
У відповідності до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України (ТПП), зокрема: засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
За результатами розгляду документів ТПП України/регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом (п.п. 3.3, 6.11 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 №40(3)).
Із змісту викладених положень договору та законодавства випливає, що належним доказом настання форс-мажорних обставин є виданий певному суб'єкту господарювання сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили); при цьому для посилання на відповідні обставини відповідач мав повідомити іншу сторону про початок та кінець дії таких обставин, надавши відповідний доказ - сертифікат (довідку) ТПП.
При цьому Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 75-77 постанови Об'єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі №908/2287/17; п. 5.19-5.21 постанови КГС ВС від 21.09.2022 у справі №911/589/21; п. 47 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі №927/25/21).
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі №904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі №927/25/21).
Для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідач зобов'язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі №927/25/21).
В даному випадку відповідачем не подано суду доказів на підтвердження направлення позивачу повідомлення про настання обставин, передбачених договором, зокрема, форс-мажорних обставин з відповідним доказом - сертифікатом ТПП.
Крім цього, відповідачем разом із відзивом на позовну заяву, серед іншого, заявлено клопотання про надання можливості реструктуризації заборгованості у зв'язку зі складним фінансовим становищем, а саме затвердити мирову угоду. Щодо заявленого клопотання суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (ст. 1 КУзПБ).
Згідно ч. 1 ст. 192 ГПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 192 ГПК України, сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
Відтак, враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 204 012,66 грн боргу, 25 747,21 грн пені, 14 154,23 грн інфляційних нарахувань, 9890,21 грн 10% річних та 47 802,53 грн штрафу є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем належними і допустимими доказами не спростованими..
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 4210 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Карпат-Вин Еталон», вул. Ракоці Ференца ІІ, будинок 233, с. Мужієво, Берегівський район, Закарпатська область, 90260 (код ЄДРПОУ: 32953746) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна», вул. Броварська, будинок 150, смт. Велика Димерка, Броварський район, Київська область, 07442 (код ЄДРПОУ: 32306522) суму 204 012,66 грн (Двісті чотири тисячі дванадцять гривень 66 коп) боргу, 25 747,21 грн (Двадцять п'ять тисяч сімсот сорок сім гривень 21 коп) пені, 14 154,23 грн (Чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят чотири гривні 23 коп) інфляційних нарахувань, 9890,21 грн (Дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто гривень 21 коп) 10% річних, 47 802,53 грн (Сорок сім тисяч вісімсот дві гривні 53 коп) штрафу, а також 4210 грн (Чотири тисячі двісті десять гривень) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми 35 000 грн (Тридцять п'ять тисяч гривень) боргу закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 18.03.2025
Суддя А.А. Худенко