вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.03.2025м. ДніпроСправа № 904/427/25
За позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Куркової Юлії Валеріївни, м. Дніпро
про стягнення 382 624,26грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Куркової Юлії Валеріївни заборгованість у розмірі 382 624,26грн, з яких:
- основний борг у розмірі 238 319,27грн;
- пеня у розмірі 40 216,21грн;
- 3 % річних у розмірі 19 608,00грн;
- втрати від інфляції у розмірі 84 480,78грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач є власником частини нежитлового приміщення №37, яке розташоване у м. Дніпрі по вул. Моніторна в будинку №7, а послуги з постачання теплової енергії надані до житлового будинку.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2025 справу №904/427/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.
Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.
Ухвалу суду від 06.02.2025 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача 07.02.2025 (о 08:15год), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 62).
Пунктом 2 частини шостої ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відтак, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву не пізніше 24.02.2025. У встановлений законом та ухвалою суду строк відповідач відзиву на позов не надав.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Згідно з частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Окрім того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першої статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Враховуючи приписи частини четвертої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Таким чином, виконавцем послуги з постачання теплової енергії для будинку №7 за адресою: м. Дніпро, вул. Моніторна є позивач - Комунальне підприємство теплових мереж "Теплоенерго".
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (інформаційна довідка №411803871 від 06.02.2025, а.с.63-67) нежитлове приміщення №37, загальною площею 409,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності:
ОСОБА_1 (частка 20/100);
ОСОБА_2 (частка 31/100);
ОСОБА_3 (частка 41/100) на підставі: договору купівлі-продажу, ВМО №027978, ВМО №027982 реєстр - 2759, посвідченого 06.10.2009 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О.; договору купівлі-продажу, ВМО №027980, ВМО №027981 реєстр - 2763, посвідченого 06.10.2009 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О.; договору купівлі-продажу, ВМО №027983, ВМО №027984 реєстр - 2767, посвідченого 06.10.2009 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О.;
ОСОБА_4 (частка 8/100) на підставі: договору дарування, ВРО №809979 реєстр - 131, посвідченого 07.02.2012 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Казак І.Ю. (а.с. 57 том 2).
Нежитлове приміщення розташоване у житловому будинку літ.А-10 з прибудовою літ. Аґ-1 вбудоване на першому поверсі, поз. 1-15, 15а, 16-27, загальною площею 409,6кв.м., а також на праві спільної сумісної власності належать ганки літ. а {1} - а {7}. Примітка: загальна площа зменшилась на 0,5 кв.м, та кількість позицій збільшилось за рахунок устаткування перегородок з легких матеріалів.
Будинок №7 є багатоквартирними. Подання теплоносія до будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача, які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку.
Отже, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , як власник зазначеного приміщення (частка 41/100), отримувала теплову енергію для опалення приміщення площею 409,6кв.м., так як зазначене приміщення не відокремлене від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення будинків.
Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
КП "Теплоенерго" ДМР направило ФОП Курковій Ю.В., на адресу місцезнаходження ( АДРЕСА_2 ), примірник договору №050058 про постачання теплової енергії (а.с. 55, 56 том 1).
Однак, Фізична особа-підприємець Куркова Юлія Валеріївна не відповіла і договір у письмовій формі не був укладений.
Водночас, відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Однак, через невиконання відповідачем цього обов'язку відносини між сторонами залишались фактичними.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов'язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.
Частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; ліквідацію наслідків аварії .
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Приписами частини другої статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:
1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;
2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;
3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Згідно із частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" від 21.08.2019 №830.
Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, як виконавцем послуг 01.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, а наразі на сайті опублікований договір в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1209 від 10.11.2021.
Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (п. 1 договору).
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця https://teploenergo.dp.ua/ (п. 2 договору).
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг (п. 4 договору).
Так як протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача не надходило документів про рішення власників багатоквартирного будинку 7 по вул. Моніторна у м. Дніпрі про обрання моделі договірних відносин, послуга з теплопостачання споживалась відповідачем, з 01.10.2021 Фізична особа - підприємець Куркова Юлія Валеріївна вважається такою, що приєдналася до публічного договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
У позивача даний Типовий договір з відповідачем обліковується за реквізитами №050058 за адресою: м. Дніпро, вул. Моніторна, буд. 7, щодо нежитлового приміщення площею 167,936кв.м.
В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач протягом 30 днів повідомляв позивача про свою відмову від укладання договору (внесення змін), доказів наявності заперечень або протоколу розбіжностей до договору матеріали справи не містять.
Таким чином, з 01.10.2021 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" (виконавець) та Фізичною особою - підприємцем Курковою Юлією Валеріївною укладено Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (а.с. 69-77 том 1).
За умовами пункту 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.
Пунктом 17 договору встановлено, що зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця.
Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022), та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця teploenergo.dp.ua.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року) (п. 30 договору).
Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному веб-сайті виконавця teploenergo.dp.ua
У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору, новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті (п. 31 договору).
Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.
Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Згідно з пунктом 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
В пункті 34 договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (п. 41 договору).
У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу (п. 45 договору).
Оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (п. 47 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51 договору).
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору).
Цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (п. 53 договору).
Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними (п. 55 договору).
В матеріалах справи наявні розпорядження Дніпровського міського голови про початок та закінчення опалювальних періодів, а саме:
- розпорядження Дніпровського міського голови від 18.10.2018 № 1436-р "Про початок опалювального сезону 2018 - 2019 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 20 том 1);
- розпорядження Дніпровського міського голови від 23.03.2019 № 400-р "Про закінчення опалювального сезону 2018 - 2019 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 21 том 1);
- розпорядження Дніпровського міського голови від 17.10.2019 № 1661-р "Про початок опалювального сезону 2019 - 2020 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 22 том 1);
- розпорядження Дніпровського міського голови від 30.03.2020 № 355-р "Про закінчення опалювального сезону 2019 - 2020 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 23 том 1);
- розпорядження Дніпровського міського голови від 30.03.2021 № 155-р "Про закінчення опалювального сезону 2020 - 2021 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 25 том 1);
- розпорядження Дніпровського міського голови від 19.10.2021 № 1-19/10-р "Про початок опалювального сезону 2021 - 2022 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 26 том 1);
- розпорядження Дніпровського міського голови від 31.03.2022 № 1-31/3-р "Про закінчення опалювального сезону 2021 - 2022 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 27 том 1);
- розпорядження Дніпровського міського голови від 01.11.2022 № 1-1/11-р "Про початок опалювального сезону 2022 - 2023 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 28 том 1);
- розпорядження Дніпровського міського голови від 21.03.2023 № 1-21/3-р "Про закінчення опалювального сезону 2022 - 2023 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 29 том 1);
- розпорядження Дніпровського міського голови від 08.11.2023 № 13-8/11-р "Про початок опалювального сезону 2023 - 2024 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 30 том 1);
- розпорядження Дніпровського міського голови від 25.03.2024 № 1-25/3-р "Про закінчення опалювального сезону 2023 - 2024 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 31 том 1).
Тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання затверджені постановами НКРЕКП від 09.11.2017 №1391, від 10.12.2018 №1733, від 14.01.2020 №90, від 17.03.2020 №632, від 30.11.2020 №2257 (а.с. 5-9 том 2), а також встановлені рішеннями Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №1103 від 19.10.2021, №1137 від 29.10.2021, №1157 від 19.11.2021, №802 від 20.09.2022 №2-29/9 від 29.09.2023 (а.с. 10-19 том 2).
Згідно Закону України "Про теплопостачання" та Правил надання послуги з постачання теплової енергії, підприємство обліковує постачання теплової енергії засобами комерційного обліку, або розрахунковим способом (пропорційно).
Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, передбачено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" № 315 від 22.11.2018 (п. 24 Правил).
Згідно приписів Правил надання послуги з постачання теплової енергії одиницею вимірювання обсягу (кількості) спожитої споживачем теплової енергії є гігакалорія (Гкал). Для переведення одиниць вимірювання теплової енергії приладами обліку застосовуються коефіцієнти 1 Гкал = 1162,2 кВт*г, 1 кВт*г = 0,000859 Гкал, 1 Гкал = 4,1868 ГДж, 1 ГДж = 0,2388 Гкал (п. 18 Правил).
Комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки (п. 19 Правил).
Позивач зазначає, що в будинку №7 по вул. Моніторна в м. Дніпрі встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії (обчислювач МВТ-2М 90396).
Надання послуг з теплопостачання підтверджується актами споживання теплової енергії: з 01.11.2018 по 26.11.2018, з 26.11.2018 по 24.12.2018, з 24.12.2018 по 25.01.2019, з 25.01.2019 по 22.02.2019, з 22.02.2019 по 20.03.2019, з 20.03.2019 по 01.04.2019, з 28.10.2019 по 25.11.2019, з 25.11.2019 по 24.12.2019, з 24.12.2019 по 22.01.2020, з 22.01.2020 по 22.02.2020, з 22.02.2020 по 21.03.2020, з 21.03.2020 по 04.04.2020, з 02.11.2020 по 22.11.2020, з 22.11.2020 по 20.12.2020, з 20.12.2020 по 20.01.2021, з 20.01.2021 по 21.02.2021, з 21.02.2021 по 21.03.2021, з 21.03.2021 по 31.03.2021, з 25.10.2021 по 20.11.2021, з 20.11.2021 по 19.12.2021, з 19.12.2021 по 26.01.2022, з 26.01.2022 по 26.02.2022, з 26.02.2022 по 31.03.2022, з 02.11.2022 по 30.11.2022, з 30.11.2022 по 31.12.2022, з 31.12.2022 по 31.01.2023, з 31.01.2023 по 28.02.2023, з 28.02.2023 по 22.03.2023, з 10.11.2023 по 30.11.2023, з 30.11.2023 по 31.12.2023, з 31.12.2023 по 31.01.2024, з 31.01.2024 по 29.02.2024, з 29.02.2024 по 28.03.2024 (а.с. 81-113 том 1).
Вказаними актами фіксується кількість поставленої на житловий будинок теплової енергії - в Гігакалоріях (Гкал) згідно приладу обліку будинку, які (Гкал) в подальшому позивач розподіляє на спірні приміщення відповідача, у відповідності до відомостей (параметрів) нежитлових приміщень відповідача (довідка №342 від 24.09.2024 на а.с. 78-80 том 1).
Як зазначено вище, загальна площа приміщення №37 за адресою: м. Дніпро, вул. Моніторна, буд. 7 становить - 409,6м2.
КП "Теплоенерго" ДМР суду надано підписані позивачем в односторонньому порядку акти прийому-передачі теплової енергії №050058:
від 30.11.2018 за листопад 2018 року, у кількості 1,85735Гкал теплової енергії, на суму 3 269,24грн;
від 31.12.2018 за грудень 2018 року, у кількості 2,57577Гкал теплової енергії, на суму 4 533,77грн;
від 31.01.2019 за січень 2019 року, у кількості 0,080576Гкал та 2,41727Гкал теплової енергії, на суму 5 203,78грн;
від 28.02.2019 за лютий 2019 року, у кількості 2,41045Гкал теплової енергії, на суму 3 774,83грн;
від 31.03.2019 за березень 2019 року, у кількості 1,77651Гкал теплової енергії, на суму 2 782,06грн;
від 30.04.2019 за квітень 2019 року, у кількості 0,69238Гкал теплової енергії, на суму 1 084,28грн;
від 30.11.2019 за листопад 2019 року, у кількості 1,83605Гкал теплової енергії, на суму 2 875,30грн;
від 31.12.2019 за грудень 2019 року, у кількості 2,33165Гкал теплової енергії, на суму 2 778,00грн;
від 31.01.2020 за січень 2020 року, у кількості 0,41487Гкал та 1,99136Гкал теплової енергії, на суму 3 227,34грн;
від 29.02.2020 за лютий 2020 року, у кількості 2,60347Гкал теплової енергії, на суму 3 007,20грн;
від 31.03.2020 за березень 2020 року, у кількості 1,41041Гкал та 0,16925Гкал теплової енергії, на суму 1 925,82грн;
від 30.04.2020 за квітень 2020 року, у кількості 0,67354Гкал теплової енергії, на суму 885,46грн;
від 30.11.2020 за листопад 2020 року, у кількості 1,23916Гкал теплової енергії, на суму 1 629,05грн;
від 31.12.2020 за грудень 2020 року, у кількості 0,69460Гкал та 1,46638Гкал теплової енергії, на суму 3 280,08грн;
від 31.01.2021 за січень 2021 року, у кількості 2,80579Гкал теплової енергії, на суму 4 528,92грн;
від 28.02.2021 за лютий 2021 року, у кількості 3,11937Гкал теплової енергії, на суму 5 035,08грн;
від 31.03.2021 за березень 2021 року, у кількості 2,04929Гкал теплової енергії, на суму 3 307,82грн;
від 30.04.2021 за квітень 2021 року, у кількості 0,69044Гкал теплової енергії, на суму 1 114,46грн;
від 30.11.2021 за листопад 2021 року, у кількості 0,47522Гкал та 1,28225Гкал теплової енергії, на суму 11 189,65грн;
від 31.12.2021 за грудень 2021 року, у кількості 1,90387Гкал теплової енергії, на суму 10 754,22грн;
від 31.01.2022 за січень 2022 року, у кількості 3,37279Гкал теплової енергії, на суму 23 193,94грн;
від 28.02.2022 за лютий 2022 року, у кількості 2,12971Гкал теплової енергії, на суму 14 645,54грн;
від 31.03.2022 за березень 2022 року, у кількості 2,19186Гкал теплової енергії, на суму 15 072,94грн;
від 30.11.2022 за листопад 2022 року, у кількості 1,72198Гкал теплової енергії, на суму 11 841,67грн;
від 31.12.2022 за грудень 2022 року, у кількості 2,40600Гкал теплової енергії, на суму 16 545,53грн;
від 31.01.2023 за січень 2023 року, у кількості 2,46848Гкал теплової енергії, на суму 16 975,19грн;
від 28.02.2023 за січень 2023 року, у кількості 2,24621Гкал теплової енергії, на суму 15 446,69грн;
від 31.03.2023 за березень 2023 року, у кількості 1,19172Гкал теплової енергії, на суму 8 195,20грн;
від 30.11.2023 за листопад 2023 року, у кількості 1,34711Гкал теплової енергії, на суму 5 602,48грн;
від 31.12.2023 за грудень 2023 року, у кількості 2,37572Гкал теплової енергії, на суму 9 241,97грн;
від 31.01.2024 за січень 2024 року, у кількості 3,11716Гкал теплової енергії, на суму 11 712,12грн;
від 29.02.2024 за лютий 2024 року, у кількості 1,94140Гкал теплової енергії, на суму 7 052,40грн;
від 31.03.2024 за березень 2024 року, у кількості 188231Гкал теплової енергії, на суму 6 607,24грн (а.с. 114-146 том 1).
Також позивачем були виставлені рахунки на оплату №050058 на загальну суму 238 319,27грн:
від 30.11.2018 за листопад 2018 року на суму 3 269,24грн;
від 31.12.2018 за грудень 2018 року на суму 4 533,77грн;
від 31.01.2019 за січень 2019 року на суму 5 203,78грн;
від 28.02.2019 за січень 2019 року на суму 3 774,83грн;
від 31.03.2019 за березень 2019 року на суму 2 782,06грн;
від 30.04.2019 за квітень 2019 року на суму 1 084,28грн;
від 30.11.2019 за листопад 2019 року на суму 2 875,30грн;
від 31.12.2019 за грудень 2019 року на суму 2 778,00грн;
від 31.01.2020 за січень 2020 року на суму 3 227,34грн;
від 29.02.2020 за лютий 2020 року на суму 3 007,20грн;
від 31.03.2020 за березень 2020 року на суму 1 925,82грн;
від 31.04.2020 за квітень 2020 року на суму 885,46грн;
від 30.11.2020 за листопад 2020 року на суму 1 629,05грн;
від 31.12.2020 за грудень 2020 року на суму 3 280,08грн;
від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 4 528,92грн;
від 28.02.2021 за лютий 2021 року на суму 5 035,08грн;
від 31.03.2021 за березень 2021 року на суму 3 307,82грн;
від 30.04.2021 за квітень 2021 року на суму 1 114,46грн;
від 30.11.2021 за листопад 2021 року на суму 11 189,65грн;
від 31.12.2021 за грудень 2021 року на суму 10 754,22грн;
від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 23 193,94грн;
від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 14 645,54грн;
від 31.03.2022 за березень 2022 року на суму 15 072,94грн;
від 30.11.2022 за листопад 2022 року на суму 11 841,67грн;
від 31.12.2022 за грудень 2022 року на суму 16 545,53грн;
від 31.01.2023 за січень 2023 року на суму 16 975,19грн;
від 28.02.2023 за лютий 2023 року на суму 15 446,69грн;
від 31.03.2023 за березень 2023 року на суму 8 195,20грн;
від 30.11.2023 за листопад 2023 року на суму 5 602,48грн;
від 31.12.2023 за грудень 2023 року на суму 9 241,97грн;
від 31.01.2024 за січень 2024 року на суму 11 712,12грн;
від 29.02.2024 за лютий 2024 року на суму 7 052,40грн;
від 31.03.2024 за березень 2024 року на суму 6 607,24грн (а.с. 147-179 том 1).
Позивачем складено досудову вимогу на суму боргу 238 319,27грн (а.с. 180 том 1).
У зв'язку з тим, що Фізична особа - підприємець Куркова Юлія Валеріївна є власником вищезазначеного приміщення, позивачем здійснено нарахування за послуги з постачання теплової енергії, які надавались споживачу за відсутності укладеного договору (фактичне споживання) за період з 01.11.2018 по 30.04.2021 у розмірі 54 242,49грн та за період з 01.11.2021 по 31.03.2024 у розмірі 184 076,78грн - послуги з теплопостачання, які надані згідно Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії № 050058.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги постачання теплової енергії у розмірі 238 319,27грн, пеню у розмірі 40 216,21грн, 3% річних у розмірі 19 608,00грн, втрати від інфляції у розмірі 84 480,78грн, що є причиною звернення з позовом до суду.
Предметом доказування є обставини, пов'язані із виконанням відповідачем обов'язку щодо повної та своєчасної оплати вартості послуг з теплопостачання нежитлового приміщення за період з листопада 2018 року по квітень 2021 року, власником якого він є за відсутності договорів на надання житлово-комунальних послуг, а також обставини, пов'язані з виконанням сторонами договірних зобов'язань щодо поставки й оплати теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2024 року.
Відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Так, цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб'єктів. Такими діями, зокрема, може бути споживання теплової енергії без відповідного договору.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Постачання теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
За приписами статей 3, 4 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
Так, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до норм статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
До повноважень Кабінету Міністрів України належить, зокрема, затвердження порядків формування тарифів на комунальні послуги, що встановлюються органами місцевого самоврядування (п. 4 частини першої ст. 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
У статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Статтею 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Відповідно до частини другої ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
Індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (ч. 2 ст. 7 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги").
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги").
Надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 16 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги").
Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.
Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (ч. 2, 5, 7 ст. 21 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги").
Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк (постанова втратила чинність з 01.05.2022 на підставі Постанови КМ України №85 від 02.02.2022).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії".
Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором (п. 37 Правил в редакції Постанови КМ України №1022 від 08.09.2021).
Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб (п. 39 Правил в редакції Постанови КМ України №1022 від 08.09.2021).
За приписами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Тобто, Закон не передбачає безоплатного споживання теплової енергії та зобов'язує споживачів здійснювати оплату за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, незалежно від того, чи укладався між сторонами договір на надання житлово-комунальних послуг, споживачі зобов'язані їх оплатити, а відсутність договору не є підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц.
Установлено, що між позивачем, який є фактично виконавцем та відповідачем, як власником (споживачем), договір на надання житлово-комунальних послуг у період з листопада 2018 року по вересень 2021 року не укладався.
Також встановлено, що ОСОБА_3 є власником частини нежитлового приміщення АДРЕСА_3 , загальною площею 409,6кв.м. (частка 41%).
За приписами статті 41 Конституції України, статті 319 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов'язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує принцип поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктами власності. Власність зобов'язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.
Згідно з частинами першою, другою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Положеннями статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
При цьому за змістом статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
На споживачів теплової енергії покладено обов'язок своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії та вносити плату за постачання теплової енергії.
Фактичне споживання теплової енергії, в тому числі і у разі відсутності договору, а також не вчинення дій з відключення від послуг теплопостачання, здійснюється відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, не звільняє від оплати вартості спожитої теплової енергії, і вважається допущеним господарським правопорушенням у відносинах теплопостачання (правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.03.2019 у справі № 910/12510/17, від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17).
Відтак, обов'язок щодо сплати вартості послуг з теплопостачання покладається на відповідача, як власника майна.
За положеннями статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Враховуючи наведені приписи законодавства, а саме: пункт 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 та пункт 37 Правил в редакції Постанови КМ України №1022 від 08.09.2021, відповідач повинен був оплатити вартість поставленої теплової енергії, отриману у листопаді 2018 року до 20 грудня 2018 року (включно); у грудні 2018 року до 21 січня 2019 року (включно) (з урахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України); у січні 2019 року до 20 лютого 2019 року (включно); у лютому 2019 року до 20 березня 2019 року (включно); у березні 2019 року до 22 квітня 2019 року (включно) (з урахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України); у квітні 2019 року до 20 травня 2019 року (включно); у листопаді 2019 року до 31 грудня 2019 року (включно); у грудні 2019 року до 31 січня 2020 року (включно); у січні 2020 року до 02 березня 2020 року (включно) (з урахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України); у лютому 2020 року до 31 березня 2020 року (включно); у березні 2020 року до 30 квітня 2020 року (включно); у квітні 2020 року до 01 червня 2020 року (включно) (з урахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України); у листопаді 2020 року до 31 грудня 2020 року (включно); у грудні 2020 року до 01 лютого 2021 року (включно) (з урахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України); у січні 2021 року до 01 березня 2021 року (включно) (з урахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України); у лютому 2021 року до 31 березня 2021 року (включно); у березні 2021 року до 30 квітня 2021 року (включно); у квітні 2021 року до 31 травня 2021 року (включно).
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
При цьому, матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо порядку нарахування та методики розрахунку суми заборгованості за теплову енергію.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію за період з 01.11.2018 по 30.04.2021 у розмірі 54 242,49грн визнаються судом обґрунтованими.
Положеннями частини першої ст. 193 Господарського Кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).
Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено статтями 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" та є обов'язковим для сторін на підставі закону.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить також з наступного.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Враховуючи викладене, відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення своєчасної оплати отриманих за договором послуг.
В пункті 34 договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
З огляду на положення спірного договору відповідач повинен був оплатити вартість поставленої теплової енергії, отриману у листопаді 2021 року до 31 грудня 2022 року (включно); у грудні 2021 року до 31 січня 2022 року (включно); у січні 2022 року до 28 лютого 2022 року (включно); у лютому 2022 року до 31 березня 2022 року (включно); у березні 2022 року до 02 травня 2022 року (включно) (з урахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України); у листопаді 2022 року до 02 січня 2023 року (включно) (з урахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України); у грудні 2022 року до 31 січня 2023 року (включно); у січні 2023 року до 28 лютого 2023 року (включно); у лютому 2023 року до 31 березня 2023 року (включно); у березні 2023 року до 01 травня 2023 року (включно) (з урахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України); у листопаді 2023 року до 01 січня 2024 року (включно) (з урахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України); у грудні 2023 року до 31 січня 2024 року (включно); у січні 2024 року до 29 лютого 2024 року (включно); у лютому 2024 року до 01 квітня 2024 року (включно) (з урахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України); у березні 2024 року до 30 квітня 2024 року (включно).
Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Статтями 74, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
При цьому, матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо порядку нарахування та методики розрахунку суми заборгованості за теплову енергію.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію за період з 01.11.2021 по 31.03.2024 у розмірі 184 076,78грн заявлені правомірно та підлягають задоволенню.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Як зазначено в частині першій ст. 230 та частині шостій ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Позивач нарахував пеню за зобов'язаннями, що виникли фактично з листопада 2023 року по березень 2024 року та просить стягнути пеню у розмірі 40 216,21грн за загальний період з 01.01.2024 до 31.10.2024 (по кожному акту - рахунку окремо, застосовано 1% в межах шести місяців) (а.с. 54 том 1).
При цьому позивач посилається на приписи Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", який встановлює, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Пунктом 45 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії, за наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженою належним чином.
Таким чином, за прострочку виконання умов договору щодо сплати за поставлену енергію слід застосовувати пеню, встановлену договором в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення.
Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що при проведенні розрахунку позивачем не вірно визначено період прострочки виконання зобов'язання, не враховані положення ч.5 ст. 254 ЦК України.
З урахуванням наведених вище положень, господарський суд здійснив перерахунок розміру пені, обмежив її нарахування розміром, передбаченим пунктом 45 договору (0,01%).
Так, на суму боргу 5 602,48грн (за листопад 2023 року) підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 02.01.2024 до 30.06.2024 (181дн) у розмірі 101,40грн;
на суму боргу 9 241,97грн (за грудень 2023 року) підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 01.02.2024 до 31.07.2024 (182дн) у розмірі 168,20грн;
на суму боргу 11 712,12грн (за січень 2024 року) підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 01.03.2024 до 31.80.2024 (184дн) у розмірі 215,50грн;
на суму боргу 7 052,40грн (за лютий 2024 року) підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 02.04.2024 до 30.09.2024 (182дн) у розмірі 128,35грн;
на суму боргу 6 607,24грн (за березень 2024 року) підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 01.05.2024 до 31.10.2024 (184дн) у розмірі 121,57грн.
Вимога про стягнення з відповідача пені задовольняється судом частково у розмірі 735,02грн, в решті заявлених вимог про стягнення пені (39 481,19грн) слід відмовити.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 19 608,00грн за період з 21.12.2018 до 27.01.2025 та інфляційні втрати за період з січня 2019 року по грудень 2024 року у розмірі 84 480,78грн (по кожному акту - рахунку окремо) (а.с. 47 - 52, 15 - 46 том 1).
Перевіркою правильності нарахування 3% річних судом встановлено, що позивачем невірно визначено період прострочки виконання зобов'язання, не враховані положення ч.5 ст. 254 ЦК України.
Так, на суму боргу 4 533,77грн (за грудень 2018 року) підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 22.01.2019 до 27.01.2025 (2198дн) у розмірі 818,31грн;
на суму боргу 2 782,06грн (за березень 2019 року) підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 23.04.2019 до 27.01.2025 (2107дн) у розмірі 481,33грн;
на суму боргу 3 227,34грн (за січень 2020 року) підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 03.03.2020 до 27.01.2025 (1792дн) у розмірі 474,86грн;
на суму боргу 885,46грн (за квітень 2020 року) підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 02.06.2020 до 27.01.2025 (1701дн) у розмірі 123,68грн;
на суму боргу 3 280,08грн (за грудень 2020 року) підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 02.02.2021 до 27.01.2025 (1456дн) у розмірі 392,26грн;
на суму боргу 4 528,92грн (за січень 2021 року) підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 02.03.2021 до 27.01.2025 (1428дн) у розмірі 531,19грн;
на суму боргу 15 072,94грн (за березень 2022 року) підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 03.05.2022 до 27.01.2025 (1001дн) у розмірі 1 238,87грн;
на суму боргу 11 841,67грн (за листопад 2022 року) підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 03.01.2023 до 27.01.2025 (756дн) у розмірі 734,83грн;
на суму боргу 8 195,20грн (за березень 2023 року) підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 02.05.2023 до 27.01.2025 (637дн) у розмірі 428,40грн;
на суму боргу 5 602,48грн (за листопад 2023 року) підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 02.01.2024 до 27.01.2025 (392дн) у розмірі 180,05грн;
на суму боргу 7 052,0грн (за лютий 2024 року) підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 02.04.2024 до 27.01.2025 (301дн) у розмірі 174,04грн.
В іншій частині розрахунок 3% річних є арифметично вірним.
Вимога про стягнення з відповідача трьох відсотків річних задовольняється судом частково у розмірі 19 599,79грн (5 577,82грн + 14 021,97грн), в решті заявлених вимог про стягнення 3% річних (8,21грн) слід відмовити.
Поряд із цим, суд не погоджується з визначенням позивачем величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України, про що зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19).
Сума інфляційних втрат складає, зокрема:
на суму боргу 5 203,78грн (за січень 2019 року) * 176,4% (сукупний індекс інфляції за березень 2019 року - грудень 2024 року) = 9 179,47грн - 5 203,78грн = 3 975,69грн;
на суму боргу 3 774,80грн (за лютий 2019 року) * 174,8% (сукупний індекс інфляції за квітень 2019 року - грудень 2024 року) = 6 598,35грн - 3 774,80грн = 2 823,55грн;
на суму боргу 2 778,00грн (за грудень 2019 року) * 171,7% (сукупний індекс інфляції за лютий 2020 року - грудень 2024 року) = 4 769,83грн - 2 778,00грн = 1 991,83грн;
на суму боргу 1 925,82грн (за березень 2020 року) * 169,5% (сукупний індекс інфляції за травень 2020 року - грудень 2024 року) = 3 264,26грн - 1 925,82грн = 1 338,44грн;
на суму боргу 885,46грн (за квітень 2020 року) * 169,0% (сукупний індекс інфляції за червень 2020 року - грудень 2024 року) = 1 496,43грн - 885,46грн = 610,97грн;
на суму боргу 5 035,08грн (за лютий 2021 року) * 157,5% (сукупний індекс інфляції за квітень 2021 року - грудень 2024 року) = 7 930,25грн - 5 035,08грн = 2 895,17грн;
на суму боргу 3 307,82грн (за березень 2021 року) * 156,4% (сукупний індекс інфляції за травень 2021 року - грудень 2024 року) = 5 173,43грн - 3 307,82грн = 1 865,61грн;
на суму боргу 1 114,46грн (за квітень 2021 року) * 154,4% (сукупний індекс інфляції за червень 2021 року - грудень 2024 року) = 1 720,73грн - 1 114,46грн = 606,27грн;
на суму боргу 14 645,54грн (за лютий 2022 року) * 138,5% (сукупний індекс інфляції за квітень 2022 року - грудень 2024 року) = 20 284,07грн - 14 645,54грн = 5 638,53грн;
на суму боргу 16 545,53грн (за грудень 2022 року) * 116,7% (сукупний індекс інфляції за лютий 2023 року - грудень 2024 року) = 19 308,63грн - 16 545,53грн = 2 763,10грн;
на суму боргу 16 975,19грн (за січень 2023 року) * 115,9% (сукупний індекс інфляції за березень 2023 року - грудень 2024 року) = 19 674,25грн - 16 975,19грн = 2 699,06грн;
на суму боргу 15 446,69грн (за лютий 2023 року) * 114,2% (сукупний індекс інфляції за квітень 2023 року - грудень 2024 року) = 17 640,12грн - 15 446,69грн = 2 193,43грн;
на суму боргу 9 241,97грн (за грудень 2023 року) * 111,5% (сукупний індекс інфляції за лютий - грудень 2024 року) = 10 304,80грн - 9 241,97грн = 1 062,83грн;
на суму боргу 11 712,12грн (за січень 2024 року) * 111,2% (сукупний індекс інфляції за березень - грудень 2024 року) = 13 023,88грн - 11 712,12грн = 1 311,76грн;
на суму боргу 7 052,40грн (за лютий 2024 року) * 110,6% (сукупний індекс інфляції за квітень - грудень 2024 року) = 7 799,95грн - 7 052,40грн = 747,55грн;
на суму боргу 6 607,24грн (за травень 2024 року) * 110,4% (сукупний індекс інфляції за травень - грудень 2024 року) = 7 294,39грн - 6 607,24грн = 687,15грн.
В іншій частині розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним.
Вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції задовольняється судом частково у розмірі 84 452,01грн (33 210,94грн + 51 241,07грн), в решті заявлених вимог про стягнення втрат від інфляції (28,77грн) слід відмовити.
Положеннями частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
14.12.2015 проведено державну реєстрацію Фізичної-особи підприємця Куркової Юлії Валеріївни, про що 14.12.2015 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис № 22240000000103919, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 49-50 том 2). Види економічної діяльності: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 96.02 Надання послуг перукарнями та салонами краси; 47.79 Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах; 47.82 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Місцезнаходження фізичної особи-підприємця: Україна, 49107, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, бульвар Зоряний, будинок 1, квартира 81.
Послуга з постачання теплової енергії надавалась, до належного на праві приватної власності Курковій Юлії Валеріївні нежитлового приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Моніторна, буд. 7, прим. 37.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає заборгованість за послуги постачання теплової енергії у розмірі 238 319,27грн (54 242,49грн + 184 076,78грн), пеня у розмірі 735,02грн, 3% річних у розмірі 19 599,79грн, втрати від інфляції у розмірі 84 452,01грн, а всього 343 106,09грн.
Під час звернення з позовом до суду (через систему "Електронний суд") про стягнення заборгованості у сумі 382 624,26грн позивач сплатив судовий збір у сумі 4 591,49грн згідно платіжної інструкції №9203 від 28.01.2025. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 46, 59 том 2).
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 4 117,27грн (343 106,09грн * 4 591,49грн / 382 624,26грн).
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Фізичної особи-підприємця Куркової Юлії Валеріївни про стягнення 382 624,26грн - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Куркової Юлії Валеріївни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_4 ) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" (ідентифікаційний код 32688148; просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 504, м. Дніпро, 49081) заборгованість за послуги постачання теплової енергії у розмірі 238 319,27грн (двісті тридцять вісім тисяч триста дев'ятнадцять гривень 27коп.), пеню у розмірі 735,02грн (сімсот тридцять п'ять гривень 02коп.), 3% річних у розмірі 19 599,79грн (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 79коп.), втрати від інфляції у розмірі 84 452,01грн (вісімдесят чотири тисячі чотириста п'ятдесят дві гривні 01коп.) та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 4 117,27грн (чотири тисячі сто сімнадцять гривень 27коп.), видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено - 18.03.2025
Суддя Н.М. Євстигнеєва