вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.03.2025м. ДніпроСправа № 904/487/25
За позовом Приватного акціонерного товариства "Промислові регіони", м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Логвиненка Романа Олександровича, смт. Покровське Дніпропетровської області
про стягнення 27 000,00грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Приватне акціонерне товариство "Промислові регіони" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Логвиненка Романа Олександровича заборгованість у розмірі 27 000,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна від 02 січня 2024 року в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2025 справу №904/487/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою суду від 10.02.2025 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявив і про бажання надати власні пояснення по суті спору.
Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: пр. Виноградний, буд. 39, смт. Покровське, Дніпропетровська область, 53600 (а.с. 32-33).
Ухвала суду від 10.02.2025 отримана відповідачем 18.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610229864362, яке повернулося до суду (а.с. 36).
Відтак, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву не пізніше 05.03.2025. У встановлений законом та ухвалою суду строк відповідач відзиву на позов не надав.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Згідно з частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Окрім того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи частини четвертої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
02 січня 2024 року між Приватним акціонерним товариством "Промислові регіони" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Логвиненко Романом Олександровичем (орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна (а.с. 17).
За умовами п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове платне користування на умовах, передбачених даним договором, монтажний цех, розташований за адресою: Дніпропетровська обл., смт. Покровське, пров. Польовий, 19, загальною площею 393,0 квадратних метрів (надалі - орендоване майно).
Об'єкт, що орендується, надається орендарю в користування терміном до 31.12.2024 року, починаючи з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (п. 3.1 договору).
У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну його дії договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 3.3 договору)
Відповідно до пункту 3.4 договору, несплата орендної плати протягом місяця є підставою для дострокового розірвання договору оренди.
Сума орендної плати, яка підлягає виплаті орендодавцю становить: 18 000,00 (вісімнадцять тисяч гривень 00 коп.) гривень за 1 (один) місяць (п. 4.1 договору).
Орендна плата сплачується орендодавцю безготівковими коштами на підставі рахунків-фактури протягом 5-ти календарних днів після отримання рахунку (п. 4.2 договору).
За умовами п. 7.1 договору, за невиконання умов даного договору, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Строк дії даного договору до 31 грудня 2024 року. У разі, якщо ні одна зі сторін договору, письмово за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, він вважається автоматично продовженим (пролонгованим) на тих самих умовах на кожний наступний календарний рік. Автоматична пролонгація допускається необмежену кількість разів (п. 8.1 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою без зауважень та заперечень до нього.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.
За Актом прийому-передачі від 02.01.2024 орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування на умовах, передбачених даним договором оренди нерухомого майна від 02.01.2024, монтажний цех, розташований за адресою: Дніпропетровська область, смт. Покровське, пров. Польовий, 19, загальною площею 393,0 квадратних метрів (а.с. 9).
За Актом №2 прийому-передачі від 20.08.2024 орендарем повернуто орендоване обладнання (а.с. 10 на звороті).
20 серпня 2024 року між Приватним акціонерним товариством "Промислові регіони" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Логвиненко Романом Олександровичем (орендар, відповідач) укладено додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна від 02.01.2024 (а.с. 18).
Сторони домовились про наступне:
- орендодавець та орендар дійшли згоди про розірвання договору оренди нерухомого майна від 02.01.2024 за взаємною згодою сторін відповідно до ст. 651 ЦК України (п. 1 додаткової угоди);
- вважати розірваним з 20 серпня 2024 року договір оренди нерухомого майна від 02.01.2024, укладений між орендодавцем та орендарем (п. 2 додаткової угоди);
- орендар повертає, а орендодавець приймає монтажний цех, розташований за адресою: Дніпропетровська область, смт. Покровське, пров. Польовий, 19, загальною площею 393,0 квадратних метрів (п. 3 додаткової угоди);
- закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна від 02.01.2024 не припиняє виконання взятих зобов'язань (п. 4 додаткової угоди);
- дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід'ємною частиною договору оренди нерухомого майна від 02.01.2024 (п. 6 додаткової угоди).
Додаткова угода підписана сторонами та скріплена печатками без зауважень та заперечень до неї.
Отже, боржник виконав зобов'язання щодо повернення об'єкту оренди, однак після повернення орендованого об'єкта не сплатив оренду плату за липень 2024 року в сумі 18000,00грн та серпень 2024 року (частково) в сумі 9000,00грн.
Сторонами складені Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 27 000,00грн:
№ОУ-0000312 від 31.07.2024, оренда приміщення, на суму 18 000,00грн;
№ОУ-0000340 від 31.08.2024, оренда приміщення, на суму 9 000,00грн.
Акти містять посилання на договір від 02.01.2024, підписані та скріплені печатками підприємств. Сторони претензій одна до одної не мають.
Позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури: №СФ-0000254 від 31.07.2024 на суму 18 000,00грн; №СФ-0000271 від 31.08.2024 на суму 9 000,00грн.
Матеріали справи не містять доказів перерахування коштів у розмірі 27 000,00грн.
Позивач просить стягнути основний борг у розмірі 27 000,00грн, що і є причиною виникнення спору.
Правовідносини сторін виникли з договору оренди нерухомого майна та регулюються Цивільним кодексом України та Господарським Кодексом України.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору.
Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Як передбачено ч. 1, 3 та 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору оренди, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України закріплено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 ЦК України).
Орендар вступив у тимчасове платне користування об'єктом оренди з 02.01.2024 (дата підписання Акту приймання - передачі, а.с. 9).
Судом встановлено, що договір оренди припинив свою дію 20.08.2024 (дата підписання Акту№ 2 приймання-передачі та додаткової угоди, а.с. 10; 18).
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За умовами пункту 4.2 договору орендна плата сплачується орендодавцю безготівковими коштами на підставі рахунків-фактури протягом 5-ти календарних днів після отримання рахунку.
Виставлені рахунки були направлені на електронну адресу відповідача viktoryal2008@ukr.net (а.с. 7) та разом з позовною заявою, що підтверджується описом вкладення до листа від 05.02.2025 та накладною № 1439901 (а.с.25-26).
З огляду на положення п.4.2. договору оренди відповідач повинен був оплатити орендну плату:
- за рахунком-фактури №СФ-0000254 від 31.07.2024 не пізніше 06 серпня 2024 року;
- за рахунком-фактури №СФ-0000271 від 31.08.2024 не пізніше 07 вересня 2024 року;
Згідно зі ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у розмірі 27 000,00грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості 27 000,00грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3028,00грн.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:
- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).
Ціна позову становить 27 000,00грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2422,40грн (3028,00грн * 0,8).
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 725,20грн, що підтверджується платіжною інструкцією №11014469 від 05.02.2025. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 34).
Крім того, до суми судового збору в порядку ч.2 статті 151 Господарського процесуального кодексу України зараховується судовий збір у сумі 302,80грн, сплачений позивачем згідно платіжної інструкції № 11014447 від 30.01.2025 під час звернення до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про видачу судового наказу (справа № 904/387/25) (а.с.28).
Таким чином, загальна сума судового збору, яка сплачена позивачем за розгляд позовної вимоги про стягнення заборгованості в сумі 27000,00грн, складає 3028,00грн (2 725,20грн + 302,80грн).
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 605,60грн (3028,00грн - 2422,40грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у сумі 2 422,40грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Промислові регіони" до Фізичної особи-підприємця Логвиненка Романа Олександровича про стягнення 27 000,00грн - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Логвиненка Романа Олександровича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Промислові регіони" (ідентифікаційний код 30720390; вул. Чернишевського, буд. 11, кв. 3, м. Дніпро, 49000) заборгованість у розмірі 27 000,00грн (двадцять сім тисяч 00коп.) та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2422,40грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.), видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено - 18.03.2025
Суддя Н.М. Євстигнеєва