вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про відмову у розстроченні виконання судового рішення
"13" березня 2025 р. Cправа № 902/629/24
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви № б/н від 25.02.2025 (вх. номер канц. суду 01-37/8/25 від 25.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2024 у справі
за первісним позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, буд. 131, м. Вінниця, 21037)
про стягнення 336 203 242,85 грн.
та зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, буд. 131, м. Вінниця, 21037)
до: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032)
про тлумачення умов п. 6.2. Договору
за участю секретаря судового засідання Розгон Н.В.,
представників сторін:
позивача за первісним позовом (стягувача) Горопашний І.В. за довіреністю;
відповідача за первісним позовом (боржника, заявника) Топольницький А.Й. згідно витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ.
На розгляді Господарського суду Вінницької області, в порядку загального позовного провадження, перебувала справа № 902/629/24 за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про стягнення 336 203 242,85 грн та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про тлумачення умов п. 6.2. Договору.
17.12.2024 судом ухвалено рішення по справі, яким первісний позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 1 761 948,35 грн інфляційних втрат, 1 864 651,55 грн три проценти річних та 847 840,00 грн витрат зі сплати судового збору. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" відмовлено. Витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом залишено за Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця".
17.01.2025 на електронну адресу Господарського суду Вінницької області надійшов запит № 902/629/24/276/25 від 17.01.2025 про витребування матеріалів справи № 902/629/24, у зв'язку із надходженням до Північно-Західного апеляційного господарського суду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2024.
Супровідним листом № 902/629/24/69/25 від 21.01.2025 матеріали справи №902/629/24 надіслані на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
25.02.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 25.02.2025 (вх. номер канц. суду 01-37/8/25 від 25.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2024 у справі № 902/629/24.
Суд, ухвалою від 28.02.2025 призначив судове засідання з розгляду заяви № б/н від 25.02.2025 (вх. номер канц. суду 01-37/8/25 від 25.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2024 у справі № 902/629/24 на 13.03.2025.
12.03.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло заперечення №б/н від 11.03.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 12.03.2024) (вх. номер канц. суду 01-34/2582/25 від 12.03.2025) представника позивача за первісним позовом (стягувача) - адвоката Горопашного І.В. щодо заяви про розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2024 у справі №902/629/24.
На визначену судом дату з'явились представники стягувача та боржника (заявника).
Судом встановлено, що станом на 13.03.2025 матеріали справи № 902/629/24 до Господарського суду Вінницької області з суду апеляційної інстанції не поверталися.
Разом з цим суд враховує, що абзацом 2 частини 1 статті 331 ГПК України визначено, що у разі якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Розглянувши матеріали заяви № б/н від 25.02.2025 (вх. номер канц. суду 01-37/8/25 від 25.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2024 у справі № 902/629/24, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом враховано таке.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013).
Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Принцип обов'язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997.
В ч. 1 ст. 331 ГПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Підставами для відстрочення, розстрочення, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан; стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності як застосування самого механізму розстрочення виконання рішення суду, так і строків розстрочення його виконання, в цілому. Наявність підстав для розстрочення має бути доведена боржником. Оцінюючи доводи заяви про розстрочення виконання судового рішення судом повинно враховуватись, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилення від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, а й його намір, що свідчить про бажання виконати рішення.
Аналіз вищенаведеного свідчить, що розстрочення виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Таким чином, законодавець, у будь-якому випадку, пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, які повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки з урахуванням доводів боржника, а й з огляду на заперечення кредитора. Зокрема, необхідно врахувати наслідки невиконання рішення у встановлений строк для стягувача при затримці виконання рішення.
Безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Правовий аналіз статей 239 та 331 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість розстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.
Суд зазначає, що при розгляді заяв про надання розстрочки чи відстрочки виконання рішення суд повинен встановити чи не порушує це інтереси обох сторін, оскільки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
В обґрунтування заяви боржник посилається на те, що 25.07.2019 між ТОВ "Енера Вінниця" та НЕК "Укренерго" укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0153-09021 (з урахуванням внесених змін та доповнень).
Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків по договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, станом на 20.02.2025 НЕК "Укренерго" заборгувало перед ТОВ "Енера Вінниця" 139 782 883,51 грн.
Таким чином, невиконання НЕК "Укренерго" (який є стягувачем за рішенням суду) зобов'язань за умовами договору № 0153-09021, ставить ТОВ "Енера Вінниця" в тяжке фінансове становище, що безперечно ускладнює одномоментне виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2024 у справі № 902/629/24.
Заявник наголошує, що постачає електричну енергію побутовим споживачам (населенню) і малим непобутовим споживачам на території Вінницької області. Проте від початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, платоспроможність побутових споживачів Вінницької області значно знизилась та відповідно утворилась заборгованість останніх перед ТОВ "Енера Вінниця" за фактично спожиту електричну енергію, яка станом на 21.02.2025 складає 257 080 101,80 грн.
Крім того заявник звертає увагу на те, що структурою тарифу на послуги постачальника універсальних послуг ТОВ "Енера Вінниця" на 2025 рік не затверджено видатків для оплати 1 761 948,35 грн - інфляційних втрат, 1 864 651,55 грн - трьох процентів річних та 847 840,00 грн - витрат зі сплати судового збору.
З урахуванням наявності воєнного стану в Україні, інших чинників, які обумовлюють наявність у ТОВ "Енера Вінниця" постійного дефіциту обігового капіталу, в тому числі через невиконання зобов'язань НЕК "Укренерго" по умовам договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, одномоментне стягнення 1 761 948,35 грн - інфляційних втрат, 1 864 651,55 грн - три проценти річних та 847 840,00 грн - витрат зі сплати судового збору згідно із рішенням Господарського суду Вінницької області 17.12.2024 у справі № 902/629/24, стане непосильним тягарем для ТОВ "Енера Вінниця" та призведе до негативних наслідків, в першу чергу, поставить під загрозу стабільне електропостачання всього населення Вінницької області, не дозволить здійснювати повноцінні розрахунки на ринку електричної енергії та унеможливить для ТОВ "Енера Вінниця" закупку електричної енергії, проведення розрахунків за послуги з розподілу та передачі, що є основними складовими для забезпечення населення електричною енергією та є пріоритетним завданням в умовах повномасштабної війни на території України.
За таких обставин ТОВ "Енера Вінниця" просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2024 у справі № 902/629/24 на 6 місяців з дня ухвалення рішення до 17.06.2025 шляхом здійснення Товариством щомісячно проплат у рівних частинах.
Суд зазначає, що, дійсно, майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону, водночас, при вирішенні питання про наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду зазначене не може бути єдиною та безумовною підставою для задоволення такої заяви.
Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
За приписами ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Неналежне планування своєї господарської діяльності не повинно порушувати права інших господарюючих суб'єктів, які належним чином виконали свої обов'язки.
Ризики від власної господарської діяльності не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.
Оцінюючи майновий стан суб'єкта господарювання при вирішенні питання про розстрочення виконання судового рішення, суду належить дотримуватись забезпечення балансу інтересів сторін спору.
Майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань та відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону, хоча при вирішенні питання про наявність підстав для розстрочення або відстрочення виконання рішення суду зазначене не може бути єдиною та безумовною підставою для задоволення такої заяви.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично.
Суд враховує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.
Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, господарський суд також повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.
Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не підтверджена жодними актуальними фінансовими документами, які б свідчили про фінансове становище відповідача на момент розгляду заяви.
Постановою КМ України № 419 від 28.02.2000 та Національним положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом МФ України № 73 від 07.02.2013 затверджено норми порядку подання фінансової звітності.
Пунктом 7 розділу ІІ Національного положення (стандарту) визначено, що у балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства. У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період (п.8 розділу ІІ Національного положення (стандарту).
Проте, боржником належної фінансової звітності у вигляді звіту про рух коштів чи інших належних документів на підтвердження факту неплатоспроможності не подано.
Суд враховує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" у важких умовах воєнного стану виконує вкрай важливу роль у життєдіяльності Вінницької області, забезпечуючи життєво необхідними послугами з постачання електричної енергії об'єкти соціальної сфери, сфери охорони здоров'я, житлові будинки, суб'єктів господарювання. Згідно із витягом з наказу Міністерства енергетики України від 11.02.2025 № 59 "Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 67)" заявника (боржника) визнано таким, що є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Однак, сам по собі факт віднесення підприємства до категорії стратегічних, не є тією обставиною, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість надання розстрочення.
При цьому, твердження заявника, які зводяться до не виконання Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" своїх договірних зобов'язань перед Товариством, не зумовлює підстав для розстрочення виконання рішення.
Отже, відсутність відповідних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".
Крім того суд враховує, що заявником не надано доказів, які б свідчили про здійснення ним всіх можливих заходів для покращення стану розрахунків із стягувачем чи інших заходів, щодо покращення свого матеріально-фінансового стану. Не містить така і обґрунтованого плану дій, яким би визначалося за рахунок яких заходів та ресурсів відповідач збирається у разі розстрочення виконання рішення покращувати своє матеріально-фінансове становище та здійснювати виконання судового рішення.
Разом з цим, при вирішенні питання щодо доцільності надання розстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.
Суд зазначає, що надання розстрочення виконання рішення суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов'язання.
Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, які повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки з урахуванням доводів боржника, а й з огляду на заперечення кредитора.
Зокрема, необхідно врахувати наслідки невиконання рішення у встановлений строк для стягувача при затримці виконання рішення.
Надання розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права.
Безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
В рішенні у справі "Анацький проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що з огляду на невиконання рішення з грудня 2002 року, приблизно два роки та одинадцять місяців, та неспроможність здійснити необхідні заходи для виконання рішення на користь заявника державні органи позбавили п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Протоколу № 1 їх практичного змісту.
Отже, внаслідок тривалого невиконання рішення суду, порушуються права стягувача у виконавчому провадженні та вимоги ст. 124 Конституції України, 3акону України "Про виконавче провадження", ст. 6 Конвенції, ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, що може призвести до завдання збитків державі.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене та враховуючи те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, суд зазначає, що з урахуванням інтересів позивача та ступеня вини відповідача у виникненні спору відстрочення виконання рішення суду суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 18, 46, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви № б/н від 25.02.2025 (вх. номер канц. суду 01-37/8/25 від 25.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2024 у справі № 902/629/24.
Примірник ухвали надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 18.03.2025.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи