17.03.2025 року м.Дніпро Справа № 904/698/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Верхогляд Т.А.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірана" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2024р. (суддя Назаренко Н.Г., м. Дніпро, повний текст складено 19.09.2024р.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівська аграрна компанія", Харківська область, Золочівський район, село Олександрівка
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірана", м. Дніпро
про стягнення 88 241,25 грн. заборгованості за поставлений товар
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Золочівська аграрна компанія" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірана" 88 241,25 грн. заборгованості за поставлений товар.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки № К-1703/23 від 17.03.2023 у частині повної оплати поставленого товару.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2024р. позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірана" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівська аграрна компанія" 88241,25 грн. заборгованості за поставлений товар, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Товариство з додатковою відповідальністю "Кірана" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник послався на те, що ТОВ "Золочівська аграрна компанія" не у повній мірі виконало свої договірні зобов'язання перед ТОВ "Кірана" щодо постачання пшениці.
Скаржник зазначає, адреса навантаження (62214, Харківська область, Золочівський район, село Олександрівка, вул. Чадунелі, буд. 38) та адреса розвантаження (м. Ізмаїл ) є тотожними в товарно-транспортних накладних наданих як Позивача так і Відповідача, що вказує на те, що товар є тим самим.
За аргументами Скаржника, товар придбаний у Позивача, став власністю Відповідача, та одразу транспортований до кінцевого вантажоотримувача/покупця ДП "ІЗМ МТП" для ТОВ "Компанія "Мар Шіппінг", яких і було зазначеного у складених ТОВ "Кірана" як продавцем/вантажовідправником ТТН №№ 2203231, 2203231, 2203233, 2203234 від 22.03.2023.
На переконання Апелянта, суд першої інстанції не надав оцінки усім обставинам справи, не застосував передбачений ст.79 ГПК України принцип вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав.
Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Верхогляд Т.А..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.10.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/698/24.
Матеріали справи № 904/698/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2024р. відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірана" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірана" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2024р. у справі № 904/698/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 3 633,60 грн..
Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 ст.247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч.13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п.1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч.1 ст.270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч.10 ст.270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірана" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2024р для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи.
17.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Золочівська аграрна компанія" (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кірана" (покупцем) укладено договір поставки № К-1703/23 , відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця зерно українського походження врожаю 2022 року, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.
Згідно з п.1.3 договору ціна та показники якості товару зазначені у Специфікації/ях, які є невід'ємною частиною договору.
У випадку поставки постачальником товару, якість якого не відповідає показникам, зазначеним у п.1.3 договору, покупець має право відмовитись від товару або вимагати зміни ціни на товар у відповідності до фактичних показників якості. Ціна на товар знижується у процентному відношенні на суму перевищення показників (в процентах) вологості товару, наявності в ньому домішок, а також на суму послуг елеватору по підробітку товару (п.1.6 договору).
Право власності на товар виникає у покупця з моменту оформлення постачальником видаткової накладної на товар (п.2.2 договору).
За умовами п.2.4 договору для підтвердження поставки постачальником надаються наступні документи:
- рахунок-фактура на 100% вартості товару, що поставляється за договором із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати;
- видаткова та податкова накладна, виписана на 100% товару у відповідності до діючого законодавства України;
- товарно-транспортні накладні.
У п.п.3.1, 3.2 договору сторони узгодили, що покупець здійснює передоплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури. Відповідно до кожної Специфікації можуть бути передбачені інші порядки розрахунків за товар. Остаточний розрахунок між сторонами (доплата покупцем або повернення переплати постачальником) здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання документів, передбачених п. 2.4 договору.
Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 31.07.2023, в частині зобов'язань, що виникли до цієї дати, - до повного їх виконання відповідними сторонами.
У специфікаціях №1 від 17.03.2023 та №2 від 22.03.2023 сторони погодили найменування товару, кількість, ціну, вартість, умови поставки та умови оплати: покупець здійснює 86% передоплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури протягом 3 (трьох) банківських днів, 14% після реєстрації податкової накладної протягом 3 (трьох) банківських днів. Остаточний розрахунок між сторонами (доплата покупцем або повернення передплати постачальником) здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання документів, передбачених п.2.4 договору.
Позивачем, на виконання умов договору, здійснена поставка товару на загальну суму 714 464,43 грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000009 від 17.03.2023, пшениця у кількості 41,820 т. на суму 209 099,77 грн.; №РН-0000010 від 22.03.2023, пшениця у кількості 96,260 т. на суму 505 364,66 грн., а також товарно-транспортними накладними: №26 від 17.03.2023; №27 від 17.03.2023; №28 від 22.03.2023; №29 від 22.03.2023; №30 від 22.03.2023; №31 від 22.03.2023;
Вищезазначені накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств без зауважень.
Позивачем були виставлені рахунки-фактури на загальну суму 714 464,43 грн: №СФ-0000003 від 17.03.2023, пшениця у кількості 41,820т. на суму 209 099,77 грн.; №СФ-0000004 від 22.03.2023, пшениця у кількості 96,260т. на суму 505364,66 грн.,
Відповідачем оплата товару здійснена частково, на суму 626223,18 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №1236 від 17.03.2023 на суму 169 999,81 грн.; №1240 від 20.03.2023 на суму 13 421,04 грн.; №1243 від 22.03.2023 на суму 430 499,70 грн.; №1249 від 27.03.2023 на суму 12 302,63 грн.
Викладені обставини не заперечуються Відповідачем.
Неоплата Відповідачем поставленого за договором товару на суму 88 241, 25 грн слугувало підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.
За результатом розгляду позовної заяви місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд послався на те, що Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором та поставив товар належною вагою, що підтверджується документами, долученими до матеріалів справи. Між тим, Відповідачем докази виконання зобов"язання з оплати поставленого товару у сумі 88 241,25 грн не надано.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Оскільки Скаржником в апеляційній скарзі не наведені доводи щодо непогодження з присудженими до стягнення з нього витратами Позивача на правничу допомогу у сумі 9000,00грн, тому, враховуючи приписи ст.269 ГПК України, у відповідній частині рішення суду не переглядається апеляційним судом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. договір є двостороннім, якщо правами та обов'язковими наділені обидві сторони договору (ст.626 ЦК України).
Договір, укладений між сторонами у даному випадку, є договором поставки.
Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.
Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У даному випадку, за умовами п.3.2 договору та специфікацій до нього, остаточний розрахунок між сторонами (доплата покупцем або повернення переплати постачальником) здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання документів, передбачених п.2.4 договору.
Отримання Відповідачем документів, визначених у п.2.4 договору не заперечується Відповідачем.
З огляду на викладене, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Щодо досліджуваної справи, то з урахування положень наведених норм та підтвердженого факту неналежного виконання Відповідачем зобов'язання за Договором поставки № К-1703/23 від 17.03.2023 у частині повної оплати за поставлений за Специфікаціями товар і ненадання ним доказів які б спростовували таке порушення, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача 88241,25 грн. основного боргу.
Доводи апеляційної скарги про неповне виконання ТОВ "Золочівська аграрна компанія" свої договірних зобов'язань перед ТОВ "Кірана" щодо постачання пшениці не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Матеріали справи свідчать про те, що товар на загальну суму 714 464,43 грн. прийнято Відповідачем за видатковими накладними №РН-0000009 від 17.03.2023 у кількості 41,820 т. на суму 209 099,77 грн. та №РН-0000010 від 22.03.2023 у кількості 96,260 т. на суму 505 364,66 грн. без зауважень і претензій, а отже Відповідач погодився у тому числі з обсягом поставленої продукції.
Разом з тим, аргументи Скаржника, про те, що товар придбаний у Позивача одразу транспортований Відповідачем до кінцевого вантажоотримувача/покупця ДП "ІЗМ МТП" для ТОВ "Компанія "Мар Шіппінг", яких і було зазначеного у складених ТОВ "Кірана" як продавцем/вантажовідправником ТТН 22.03.2023 №№ 2203231, 2203231, 2203233, 2203234, не спростовують факт підписання Відповідачем видаткових накладних та ТТН у редакції Позивача без заперечень. Разом з тим, з наявних у справі доказів неможливо встановити, і Відповідачем не зазначено, на якому саме етапі, ким і за яких обставин недостача товару була виявлена.
Твердження Апелянта про ненадання судом оцінки усім обставинам справи та незастосування передбаченого ст.79 ГПК України принципу вірогідності доказів, не мають під собою підґрунтя.
Навпаки, на переконання апеляційного господарського суду, приймаючи оскаржуване рішення, місцевим господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у сукупності, зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши відповідних висновків.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірана" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2024р. у справі №904/698/24 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя Т.А.Верхогляд
Суддя М.О. Дармін