18 березня 2025 року м. Харків Справа № 917/1772/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий, суддя-доповідач судді Попков Д.О. Стойка О.В., Склярук О.І.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд", м.Кременчук, Полтавська область
на рішення господарського суду Полтавської області
ухвалене 25.12.2024
у справі №917/1772/24 (суддя Кльопов І.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Юніт Україна", м.Вишневе, Бучанський район, Київська область,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд", м.Кременчук, Полтавська область
простягнення грошових коштів
І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Юніт Україна" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд" (далі - Відповідач) з вимогами про стягнення заборгованості за Договором оренди обладнання № 29-21 від 05.08.2021 у розмірі 104 320,77грн., у т.ч. 71 700,00грн. - сума основного боргу, 5275,61грн.- 3% річних, 19880,50грн. - інфляційні втрати, 7 464,66грн. - пеня.
2. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.10.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі № 917/1772/24, постановив справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження
3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.12.2024 у справі №917/1772/24 позов задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Юніт Україна" заборгованість за Договором оренди обладнання № 29-21 від 05.08.2021 у розмірі 104 320,77грн., у т.ч. 71 700,00грн. - сума основного боргу, 5275,61грн.- 3% річних, 19880,50грн. - інфляційні втрати, 7 464,66грн. - пеня, 3028,00грн. судового збору та 15 000,00грн. витрат на правничу допомогу.
4. Означене рішення суду обґрунтоване тим, що Позивачем доведено суду факт порушення Відповідачем його зобов'язань зі здійснення оплати послуг з оренди обладнання, тоді як Відповідач доказів сплати такої заборгованості станом на день розгляду справи суду не надав, а також не представив контррозрахунку заявлених до стягнення сум.
4.1. Щодо посилання Відповідача на форс-мажорні обставини, суд зазначив, що Відповідачем не було надано належних та допустимих у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах за договором оренди обладнання № 29-21 від 05.08.2021, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання своїх грошових зобов'язань за вказаним договором.
Наданий відповідачем Сертифікат ТПП України № 3100-23-1724 від 10.04.2023 суд визнав неналежним доказом, адже він містить засвідчення наявності форс-мажору щодо виконання зобов'язання з влаштування бетонної плити за договором з ТОВ «Хорос», яке не є предметом спору у даній справі.
Місцевий суд зауважив, що матеріали справи не містять відомостей про те, що Позивач перебуває в кращому становищі порівняно з Відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану.
4.2. Судом критично оцінені посилання Відповідача на відмінність найменувань актів «Акт виконаних робіт» та «Акт наданих послуг». Вказана неточність жодним чином не спотворює зміст акту, де зазначені надані послуги за Договором оренди обладнання. Слід зазначити, що Відповідач сплачував за надані послуги протягом 2021 року і у січні 2022 року за Актами під назвою «Акт наданих послуг» без зауважень, що зумовило визнання позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 71 700,00грн. такими, що підлягають задоволенню.
4.3. Відносно заявлених до стягнення 5275,61грн.- 3% річних та 19880,50грн. - інфляційні втрати за період з 04.05.2022 по 16.10.2024, а також 7 464,66грн. - пені за період з 04.05.2022 до 05.08.2022 суд вказав, що вказані вимоги є правомірними, обґрунтованими, відповідачем належним чином не спростованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:
5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербуд", м.Кременчук, Полтавська область, не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.12.2024 у справі №917/1772/24, звернулось з апеляційною скаргою на означене рішення суду, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
6. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає, що вказане судове рішення незаконним, ухваленим без належного дослідження усіх обставин справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому і таким, що підлягає скасуванню, виходячи з такого:
6.1. Апелянт виконав умови Договору відносно погоджених строків сповіщення про форс-мажор та подальші дії сторін, повідомивши про форс-мажор, викликаний початком збройної агресії проти України з боку російської федерації, Позивача відповідним листом від 29.03.2022 р., до якого додавався відповідний лист ТПП України від 28.02.2022 р. за вих. № 2024/02.0-7.1 на підтвердження неможливості виконання ним умов Договору. У подальшому ситуація в Україні щодо бойових дій, обстрілів ворогом цивільної інфраструктури, тощо, не змінилась на краще, а в дечому навіть і погіршилась, що є загальновідомим фактом, який не потребує окремого доведення.
Через мобілізаційні заходи держави, Апелянт втратив значну частину своїх військовозобов'язаних працівників, яких або мобілізували до лав ЗСУ або які самі звільнились за власним бажанням, що також негативно відобразилось на можливості Відповідача нормально здійснювати його господарську діяльність та отримувати прибуток.
Вказані чинники виникли саме у 2022 р. і тривають станом і на зараз, що також є загальновідомим фактом, і виключають його можливість виконувати свої зобов'язання за Договором, який на час їх існування має бути зупиненим через тимчасову неможливість оренди, або розірваним з вказаної підстави.
6.2.Скаржник зазначає, що до матеріалів справи додано Акт наданих послуг. В той же час, зазначений акт не підписаний з боку відповідача. Доказів на підтвердження підписання чи прийняття вказаного акту позивач не надав. В той же час, умовами договору, на який посилається Позивач, не передбачено складання акту надання послуг. Натомість передбачено складання та направлення акту виконаних робіт. Зазначене положення міститься в п.5.4 Договору.
6.3. Розділ 5 Договору передбачає оплату авансом на підставі рахунку. Однак, ніякого доказу наявності рахунку за оренду Позивач не надав. Надано скріншот про направлення рахунку за квітень 2022 року, однак за січень такого рахунку Позивач не надав та Апелянту не направляв.
Окрім того, в позові Позивач вказує, що за січень 2022 року заборгованість відсутня (акт надання послуг прикладено за січень 2022 року), та зазначає про наявність заборгованості саме за лютий 2022 року. Натомість, жодного акту виконаних робіт, доказу направлення Апелянту рахунку за лютий 2022 року та підписаного нами Акту виконаних робіт за лютий 2022 року Позивач не надав.
6.4. Суду не надано належних та допустимих доказів того, що Апелянт підтверджував отримання будь-яких електронних листів від Позивача, таким чином, надані Позивачем роздруківки екрану (скріншоти) з електронних адрес пошти не містять обов'язкових реквізитів електронних документів та не відповідають ст. 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тому не можуть бути визнані належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
6.5. Матеріали справи не містять доказів направлення Апелянту письмових примірників Акту наданих послуг за спірний період. Отже, посилання Позивача, та, відповідно, висновки суду про вручення вказаних документів Апелянту та прострочення ним оплати наданих у Позивачем послуг матеріалами справи не підтверджується.
Крім того, в Акт наданих послуг (існування такого акту не передбачено договором, акт Апелянтом не підписано), крім орендної плати на суму 34100 грн., включено суму в розмірі 58000 грн., нібито, за обслуговування дизель генератора. Однак, ніякого обслуговування генератора Позивач не проводив. Сума за обслуговування дизель генератора, зазначена в Акті нічим не обґрунтована, оскільки, жодного доказу як погодження цієї суми Сторонами як обов'язкової до сплати щомісячно, так і проведення вказаного обслуговування (документи первинного бухгалтерського обліку робочого часу персоналу Позивача, який проводив обслуговування, обліку витратних матеріалів, відрядних документів, тощо) Позивачем суду не надано.
ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Позивача:
7. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Юніт Україна", м.Вишневе, Бучанський район, Київська область в межах визначеного апеляційним судом строку наданий відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє проти її задоволення заперечує, наголошуючи на законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення суду, та зазначає, що:
7.1. Мобілізація працівників Відповідача не може бути підставою для звільнення від виконання договірних зобов'язань. Крім того, у матеріалах справи немає доказів того, що мобілізація працівників вплинула на можливість використання орендованого обладнання чи на повернення його Позивачу. Таким чином, суду першої і апеляційної інстанції не надано доказів наявності форс-мажорних обставин і їх впливу на обов'язки Відповідача.
Крім того, вплив форс-мажорних обставин на сторону може бути підставою звільнення її від відповідальності, а не від основного зобов'язання за договором.
7.2. Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором. Акти виконаних робіт були складені у відповідності до умов Договору та направлені Апелянту. Апелянт звертає увагу на термінологічну різницю між актами «виконаних робіт», зазначеними в п. 5.4 Договору, та «надання послуг», якими фактично оформлювалися документи. Однак ця неточність не спотворює зміст актів, які підтверджують надання послуг за Договором оренди обладнання. Подібна практика оформлення актів відповідала звичаям ділового обороту між сторонами та не заважала Орендарю здійснювати оплату протягом 2021 року та січня 2022 року.
7.3. Згідно з частиною 3 статті 96 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. При цьому паперова копія електронного доказу не є письмовим доказом в класичному розумінні. Суд першої інстанції вірно встановив, що рахунки та акти були надіслані відповідно до умов договору на електронну адресу Апелянта.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неналежності та недопустимості скріншотів як доказів не відповідають вимогам ГПК України та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Усі надані Позивачем роздруківки скріншотів, належним чином засвідчені.
8. Під час апеляційного розгляду Позивачем понесено витрати на правничу допомогу, що підтверджується актом-рахунком та платіжною інструкцією (а.с.130-131), отже Позивач просить стягнути з Відповідача витрати у розмірі 5 000,00 гривень, понесені ним у зв'язку з переглядом справи в апеляційному суді.
IV. Щодо процедури апеляційного провадження:
9. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 10.01.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В. і Склярук О.І.
10. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд" на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.12.2024 у справі №917/1772/24 - залишено без руху та запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтербуд" усунути впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме сплатити судовий збір в розмірі 3633,60грн.
11. Після усунення недоліків, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №917/1772/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд" на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.12.2024 та призначено розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження, про що поінформовано учасників справи шляхом надсилання копії цієї ухвали.
12. Враховуючи викладене в п.9,11 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Склярук О.І. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.
13. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:
14. Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено місцевим судом, між ТОВ «Енерго Юніт Україна» (Орендодавцем) та ТОВ «Інтерабуд» (Орендарем) був укладений Договір оренди обладнання № 29-21 від 05 серпня 2021 року та додатки № 1-3 до нього, відповідно до якого сторони домовились про передання в оренду на платній основі бензинового та дизель-генераторів (а.с.37-46).
14.1. Відповідно до п.3.6. Договору Орендар по закінченню оренди передає Орендодавцю орендоване Обладнання, в робочому справному стані, з врахуванням нормального зносу по Акту прийому-передачі Обладнання Орендодавцеві, Орендар зобов'язується оплатити кожен день такого утримання Обладнання в розмірі подвійної орендної плати за одну добу оренди Обладнання.
14.2. Згідно із п. 4.7. Договору Орендар повинен повернути Обладнання негайно (протягом доби) після розірвання даного Договору, про що Орендодавець зобов'язаний повідомити Орендаря за добу до такого вилучення з підстав передбачених законодавством, або з підстав, зазначених цим Договором.
14.3. Відповідно до п. 5.1. Договору розмір орендної плати визначається в гривнях. Вартість однієї доби оренди Обладнання та вказується у відповідній Специфікації.
14.4. Відповідно до п. 5.2. Договору оплата Орендарем орендної плати проводиться авансовими платежами на підставі рахунків, що надаються йому Орендодавцем згідно умов цього Договору, в тому числі, надісланих на адресу електронної пошти Орендаря, що вказана в цьому Договорі. Орендна плата не включає в себе витрати на доставку, монтаж, нагляд за проведенням монтажних робіт, завантаження, розвантаження, ремонт Орендареві за окрему плату, що попередньо узгоджується Сторонами.
14.5. В п. 5.4. Договору визначено, що в період оренди Орендодавець надає Орендареві Акти виконаних робіт та рахунки на оплату заборгованості по оренді, якщо така мається, а також рахунки на оплату наступного періоду оренди при її продовженні. Орендар зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання Актів виконаних робіт повернути один підписаний примірник такого Акту Орендодавцю, або дати письмову мотивовану відмову від його підписання із зазначенням причини не підписання.
Якщо протягом 10 (десяти) робочих днів з дати надання Орендареві Актів виконаних робіт, він не повернув Орендодавцеві примірник підписаного Акту виконаних робіт і не надав письмову мотивовану відмову від його підписання, роботи вважаються виконаними Орендодавцем належним чином і прийнятими Орендарем без претензій. Акт виконаних робіт в такому випадку підписується Орендодавцем в односторонньому порядку з проставленням відповідної відмітки.
14.6. Відповідно до п. 10.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором Сторони несуть відповідальність встановлену цим Договором та нормами чинного законодавства України.
14.7. Відповідно до п. 10.2 Договору за порушення термінів оплати Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
14.8. Згідно п.11.1. Договору Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим Договором, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення цього договору в результаті подій надзвичайного характеру, які Сторони не могли ні передбачити, ні запобігти розумними заходами.
14.9. Згідно п.11.2. Договору До обставин непереборної сили відносяться події, на які Сторони не можуть впливати, в тому числі землетрус, повінь, шторм, цунамі, ураган, замети, сильні морози, снігопад, інші природні катаклізми, катастрофи, а також епідемії, повстання, військові дії будь-якого характеру, цивільні безлади, страйки (крім страйків, працівників Сторін), припинення або обмеження перевезення у визначених напрямках, акти державних органів, які перешкоджають виконанню цього договору.
14.10. Відповідно до п.11.3. Договору Сторона, зачеплена обставинами непереборної сили, повинна без зволікання, але в будь-якому випадку не пізніше ніж через 20 (двадцять) днів після настання цих обставин, письмово сповістити про це іншу Сторону. Доказом вказаних в повідомленні фактів повинні служити документи, що видаються компетентними державними органами або торгово-промисловою палатою, розташованої за місцем розташування Сторони цього договору, для якої створилася неможливість виконання зобов'язань за цим договором. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення іншої сторони тягне за собою втрату права посилатися на ці обставини
14.11. Згідно п. 11.4 Договору Сторони продовжують дотримуватися всі інші зобов'язання, не порушені обставинами непереборної сили. Якщо обставини непереборної сили тривають більше 60 (шістдесяти) календарних днів, або в разі якщо обставини непереборної сиди будуть створені прийняттям будь-якого законодавчого акту,
Сторони повинні вступити в переговори і домовитися про такі зміни в умовах і положеннях цього договору, які необхідні для того, щоб Сторони продовжували виконувати свої зобов'язання по ньому в ступені, максимально близькою до первинних умов. Якщо це виявляється неможливим, кожна Сторона може прийняти рішення про розірвання цього договору протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів після закінчення вищезазначеного шістдесятиденного періоду без відшкодування будь-яких збитків, викликаних таким розірванням цього договору
14.12. Згідно п.13.1. цей Договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками Сторін і діє протягом 365 календарних днів з дати його підписання. Настання дати закінчення або розірвання цього договору не звільняє Сторони від відповідальності за повне виконання Сторонами всіх зобов'язань за цим Договором.
14.13. Відповідно до п.13.4. Договору Сторони домовились негайно повідомляти одна одну про зміну своїх реквізитів та уповноважених представників. До отримання відповідного повідомлення виконання зобов'язань за адресами і реквізитами, вказаними в цьому договорі, вважається належним. Також поважним вважається представник Сторони (п.3.3. та п.3.4.) до отримання офіційного повідомлення про його заміну.
14.14. Згідно п. 13.6. цей Договір та всі Додатки до нього, передані факсом/або електронною поштою мають юридичну силу до обміну оригіналами.
15. Згідно з умовами Договору генератори були передані в оренду, що підтверджується відповідними специфікаціями № 1 від 05.08.2021 та № 2 від 17.08.2021 (додатки 2-3 до Договору, а.с.45-46).
16. За результатами роботи у 2021 році сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого станом на 31.12.2021 року Орендар мав заборгованість 68 600,00 гривень(а.с.35-36).
17. В подальшому ця заборгованість була повністю погашена платіжним дорученням №1315 від 11.02.2022 року (а.с.32).
18. У січні 2022 році Орендодавець надав послуги, що підтверджуються Актом надання послуг № 10 від 31.01.2022 року на суму 84 100,00 гривень (а.с.34) та Актом надання послуг № 11 від 31.01.2022 року на суму 92 100,00 гривень (а.с.33). Зазначені акти були надіслані Орендареві 02.02.2022 о 10:02 на електронну адресу, зазначену у реквізитах договору з поміткою «заперечень і відмови не отримано».
19. Вказані послуги були повністю сплачені Відповідачем платіжним дорученням №1317 від 11.02.2022 року на 84 100,00 гривен ь(а.с.32) та платіжними дорученнями № 1354 та 1356 від 25.02.2022 року на загальну суму на 92 100,00 гривень (а.с.31). Отже за січень 2022 року заборгованість відсутня.
20. У лютому 2022 року було надано послуг на суму 71 700,00 гривень, що підтверджується Актом надання послуг № 26 від 04.04.2022 року (а.с.28).
21. З матеріалів справи убачається, що 26.04.2022 року на електронну пошту (яка зазначена у реквізитах договору, а.с.26) було відправлено рахунок № 26 від 04.04.2022 року (а.с.27) та Акт надання послуг № 26 від 04.04.2022 року також з відміткою «заперечень і відмови не отримано».
22. Вказані вище Акти підписаними не повернулись та відповідних заперечень на Акти Орендарем надано не було.
23. 03.05.2022 електронною поштою надіслано Акт звірки взаємних розрахунків згідно якого станом на 04.04.2022 року заборгованість Орендаря визначена у розмірі 71700грн. (а.с.29-30), який також підписаним не був.
24. 25.09.2024 Укрпоштою відправленням з штрихкодом 0815401284226 Орендарю Позивачем було направлено претензію, яка повернулася без вручення з причини закінчення встановленого терміну зберігання (а.с.20-22).
25. Відповідач оплату не здійснив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
26. Заперечуючи проти позову Відповідач надав до місцевого суду відзив (вх. № 15217 від 12.11.2024, а.с.55-57), за змістом якого посилався на:
- настання форс-мажорних обставин внаслідок запровадження воєнного стану в Україні;
- непідписання представленого Позивачем акту наданих послуг з боку Орендаря та на те, що складання такого акту умовами договору не передбачено (мав складатися і надсилатися акт виконаних робіт);
- обслуговування генератора Позивач не здійснював, стягнення плати за нього не передбачено ні договором, ні специфікацією, і відповідна сума нічим не обгрунтована;
- жодного акту виконаних робіт, доказу направлення відповідачу рахунку за лютий 2022 року та підписаного акту виконаних робіт за лютий 2022 року Позивач не надав;
26.1. До відзиву Відповідач додав лист за вих. № 1314 від 29.03.2022, в якому останній повідомив Позивача про форс-мажор, викликаний початком збройної агресії проти України з боку російської федерації, до якого додав лист ТПП України від 28.02.2022 за вих. №2024/02.0-7.1 на підтвердження неможливості виконання ним умов Договору.
26.2. Також до матеріалів справи Відповідачем додано Сертифікат № 3100-23-1724 ТПП України про форс мажорні обставини (а.с.62-66).
27. Позивачем на підтвердження власних витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи було додано копії: договору про надання правничої допомоги №545/24 від 23.09.2024 з Додатком № 1, ордер АІ №1708265 від 15.10.2024, Акт-рахунок прийому-передачі послуг № 2 від 31.10.2024, платіжну інструкцію №1067_00000/6са5 від 04.11.2024 на суму 10 000,00грн., Акт-рахунок прийому-передачі послуг № 3 від 30.10.2024, платіжну інструкцію №1098 від 02.12.2024 на суму 5 000,00грн (а.с.73-78).
28. 24.12.2024 за вхід. № 17422 від Відповідача надійшло клопотання про зменшення суми витрат на правничу допомогу до 100грн.(а.с.82-83).
29. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів Господарського та Цивільного кодексів України, що регулюють правовідносини з оренди, а також наслідків порушення грошових зобов'язань.
VІ. Оцінка апеляційного суду:
30. Суть апеляційного перегляду полягає у ревізії висновків суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості та нарахованих на неї 3% річних, інфляційної індексації та пені у світлі таких аргументів Скаржника - Відповідача:
- не врахування здійсненого Відповідачем у відповідності до умов договору повідомлення про наявність форс-мажорних обставин, які виникли у 2022 році і тривають на зараз та разом з іншими чинниками (мобілізація працівників, обстріли інфраструктури тощо) негативно відображаються на можливості нормального здійснення господарської діяльності та отримання прибутку (1);
- вимоги Позивача ґрунтуються на не підписаному Відповідачем акті наданих послуг, тоді як п.5.4. договору оренди передбачає необхідність складання та направлення акту виконаних робіт (2);
- відсутність доказів надсилання Позивачем рахунку за лютий 2022 року та підписаного акту виконаних робіт за цей період, які мали бути фізично направлені на адресу Орендаря (3);
- суду першої інстанції не надано належних і допустимих доказів підтвердження Відповідачем отримання будь-яких електронних листів, скріншоти надані Позивачем, які не містять обов'язкових реквізитів електронних документів у розумінні ст.11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (4);
- врахування нічим не обґрунтованої суми 58000грн. за обслуговування дизель-генератора, яке фактично Позивачем не проводилось (5).
31. За змістом приписів ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та ст.ст. 4,5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) задоволення позовних вимог узалежнено від доведеності позивачем (ст.ст. 13,74 ГПК) та встановлення судом такої сукупності обставин: наявність та приналежність позивачеві захищуваного суб'єктивного права (легітимного інтересу) (а); порушення (невизнання або оспорювання) такого правового інтересу з боку визначеного відповідача; належність та ефективність обраного способу судового захисту (в).
32. Як убачається з матеріалів справи і встановлених обставин захищуване суб'єктивне право Позивача як Орендодавця на отримання орендної плати (а також зумовлених простроченням її своєчасного здійснення нарахувань) ґрунтується на факті укладання договору оренди обладнання №29-21 від 05.08.2021 та надання послуг з оренди у лютому 2022р.
32.1. Наразі, ані факт укладання вказаного договору, ані передбачена ст.204 ЦК презумпція його правомірності як правової підстави у розумінні ст.ст. 11, 509 цього Кодексу для існування грошових вимог Орендодавця до Орендаря (що узгоджується із приписами ч.1 ст.759 і ч.1 ст.762 ЦК) Відповідачем не оспорюється.
32.2. Аналіз змісту приведених у п.30 цієї постанови аргументів Апелянта дає підстави для висновку про кваліфікацію аргументів (2), (4) і (5) як таких, що кореспондуються із заперечення такого аспекту наявності захищуваного суб'єктивного права на отримання стягуваних грошових коштів як доведеність факту «споживання» Орендарем відповідного майнового надання з боку Орендодавця у лютому 2022, якому (наданню) відповідає обов'язок зі здійснення грошової оплати.
32.3. Своєю чергою, аргументи (1) і (3) Апелянта більшою мірою дотичні до заперечення наявності елементу (б), визначеного у п.31 цієї постанови, адже полягають у намаганні спростувати факт прострочення виконання грошового зобов'язання, не піддаючи сумніву його принципове існування у правовідносинах сторін, що само по собі вказує на непослідовність і внутрішню логічну суперечність процесуальної позиції Відповідача.
32.4. Крім того, колегія апеляційного суду вважає за необхідне звернути увагу Скаржника, що його аргументи (1), (2), (3) і (5) апеляційної скарги просто відтворюють (повторюють) тези заперечень проти позову, які наводилися у відзиві на позов (а.с. 55-57) та отримали правову оцінку в оскаржуваному рішенні. Наразі, Апелянтом не зазначені конкретні вади такої правової оцінки, що мають наслідком необхідність скасування переглядуваного рішення та відмови у позові.
33. Відносно аргументу (1) Апелянта колегія суддів, погоджуючись із слушністю висновків з цього приводу суду першої інстанції, зазначає таке:
33.1. Співставлення змісту ст.617 ЦК (якою передбачена форс-мажорна обставина та її значення у зобов'язаних відносинах сторін) та ст.625 ЦК, яка опосередковує заявлені у якості способу судового захисту вимоги про стягнення заборгованості і нарахованих на неї сум інфляційної індексації та 3% річних за період прострочення, дає підстави для висновку про пріоритетність (спеціальність) приписів ст.625 ЦК по відношенню до ст.617 цього Кодексу. Тобто, у грошових зобов'язаннях навіть у разі ймовірного підтвердження зацікавленою стороною всіх визначених за змістом правової позиції КГС ВС, викладеної у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, складників щодо форс-мажорних обставин, це жодною мірою не мало б наслідком неможливість стягнення означених сум позовних вимог.
33.2. Наявність форс-мажорних обставин у відповідності до ч.3 ст.550 і ст.617 ЦК мало б значення для вирішення питання щодо стягнення заявленої Позивачем пені, але:
- Відповідачем жодною мірою не доведено причинно-наслідковий зв'язок між визначеними ним форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання спірного грошового зобов'язання перед Позивачем, на що справедливо вказували як Позивач, так і суд першої інстанції;
- за умовами п.11.3. договору оренди сторони дійшли згоди, що несвоєчасне повідомлення контрагента про форс-мажор, яке має бути здійснене не пізніше, ніж через 20 днів після настання обставин і супроводжуватися доказами компетентних органів щодо неможливості виконання зобов'язань за цим договором, тягне за собою втрату права посилатися на такі обставини. Наразі, настання форс-мажорних обставин, значущих для розглядуваних спірних правовідносин, Відповідач пов'язує з 24.02.2022, однак повідомлення про них було здійснено електронною поштою тільки 29.03.2022 (а.с.62) - тобто поза межами 20-ти денного строку та без надання доказів, які стосуються зобов'язань саме за розглядуваним договором оренди.
33.3. Викладені у п.п.33.1 і 33.2 цієї постанови міркування зумовлюють юридичну неспроможність аргументу (1) Апелянта та усуває потребу у подальшому детальному аналізі тези про форс-мажорні обставини.
34. Аргументи (2), (3) і (5), які пов'язані з оцінкою наявних у матеріалах справи рахунку на оплату (а.с.27) і акту надання послуг (а.с.28), надісланих електронною поштою 26.04.2022 (а.с.26) на визначену у реквізитах Орендаря у договорі електронну адресу, апеляційним судом відхиляються, оскільки:
- зміст рахунку та акту дозволяє визначити охоплений/спірний період лютого 2022, тоді як датування Орендодавцем цих документів фактичною датою їх складання розцінюється як підтвердження послідовної і добросовісної позиції, яка зумовлена значущістю за змістом п.5.4 договору оренди і ст.530 ЦК обставин складання і виставлення цих документів для визначення моменту настання виконання і початку прострочення виконання відповідного грошового зобов'язання;
- не здійснення Орендодавцем виставлення рахунку і складання акту безпосередньо у лютому 2022 (або відразу по завершенню спірного періоду) не перетворює орендне користування майном на безоплатне і не звільняє Орендаря від необхідності розгляду акту і сплати за рахунком після їх фактичного отримання пізніше у квітні 2022 - відповідне зволікання з боку Орендодавця може розглядатися як прострочення кредитора, яке припинилося з моменту надсилання таких документів, що у відповідності до приписів ч.4 ст.612 та ч.2 ст.613 ЦК було враховано Позивачем при визначені періоду прострочення для розрахунку суми позовних вимог;
- назва акту не впливає на сутність цього документу як підтвердження факту здійснення відповідної господарської операції у розумінні ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, більш того, відповідає діловій практиці сторін за попередній період (а.с.33,34), яка не викликала заперечень з боку Орендаря (а.с.31,32), висловлювання яких щодо спірного періоду кваліфікується як несумісна із принципом добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.5 ст.12 ЦК) суперечлива поведінка;
- положення п.5.2, 13.4 і 13.6 договору оренди вказує на погодження сторонами використовувати у правовідносинах листування за допомогою електронної пошти, що охоплюється письмовою формою у розумінні ст.207 ЦК, а одностайне тлумачення сторонами прийнятності такого способу комунікації підтверджується і фактом надсилання Відповідачем листа №1314 (а.с.63) саме за допомогою електронної пошти (а.с.62), а його заперечення належності такої форми комунікації попри власну поведінку порушує заборону суперечливої поведінки;
- за змістом відзиву на позов Відповідачем не вказано заперечення проти стверджуваної і підтвердженої Позивачем обставини надсилання акту надання послуг №26 від 04.04.2022 електронною поштою 26.04.2022 на електронну адресу Орендаря, що унеможливлює згідно ч.4 ст.165 ГПК заперечення такої обставини у подальшому, а також Відповідачем всупереч ст.80 цього Кодексу не представлено доказів неможливості отримання/надходження такого акту, надісланого за належною електронною адресою Орендаря, з мотивів нефункціонування такої адреси чи з інших причин (про які, як про зміну відповідного реквізиту Орендар згідно п.13.4. договору мав негайно повідомити Орендодавця);
- за відсутності доказів іншого, місцевим судом цілком обґрунтовано у світлі приписів ст.629 ЦК застосовано п.5.4. договору щодо юридичного значення відсутності протягом 10 робочих днів мотивованої відмови Орендаря від підписання акту, складеного Орендодавцем з обслуговування дизель-генератора, які не охоплюються орендною платою за змістом п.5.1. договору, що розраховується за добу використання. При цьому, означений складник наданих Орендодавцем послуг, що обліковується окремо від орендних платежів, відповідає діловій практиці сторін за попередні (не спірні) періоди (а.с.33,34), що у сукупністю із відсутністю будь-яких доказів здійснення Орендарем такого обслуговування (потреба у якому для подібного обладнання відповідає принципу розумності у світлі зацікавленості у забезпеченні/збереженні функціональності) самостійно або із залученням інших осіб зумовлює погодження із Позивачем щодо цього складника послуг у світлі приписів ст.79 ГПК.
35. Відносно аргументу (4) Апелянта колегією суддів зазначається:
- як вже зазначалося у п.34 цієї постанови, за змістом відзиву на позов Відповідач не заперечував обставини, що посвідчені представленими скріншотами/паперовими копіями електронних документів;
- всі відповідні фотокопії документів посвідчені електронним цифровим підписом в ЄСІТС адвоката Позивача як роздруківки у розумінні правової позиції, викладеної у постанові КГС ВС від 15.07.2022 у справі №914/1003/21;
- Апелянт всупереч ч.3 ст.96 ГПК безпідставно ототожнює паперові копії електронного доказу з електронним документом у розумінні ст. 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»;
- Відповідачем в порядку ч.5 ст.96 ГПК у суд першої інстанції не заявлялось клопотання про витребування оригіналу електронного доказу, а також не висловлювався сумнів щодо відповідності паперової копії оригіналу;
- апеляційний суд також враховує, що Відповідачем не надано доказів повернення орендованого обладнання у порядку п.п.3.6, 4.7. договору оренди до моменту спливу визначеного в рахунку та акті надання послуг спірного періоду нарахування стягуваних сум.
36. З урахуванням викладеного, за відсутністю зауважень щодо розрахунку розміру позовних вимог, апеляційний суд залишає без розгляду апеляційну скаргу, погоджуючись із правильністю висновку місцевого суду щодо наявності прострочення грошового зобов'язання у розумінні ст.ст. 610, 612 ЦК, моменту початку і періоду такого прострочення та обґрунтованості заявлених позовних вимог згідно із положеннями ст.ст.549, 611, 625 ЦК.
37. З приводу заяви Позивача про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000,00грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Позивачем в якості доказів отримання послуг адвоката було надано до матеріалів справи копію договору на надання правничої допомоги №545/24 від 23.09.2024р. (а.с. 23), копію акту-рахунку №4 прийому передачі послуг від 22.01.2025р. (а.с.131) та копію платіжної інструкцій №1164 від 27.01.2025р. на суму 6250,00грн (а.с.130), яке містить посилання на договір на надання правничої допомоги №545/24 від 23.09.2024р.
37.1. Відповідно до загального правила ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких згідно з ч.1 ст.123 цього Кодексу відносяться витрати на професійну правничу допомогу), покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
37.2. Велика Палата Верховного Суду у п.п.97-146 постанови від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
37.3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
37.4. У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень ч.ч.5 та 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
37.5. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, у ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
37.6. Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
37.7. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями ч.ч.6, 7 та 9 ст.129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5 та 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
37.8. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7 та 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7 та 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
37.9. Матеріали справи в розглядуваному випадку не містять клопотання Відповідача про не співмірність заявлених до стягнення витрат або зменшення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, а отже вимоги Позивача про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000,00грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
38. Такий результат апеляційного перегляду зумовлює віднесення на рахунок Апелянта понесених ним витрат, пов'язаних із подання апеляційної скарги, а також віднесення на його рахунок витрат Позивача з надання професійної правничої допомоги зі складання відзиву на апеляційну скаргу у заявленому розмірі 5000грн. (факт надання і оплата яких підтверджена доказово - а.с.130,131).
Керуючись ст.ст.74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд", м.Кременчук, Полтавська область на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.12.2024 у справі №917/1772/24 залишити без розгляду.
2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 25.12.2024 у справі №917/1772/24 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд", м.Кременчук, Полтавська область.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд", м.Кременчук, Полтавська область (39600, вул. Ярмаркова,1, м.Кременчук, Полтавська область, ідентифікаційний код 40957279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Юніт Україна", м.Вишневе, Бучанський район, Київська область (08132, вул.В'ячеслава Чорновола", 47, м.Вишневе Бучанський район, Київська область, ідентифікаційний код 44073020) витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 5000,00грн.
5. Постанова набирає сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5.Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 18.03.2025р.
Головуючий суддя Д.О. Попков
Суддя О.В. Стойка
Суддя О.І. Склярук