ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
12 березня 2025 року Справа № 906/948/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Олексюк Г.Є.
судді Мельник О.В.
секретар судового засідання Новосельська О.В.
за участю представників:
позивача: Карпишін С.В. адвокат
відповідача: Слівінський В.І. адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024 у справі №906/948/24 (суддя Давидюк В.К., м.Житомир, повний текст складено 20.12.2024)
за позовом Приватного підприємства "Приватна агрофірма "ЛАН"
до ОСОБА_1
про зобов'язання вчинити дії
Приватне підприємство "Приватна агрофірма "ЛАН" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом, у якому просить зобов'язати Кучерявого Олександра Валерійовича передати Приватному підприємству "Приватна агрофірма "ЛАН": печатку ПП ПАФ "ЛАН", оригінали статутів ПП ПАФ "ЛАН", фінансову та податкову звітність за період з 2016-2023 роки ПП ПАФ "ЛАН", регістри бухгалтерського обліку ПП ПАФ "ЛАН", 1-С бухгалтерію та ключі доступу до неї ПП ПАФ "ЛАН", первинні бухгалтерські документи за період з 2016-2023 роки ПП ПАФ "ЛАН", банківські та касові документи за період з 2008-2023 роки ПП ПАФ "ЛАН", оригінал книги комірника за період з 2016-2023 роки ПП ПАФ "ЛАН", головну книгу за 2016-2023рр. із оборотами по місяцях та по всіх розрахунках ПП ПАФ "ЛАН", оборотно-сальдові відомості (помісячно) по всіх рахунках/субрахунках обліку оборотних та необоротних активів, розрахунків із постачальниками/покупцями, іншими контрагентами, працівниками, бюджетами, що відображені в головній книзі, оригінал книги вагаря за період з 2016-2023 роки ПП ПАФ "ЛАН", оригінали документації по нерухомому майну ПП ПАФ "ЛАН", а саме: свідоцтва, технічні паспорти, рішення про надання юридичної адреси, інвентаризаційну справу.
Рішенням Господарського суду Житомирської області 18.12.2024 у справі №906/948/24 позов задоволено. Зобов'язано Кучерявого Олександра Валерійовича передати Приватному підприємству "Приватна агрофірма "Лан" по акту приймання-передачі: печатку ПП ПАФ "ЛАН"; оригінали Статутів ПП ПАФ "ЛАН"; фінансову та податкову звітність за період з 2016-2023 роки ПП ПАФ "ЛАН"; регістри бухгалтерського обліку ПП ПАФ "ЛАН"; 1-С бухгалтерію та ключі доступу до неї ПП ПАФ "ЛАН"; первинні бухгалтерські документи за період з 2016-2023 роки ПП ПАФ "ЛАН"; банківські та касові документи за період з 2008-2023 роки ПП ПАФ "ЛАН"; оригінал книги комірника за період з 2016-2023 роки ПП ПАФ "ЛАН"; головну книгу за 2016-2023рр. із оборотами по місяцях та по всіх розрахунках ПП ПАФ "ЛАН"; оборотно-сальдові відомості (помісячно) по всіх рахунках/субрахунках обліку оборотних та необоротних активів, розрахунків із постачальниками/покупцями, іншими контрагентами, працівниками, бюджетами, що відображені в головній книзі; оригінал книги вагаря за період з 2016-2023 роки ПП ПАФ "ЛАН"; оригінали документації по нерухомому майну ПП ПАФ "ЛАН", а саме: свідоцтва, технічні паспорти, рішення про надання юридичної адреси, інвентаризаційну справу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства "Приватна агрофірма "Лан" 3028,00 грн судового збору; 40000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024 року у справі №906/948/24 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПП ПАФ «ЛАН».
Ухвалою суду від 31.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024 у справі №906/948/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12 березня 2025 року.
10 лютого 2025 року представником ПП ПАФ «ЛАН» адвокатом Карпішина С.В. через систему «Електронний суд» надійшов відзив з додатками в якому останній просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та стягнути з позивача на користь ПП ПАФ «ЛАН» судові витрати в сумі 20 000, 00 гривень витрат на професійну правничу допомогу. До вказаного відзиву додано зокрема, ордер на надання правової допомоги, договір надання правничої допомоги від 03.02.25; . платіжне доручення на оплату послуг адвоката; копії наказу та протоколу про призначення Кучерявого директором; наказу про звільнення ОСОБА_1 ; вимоги від 15.05.23; повідомлення про збори від 14.06.23; протоколу загальних зборів від 25.07.23; витягу з ЄРДР від 17.10.23; протоколу загальних зборів учасників ПП ПАФ «ЛАН'від 30.11.23; мк агролайф витяг; витяги з реєстру щодо родинних стосунків; відеозапис судового засідання по справі №296/430/24.
11 березня 2025 року Кучерявим О.В. через систему «Електронний суд» подано клопотання про долучення доказів в якому просив суд визнати поважною причиною неподання доказів у встановлений законом строк у справі №906/948/24 та поновити строк для подачі доказів. Приєднати до матеріалів справи №906/948/24 докази: копію позовної заяви від 02.01.2025 року ПП ПАФ «ЛАН» до ТОВ «МК-АГРОЛАЙФ» про визнання недійсними договорів суборенди землі (справа №906/18/25), поданої представником ПП ПАФ «ЛАН» до Господарського суду Житомирської області, та додатку до позовної заяви - копії Статуту ПП ПАФ «ЛАН» у редакції 2021 року, який завірений представником ПП ПАФ «ЛАН» Карпішиним С.В.; відеофайли на яких зафіксовано представника ПП ПАФ «ЛАН» Карпішина С.В., який перебував в адміністративному приміщенні ПП ПАФ «ЛАН» разом з невстановленою особою, і Карпішин С.В. за допомогою невстановленої особи отримав доступ до програми 1-С бухгалтерія та до ключів для входу у програму; копію інвентаризаційного опису готової продукції від 05.03.2024 року та копію звіряльної відомості результатів інвентаризації запасів від 01.04.2024 року ПП ПАФ «ЛАН», які сформовані на основі програми 1-С бухгалтерія. До вказаного клопотання відповідачем додано: 2 відеофайли; копія позовної заяви від 02.01.2025 року ПП ПАФ «ЛАН» до ТОВ «МК-АГРОЛАЙФ» та додатку до позовної заяви - копії Статуту ПП ПАФ «ЛАН» у редакції 2021 року на 29 арк.; копія інвентаризаційного опису готової продукції від 05.03.2024 року та копія звіряльної відомості результатів інвентаризації запасів від 01.04.2024 року ПП ПАФ «ЛАН» на 2 арк.
11 березня 2025 року представником ПП ПАФ «ЛАН» адвокатом Карпішиним С.В. через систему «Електронний суд» подано заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. До вказаної заяви зокрема додано розрахунок суми судових витрат та копію акту виконаних робіт від 11.03.25.
Представник відповідача в судовому засіданні 12.03.2025 підтримав доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. Заперечив щодо стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу. Просив суд рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024 року у справі №906/948/24 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПП ПАФ «ЛАН».
В судовому засіданні 12.03.2025 заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. Просив задовольнити подану заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн, апеляційну скаргу Кучерявого Олександра Валерійовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024 у справі №906/948/24 без змін.
Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що у листах від 26.06.2024 та від 18.07.2024 підприємство вимагало від ОСОБА_1 протягом 10 днів з моменту отримання листів передати за актом прийому-передачі наступні документи: печатки ПП ПАФ "ЛАН", оригіналів Статутів, фінансової та податкової звітності за період 2016-2023 роки, регістрів бухгалтерського обліку, 1-С бухгалтерії та ключів доступу до неї, первинних бухгалтерських документів за період 2016-2023 роки, банківських та касових документів за період 2008-2023 роки, оригіналу книги комірника за період 2016-2023 роки, головної книги за 2016-2023рр. із оборотами по місяцях та по всіх розрахунках ПП ПАФ "ЛАН", оборотно-сальдових відомостей (помісячно) по всіх рахунках/субрахунках обліку оборотних та необоротних активів, розрахунків із постачальниками/покупцями, іншими контрагентами, працівниками, бюджетами, що відображені в головній книзі, оригіналу книги вагаря за період з 2016-2023 роки, оригіналів документації по нерухомому майну ПП ПАФ "ЛАН", а саме: свідоцтва, технічних паспортів, рішення про надання юридичної адреси, інвентаризаційної справи.
Наявними в матеріалах справи копіями описів вкладення, фіскальними чеками та витягами із сайту "Укрпошта" (трекінги відправлень) підтверджено, що листи від 26.06.2024 та від 18.07.2024 були направлені ОСОБА_1 та ним отримані.
Матеріали справи не містять доказів повернення ОСОБА_1 за актом прийому-передачі вищевказаних документів ПП ПАФ "ЛАН".
Водночас відповідач жодним чином не довів відсутність у нього документації, яка є предметом вимоги, тоді як у період з 23.02.2003 по 30.11.2023 організація бухгалтерського обліку і діловодства, забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах та збереження оброблених документів відповідно до вищенаведених положень статуту і норм законодавства були віднесені до сфери його відповідальності як директора.
Посилання відповідача на встановлені Податковим кодексом України строки зберігання документів суд також оцінює як безпідставні, оскільки відповідно до ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" документи, передбачені частиною першою цієї статті, підлягають зберіганню протягом усього строку діяльності товариства, тоді як знищення або передача до архіву інших документів, зокрема, документів бухгалтерського обліку, має оформлятись актами відповідно до законодавства. Натомість відповідач в порядку ст.ст. 74, 76-78 ГПК України не надав суду жодного з таких актів, які дозволили б суду дійти висновку про знищення документів бухгалтерського обліку, які є предметом вимоги, або про архівне зберігання документації.
Так само безпідставними є доводи відповідача про вилучення документів, які є предметом справи, правоохоронними органами. Суд встановив, що перелік вилучених документів, вказаних у протоколі обшуку від 06.12.2023, клопотанні слідчого про арешт від 06.12.2023 та ухвала судді Корольовського районного суду міста Житомира у справі №296/12381/23 від 11.12.2023, є іншим від переліку документів, які є предметом позовної вимоги у даній справі (а.с. 69 (на звороті)-73; а.с. 84-87).
Факт передачі печатки і штампів відповідачем, за відсутності акту, відповідачем також не підтверджений.
Водночас, відповідач не надав доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним після звільнення обов'язку щодо передачі новопризначеному керівнику за актом приймання-передавання оригіналів документів ПП ПАФ "ЛАН" або звільнення відповідача від такого обов'язку.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що позивачем жодними доказами не доведено, що документи є у розпорядженні ОСОБА_1 і суду жодних доказів з приводу цього не надано. Відповідач ОСОБА_1 заперечує наявність у нього документів ПП ПАФ «ЛАН», які є предметом спору.
Крім того, позивачем суду не надано доказів пропажі документів ПП ПАФ «ЛАН», причин їх зникнення, а також доказів належного повідомлення щодо вказаних обставин правоохоронних органів у відповідності до вимог п.6.10 Положення № 88 (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин). У свою чергу Господарським судом Житомирської області у своєму рішенні не надано будь-якої оцінки вказаним обставинам.
Відповідача зазначає, що позивач у позовних вимогах не вказав чіткого переліку відсутніх документів, не надав докази, що саме ОСОБА_1 є причетним до зникнення документів. Перебування ОСОБА_1 на посаді директора ПП ПАФ «ЛАН» по 30.11.2023 року включно та наявність певного кола повноважень і зобов'язань не може презюмуватися в контексті знаходження у його володінні документів ПП ПФ «ЛАН» після припинення повноважень ОСОБА_1 .
Поряд з цим, відповідач вважає, що у рішенні суду першої інстанції не надано будь-якої оцінки тому, що ОСОБА_1 був звільнений з посади директора ПП ПАФ «ЛАН» наказом директора ПП ПАФ «ЛАН» ОСОБА_2 від 01.12.2023 року про припинення повноважень директора ПП ПАФ «ЛАН» ОСОБА_1 з 30 листопада 2023 року на підставі рішення оформленого протоколом №30/11-23-1 від 30.11.2023 року, загальних зборів Власників. Тобто, з 01.12.2023 року ОСОБА_1 не виконував обов'язки директора ПП ПАФ «ЛАН», печатка залишилась у бухгалтерії підприємства та використовувалась під час здійснення господарської діяльності підприємства.
Відповідач зазначає, що Статут ПП ПАФ «ЛАН» у редакції 2021 року зберігався, до звільнення ОСОБА_1 з посади директора, у бухгалтерії ПП ПАФ «ЛАН» і там залишився після його звільнення. Де на даний час знаходиться оригінал Статуту ПП ПАФ «ЛАН» у редакції 2021 року, то ОСОБА_1 це невідомо. Позивачем до суду не надано будь-яких доказів того, що у ПП ПАФ «ЛАН» відсутній Статут у редакції 2021 року.
Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції під час прийняття рішення не враховано того, що передача фінансової та податкової звітності, регістрів бухгалтерського обліку, первинних бухгалтерських документів, оригіналів книги комірника, оригіналу книги вагаря ПП ПАФ «ЛАН» за період з 2016 -2023 роки та банківських та касових документів за період з 2008 -2023 роки неможлива, оскільки згідно пункту 44.3. Податкового кодексу, у редакції станом на 05.03.2023 року, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
Відповідач також зазначає, що судом першої інстанції під час прийняття рішення не враховано того, що передача 1- С бухгалтерії та ключів доступу до неї ПП ПАФ «ЛАН» неможлива, оскільки ОСОБА_1 не надавалось будь-яких доступів та ключів до програмного забезпечення 1-С бухгалтерів і ОСОБА_1 не був адміністратором даної програми. Позивачем до суду не надано будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 мав доступ до програми та мав ключі від програми і був адміністратором. На даний час доступ ПП ПАФ'ЛАН» до програми та обслуговування програми надається ТОВ "ІН-АГРО СЕРВІС" і ПП ПАФ «ЛАН» є користувачем програми (використовує ключі для входу у програму), оскільки підприємство здійснює господарську діяльність. Ключі від програми знаходились у бухгалтерів ПП ПАФ «ЛАН», а не у ОСОБА_1 , які користувались програмою і після звільнення ОСОБА_1 з посади директора, а тому ОСОБА_1 не може повернути того, чого не мав і не має на даний час, а також того, чим не користувався.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на наявність умислу у ОСОБА_1 переховувати бухгалтерську документацію ПП ПАФ «ЛАН», оскільки відсутність бухгалтерської документації унеможливлює проведення судово - бухгалтерської експертизи. Просить суд не приймати до уваги при прийнятті рішення заперечення відповідача щодо того, що у нього відсутні витребувані документи, а доказами, долученими до матеріалів справи не підтверджено наявність саме у Відповідача таких документів, оскільки відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів
Отже, позивач зазначає, що саме колишній директор за актом приймання-передавання має передати новопризначеному керівнику всі документи, які знаходяться в діловодстві ПП ПАФ «ЛАН». У зв'язку із наведеним вище позивач вправі вимагати усунення перешкод у виконанні його діючим керівником своїх обов'язків, шляхом надання йому доступу та можливості користуватись документами ПП ПАФ «ЛАН», а колишній директор (Відповідач) не вправі утримувати такі документи в себе.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
28 вересня 2001 року проведено державну реєстрацію юридичної особи Приватного підприємства "Приватна агрофірма "Лан" (а.с.32).
Згідно Статуту Приватного підприємства "Приватна агрофірма "Лан" затвердженого загальними зборами власників приватного підприємства власниками підприємства є ОСОБА_2 із часткою 60% статутного фонду та ОСОБА_1 із часткою 40% статутного фонду (а.с. 6-15).
30 листопада 2023 року на загальних зборах учасників ПП Приватної агрофірми «ЛАН» оформлені протоколом №30/11-23-1 прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ПП ПАФ "Лан" та призначено ОСОБА_2 директором підприємства (а.с.16).
Листами від 26.06.2024 та 18.07.2024 позивач звертався до відповідача в вимогами щодо передачі: печатки ПП ПАФ "ЛАН", оригіналів Статутів, фінансової та податкової звітності за період 2016-2023 роки, регістрів бухгалтерського обліку, 1-С бухгалтерії та ключів доступу до неї, первинних бухгалтерських документів за період 2016-2023 роки, банківських та касових документів за період 2008-2023 роки, оригіналу книги комірника за період 2016-2023 роки, головної книги за 2016-2023рр. із оборотами по місяцях та по всіх розрахунках ПП ПАФ "ЛАН", оборотно-сальдових відомостей (помісячно) по всіх рахунках/субрахунках обліку оборотних та необоротних активів, розрахунків із постачальниками/покупцями, іншими контрагентами, працівниками, бюджетами, що відображені в головній книзі, оригіналу книги вагаря за період з 2016-2023 роки, оригіналів документації по нерухомому майну ПП ПАФ "ЛАН", а саме: свідоцтва, технічних паспортів, рішення про надання юридичної адреси, інвентаризаційної справи (а.с.17-23).
Вказані листи отримані відповідачем, проте залишені ним без відповіді та задоволення, що в свою чергу стало підставою звернення позивача до Господарського суду Житомирської області з даним позовом.
4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 62 Господарського кодексу України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.
Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.
Відповідно до ст. 63 Господарського кодексу України, залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи) приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності); спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб'єктами співробітництва.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2019 у справі №917/1338/18 (провадження №12-23гс19) зазначає, що характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено.
Згідно ст. 83 Цивільного кодексу України, яка визначає організаційно-правові форми юридичних осіб, юридичні особи, у тому числі і приватні підприємства, можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.
Разом із цим за ознакою наявності чи відсутності учасників юридичні особи поділяються на товариства та установи, у зв'язку із чим приватне підприємство є товариством, оскільки воно має хоча б одного учасника.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 Цивільного кодексу України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об'єднання, що діють з метою одержання прибутку. Отже, якщо приватне підприємство створене для ведення підприємницької діяльності й розподілу прибутку між учасниками (засновниками), то таке приватне підприємство є підприємницьким товариством.
Встановлення виду підприємницького товариства, до якого належить приватне підприємство, а саме, що приватне підприємство є господарським товариством (зокрема, товариством з обмеженою або додатковою відповідальністю) або кооперативом (зокрема, сільськогосподарським кооперативом, сільськогосподарським кооперативним об'єднанням), у кожному конкретному випадку зумовлюватиме застосування до спірних правовідносин відповідного законодавства, зокрема, законів України "Про господарські товариства", "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", "Про кооперацію", "Про сільськогосподарську кооперацію".
Так, відповідно до п. 2.1 Статуту, Приватне підприємство Приватна агрофірма "ЛАН" створено з метою отримання прибутку шляхом здійснення виробничої, торгівельної, посередницької, закупівельної, зовнішньоекономічної та іншої діяльності для задоволення економічних і соціальних інтересів як учасників підприємства так і всього населення України.
Згідно п.5.1 Статуту, вищим органом управління підприємства є загальні збори власників, які ухвалюють рішення з будь-яких питань діяльності підприємства. Волевиявлення оформляються відповідним рішенням (протоколом) і є обов'язковим для виконання виконавчим органом та всіма посадовими особами підприємства, якщо воно не суперечить Статуту та чинному законодавству України.
Приватне підприємство Приватна агрофірма "ЛАН" має статутний фонд, поділений на частки, зокрема ОСОБА_1 має 40% у статутного фонду підприємства; ОСОБА_2 має 60% статутного фонду (п.6.1 Статуту).
Приватне підприємство Приватна агрофірма "ЛАН" не випускає акції, тому воно не може бути акціонерним товариством. Згідно ч. 3 ст. 96 Цивільного кодексу України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Отже, за загальним правилом учасники (засновники) не несуть відповідальності за зобов'язаннями приватного підприємства (якщо інше не встановлено статутом). У такому випадку приватне підприємство не є повним або командитним товариством чи товариством з додатковою відповідальністю, а відповідно до ст. 84 Цивільного кодексу України в чинній редакції, яка встановлює вичерпний перелік підприємницьких товариств, таке підприємство може бути лише товариством з обмеженою відповідальністю або виробничим кооперативом (сільськогосподарським кооперативом, сільськогосподарським кооперативним об'єднанням).
Визначальною ознакою кооперативу є те, що один член кооперативу має лише один голос у вищому органі (абзац 4 ст. 4 Закону України "Про кооперацію", абзац 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"), з можливістю мати у певних випадках додаткову кількість голосів (абзац 2 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"). Отже, оскільки Статутом Приватного підприємства Приватна агрофірма "ЛАН" не встановлено, що один член (засновник, учасник) має один голос у вищому органі, зокрема, з можливістю мати додаткову кількість голосів, то останнє не є кооперативом.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що в Державному класифікаторі України ДК 002:2004 "Класифікація організаційно-правових форм господарювання", затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 року №97 (далі - Класифікатор), приватне підприємство поіменовано окремою організаційно-правовою формою господарювання, однак вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абзацу другого розділу 1 (Вступ) Класифікатора об'єктом класифікації є, зокрема, визначені чинним законодавством організаційно-правові форми юридичних осіб. Тобто Класифікатор самостійно не визначає організаційно-правові форми юридичних осіб, а лише містить їх систематизований виклад, який має бути заснований на формах, визначених законодавством.
Аналогічне встановлення виду підприємницького товариства стосовно приватного підприємства здійснено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі №916/2813/18:
- приватне підприємство - це не окрема організаційно-правова форма юридичної особи, а класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності;
- за ознакою наявності чи відсутності учасників юридичні особи поділяються на товариства та установи, у зв'язку із чим приватне підприємство є товариством, оскільки воно має хоча б одного учасника;
- якщо приватне підприємство створене для ведення підприємницької діяльності й розподілу прибутку між учасниками (засновниками), то таке приватне підприємство є підприємницьким товариством;
- встановлення виду підприємницького товариства, до якого належить приватне підприємство, а саме, що приватне підприємство є господарським товариством або кооперативом, у кожному конкретному випадку зумовлюватиме застосування до спірних правовідносин відповідного законодавства, зокрема: законів України "Про господарські товариства", "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", "Про кооперацію", "Про сільськогосподарську кооперацію";
Тобто, Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, що приватне підприємство - це класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності, а не окрема організаційно-правова форма юридичної особи. У разі, коли підприємство створене для ведення підприємницької діяльності, то воно є підприємницьким товариством і в залежності від виду (господарське товариство чи кооператив) здійснюється застосування відповідного законодавства. Визначення виду підприємницького товариства залежить від конкретних обставин (мета діяльності, визначення розміру часток та права голосу).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за всіма визначальними ознаками Приватне підприємство Приватна агрофірма "ЛАН" є товариством з обмеженою відповідальністю і застосуванню підлягають законодавчі норми, що стосуються товариства з обмеженою відповідальністю на час розгляду спору - Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а також відповідні норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Згідно п.5.6, 5.7 Статуту, директор вирішує усі питання діяльності підприємства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції Загальних зборів. Пунктом 5.6 Статуту визначено, що до компетенції директора належить: організація виконання рішень підприємства; обґрунтування та надання учаснику порядку розподілу прибутку та засобів покриття збитків; розробка пропозицій про внесення змін до Статуту та інших внутрішніх документів підприємства; внесення пропозицій про створення, реорганізацію та ліквідацію філій та представництв та планів їх діяльності; вирішення інших питань, які передані до його компетенції підприємства; вирішення питань матеріально-технічного забезпечення діяльності підприємства. Директор діє від імені підприємства в межах своєї компетенції та без доручення і має право: видавати від імені підприємства доручення; видавати накази та розпорядження, що є обов'язковими для всіх працівників; без довіреності діяти від імені підприємства, представляти його в усіх підприємствах, установах, організаціях; розробляти поточні плани діяльності підприємства і заходи, що є необхідними для вирішення завдань; затверджувати щорічний кошторис, посадові оклади співробітників, встановлює показники, розмір та строки їх преміювання; затверджує ціни на продукцію і тарифи на послуги; затверджує локальні нормативні акти, що визначають відносини між підрозділами і філіями підприємств; приймають на роботу і звільняють з роботи співробітників підприємства, застосовувати до них заходи заохочення і накладати стягнення; подавати на затвердження загальних зборів підприємства річний звіт та баланс підприємства; забезпечувати виконання рішень загальних зборів підприємства; розпоряджатися майном підприємства в межах, що визначені цим Статутом та рішеннями Загальних зборів підприємства; підписувати фінансові та бухгалтерські документи підприємства; укладати будь-які угоди та інші юридичні акти, відкривати в банках поточний та інші рахунки, в межах своєї компетенції; здійснювати інші дії, спрямовані на досягнення мети та цілей підприємства, в межах його компетенції; встановлені обмеження на підписання договорів (правочинів, угод) стосовно нерухомого майна підприємства.
Відповідно до п.4.2.2 Статуту, власник підприємства зобов'язаний дотримуватись положень Статуту підприємства.
Згідно п. 6.1 Статуту, учасник підприємства ОСОБА_1 має частку статутного фонду підприємства у розмірі 40%.
Рішенням загальних зборів учасників ПП Приватної агрофірми «ЛАН», оформленого протоколом №30/11-23-1 від 30.11.2023 звільнено ОСОБА_1 з посади директора ПП ПАФ "Лан" та призначено ОСОБА_2 директором підприємства.
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За визначенням ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» цей Закон визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників.
Згідно ч. 13 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов'язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим.
Так, з моменту прийняття загальними зборами учасників ПП Приватної агрофірми «ЛАН», оформленого протоколом №30/11-23-1 від 30.11.2023, рішення про звільнення відповідача з посади директора підприємства та обрання нового директора, повноваження ОСОБА_1 як директора товариства, були припинені.
У листах від 26.06.2024 та від 18.07.2024 підприємство вимагало від ОСОБА_1 протягом 10 днів з моменту отримання листів передати за актом прийому-передачі наступні документи: печатки ПП ПАФ "ЛАН", оригіналів Статутів, фінансової та податкової звітності за період 2016-2023 роки, регістрів бухгалтерського обліку, 1-С бухгалтерії та ключів доступу до неї, первинних бухгалтерських документів за період 2016-2023 роки, банківських та касових документів за період 2008-2023 роки, оригіналу книги комірника за період 2016-2023 роки, головної книги за 2016-2023 р.р. із оборотами по місяцях та по всіх розрахунках ПП ПАФ "ЛАН", оборотно-сальдових відомостей (помісячно) по всіх рахунках/субрахунках обліку оборотних та необоротних активів, розрахунків із постачальниками/покупцями, іншими контрагентами, працівниками, бюджетами, що відображені в головній книзі, оригіналу книги вагаря за період з 2016-2023 роки, оригіналів документації по нерухомому майну ПП ПАФ "ЛАН", а саме: свідоцтва, технічних паспортів, рішення про надання юридичної адреси, інвентаризаційної справи.
Наявними в матеріалах справи копіями описів вкладення, фіскальними чеками та витягами із сайту "Укрпошта" (трекінги відправлень) підтверджено, що листи від 26.06.2024 та від 18.07.2024 були направлені ОСОБА_1 та ним отримані.
Матеріали справи не містять доказів повернення ОСОБА_1 за актом прийому-передачі вищевказаних документів ПП ПАФ "ЛАН".
Доводи відповідача, що у нього відсутня печатка та документація, про повернення яких заявлено у позові, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Так, щодо вимоги позивача про зобов'язання ОСОБА_1 передати Приватному підприємству "Приватна агрофірма "Лан" по акту приймання-передачі: фінансову та податкову звітність за період з 2016-2023 ПП ПАФ "ЛАН"; регістри бухгалтерського обліку ПП ПАФ "ЛАН"; 1-С бухгалтерію та ключі доступу до неї ПП ПАФ "ЛАН"; первинні бухгалтерські документи за період з 2016- 2023 ПП ПАФ "ЛАН"; банківські та касові документи за період з 2008- 2023 ПП ПАФ "ЛАН"; оригінал книги комірника за період з 2016- 2023 ПП ПАФ "ЛАН"; головну книгу за 2016- 2023 із оборотами по місяцях та по всіх розрахунках ПП ПАФ "ЛАН"; оборотно-сальдові відомості (помісячно) по всіх рахунках/субрахунках обліку оборотних та необоротних активів, розрахунків із постачальниками/покупцями, іншими контрагентами, працівниками, бюджетами, що відображені в головній книзі; оригінал книги вагаря за період з 2016- 2023 ПП ПАФ "ЛАН"; оригінали документації по нерухомому майну ПП ПАФ "ЛАН", а саме: свідоцтва, технічні паспорти, рішення про надання юридичної адреси, інвентаризаційну справу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 затверджено “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п.п. 2.1., 2.2.).
Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.01.2011 № 25) затверджено “Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за № 161/4382, яким установлюється зміст і форма Фінансової звітності малого підприємства в складі Балансу (форма № 1-м) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-м) та порядок її заповнення, а також зміст і форма Фінансової звітності мікропідприємства в складі Балансу (форма № 1-мс) і Звіту про фінансові результати (форма №2-мс) та порядок її заповнення.
У балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал. Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу.
У статті “Нематеріальні активи» відображається вартість об'єктів, віднесених до складу нематеріальних активів. У цій статті наводяться окремо первісна та залишкова вартість нематеріальних активів, а також нарахована у встановленому порядку сума накопиченої амортизації. До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною вартістю і сумою накопиченої амортизації, яка наводиться у дужках.
У статті "Основні засоби" наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу, довірчого управління об'єктів і орендованих єдиних (цілісних) державних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також вартість інших необоротних матеріальних активів, державні (казенні) та комунальні підприємства відображають вартість майна, отриманого на праві господарського відання чи праві оперативного управління, та об'єктів інвестиційної нерухомості.
У статті наводяться залишкова та окремо первісна (переоцінена) вартість основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, а також нарахована в установленому порядку сума їх зносу (у дужках). До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю вказаних необоротних активів і сумою їх зносу на дату балансу (п.п. 2.1., 2.3. розділу ІІ).
Отже, фінансова звітність малого підприємства включає в себе баланс, у якому відображаються, зокрема, активи.
В свою чергу, фінансова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
При цьому, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 затверджено “Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань», зареєстроване в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за № 1365/26142, яке визначає порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів.
Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються:
- виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів;
- установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку;
- виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення;
- виявлення активів і зобов'язань, які не відповідають критеріям визнання.
Суцільною інвентаризацією охоплюються всі види зобов'язань та всі активи підприємства незалежно від їх місцезнаходження, у тому числі предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану. Також інвентаризації підлягають активи і зобов'язання, які обліковуються на позабалансових рахунках, зокрема цінності, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі), умовні активи і зобов'язання (непередбачені активи та зобов'язання) підприємства (застави, гарантії, зобов'язання тощо), бланки документів суворої звітності, інші активи.
Проведення інвентаризації є обов'язковим, зокрема, перед складанням річної фінансової звітності в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу, з урахуванням особливостей проведення інвентаризації і в строки, визначені пунктом 10 цього розділу.
Відповідно до Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 25.06.2003 №422, оборотно-сальдова відомість складається щомісяця і використовується для записів даних за дебетом і кредитом кожного рахунку окремо. Оборотно-сальдова відомість заповнюється перенесенням кредитових оборотів із регістрів бухгалтерського обліку у дебет відповідних рахунків.
Таким чином, колегія суддів відзначає, що вищевказані документи є важливим елементом здійснення поточної господарської діяльності підприємства та складовими фінансової звітності.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів (ч. 3, 6 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні").
Згідно пункту 6.1, 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 (далі Положення), первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, що пройшли обробку, бухгалтерська та інша звітність підлягають обов'язковій передачі до архіву.
Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, що пройшли обробку, бухгалтерська та інша звітність до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерській службі у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.
У пунктах 6.6, 6.7 Положення вказано, що строк зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства. Зберігання первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, що пройшли обробку і були підставою для складання звітності, а також бухгалтерської та іншої звітності, оформлення і передачу їх до архіву забезпечує головний бухгалтер підприємства, установи або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.
Пунктом 6.10 Положення передбачено, що у разі пропажі або знищення первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку і звітності керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальним органам центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи, - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.
В силу пункту 35 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України N 148 від 29.12.2017, касові документи після складання касиром звіту та оброблення цього звіту комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, формуються в справи відповідно до номенклатури справ та зберігаються відповідно до законодавства України відповідальною особою, на яку керівником покладено обов'язок щодо їх зберігання. Касові документи виносяться з приміщення установи/підприємства тільки за письмовим дозволом керівника або головного бухгалтера. До кінця робочого дня такі документи обов'язково повинні бути повернуті до приміщення установи/підприємства.
Єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності відображені у Правилах організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України N 1000/5 від 18.06.2015 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 22.06.2015 за N 736/27181 (далі Правила).
Згідно з п. 1 розділу XV Правил №1000/5 під час зміни керівника установи наявність і стан документів (справ), що знаходяться в діловодстві структурних підрозділів та в архіві, а також облікових документів та довідкового апарату до них відбиваються окремим розділом в акті приймання-передавання установи. Відповідно до облікових даних служби діловодства та архіву в акті наводяться окремо кількість документів, що знаходяться в діловодстві, та кількість справ, що зберігаються в архіві, у т. ч. кількість справ, що внесені до Національного архівного фонду.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство зобов'язано зберігати такі документи: протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); статут товариства та зміни до статуту; протоколи загальних зборів учасників; документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; річну фінансову звітність; документи звітності, що подаються відповідним державним органам; документи, пов'язані з випуском емісійних цінних паперів; інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; документи, що підтверджують права товариства на майно; документи бухгалтерського обліку.
Враховуючи вищевикладені норми законодавства, колегія суддів зазначає про те, що саме на відповідача, як керівника юридичної особи, протягом часу перебування його на вказаній посаді була покладена відповідальність за організацію бухгалтерського обліку, забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, ведення оброблених документів, регістрів і бухгалтерської звітності протягом встановленого терміну.
При цьому колишній керівник має передати новопризначеному керівнику за актом приймання-передавання всі документи, які знаходяться в діловодстві останнього та які були створені/набуті під час його перебування на посаді (відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.05.2021 у справі №759/9008/19).
Отже, колишній керівник за актом приймання-передавання має передати новопризначеному керівнику всі документи, які знаходяться в діловодстві юридичної особи.
Оскільки ОСОБА_1 , як колишній керівник, не передав новопризначеному керівнику всі документи, які знаходяться в діловодстві Приватного підприємства "Приватна агрофірма "Лан", позивач вправі вимагати усунення перешкод у виконанні його діючим директором своїх обов'язків, шляхом надання йому доступу та можливості користуватись документами юридичної особи, а колишній директор не вправі утримувати такі документи у себе.
Посилання відповідача на встановлені Податковим кодексом України строки зберігання документів суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки відповідно до ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" документи, передбачені частиною першою цієї статті, підлягають зберіганню протягом усього строку діяльності товариства, тоді як знищення або передача до архіву інших документів, зокрема, документів бухгалтерського обліку, має оформлятись актами відповідно до законодавства. Натомість відповідач в порядку ст.ст. 74, 76-78 ГПК України не надав суду жодного з таких актів, які дозволили б дійти висновку про знищення документів бухгалтерського обліку, які є предметом вимоги, або про архівне зберігання документації.
Поряд з цим, судова колегія вважає безпідставним доводи відповідача про вилучення документів, які є предметом справи, правоохоронними органами, оскільки перелік вилучених документів, вказаних у протоколі обшуку від 06.12.2023, клопотанні слідчого про арешт від 06.12.2023 та ухвалі Корольовського районного суду міста Житомира у справі №296/12381/23 від 11.12.2023, є іншим від переліку документів, які є предметом позову у даній справі (а.с. 69 (на звороті)-73; а.с. 84-87).
Крім того, посилання відповідача, в якості доказів на спростування позовних вимог, що бувшим головним бухгалтером ПП ПАФ «ЛАН» ОСОБА_3 всі бухгалтерські документи, які були у її використанні, залишені ОСОБА_3 на робочому місці, як і файли бухгалтерських програм і про це свідчить лист ОСОБА_3 від 01.01.2024 року, адресований директору ПП ПАФ «Лан» Піщуліну А.В., тобто даний лист був наданий ОСОБА_3 після звільнення ОСОБА_1 з посади директора та підтверджує відсутність у нього файлів бухгалтерських програм та бухгалтерських документів, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане не спростовує імперативного обов'язку ОСОБА_1 , колишнього керівника ПП ПАФ «Лан» передати новопризначеному керівнику за актом приймання-передавання всі документи, які знаходяться в діловодстві останнього та які були створені/набуті під час його перебування на посаді
У статті 179 Цивільного кодексу України зазначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (частина друга статті 181 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 183 Цивільного кодексу України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
За умовами статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.
Згідно зі статтею 185 Цивільного кодексу України споживною є річ, яка внаслідок одноразового її використання знищується або припиняє існувати у первісному вигляді. Неспоживною є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.
У частині першій статті 190 Цивільного кодексу України закріплено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі (стаття 1 Закону України "Про інформацію").
Відтак документ є рухомою, неподільною, визначеною індивідуальними ознаками, неспоживчою річчю, тобто виступає майном у розумінні цивільного законодавства. Водночас особливістю документа як майна є те, що він не має номінальної вартості та не обліковується в бухгалтерському обліку.
Таким чином, документи, які позивач просить зобов'язати відповідача повернути, є майном, яке належить на праві власності ПП ПАФ «Лан», носить виключно документарний характер, не має номінальної вартості.
Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду міститься в постанові від 11.05.2021 у справі №759/9008/19.
Відповідно до наведених вище норм Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні" та розділу XV Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях після припинення повноважень колишній керівник товариства за актом приймання-передавання має передати новопризначеному керівнику всі документи, які знаходяться в діловодстві товариства.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вимога про передачу документів за переліком у позовній заяві відповідає вищенаведеним нормам законодавства.
Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду першої інстанції не подано жодного доказу на підтвердження передання ним позивачеві документації, створеної або набутої за період перебування ОСОБА_1 на посаді директора ПП ПАФ «Лан», а також статутних документів та печатки підприємства.
Твердження відповідача, що позивач у позовних вимогах не вказав чіткого переліку відсутніх документів, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідне майно, яке позивач просить повернути було створено/набуто за період перебування ОСОБА_1 на посаді директора ПП ПАФ «Лан» до 30.11.2023, тоді як останній інформації щодо переліку документів, які були створені/набуті за час перебування відповідача на посаді керівника не надав.
Колегія суддів вважає, що з огляду на зміну директора ПП ПАФ «Лан», позивач обґрунтовано не володіє повною інформацією із поіменним переліком документів, які були створені/набуті відповідною юридичною особою за період по 30.11.2023.
Водночас, оскільки колишній директор мав обов'язок, як зберігати відповідні документи під час виконання своїх обов'язків, так передати новопризначеному керівнику за актом приймання-передавання всі документи, які знаходяться в діловодстві останнього та які були створені/набуті під час його перебування на посаді, а тому заявлена позовна вимога про передачу документації без зазначення поіменно документів, які потрібно передати, водночас зазначаючи юридичну спрямованість останніх (фінансові, податкові, первинні документи, договори тощо) є належним способом захисту у відповідному спорі про повернення документів колишнім керівником, які були створені/набуті під час перебування останнього на посаді.
Судова колегія враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від від 20.08.2021 у справі №149/2736/20, від 29.09.2021 у справі №910/12662/20, від 26.01.2022 у справі №127/26402/20, в яких суд зазначив, що некоректне, з точки зору лінгвістики, формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід щодо дослівного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням господарського судочинства, якими є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Твердження відповідача про те, що йому не потрібно повертати позивачу Статут ПП ПАФ «Лан» підприємства у зв'язку з тим, що вказаний Статут зберігався, до звільнення ОСОБА_1 з посади директора, у бухгалтерії ПП ПАФ «Лан» і там залишився після його звільнення, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вказане не спростовує імперативний обов'язок колишнього директора ПП ПАФ «Лан» ОСОБА_1 передати Статут підприємства новопризначеному керівнику за актом приймання-передачі.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що додані представником позивача до відзиву на апеляційну скаргу додаткові докази згідно списку додатків, зокрема: копії наказу та протоколу про призначення ОСОБА_1 директором; наказу про звільнення ОСОБА_1 ; вимоги від 15.05.23 р.; повідомлення про збори від 14.06.23 р.; протоколу загальних зборів від 25.07.23 р.; витягу з ЄРДР від 17.10.23 р.; протоколу загальних зборів учасників ПП ПАФ «Лан» від 30.11.23 р.; мк агролайф витяг; витяги з реєстру щодо родинних стосунків; відеозапис судового засідання від 31.07.2024 по справі №296/430/24 не приймаються до розгляду, оскільки представником позивача не доведено наявність об'єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання вказаних документів до суду першої інстанції.
Розглянувши клопотання відповідача про долучення доказів, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Відповідач у поданому клопотанні про долучення доказів просить суд визнати поважною причиною неподання доказів у встановлений законом строк у справі №906/948/24 та поновити строк для подачі доказів. Приєднати до матеріалів справи №906/948/24 докази: копію позовної заяви від 02.01.2025 року ПП ПАФ «Лан» до ТОВ «Мк-Агролайф» про визнання недійсними договорів суборенди землі (справа №906/18/25), поданої представником ПП ПАФ «Лан» до Господарського суду Житомирської області, та додатку до позовної заяви - копії Статуту ПП ПАФ «Лан» у редакції 2021 року, який завірений представником ПП ПАФ «Лан» Карпішиним С.В.; відеофайли на яких зафіксовано представника ПП ПАФ «Лан» Карпішина С.В., який перебував в адміністративному приміщенні ПП ПАФ «Лан» разом з невстановленою особою, і Карпішин С.В. за допомогою невстановленої особи отримав доступ до програми 1-С бухгалтерія та до ключів для входу у програму; копію інвентаризаційного опису готової продукції від 05.03.2024 року та копію звіряльної відомості результатів інвентаризації запасів від 01.04.2024 року ПП ПАФ «Лан», які сформовані на основі програми 1-С бухгалтерія.
В обґрунтування поважності пропущення строку подання вищевказаних доказів відповідач посилається на те, що у нього на момент розгляду справи та винесення рішення у справі №906/948/24, подачі апеляційної скарги у справі №906/948/24, були відсутні письмові докази - копія Статуту ПП ПАФ «Лан», завіреного представником Карпішиним С.В., який підтверджує наявність у ПП ПАФ «Лан» оригіналу Статуту у редакції 2021 року. Про дані обставини стало відомо Кучерявому О.В. зі справи №906/18/25. Відеофайли були відсутні у Кучерявого О.В. на момент розгляду справи та винесення рішення у справі №906/948/24, подачі апеляційної скарги у справі №906/948/24. Копія інвентаризаційного опису готової продукції від 05.03.2024 року та копію звіряльної відомості результатів інвентаризації запасів від 01.04.2024 року ПП ПАФ «Лан» були відсутні у Кучерявого О.В. на момент розгляду справи та винесення рішення у справі №906/948/24.
Колегія суддів зауважує скаржнику на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від учасників судового процесу.
Твердження скаржника що подані відеофайли, копія інвентаризаційного опису готової продукції від 05.03.2024 року та копію звіряльної відомості результатів інвентаризації запасів від 01.04.2024 року ПП ПАФ «Лан» були відсутні у нього на момент розгляду справи та винесення рішення у справі №906/948/24, подачі апеляційної скарги у справі №906/948/24, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника.
Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників судового процесу більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.
При цьому колегія суддів звертається до висновку щодо застосування приписів ст.ст. 80, 269 ГПК України, який викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 згідно з яким єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - апелянта).
За імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
За таких обставин, враховуючи, що скаржником не доведено наявність об'єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання відеофайлів, копії інвентаризаційного опису готової продукції від 05.03.2024 року та копії звіряльної відомості результатів інвентаризації запасів від 01.04.2024 року ПП ПАФ «Лан», як додаткові докази колегією суддів не приймається.
Поряд з цим, колегія суддів не бере до уваги копію позовної заяви від 02.01.2025 року ПП ПАФ «Лан» до ТОВ «Мк-Агролайф» про визнання недійсними договорів суборенди землі (справа №906/18/25), поданої представником ПП ПАФ «Лан» до Господарського суду Житомирської області та додатку до позовної заяви - копії Статуту ПП ПАФ «Лан» у редакції 2021 року, який завірений представником ПП ПАФ «Лан» Карпішиним С.В. - 02.01.2025, оскільки вказані нові докази не існували на час ухвалення оскаржуваного рішення.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 у справі №922/393/18 зробив висновок, що неіснування певних доказів на момент постановлення рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції таких додаткових доказів незалежно від інших причин неподання позивачем таких доказів до суду.
Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (постанова Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №754/695/20).
Враховуючи встановлені у справі обставини, за відсутності доказів передачі Кучерявим О.В. позивачу всіх документів, які знаходяться в діловодстві ПП ПАФ «Лан» та були створені/набуті під час його перебування на посаді до 30.11.2023, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Водночас, колегія судів звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається, що Кучерявий О.В. був директором ПП ПАФ «Лан» до 30.11.2023. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024 у справі №906/948/24 в частині періоду за який Приватне підприємство "Приватна агрофірма "Лан" просить зобов'язати Кучерявого Олександра Валерійовича передати документи по акту приймання-передачі, викладених в п.2 резолютивної частини вказаного рішення, зокрема: фінансову та податкову звітність за період з 2016-2023 роки ПП ПАФ "Лан"; первинні бухгалтерські документи за період з 2016-2023 роки ПП ПАФ "Лан"; банківські та касові документи за період з 2008-2023 роки ПП ПАФ "Лан"; оригінал книги комірника за період з 2016-2023 роки ПП ПАФ "Лан"; головну книгу за 2016-2023рр. із оборотами по місяцях та по всіх розрахунках ПП ПАФ "Лан"; оригінал книги вагаря за період з 2016-2023 роки ПП ПАФ "Лан" необхідно змінити, вказавши завершення перебігу такого періоду до 30.11.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З апеляційної скарги вбачається, що Кучерявий О.В. оскаржує рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024 у справі №906/948/24 лише в частині задоволення позовних вимог та не оскаржує в частині задоволення судом першої інстанції заявлених позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн
Тому, рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024 у справі №906/948/24 переглядається апеляційним судом лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.
Щодо поданої 11.03.2025 представником Приватного підприємства "Приватна агрофірма "Лан" адвокатом Карпішиним С.В. через систему "Електронний суд" заяви про стягнення з Кучерявого Олександра Валерійовича на користь Приватного підприємства "Приватна агрофірма "Лан" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
На підтвердження факту надання правової допомоги представником позивача надано копії: договору про надання правничої допомоги від 03.02.2025 укладеного між ПП ПАФ "Лан" та ПП «Адвокатське об'єднання «Карпішин та партнери»; розрахунок суми судових витрат; акт виконаних робіт від 11.03.25.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 03.02.2025 між Приватним підприємством "Приватною агрофірмою "ЛАН" (клієнт) та ПП "Адвокатське об'єднання "Карпішин та партнери" (адвокатське об'єднання) укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до п. 1.1. якого адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати клієнтові за винагороду та за рахунок клієнта правничу допомогу, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надану Адвокатським об'єднанням правничу допомогу (а.с. 213-214).
Згідно з п. 1.2. договору, Адвокатським об'єднанням надається така правнича допомога:
1.2.1. надання консультацій і роз'яснень, інформації щодо законодавства по справі №906/948/24 за апеляційною скаргою Кучерявого О.В.
1.2.2. складання заяв, відзивів, клопотань, адвокатських запитів, складання інших документів правового характеру, підготовка до судових засідань, збирання доказів, інформації по справі №906/948/24;
1.2.3. ознайомлення з матеріалами справи №906/948/24;
1.2.4. представництво в Північно-західному апеляційному господарському суді по справі №906/948/24 з усіма правами (без обмежень), наданими законодавством позивачу.
Правнича допомога, яка не передбачена п.п. 1.2.1.-1.2.4. даного договору і були замовлені клієнтом та виконані адвокатом, оплачуються виходячи з додаткової домовленості між сторонами. Оплата за такі послуги не зараховується до суми коштів, визначеної п. 3.1. даного договору і здійснюється після підписання сторонами відповідних актів приймання-передачі виконаних робіт (п. 1.3. договору).
Правнича допомога, яка визначена у розділі 1 цього договору надається керуючим Адвокатського об'єднання адвокатом Карпішин Сергієм Володимировичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №194 від 24.12.1998 року), що здійснює свою адвокатську діяльність у формі Адвокатського об'єднання, що передбачено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (п. 1.4. договору).
Відповідно до пункту 3.1 договору, вартість правничої допомоги за цим договором становить 20000,00 грн.
Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що оплата здійснюються шляхом перерахування замовником коштів на рахунок виконавця.
Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до ухвалення рішення по справі №906/948/24 Північно-західним апеляційним господарським судом (пункт 7.1 договору).
Поряд з цим/, представником позивача поданий кінцевий розрахунок суми судових витрат, згідно якого загальна вартість правничої допомоги за договором складає 20 000,00 грн (а.с. 260).
11 березня 2025 року сторонами підписано акт виконаних робіт згідно договору про надання правничої допомоги від 03.02.2024 по справі №906/948/24, відповідно до якого виконавцем були виконані наступні послуги: консультаційні послуги; підготовка та подання відзиву на апеляцію Кучерявого О.В.; участь у судових засіданнях включаючи 12.03.2025, загальна вартість виконаних робіт складає 20 000,00 грн (а.с. 261).
Розглянувши заяву Приватного підприємства "Приватна агрофірма "Лан" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах -фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.
Разом з тим, колегія суддів враховує, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений також у пункті 5.44постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п'ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Колегія суддів відзначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-цта в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Представник відповідача в судовому засіданні 12.03.2025 заперечив щодо задоволення заяви Приватного підприємства "Приватна агрофірма "Лан" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши надані представником позивача докази, якими підтверджуються витрати на правничу допомогу у зв'язку з апеляційним переглядом справи та враховуючи заперечення представника відповідача у вирішенні питання щодо витрат позивача у розмірі 20 000,00 грн суд апеляційної інстанції, керуючись правилами, встановленими у частині п'ятій статті 129 ГПК України дійшов висновку не покладати на позивача всі витрати позивача в розмірі 20 000,00 грн.
Так у контексті зазначеного колегія суддів керується тим, що дана справа не є особливо складною, а судова практика з вирішення подібних спорів наразі є послідовною та сталою.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує те, що правова позиція позивача і виклад відповідних аргументів як у суді першої і апеляційної інстанції є подібними, інтереси відповідача в судах першої та апеляційної інстанцій представлялись тим самим адвокатом Карпішиним С.В., а тому суд апеляційної інстанції керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу має становити 7 000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, з урахуванням складності цієї справи та обсягу наданих адвокатом послуг, врахувавши заперечення представника відповідача, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати Приватного підприємства "Приватна агрофірма "Лан" на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом апеляційної скарги у цій справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача частково в сумі 7 000,00 грн. В задоволені решти заяви позивача про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства "Приватна агрофірма "Лан" витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції слід відмовити.
5. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024 у справі №906/948/24 задовольнити частково. Рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024 у справі №906/948/24 в частині періоду за який Приватне підприємство "Приватна агрофірма "Лан" просить зобов'язати ОСОБА_1 передати документи по акту приймання-передачі, викладених в п.2 резолютивної частини вказаного рішення, змінити, вказавши завершення перебігу такого періоду до 30.11.2023. Пункти 1, 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024 у справі №906/948/24 викласти у відповідній редакції. У решті рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024 у справі №906/948/24 залишити без змін.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024 у справі №906/948/24 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024 у справі №906/948/24 в частині періоду за який Приватне підприємство "Приватна агрофірма "Лан" просить зобов'язати ОСОБА_1 передати документи по акту приймання-передачі, викладених в п.2 резолютивної частини вказаного рішення, змінити, вказавши завершення перебігу такого періоду до 30.11.2023.
3. Пункти 1, 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024 у справі №906/948/24 викласти в наступній редакції:
« 1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) передати Приватному підприємству "Приватна агрофірма "Лан" (10008, Житомирська обл., місто Житомир, вул.Ріхтера Святослава, будинок 33, квартира 1, код 31624499) по акту приймання-передачі:
- печатку ПП ПАФ "ЛАН";
- оригінали Статутів ПП ПАФ "ЛАН";
- фінансову та податкову звітність за період з 2016- до 30.11.2023 ПП ПАФ "ЛАН";
- регістри бухгалтерського обліку ПП ПАФ "ЛАН";
- 1-С бухгалтерію та ключі доступу до неї ПП ПАФ "ЛАН";
- первинні бухгалтерські документи за період з 2016- до 30.11.2023 ПП ПАФ "ЛАН";
- банківські та касові документи за період з 2008- до 30.11.2023 ПП ПАФ "ЛАН";
- оригінал книги комірника за період з 2016- до 30.11.2023 ПП ПАФ "ЛАН";
- головну книгу за 2016- до 30.11.2023 із оборотами по місяцях та по всіх розрахунках ПП ПАФ "ЛАН";
- оборотно-сальдові відомості (помісячно) по всіх рахунках/субрахунках обліку оборотних та необоротних активів, розрахунків із постачальниками/покупцями, іншими контрагентами, працівниками, бюджетами, що відображені в головній книзі;
- оригінал книги вагаря за період з 2016- до 30.11.2023 ПП ПАФ "ЛАН";
- оригінали документації по нерухомому майну ПП ПАФ "ЛАН", а саме: свідоцтва, технічні паспорти, рішення про надання юридичної адреси, інвентаризаційну справу.»
4. У решті рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024 у справі №906/948/24 залишити без змін.
5. Заяву Приватного підприємства "Приватна агрофірма "Лан" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Приватна агрофірма "Лан" (10008, Житомирська обл., місто Житомир, вул.Ріхтера Святослава, будинок 33, квартира 1, код 31624499) - 7000,00 грн витрат на правничу допомогу.
У стягненні з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Приватна агрофірма "Лан" (10008, Житомирська обл., місто Житомир, вул.Ріхтера Святослава, будинок 33, квартира 1, код 31624499) - 13000,00 грн витрат на правничу допомогу, відмовити.
6. Видачу судового наказу доручити Господарському суду Житомирської області.
7. Матеріали справи №906/948/24 повернути до Господарського суду Житомирської області.
8. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "18" березня 2025 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Мельник О.В.