Справа № 369/4638/20
Провадження №1-кп/369/232/25
12.03.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретарки ОСОБА_2
за участю прокурорки ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , с. Дворище, Володар-Волинського району, Житомирської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 18.05.2010 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 роки позбавлення волі. Звільнений 24.04.2014 Райківською виправною колонією Житомирської області по закінченню строку покарання,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,-
Згідно пред'явленого обвинувачення, вироком від 18.05.2010 ОСОБА_4 , засуджений Народицьким районним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 185 КК України з призначеним покаранням у вигляді 4 роки позбавлення волі. Звільнений 24.04.2014 Райківською виправною колонією Житомирської області по закінченню строку покарання.
При цьому, маючи не погашену та не зняту в передбаченому законом порядку судимість ОСОБА_5 вчинив інший умисний злочин проти власності за наступних обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , 24.02.2020 приблизно о 12 год. 00 хв. перебуваючи на території домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_3 , реалізуючи свій прямий умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, корисливий мотив та мету незаконного збагачення, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись відсутністю власника та інших осіб поблизу себе, шляхом вільного доступу, перебуваючи за вказаною адресою, помітив у гаражному приміщенні за вказаною адресою металобрухт, що належить власнику домоволодіння АДРЕСА_4 ОСОБА_6 , після чого викрав вказаний металобрухт загальною вагою 296 кілограмів, вартість якого 1 554,00 гривень.
Після чого, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_6 , матеріального збитку на суму 1 554,00 гривень.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
В судовому засіданні судом було поставлено на обговорення питання про закриття кримінального провадження у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправна діяльність на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Прокурорка вважала за доцільне закрити кримінальне провадження на вищевказаній підставі. Обвинувачений не заперечував з приводу закриття кримінального провадження стосовно нього.
Вивчивши обвинувальний акт, заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що заявлене клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції та визначено граничну вартість викраденого чужого майна, яка може підпадати під кваліфікацію дій особи за відповідною частиною статті 51 КУпАП.
Відповідно до вказаного Закону діяння, пов'язані з викраденням чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з моменту набрання чинності Законом вважаються дрібним викраденням чужого майна, відповідальність за що передбачена ст. 51 КУпАП, тобто перестали бути кримінально караними.
Відповідно до положень ст. 4 КК України злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення.
При цьому, згідно положень ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні 24.02.2020 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України на загальну 1554 грн.
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
При цьому, підпунктом 169.1.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року установлено прожитковий мінімум для працездатної особи у розмірі 2102 грн. А відтак сума соціальної пільги у 2020 році становила 1 051 грн.
Тобто для кваліфікації правопорушення адміністративного чи кримінального неоподатковуваний мінімум у 2020 році становив 1 051 грн.
Відповідно два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розумінні ст. 51 КУпАП станом на 01 січня 2020 року складали 2 102 грн.
Таким чином, оскільки вартість викраденого ОСОБА_4 майна на час вчинення діяння не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, відповідне діяння перестало бути кримінально караним.
Пунктом 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Згідно ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із частковою втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся.
Речові докази відсутні.
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись п. 4-1 ч. 1 ст. 284, 369-372, ч. 3 ст. 479-2 КПК України, -
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст.284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1