Справа № 367/266/25
Провадження №3/367/399/2025
Іменем України
17 березня 2025 року м. Ірпінь
Суддя Ірпінського міського суду Київської області Одарюк М.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, матеріали якої надійшли від ВРПП Бучанського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь Донецької області, громадянина України, працюючого майстром виробництва ТОВ «ЮТЕМ», розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкаю чого за адресою: АДРЕСА_2
за статтею 124 КУпАП,
правопорушник з вимогами статті 268 КУпАП ознайомлений,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 805077 від 03 січня 2025 року водій ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим скоїв правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив суду, що дійсно допустив неуважність на дорозі та перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки.
Потерпілий ОСОБА_2 пояснив суду, що рухаючись по дорозі в своїй полосі руху не побачив, як транспортний засіб CHEVROLET TACUMA, державний номерний знак НОМЕР_1 , різко повернув до торгового центру перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки та виїхавши на його полосу, він не встиг своєчасно зреагувати, сталося зіткнення.
Дослідивши матеріли справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення , суддею встановлено наступне.
18 грудня 2024 року о 17 годині 30 хвилин на а/д М-07 Київ - Ковель, 29 км+700 метрів, водій керуючи автомобілем CHEVROLET TACUMA, державний номерний знак НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем VOLKSWAGEN Golf, державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до матеріальних збитків та легких тілесних ушкоджень громадянки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , своїми діями порушив вимоги п.1.1 додатку 2 Правил дорожнього руху України.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Об'єктивна сторона правопорушення за ст. 124 КУпАП виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Умовами настання адміністративної відповідальності є наявність причинного зв'язку між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 805077 від 03.01.2025 року зазначено, що ОСОБА_1 порушив п.1.1 додатку 2 ПДР України.
Отже у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено пункт Правил дорожнього руху, який відсутній в Правилах дорожнього руху України.
Тобто під час складення протоколу серії ААД № 805077 від 03.01 2025 року працівником поліції не вірно зазначено пункт Правил дорожнього руху за порушення якого настає відповідальність, передбачена ст. 124 КУпАП, а відтак вказаний протокол не відповідає приписам ст. 256 КУпАП.
Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010р. адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10.02.1995р., у справі “Алене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
У справах “Малофєєва проти Росії» (“Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013р.) та “Карелін проти Росії» (“Karelinv.Russia», рішення від 20.09.2016р.) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
На підставі вищевикладеного вважаю, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання правопорушника винним.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад і подія адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображенні у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 805077 від 03 січня 2025 р., не можуть бути покладені в основу судового рішення, а відтак вказане є підставою для закриття провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП у зв'язку із відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч.4 ст. 283 КУпАП, постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.
Згідно з абзацом третім пункту 6 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1086, тимчасово вилучене посвідчення повертається водієві після виконання водієм постанови суду про накладення адміністративного стягнення або подання до підрозділу Державтоінспекції копії постанови суду про закриття справи (крім випадків, коли справу про адміністративне правопорушення за тим самим фактом закрито у зв'язку з передачею матеріалів прокурору або органу досудового розслідування).
Тимчасово вилучене посвідчення водія серії НОМЕР_3 підлягає поверненню водію ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження.
Суддя М.П. Одарюк