вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" березня 2025 р. Справа№ 910/13311/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Тищенко А.І.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 05.03.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України
на рішення Господарського суду міста Києва
від 16.05.2024 (повний текст складено та підписано 28.05.2024)
у справі № 910/13311/22 (суддя Стасюк С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морські ворота Коблево"
до Міністерства юстиції України
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна установа "Кропивницька виправна колонія (№6) "
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача -Державний реєстратор Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області Морозов Сергій Анатолійович
про визнання протиправним та скасування наказу
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Морські ворота Коблево" (далі, позивач або Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі, відповідач або Міністерство) про визнання протиправним та скасування наказу відповідача "Про задоволення скарги" від 25.10.2022 №4749/5.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Міністерство юстиції України, задовольняючи скаргу Установи, прийняло протиправне рішення, оскільки рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 25.06.2020 №52843763 за ОСОБА_1 та від 18.08.2020 №53661904 за ТОВ "Морські ворота Коблево" є правомірними, прийняті державним реєстратором у відповідності до пункту 3 частини 3 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та на підставі належних документів; Установа звернулась зі скаргою на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 25.06.2020 №52843763 та від 18.08.2020 №53661904 із пропуском строку, встановленого статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; в Установи відсутні порушені права внаслідок прийняття державним реєстратором рішень від 25.06.2020 №52843763 та від 18.08.2020 №53661904.
Історія справи, короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 провадження у справі №910/13311/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морські ворота Коблево" до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна установа "Кропивницька виправна колонія (№6)", про визнання протиправним та скасування наказу закрито.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 у справі №910/13311/22 скасовано, справу №910/13311/22 направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду по суті.
Постановою Верховного Суду від 15.11.2023 касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі №910/13311/22 залишено без змін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 4749/5 від 25.10.2022 "Про задоволення скарги".
Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Морські ворота Коблево" 2 481 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що державний реєстратор діяв у повній відповідності до вимог "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ним як суб?єктом державної реєстрації, не було допущено порушень норм спеціалізованого законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Враховуючи відповідність рішення від 25.06.2020 № 52843763 та від 18.08.2020 року № 53661904, що прийняті державним реєстратором Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області Морозовим Сергієм Анатолійовичем, вимогам закону, скарга Державної установи "Кропивницька виправна колонія (№6)" від 12.07.2021 року задоволенню не підлягала, а рішення державного реєстратора від 25.06.2020 № 52843763 та від 18.08.2020 року № 53661904 - скасуванню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням Міністерство юстиції України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 16.05.2024 у справі №910/13311/22 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи. При цьому скаржник стверджував, що:
- державний реєстратор Морозов С.А. мав відмовити з підстав невідповідності поданого для державної реєстрації прав листа щодо зміни кадастрового номера вимогам частини першої статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Закону України "Про Державний земельний кадастр", а також Порядку № 1051;
- у розумінні пункту 157 Порядку № 1051 встановлено єдиний спосіб повідомлення власників земельної ділянки щодо виявлення помилки у присвоєнні кадастрового номера земельній ділянці, а саме у письмовій формі згідно з додатком 31.
Таким чином, лист від 16.06.2020 № 138/105-20, яким повідомлено про присвоєння нового кадастрового земельній ділянці - 4820982200:12:055:0146 поданий для державної реєстрації права власності разом з державним актом на право власності на земельну ділянку від 29.12.2012, у якому зазначено кадастровий номер земельної ділянки - 4820982200:12:055:0133 та відомостями з ДЗК від 19.06.2020 не є належним документом для проведення державної реєстрації;
- для проведення державної реєстрації права власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, що містить помилковий кадастровий номер, окрім вказаного, необхідно надати підтверджувальні документи Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у формі встановленій законодавством, а саме пунктом 157 Порядку № 1051 у письмовій формі згідно з додатком 31 до вказаного Порядку про те, що в державному акті міститься помилка і який кадастровий номер присвоєно земельній ділянці на заміну помилкового.
Узагальнені доводи та заперечення позивача
06.11.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Узагальнені доводи відзиву позивача зводяться до того, що:
- у зв'язку з тим, що кадастровий номер 4820982200:12:055:0133 вже був внесений до Національної кадастрової системи та значився за іншою земельною ділянкою, у 2019 році ОСОБА_1 замовила Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). На підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) були внесені відомості до Державного земельного кадастру та присвоєний новий кадастровий номер 4820982200:12:055:0146;
- державний реєстратор діяв у повній відповідності до пункту 3 частини 3 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та провів державну реєстрацію права власності на земельну ділянку на підставі належних документів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв та клопотань сторін
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2024 апеляційну скаргу у справі №910/13311/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.
26.09.2024 матеріали справи №910/13311/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/13311/22 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
10.10.2024 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024, у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/13311/22.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14.10.2024, справу №910/13311/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко А.І., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2024 поновлено Міністерству юстиції України строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі №910/13311/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/13311/22. Зупиненодію рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі №910/13311/22 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Судове засідання призначено на 14.11.2024.
21.10.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
12.11.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про залишення відзиву на апеляційну скаргу без розгляду, яке відхилено апеляційним судом у зв'язку з його безпідставністю.
14.11.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання, в якому позивач заперечує проти задоволення клопотання відповідача про про залишення відзиву на апеляційну скаргу без розгляду.
Судове засідання призначене на 14.11.2024 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2024, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/13311/22.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14.11.2024, справу №910/13311/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко А.І., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/13311/22, спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач) судді Тищенко А.І., Тищенко О.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2024. Розгляд апеляційної скарги призначено на 19.12.2024.
Судове засідання призначене на 19.12.2024 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відрядженні.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/13311/22.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19.12.2024, справу №910/13311/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко А.І., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі №910/13311/22, спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач) судді Тищенко А.І., Кравчук Г.А., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2024. Розгляд апеляційної скарги призначено на 06.02.2025.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді Коробенка Г.П. на лікарняному з 28.01.2025 по 07.02.2025, судове засідання призначене на 06.02.2025 не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 розгляд апеляційної скарги призначено на 05.03.2025.
У судовому засіданні 05.03.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників судового процессу
У судове засідання 05.03.2025 з'явились представники позивача та відповідача, які надали пояснення по справі. Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується відповідними довідками та шляхом направлення поштової кореспонденції.
Оскільки явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення всіх учасників справи про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги Міністерства юстиції України за відсутності представників третьої особи-1, третьої особи-2, та третьої особи-3.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Згідно висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (надалі - Колегії) від 06.10.2022 року при повторному розгляді скарги Державної установи "Кропивницька виправна колонія (№ 6)" від 12.07.2021 № 17/2630, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 14.07.2021 за № СК-364-21, повернену для повторного розгляду дорученням Міністра юстиції Денисом Малюською від 20.09.2022 № 327/1/48-22, відповідно до пункту 11 розділу III Положення про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.01.2020 № 71/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції № 1531/5 від 27.04.2021), на рішення від 25.06.2020 № 52843763 (далі - оскаржуване рішення 1) та від 18.08.2020 № 53661904 (далі - оскаржуване рішення 2), прийняті державним реєстратором Коблівської сільської рада Березанського району Миколаївської області Морозовим Сергієм Анатолійовичем (далі - державний реєстратор Морозов С.А.), щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:055:0146 (далі - земельна ділянка), вбачається таке.
1) Скаржником подано скаргу з вимогою скасувати оскаржуване рішення 1 та оскаржуване рішення 2 вказуючи, що він є балансоутримувачем бази відпочинку "ХВИЛЯ", яка знаходиться на земельній ділянці;
2) Згідно з відомостями Державного реєстру прав на підставі оскаржуваного рішення 1 державним реєстратором Морозовим С.А. проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 , з відкриттям відповідного розділу у Державному реєстрі прав;
3) Вказана державна реєстрація проведена на підставі:
- державного акта на право власності на земельну ділянку від 29.12.2012 серії ЯК № 783741, виданого на ім'я ОСОБА_1 , Коблевською сільською радою Березанського району Миколаївської області (далі - державний акт від 29.12.2012), у якому зазначено кадастровий номер земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:055:0133;
- відомостей з Державного земельного кадастру від 19.06.2020 № 20767460 (далі - відомості ДЗК), отриманих державним реєстратором Морозовим С.А. за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час розгляду відповідної заяви, у яких наявні відомості про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку на підставі державного акту від 29.12.2012;
- листа від 16.06.2020 № 138/105-20 щодо зміни кадастрового номера земельної ділянки (далі - лист щодо зміни кадастрового номера), виданого державним кадастровим реєстратором відділу у Березанському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Костянтином Расстьобою , у якому зазначено, зокрема, що кадастровий номер 4820982200:12:055:0133 вже був внесений до Національної кадастрової системи та значиться за іншою земельною ділянкою. У зв'язку з цим, земельній ділянці, яка перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі державного акту від 29.12.2012, був присвоєний новий кадастровий номер - 4820982200:12:055:0146 та вона була внесена до Національної кадастрової системи;
4) Отже, Колегією встановлено, що оскаржуване рішення 1 не відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав, оскільки державним реєстратором Морозовим С.А. не було належним чином перевірено документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації, оскільки подані документи не відповідали вимогам, встановленим Законом та не давали змоги встановити набуття права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку;
5) Законом України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що кадастровий номер земельної ділянки є незмінним на протязі усього часу її існування, відтак подані державному реєстратору Морозову С.А. документи на підтвердження кадастрового номеру земельної ділянки, що не зазнала змін за площею, та межами не відповідали вказаному закону;
6) Відповідно до поданих для державної реєстрації документів, земельна ділянка, що була предметом реєстрації права власності жодних змін у конфігурації, зокрема, зміни площі меж, внаслідок поділу чи об'єднання не зазнала відтак згідно із Законом України "Про Державний земельний кадастр" та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051), за вказаних умов зміна кадастрового номера такої земельної ділянки, виключається;
7) З урахуванням зазначеного вище та з отриманих відомостей ДЗК щодо земельної ділянки з зазначеними характеристиками проте з відмінним кадастровим номером державний реєстратор Морозов С.А. мав відмовити з підстав невідповідності поданого для державної реєстрації прав листа щодо зміни кадастрового номера вимогам частини першої статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) та Закону України "Про Державний земельний кадастр", а також Порядку № 1051;
8) Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення 1) кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування;
9) Пунктом 29 Порядку № 1051 (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення 1) встановлено, що кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється. У разі поділу чи об'єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер;
10) Частиною першою статті 22 Закону встановлено, зокрема, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим Законом та іншими нормативно-правовими актами;
11) Частиною третьою статті 10 Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема:
- встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 18 Закону до порядку державної реєстрація віднесено перевірку документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
12) Якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом та якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження це є підставами для відмови в державній реєстрації прав (пункти 3, 4 частини першої статті 24 Закону);
13) За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (абзац перший частини другої статті 24 Закону);
14) Відповідно до частини шостої статті 37 Закону (у редакції, чинній на дату засідання Колегії) за результатами розгляду скарги на рішення у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України приймає мотивоване рішення про, зокрема, задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);
15) Таким чином, оскаржуване рішення 1 підлягає скасуванню, оскільки воно прийняте державним реєстратором Морозовим С.А. з порушенням частини третьої статті 10, частини першої статті 18, частини першої статті 22, частини першої та другої статті 24 Закону;
16) Пунктом 9 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128) передбачено, зокрема, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема, шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі прав, у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню;
17) Колегією також встановлено, що за наслідком прийняття оскаржуваного рішення 1 надалі на підставі оскаржуваного рішення 2 державним реєстратором Морозовим С.А. було проведено державну реєстрацію переходу права власності на земельну ділянку від ОСОБА_1 до ТОВ "МОРСЬКІ ВОРОТА КОБЛЕВО" у зв'язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду);
18) Отже, оскаржуване рішення 2 підлягає скасуванню як таке, що випливає з факту скасування оскаржуваного рішення 1;
19) Під час дії воєнного стану та з урахуванням вимог, встановлених пунктом 10 Порядку № 1128, за 15 днів (дата публікації оголошення 20.09.2022) до дня засідання колегії на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було забезпечено оприлюднення інформації про дату засідання розгляду даної скарги та додатково повідомлено скаржника та державного реєстратора Морозова С.А. засобами електронної пошти;
20) Абзацом п'ятим пункту 10 Порядку регламентовано, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі скаржника, державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи);
21) Пунктом 12 Порядку передбачено, що заінтересовані особи мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов'язково приймаються Колегією до розгляду;
22) Так, пояснення та клопотання по суті скарги від заінтересованих осіб до Мін'юсту після призначення повторного колегіального розгляду не надходили;
23) Відтак, Колегія дійшла висновку про можливість реалізації своїх повноважень у сфері державної реєстрації прав. Згідно з пунктом 4 частини сьомої статті 37 Закону у разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
24) Повноваження Міністерства юстиції України з цього питання є дискреційними. Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти такі повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин;
25) Зважаючи на встановлений факт порушення й оцінюючи його ступінь та характер, Міністерство юстиції виходить із того, що застосування до державного реєстратора заходів реагування у вигляді тимчасового блокування або анулювання доступу до Державного реєстру прав, має бути необхідним й достатнім для виправлення і попередження нових порушень та зловживань у сфері державної реєстрації прав. А тому з огляду на вказану мету й ґрунтуючись на принципах справедливості та співмірності заходи реагування повинні бути пропорційними характеру встановлених порушень;
26) Відтак, встановлення факту прийняття державним реєстратором Морозовим С.А. неправомірного рішення та характеру допущених ним порушень вимог законодавства є підставою для застосування відповідного заходу реагування у вигляді тимчасового блокування йому доступу до Державного реєстру прав строком на 1 (один) місяць;
27) З урахуванням зазначеного, скарга підлягає задоволенню.
Наказом Міністерства юстиції України від 25.10.2022 року № 4749/5, виданого на підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 06.10.2022, прийнято рішення яким:
1) Скаргу Державної установи "Кропивницька виправна колонія (№ 6)" від 12.07.2021 № 17/2630 задовольнити;
2 )Скасувати рішення від 25.06.2020 № 52843763 та від 18.08.2020 № 53661904, прийняті державним реєстратором Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області Морозовим Сергієм Анатолійовичем;
3) Тимчасово блокувати доступ державному реєстратору Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Морозову Сергію Анатолійовичу строком на 1 (один) місяць;
4) Виконання пункту 2 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству;
5) Виконання пункту 3 наказу покласти на Державне підприємство "Національні інформаційні системи".
Позовні вимоги ТОВ "Морські ворота Коблево" про скасування наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 25.10.2022 №4749/5 у даній справі обґрунтовані тим, що Міністерство юстиції України, задовольняючи скаргу Установи, прийняло протиправне рішення, оскільки рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 25.06.2020 №52843763 за ОСОБА_1 та від 18.08.2020 №53661904 за ТОВ "Морські ворота Коблево" є правомірними, прийняті державним реєстратором у відповідності до пункту 3 частини 3 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та на підставі належних документів; Установа звернулась зі скаргою на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 25.06.2020 №52843763 та від 18.08.2020 №53661904 із пропуском строку, встановленого статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; в Установи відсутні порушені права внаслідок прийняття державним реєстратором рішень від 25.06.2020 №52843763 та від 18.08.2020 №53661904.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається, зокрема, на те, що Державний реєстратор не звернув уваги на невідповідність відомостей ДЗК поданим документам для держаної реєстрації прав на земельну ділянку; державний реєстратор Морозов С.А. мав відмовити з підстав невідповідності поданого для державної реєстрації прав листа щодо зміни кадастрового номера вимогам частини першої статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Закону України "Про Державний земельний кадастр", а також Порядку № 1051; рішення підлягало скасуванню, оскільки воно прийняте державним реєстратором Морозовим С.А. з порушенням ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 22, ч. 1 та 2 ст. 24 ЗУ №1952-IV.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані відповідачами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерству юстиції України було надано повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015 затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Порядок).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін'юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення про які затверджуються Мін'юстом. Склад колегій затверджується Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.
Згідно з п. 8 Порядку у разі, коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до п. 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови у її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін'юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, що оскаржуються. Якщо під час розгляду Мін'юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до п. 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови у її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін'юстом на підставі службової записки посадових осіб Мін'юсту, погодженої заступником Міністра, невідкладно без розгляду її колегіально.
Пунктом 9 Порядку встановлено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:
1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту;
2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах;
3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Згідно з п. 13 Порядку за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:
1)встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту;
2)підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.
Як встановлено судом, відповідно до державного акту на земельну ділянку серії ЯК № 783741 від 29.12.2012 року громадянка ОСОБА_1 отримала у власність земельну ділянку площею 0,22 га з кадастровим номером 4820982200:12:055:0133. Державний акт є чинним, недійсним не визнавався, не скасовувався.
Цій земельній ділянці площею 0,22 га було присвоєно новий кадастровий номер 4820982200:12:055:146, про що повідомлено ОСОБА_1 листом державного кадастрового реєстратора відділу у Березанському районі Головного управління Держгеокадастру Миколаївській області № 282/105-20 від 11.12.2020 року.
Так, в листі № 282/105-20 від 11.12.2020 року зазначено: "У зв'язку із вступом в дію 17 жовтня 2012 року Постанови КМУ № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру, кадастровий номер земельної ділянки визначається з використанням автоматизованої системи Державного земельного кадастру та присвоюється в автоматичному режимі. Статтею 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" визначено, що кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальний, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. У зв'язку з тим, що кадастровий помер 4820982200:12:055:0133 вже був внесений до Національної кадастрової системи та значиться за іншою земельною ділянкою, то земельній ділянці площею 0,22 га, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 на підставі відомостей з Державного земельного кадастру, був присвоєний новий кадастровий номер 4820982200:12:055:0146.
Судом встановлено, що Державна реєстрація права власності ОСОБА_1 відбулася на підставі:
- державного акта на право власності на земельну ділянку від 29.12.2012 серії ЯК № 783741, виданого на ім'я ОСОБА_1 , Коблевською сільською радою Березанського району Миколаївської області, у якому зазначено кадастровий номер земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:055:0133;
- відомостей з Державного земельного кадастру від 19.06.2020 № 20767460, отриманих державним реєстратором Морозовим С.А. за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час розгляду відповідної заяви, у яких наявні відомості про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку на підставі державного акту від 29.12.2012;
- листа від 11.12.2020 року № 282/105-20 щодо зміни кадастрового номера земельної ділянки, у якому зазначено, зокрема, що кадастровий номер 4820982200:12:055:0133 вже був внесений до Національної кадастрової системи та значиться за іншою земельною ділянкою.
У зв'язку з цим, земельній ділянці, яка перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі державного акту від 29.12.2012, був присвоєний новий кадастровий номер - 4820982200:12:055:0146 та вона була внесена до Національної кадастрової системи.
На підставі зазначених документів державним реєстратором Морозовим С.А. було прийнято рішення від 25.06.2020 № 52843763 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:055:0146.
Згідно з висновком Колегії, таке рішення не відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав, оскільки державним реєстратором Морозовим С.А. не було належним чином перевірено документів на наявність підстав для відмови у державній реєстрації, оскільки подані документи не відповідали вимогам, встановленим Законом та не давали змоги встановити набуття права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до п. 1, 2, 4 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Відповідно до п. 3. ч. 3 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відмова в державній реєстрації прав з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, не застосовується у разі: невідповідності відомостей про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відомостям, що містяться в документі, який посвідчує речове право на неї, якщо така невідповідність виникла внаслідок внесення змін або виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку після оформлення документа, що є підставою для виникнення відповідного речового права на земельну ділянку. У такому разі пріоритет мають відомості Державного земельного кадастру.
В даному випадку, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що державний реєстратор перевірив подані документи для державної реєстрації права власності та встановив:
- наявність правовстановлюючого документу на земельну ділянку - Державного акту на право власності на земельну ділянку від 29.12.2012 року серії ЯК № 783741, виданого на ім?я ОСОБА_1 , Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області, в якому зазначено кадастровий номер 4820982200:12:055:0133;
- відомості з Державного земельного кадастру від 19.06.2020 року № 20767460, отриманих державним реєстратором Морозовим С.А. за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав під час розгляду відповідної заяви, у яких наявні відомості про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку на підставі державного акту від 29.12.2012 року;
- підтвердження внесення змін у відомості Державного земельного кадастру - листа від 11.12.2020 року № 282/105-20, згідно якого кадастровий номер 4820982200:12:055:0133 вже був внесений до Національної кадастрової системи та значиться за іншою земельною ділянкою, а тому земельній ділянці площею 0,22 га, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 на підставі відомостей з Державного земельного кадастру, був присвоєний новий кадастровий номер 4820982200:12:055:0146.
Отже, державний реєстратор Морозов С.А., встановивши, що зміни у відомості про земельну ділянку (присвоєння їй нового кадастрового номеру 4820982200:12:055:0146) були внесені до Державного земельного кадастру після видачі ОСОБА_1 державного акту на земельну ділянку 29.12.2012 року, що в тому числі підтверджувалось отриманими відомостями Державного земельного кадастру, правомірно встановив відсутність підстав для відмови у державній реєстрації права та прийняв рішення від 25.06.2020 № 52843763, у зв'язку з чим оскаржуваний наказ в частині скасування рішення державного реєстратора від 25.06.2020 року №52843763 підлягає скасуванню.
З огляду на наведене, за умови встановленої судом обставини правомірності рішення державного реєстратора від 25.06.2020 року №52843763 та скасування рішення Міністерства юстиції України про його скасування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцїі, що наказ в частині скасування рішення державного реєстратора № 53661904 від 18.08.2020 року також підлягає скасуванню.
Оскільки державний реєстратор діяв у повній відповідності до вимог "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ним як суб?єктом державної реєстрації, не було допущено порушень норм спеціалізованого законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Протилежні доводи апелянта не спростовують висновків суду наведених вище, та свідчать лише про невірне тлумачення скаржником положень законодавства в сфері спірних правовідносин.
Таким чином, оцінивши подані докази та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі стосовно необхідності застосування під час державної реєстрації вимог Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, а саме п. 157 Порядку, відхиляються апеляційним судом, оскільки п. 157 Порядку не визначає перелік документів, які є підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно (земельну ділянку) та які мають бути надані державному реєстратору. Натомість, визначає дії, які вчиняє орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, у випадку виявлення та самостійного виправлення помилки в кадастровому номері (тобто, без розроблення технічної документації із землеустрою).
При цьому колегія суддів зазначає, що покладені в основу апеляційної скарги доводи відповідача щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, фактично дублюють його позицію викладену у відзиві на позов, та зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, з огляду на що, та враховуючи що апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову в силу викладеного вище, доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлених судом під час розгляду справи обставин.
Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Міністерства юстиції України.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 16.05.2024 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі №910/13311/22 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Міністерство юстиції України.
Матеріали справи №910/13311/22 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 17.03.2025
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
А.І. Тищенко