Справа № 359/2347/25
Провадження № 1-кп/359/432/2025
13 березня 2025 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні з повною технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження № 12025111100000116, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.01.2025, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рубіжне, Луганської області, українця, громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.01.2025 № 26/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком на 90 діб.
Встановлено, що 30.12.2024 перебуваючи на робочому місці у приміщенні ТОВ «Егерзунд Сіфуд», що за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Героїв Майдану, 42, ОСОБА_4 побачив у поличці біля облікової документації грошові кошти у сумі 6000 гривень та у останнього виник умисел на їх заволодіння.
О 05 годині 29 хвилин 31.12.2024 ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно та з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав з полички вищевказані грошові кошти.
Після цього, ОСОБА_4 пішов з території ТОВ «Егерзунд Сіфуд з викраденими грошовими коштами, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Своїми діями ОСОБА_4 спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_5 на загальну суму 6000 гривень 00 копійок.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, фактичні обставини справи не оспорював. Зазначив, що пред'явлене йому обвинувачення відповідає дійсності. Щиро розкаявся та надав показання, що 30.12.2024 перебував на робочому місці у приміщенні ТОВ «Егерзунд Сіфуд». Нап стелажах помітив файл в якому знаходилися грошові кошти. Кому вони належали він не знав. Він таємно їх взяв і вже вдома перерахував та вияви 6000 грн. У зв'язку з його тяжким фінансовим становищем, дані гроші витратив на власні потреби. В майбутньому хотів їх повернути, сховавши за стелажами, проте його викрили раніше. Було встановлено, що дані кошти належали співробітниці ОСОБА_5 .
У зв'язку з тим, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження не оспорювали фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин та обмежується допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу, досліджує речові докази та судові витрати, роз'яснивши сторонам, що у такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.
Таким чином, розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення.
При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення у судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.
Дії обвинуваченого кваліфіковані вірно за ч. 4 ст. 185 КК України, як умисні дії, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану. Таку кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає правильною.
Майно, яким заволодів обвинувачений, було для нього чужим, адже не перебувало в його власності чи законному володінні. ОСОБА_4 не мав на нього жодного права, цим майном він заволодів у спосіб, який заборонений законом. Викрадення майна здійснювалось обвинуваченим таємно, тому воно визначається як крадіжка. ОСОБА_4 досягнув віку з якого наступає кримінальна відповідальність за вчинення крадіжки. Його дії характеризуються умислом та корисливою метою. Зокрема, обвинувачений усвідомлював, що майно, яким він протиправно заволодівав, було для нього чужим, і він не мав права на нього. ОСОБА_4 усвідомлював суспільно небезпечний характер його діянь, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання. Корисливий мотив обвинуваченого полягав у тому, що при вчиненні кримінального правопорушення він прагнув обернути чуже майно на свою користь. ОСОБА_4 виконав усі дії об'єктивної сторони крадіжки які вважав необхідними для доведення злочину до кінця. Отже, вчинений обвинуваченим злочин є закінченим та вчинений в умовах воєнного стану.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Згідно із ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд вважає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставиною, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Аналізуючи дані при вивченні особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий. Обвинувачений не одружений. На утримані малолітніх дітей та інвалідів немає. На обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обвинувачений не є інвалідом та військовослужбовцем.
Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення його особистості та відношення до скоєного ним.
Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження потерпілою цивільний позов до обвинуваченого не пред'явлено, що свідчить про відсутність у потерпілої сторони претензій до обвинуваченого морального чи матеріального характеру.
Разом з тим, суд не визнає обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, добровільне відшкодування завданої шкоди, оскільки викраденим майном він розпорядитися на власний розсуд.
Призначаючи вид і міру покарання для обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує те, що він вчинив тяжкий злочин, згідно вимог статті 12 КК України та з урахуванням обставин, які пом'якшують покарання, правову позицію прокурора, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, з цього приводу, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком 5 років.
Разом з тим, суд враховує фактичну тяжкість вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу, місця і часу його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, мотивів і мети кримінального правопорушення, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов'язані із вчиненням кримінального правопорушення, та характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченого. Суд враховує, відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, а також, із урахуванням правової позиції прокурора, суд приходить до висновку, що вищенаведені обставини істотно знижують фактичну ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_4 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає, за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном на 1 рік з визначенням відповідних обов'язків судом.
Суд, застосовуючи принцип індивідуалізації та співмірності покарання, переконаний, що саме дане покарання, без ізоляції від суспільства ОСОБА_4 , але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, та саме за таких обставин буде досягнута мета покарання.
До набрання вироком суду законної сили продовжити запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Речові докази стороною обвинувачення не заявлено.
Цивільний позов та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись: ст. 22, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст. 65-67, 75-76, ч. 4 ст. 185 КК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від основного покарання у виді позбавлення волі та призначити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання , роботи або навчання.
Іспитовий строк ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту проголошення вироку.
До вступу вироку суду в законну силу продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Речові докази стороною обвинувачення не заявлено.
Цивільний позов та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1