13 березня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 724/1782/24
Провадження № 22-ц/820/540/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
секретаря Чебан О.М.,
за участю відповідачки та її представника адвоката Кулабіної М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 грудня 2024 року (суддя Продан Б.Г.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області, як орган опіки та піклування про усунення перешкод щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області, як орган опіки та піклування про усунення перешкод у спілкуванні із малолітніми дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та їх вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дітей.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 15 квітня 2015 року до 21 травня 2021 року, від якого мають троє малолітніх ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач регулярно сплачує аліменти на утримання дітей, заборгованості по аліментам не має. Крім того надає додаткову матеріальну допомогу на утримання дітей і після розірвання шлюбу.
Відповідачка разом з малолітніми дітьми проживає окремо, на неодноразові наміри відвідати дітей, нею чиняться перешкоди батьку у спілкуванні з дітьми.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 перешкоджає йому у спілкуванні з дітьми просив суд визначити способи участі його у вихованні дітей:
-один раз на два тижні протягом 3-4 днів безперервно за місцем проживання батька, шляхом передачі йому дітей, за місцем проживання дитини, з можливістю систематичних побачень тата із сином наодинці під час сумісного відвідування парків, кіно, ігрових майданчиків та інших культурно-масових заходів, обов'язок повернення дітей за місцем проживання з матір'ю покласти на останню;
-протягом 1 (одного) місяця під час літніх канікул, та протягом 7 днів зимових канікул та по 3 дні осінніх та весняних канікул, щорічно для спільного відпочинку в тому числі закордоном;
-у святкові дні (Новий рік, Різдво Христове, Пасха, День Конституції України, День Незалежності України) терміном не менше трьох годин з правом забирати дітей за місцем проживання батька;
-необмежене спілкування з дитиною особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язку, що не передбачають безпосередньо фізичного спілкування між батьком та дітьми.
Зобов'язати відповідача не чинити йому перешкод у спілкуванні із неповнолітніми дітьми;
- за два дні до його зустрічі із дітьми, відповідно до графіку, надавати точну інформацію щодо: фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання будь-яких змін, повідомляти його про це особисто засобами телефонного зв'язку або за місцем його проживання, не пізніше наступного дня після настання таких змін;
- повідомляти батька про всі зміни які відбуваються з дітьми, щодо погіршення/покращення здоров'я;
- повідомляти батька про успіхи в навчанні та поведінки в школі/дитячому садочку;
- повідомляти батька про всі прийоми у лікарів планові/позапланові а також методи лікування та назви медичних процедур та ліків;
- узгоджувати з батьком відвідування у лікарів планові/позапланові а також методи лікування та назви медичних процедур та ліків та доцільність їх призначення;
- в разі неможливості передачі дітей батьку через хворобу, надавати дітей батьку для огляду та/для спільного відвідування лікарів.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 грудня 2024 року позовну заяву задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визначено наступні способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми:
- у телефонному режимі, з 8:00 до 20:00, з телефону батька на номер дітей ( НОМЕР_1 );
- один раз на два тижні з 19:00 в п'ятницю з поверненням до 15:00 в неділю, з урахуванням бажання дітей та їх стану, забираючи і повертаючи дітей за фактичним місцем проживання матері у АДРЕСА_1 .;
- по 3 дні, осінніх, зимових, весняних канікул та 1 місяць літніх канікул, з урахуванням бажання дітей та їх стану, з можливим поділом по 2 тижні (за домовленістю), де батько зобов'язується забирати і повертати дітей за фактичним місцем проживання матері за умов: дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, установлених для дітей певного віку, задовільного стану здоров'я дитини, вчасного повернення дитини матері, при неможливості виконання графіку батько завчасно повідомляє матір, а матір батька, за наявності змін в стані дітей, чи непередбачуваних обставин, повідомляти про них матір в телефонному режимі. Решту позовних вимог залишити без задоволення.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що встановлений судом графік побачень відповідатиме інтересам малолітніх дітей, з урахуванням обставин справи.
Позивач, проживає окремо від дітей в іншому населеному пункті, суд врахував інтереси дітей, їх вік, режим відпочинку, ставлення малолітніх дітей до своїх батьків, а також принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участі у її вихованні
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , через свого представника подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне та необ'єктивне з'ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, та прийнят нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції прийнято рішення виключно з власного бачення способу спілкування батька з дітьми, суд керувався лише поясненнями відповідачки, на підставі яких ухвалив таке рішення. Судом жодним чином не враховано бажання батька спілкуватися з дітьми у способи, які зазначені ним у позові. При встановленні способу спілкуванні батька з дітьми не дотримано розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дітей.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка вважає апеляційну скаргу безпідставною та не аргументованою й такою що суперечить інтересам дітей. Рішенням суду чітко визначено участь батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, жодним чином не надаючи переваги позивачу чи відповідачу. Судом враховано вік дітей, який потребує стабільного виховання, навчання, розвитку, проживання в спокійному та тихому середовищі, розуміння постійного місця проживання.
В судове засідання апелянт ОСОБА_1 та його представник адвокат Соник В.В. не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Надійшла заява від ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Кулабіна М.Ю. в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 15.04.2015 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 01.04.2021 року.
Від шлюбу у сторін є троє малолітніх дітей: син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей.
Після розірвання шлюбу, діти залишились проживати із матір'ю.
ОСОБА_2 разом з малолітніми дітьми проживають в АДРЕСА_1 .
За довідкою від 04 червня 2024 року №348 Комунального закладу загальної середньої освіти «Початкова школа №2 Хмельницької міської ради» ОСОБА_9 навчається в 3 класі закладу освіти.
За довідкою від 31.05.2024 року №01-25/117 Хмельницького закладу дошкільної освіти №5 «Соловейко» Городенський Марк та Городенська Злата відвідують дошкільний заклад з 19 квітня 2024 року.
ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2 . За місцем проживання характеризується позитивно. Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов має задовільні житлово-побутові умови, 50 кв.м житлова площа, дві житлові кімнати.
За висновком комісії з питань захисту прав дитини, щодо участі батька у вихованні дітей, затвердженого рішенням виконавчого комітету Недобоївської сілької ради Дністровського району Чернівецької області від 09.05.2024 року №89/06-24, визначено наступний спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми: - у телефонному режимі з 8-00 год по 21.00 год; - один раз на два тижні протягом 3-4 днів безперервно, з урахуванням бажань дітей; - 1 місяць літніх канікул (з можливим поділом за домовленістю) та по 3 дні осінніх, зимових, весняних, за умов дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки установлених для дітей даного віку;- задовільного стану здоров'я дитини;- вчасного повернення дитини матері; - при неможливості виконання графіку батько завчасно повідомляє матір, а матір - батька дитини (а.с.40-41).
Згідно з постановою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 173-1 КУ пАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 170 гривень. За обставинами даної адміністративної справи 24.06.2024 року. близько 17 год.35 хв. ОСОБА_1 , вчинив домашнє насильство, а саме в ході телефонної розмови висловлювався нецензурною лайкою та здійснював погрози фізичною розправою на адресу колишньої дружини ОСОБА_2 , яка перебувала за адресою АДРЕСА_1 . ( а.с.132).
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України.
Жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частини шоста - восьма статті 7 СК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з частиною третьою статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).
Відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (частини перша - третя статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до частини першої - третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (частини перша, друга статті 159 СК України).
Результат системного аналізу наведених міжнародних правових норм та норм національного законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.
Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня2022 року у справі № 189/68/20 (провадження № 61-16244св21).
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося ЄСПЛ, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року).
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
У справі, що переглядається, запропонований позивачем варіант способу участі у вихованні дітей, один раз на два тижні протягом 3-4 днів безперервно за місцем проживання батька, зважаючи на віддаленість місця проживання батька від місця проживання дітей, враховуючи навчальний процес дітей в школі та дошкільному навчальному закладі, буде переривати їх навчальний процес, що не відповідає найкращим інтересам дітей. Щодо визначення спілкування дітей з батьком у святкові дні (Новий рік, Різдво Христове, Пасха, День Конституції України, День Незалежності України) терміном не менше трьох годин з правом забирати дітей за місцем проживання батька, то зважаючи на віддаленість місця проживання батька з місцем проживання дітей, такий спосіб участі батька у спілкуванні з дітьми теж не відповідає принципу забезпечення найкращих інтересів дітей.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що запропонований судом порядок участі в спілкуванні із малолітніми дітьми в сукупності з іншими доказами у справі є достатнім, таким, що відповідатиме принципу розумності, справедливості та збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному захисту інтересів дітей, сприятиме підтримці зв'язків між родичами та буде відповідати розвитку малолітніх дітей, враховуючи вік, стан здоров'я, звички тощо, і не порушуватиме переважне право батьків дітей на їх виховання.
Суд першої інстанції, діючи в межах наданих йому процесуальним законом повноважень, оцінив висновок органу опіки та піклування за своїм внутрішнім переконанням та частково погодився з ним.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив принцип рівності права батька та матері малолітніх дітей на батьківство колегія суддів відхиляє, оскільки встановлений рішенням суду графік побачень має відповідати насамперед інтересам малолітніх дітей, з урахуванням їх усталеного розпорядку дня та способу життя.
Колегія суддів зауважує, що в спорах щодо дітей вони є суб'єктом, а не об'єктом правовідносин, і у будь-якому випадку найвищою метою є захист найкращих інтересів дітей, навіть якщо такі не збігаються з інтересами одного чи обох батьків.
З урахуванням вікових змін дітей, їх розвитку та потреб, ставлення до батька ОСОБА_1 не позбавлений у майбутньому звернутись до суду із позовною заявою про зміну встановленого судом способу участі у вихованні малолітніх дітей, що буде відповідати насамперед якнайкращим інтересам синів та доньки.
Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що батьки мають налагодити співпрацю з метою забезпечення належного контакту між кожним із них з дитиною, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу, керуючись передусім найкращими інтересами дитини.
Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених у апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судом у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, наведених заявником у апеляційній скарзі.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 березня 2025 року.
Судді: Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк