17 березня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/28186/23
Провадження № 22-з/820/55/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Чебан О.М.,
з участю представника позивачки ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву представниці відповідача ОСОБА_2 , адвокатки Гуменюк Алі Павлівни, про ухвалення додаткового рішення,
встановив:
У жовтні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Новченков І.В. (далі - приватний нотаріус Новченков І.В.), про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності, поділ квартири та визнання договору дарування квартири недійсним.
ОСОБА_3 зазначила, що з квітня 2017 року вона проживала з ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловік і жінка, а з 7 лютого 2019 року - перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі. При цьому 8 липня 2017 року позивачка розірвала попередній шлюб із ОСОБА_5 . Увесь цей час сторони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, проводили разом дозвілля, мали взаємні права та обов'язки. За рішенням суду від 29 вересня 2021 року шлюб між ними розірвано.
31 січня 2018 року між Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Старокостянтинівський» (далі - Кооператив) і ОСОБА_2 був укладений договір пайової участі в будівництві №55, за умовами якого у період з 31 січня до 11 лютого 2018 року ОСОБА_2 сплатив Кооперативу пайовий внесок у розмірі 501 534 грн. для отримання у власність квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 67,4 кв.м, житловою площею 34,2 кв.м (далі - квартира). 20 вересня 2018 року у зв'язку із закінченням будівництва будинку ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на квартиру. Надалі сторони спільно зробили ремонт у квартирі та стали проживати у ній.
За договором дарування від 28 травня 2021 року, посвідченим приватним нотаріусом Новченковим І.В. (зареєстровано в реєстрі за №1405), ОСОБА_2 подарував квартиру своїй матері ОСОБА_4 .
Оскільки квартира набута сторонами за час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та за спільні кошти, то вона належить їм на праві спільної сумісної власності, а частки сторін у майні є рівними. ОСОБА_2 не визнав право позивачки на квартиру та відчужив квартиру без її згоди, відтак оспорюваний правочин не відповідає вимогам закону та є недійсним.
За таких обставин ОСОБА_3 просила суд:
встановити факт проживання її та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 9 липня 2017 року по 6 лютого 2019 року;
визнати квартиру об'єктом спільної сумісної власності її та ОСОБА_2 ;
визнати за нею в порядку поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності, право власності на частину квартири;
визнати недійсним договір дарування квартири від 28 травня 2021 року, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Новченковим І.В. (зареєстровано в реєстрі за №1405).
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 листопада 2024 року в позові відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 4 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 листопада 2024 року залишено без змін.
7 березня 2025 року ОСОБА_2 через свою представницю, адвокатку Гуменюк А.П., звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді у розмірі 5 000 грн посилаючись на те, що він поніс ці витрати у зв'язку з переглядом рішення у справі. До цієї заяви ОСОБА_2 додав докази на підтвердження своїх витрат на професійну правничу допомогу.
ОСОБА_3 зробила заяву про залишення без розгляду клопотання ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки відповідачем до закінчення судових дебатів не заявлено про понесені витрати на правничу допомогу, не подано орієнтовний розрахунок таких витрат та не надано докази понесених судових витрат у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України.
ОСОБА_4 , приватний нотаріус Новченков І.В. не подали відзив на заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.
Судом встановлено, що на підставі договору про надання правничої допомоги від 20 січня 2025 року (далі - Договір) (т. 2 а.с. 211), укладеному між адвокаткою Гуменюк А.П. та ОСОБА_2 , і ордеру на надання правничої допомоги серії ВХ №1087229 від 20 січня 2025 року (т. 2 а.с. 164) адвокатка Гуменюк А.П. надавала ОСОБА_2 професійну правничу допомогу в апеляційному суді під час перегляду рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 листопада 2024 року.
Договором встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Довіритель доручає, а Адвокат відповідно до чинного в Україні законодавства, приймає на себе зобов'язання в підготовці відзиву на апеляційну скаргу Саблюченко О.О. у справі №686/28186/23 та представництво інтересів ОСОБА_2 у Хмельницькому апеляційному суді під час розгляду апеляційної скарги.
У пункті 1 Договору сторони визначили, що плата за виконання Адвокатом доручень Довірителя становить 5 000 грн.
Згідно квитанції від 20 січня 2025 року (т. 2 а.с. 209) адвокатка Гуменюк А.П. прийняла від ОСОБА_6 5 000 грн у рахунок оплати гонорару відповідно до договору про надання правової допомоги від 20 січня 2025 року.
6 березня 2025 року адвокатка Гуменюк А.П. та ОСОБА_2 склали акт виконаних робіт (т. 2 а.с. 210), за замістом якого адвокатка Гуменюк А.П. надала ОСОБА_2 юридичні послуги: 20 січня 2025 року - ознайомлення з матеріалами справи (1 год., вартістю 1 000 грн); 21 січня 2025 року - підготовка відзиву на апеляційну скаргу (2 год., вартістю 2 000 грн); 4 березня 2025 року - участь у судовому засіданні (1 год., вартістю 2 000 грн), а всього - 5 000 грн.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частинами другою, восьмою статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В силу статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ?...? ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 41 постанови від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», роз'яснив, що якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або, наприклад, про повернення судового збору з Державного Бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи на підставі ?...? ЦПК має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання. Проте якщо під час розгляду справи докази на підтвердження понесених судових витрат суду не надавалися, то додаткове рішення щодо розподілу цих судових витрат ухвалюватися не може і в задоволенні такої заяви має бути відмовлено.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи. Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування цих витрат.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
Витрати на професійну правничу допомогу повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами, які подаються учасником справи до суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення (за умови, що до закінчення судових дебатів учасник справи зробив про це відповідну заяву).
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 8 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19 зазначив, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції. Тобто докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суд першої інстанції, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву.
На стадії апеляційного розгляду відповідач ОСОБА_2 та його представниця, адвокатка Гуменюк А.П., до закінчення судових дебатів (ні у відзиві на апеляційну скаргу письмово, ні у судовому засіданні усно) не зробили заяву про подання доказів на підтвердження понесених ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Такі докази ОСОБА_2 подав апеляційному суду одночасно із заявою про ухвалення додаткового рішення.
У зв'язку з цим подану ОСОБА_2 заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 137, 141, 246, 270, 367, 381, 389, 391 ЦПК України,
постановив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 березня 2025 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук