Єдиний унікальний номер справи: 2-5052/08
Номер провадження: 22-ц/819/169/25
12 березня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Приходько Л. А.,
суддів: Пузанової Л. В.,
Радченка С. В.,
секретар Андреєва В. В.
учасники справи:
заявник - Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
заінтересована особа - Акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 04 грудня 2024 року постановлену під головуванням судді Ус О.В.,
12 листопада 2021 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулось до Херсонського міського суду Херсонської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, заінтересовані особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В обґрунтування своїх вимог Товариство вказувало на те, що рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 14 квітня 2009 року задоволено позовні вимоги АКБСР «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . На виконання вказаного рішення видано виконавчі листи.
10 вересня 2019 року рішенням загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». Рішенням №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.
Після здійснення переходу всіх прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» до АТ «Альфа-Банк» стало відомо про наявність виконавчих листів у справі по яким не здійснено поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та не замінено сторону виконавчого провадження.
Посилаючись на викладене просило замінити позивача АКБСР «Укрсоцбанк» його правонаступником АТ «Альфа-Банк»; поновити строк на пред'явлення виконавчого документа до виконання, а саме виконавчих листів, виданих 21 травня 2009 року по цивільній справі №2-5052/08, щодо стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АКБСР «Укрсоцбанк» 426539,92 грн та судових витрат в сумі 1730.00грн; видати дублікати вказаних виконавчих листів.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11 вересня 2024 року у зв'язку зі змінною назви заявника АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк» заявником у справі визнано АТ «Сенс Банк».
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04 грудня 2024 року у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Сенс Банк" про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що для вирішення питання щодо заміни сторони у виконавчому провадженні вирішальним є встановлення наявності відкритого виконавчого провадження, в якому ставиться таке питання.
Згідно пошуку з сайту Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчих проваджень щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Укрсоцбанк» або АТ «Альфа-Банк» не знайдено, що відповідно свідчить про відсутність відкритого виконавчого провадження про стягнення боргу, а відтак суд позбавлений на даному етапі вирішити питання про заміну стягувача у виконавчому документі.
Оскільки у заміні сторони виконавчого провадження АТ «Сенс Банк» відмовлено, тобто заявник не є стягувачем, а тому відсутнє і право звернення до суду із вимогами про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку на його пред'явлення.
02 січня 2025 року представник АТ «Сенс-Банк» Блажевський П.І. подав (здав на пошту) апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та прийняти по справі нове судове рішення, яким задовольнити заяву про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Підставою апеляційного оскарження судового рішення представник відповідача зазначив неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Від представника заявника, адвоката Блажевського П.І. надійшла заява, сформована в системі «Електронний суд», про розгляд справи за його відсутності.
Інші учасники справи причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
З огляду на вказане та враховуючи передбачені чинним процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.
Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду відповідає не в повній мірі.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 14 квітня 2009 року, яке набрало законної сили та у встановленому законом порядку не скасовано та не змінено, розірвано кредитний договір №Ф060352П від 25 квітня 2006 року укладений між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь АКБСР «Укрсоцбанк» 426539,92 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
21 травня 2009 року Суворовським районним судом м. Херсона видано виконавчі листи № 2-5052/08 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АКБСР «Укрсоцбанк» 426539,92 грн та судових витрат в сумі 1730.00грн.
Відомості щодо пред'явлення вказаних виконавчих листів до виконання в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до акту, складеному представниками АТ «Альфа-Банк», виконавчі листи по справі №2-5052/08 щодо стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» у АТ «Альфа-Банк» відсутні.
З довідки, підписаної юрисконсультом АТ «Альфа-Банк» Шевцовим О.С., вбачається що за результатами проведення внутрішнього аудиту АТ «Альфа-Банк» встановлено, що тривалий час виконавчі листи, видані Суворовським районним судом м. Херсона, щодо стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за рішенням суду №2-5052/08, представниками ПАТ «Укрсоцбанк», як правонаступника АКБСР «Укрсоцбанк», не подавалися до виконання в органи державної виконавчої служби. Про причини пропуску подання виконавчого документа до виконання, представники ПАТ «Укрсоцбанк» не повідомили представників АТ «Альфа-Банк».
Як вбачається з пункту 1 Передавального акту станом на 15 жовтня 2019 року, внаслідок реорганізації шляхом приєднання Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» правонаступником усього майна, майнових прав та обов'язків за цим актом є Акціонерне товариство «Альфа-Банк». Правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» виникає у Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з дати затвердження цього Передавального акту загальними зборами акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», а саме з 15 жовтня 2019 року.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1.2 Статуту АТ «Альфа-Банк», Банк створений у формі акціонерного товариства та є правонаступником всього майна, прав і зобов'язань Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на підставі передавального акту (затвердженого рішенням єдиного акціонера Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (рішення № 5/2019 від 15 жовтня 2019 року) та рішенням Загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-банк» (протокол № 4/2019 від 15 жовтня 2019 року) у відповідності до якого до Акціонерного товариства «Альфа-банк» були передані все майно, права і зобов'язання Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», яке було створено згідно з Договором про створення Республіканського акціонерно-комерційного банку соціального розвитку від 14 вересня 1990 року в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства на базі установ Житло соцбанку СРСР 31 жовтня 1990 року з найменуванням Республіканський акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», який змінював назву на Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк».
01 грудня 2022 року змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-банк» на Акціонерного товариства «Сенс Банк».
Відповідно до пункту 1.2 Статуту АТ «Сенс Банк» є правонаступником усіх прав і зобов'язань АТ «Альфа-Банк» та всього майна, прав і зобов'язань АТ «Укрсоцбанк».
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Згідно із частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону про виконавче провадження).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, правонаступництва (пункт 2 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).
Частина четверта статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» регулює питання повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Зокрема, однією з підстав відповідно до пункту 2 частини четвертої цієї статті є пропуск встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Частинами першою, другою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Частиною шостою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачу, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, надано право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною першою статті 433 ЦПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (згідно із частиною п'ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання . Тобто за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того, чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути в невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства прав.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред'явлення виконавчого документа до виконання, а частина п'ята статті 442 ЦПК України передбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (у тому числі повторного за обґрунтованих підстав при повторному зверненні з виконавчим документом, оскільки зазначена стаття ЦПК України цього не виключає, а Закон про виконавче провадження передбачає таку можливість).
Отже якщо законом передбачена можливість здійснення дій сторін судового процесу, пов'язаних зі здійсненням виконавчого провадження, то для таких дій набуття статусу сторони відкритого виконавчого провадження не вимагається, як-от для заміни стягувача у виконавчому документі відповідно до частини п'ятої статті 442 ЦПК України.
Відповідно до змісту частини п'ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п'ятої статті 26, частини п'ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.
Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.
Такий правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197).
Відмовляючи у задоволенні заяви АТ «Сенс Банк» про заміну сторони виконавчого провадження в порядку статті 442 ЦПК України з підстав відсутності відкритого виконавчого провадження суд першої інстанції не звернув уваги на те, що заявник, будучи правонаступником стягувача звернувся поза межами відкритого виконавчого провадження із заявою про заміну стягувача у виконавчому документі, а не сторони у виконавчому провадженні, в порядку визначеному частиною 5 статті 442 ЦПК України.
Разом з тим, право на пред'явлення виконавчого документа до виконання залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва стягувача, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом про виконавче провадження. А якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватись питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва.
Отже, не можна замінити стягувача у виконавчому документі, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.
Як вбачається з матеріалів справи виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АКБСР «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитом та судових витрат видано 21 травня 2009 року Суворовським районним судом м. Херсона.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 21 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час видачі виконавчих документів, виконавчі листи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.
Тобто визначений законом строк на пред'явлення виконавчих листів до виконання сплив 22 травня 2012 року.
Жодних відомостей про пред'явлення стягувачем виконавчих листів до виконання у строки визначені законом матеріали справи не містять. Відповідно до довідки, доданої представником Банку до заяви виконавчі листи в органи державної виконавчої служби не подавалися.
Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Відповідно до вимог частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже обов'язок доведення наявності поважних причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання покладається на заявника.
Проте у заяві, поданої АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», відсутні як посилання на обставини, які перешкоджали чи унеможливлювали у визначені законом строки пред'явити АКБСР «Укрсоцбанк», виконавчі листи до виконання, так і посилання на докази наявності таких обставин. Апеляційна скарга також не містить жодних посилань на наявність поважних причин, що об'єктивно перешкоджали первісному стягувачу для пред'явлення виконавчих листів до виконання у строки визначені законом.
Згідно із частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Отже, наведене дає підстави для висновку, що наслідки пропуску первісним стягувачем строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, є обов'язковими також і для правонаступника.
Посилання в апеляційній скарзі на пункт 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України, щодо поновлення процесуальних строків, встановлених нормами цього Кодексу, у разі визнання причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, є неприйнятими, оскільки встановлений законом строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив ще у травні 2012 року, тоді як карантин був ведений на всій території України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 лише з 12 березня 2020 року.
Також є неприйнятими посилання заявника на зупинення позовної давності у зв'язку їх відстроченням виконання зобов'язань (мораторій) на підставах встановлених Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки вказаний закон набрав законної сили після спливу визначеного законом строку на пред'явлення виконавчого документа для виконання, а також не поширюється на виниклі між сторонами відносини.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення заявнику строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Зважаючи на відсутність підстав для поновлення заявнику строку для пред'явлення виконавчого документа колегія суддів дійшла висновку про неможливість заміни стягувача у виконавчому документі.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11, якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Як вбачається з матеріалів справи виконавчі документи, а саме виконавчі листи по справі №2-5052/08 щодо стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» втрачені, що підтверджується актом, складеному представниками АТ «Альфа-Банк» про їх відсутність.
Однак, зважаючи на сплив строку для пред'явлення їх до виконання сплив, та не поновлення цього строку колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви і в частині видачі дублікатів виконавчих документів.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судове рішення слід змінити, з підстав визначених статтею 376 ЦПК України, шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 367,374, 376,382 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 04 грудня 2024 року змінити виклавши мотивувальну частину судового рішення в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, в частині відмови у поновленні строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання оскарженню в касаційному порядку не підлягає, в іншій частині може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 18 березня 2025 року.
Головуючий Л. А. Приходько
Судді Л. В. Пузанова
С. В. Радченко