Номер провадження: 22-ц/813/1625/25
Справа № 495/10541/23
Головуючий у першій інстанції Боярський О.О.
Доповідач Погорєлова С. О.
04.03.2025 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Зейналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини, на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, ухваленого під головуванням судді Боярського О.О. 12 жовтня 2023 року у м. Білгород-Дністровський Одеської області, -
встановила:
У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд:
- визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відібрати малолітню доньку ОСОБА_3 у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення її батьківських прав, у зв'язку із фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА_2 без участі матері.
Свою заяву позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 20.01.2006 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_1 у Ленінському відділу РАЦС Полтавського міського управління, про що вказаним відділом державної реєстрації актів цивільного стану зроблено відповідний актовий запис за № 06, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Позивач та відповідач мають спільну дитину, а саме - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За домовленістю між сторонами, неповнолітня донька проживає разом із батьком за адресою місця проживання батька.
Водночас, ОСОБА_1 самостійно, не повідомивши позивача, як батька дитини, змінила місце проживання дитини без певної причини, після чого батьку знадобилося деякий час для знаходження відповідача.
ОСОБА_2 стверджував, що його малолітня донька проживає разом із ним та перебуває на утриманні та самостійному вихованні позивача.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.10.2023 року позов ОСОБА_2 було задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відібрано малолітню доньку ОСОБА_3 у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення її батьківських прав, у зв'язку із фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА_2 без участі матері.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач зареєстрована у АДРЕСА_1 , тобто спірна справа підсудна Київському районному суду м. Полтави. Таким чином, при прийнятті справи до провадження Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було грубо порушено територіальну підсудність, чітко визначену нормами ЦПК України.
Крім того, відповідачка разом із двома дітьми сторін 04.03.2022 року виїхала за кордон, наразі ОСОБА_1 та діти проживають у Польщі, та жодного разу не поверталися до України. Донька сторін проживає разом із матір'ю, про що достеменно було відомо позивачу, який не заперечував проти їх виїзду та проживання у Польщі.
Сторони про розгляд справи на 04.03.2025 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з'явилась представник ОСОБА_1 .
Судова повістка, надіслана на адресу ОСОБА_2 , повернулась до суду апеляційної інстанції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», тобто, вказана судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, що кореспондується із положеннями п. 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 21.12.2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30.11.2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31.08.2022 року у справі № 760/17314/17).
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради було сповіщено шляхом направлення судової повістки на офіційну електронну адресу.
Колегія суддів зазначає, що суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5 ст. 14 ЦПК України).
Частиною 2 ст. 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ч. 1 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Тобто, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є безумовною підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Згідно положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до належного за підсудністю суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.
Місце проживання фізичної особи згідно Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», має бути зареєстровано у передбаченому порядку.
Зі змісту поданого ОСОБА_2 позову не вбачаються обставини, що дозволяють позивачеві обрати підсудність справи, а також у ньому не міститься підстав для застосування правил виключної підсудності справи.
Отже, у даному випадку підсудність справи має визначатись згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України.
Колегія суддів зазначає, що за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Вказане правило загальної підсудності (за місцем знаходження відповідача) діє у всіх випадках, коли закон не обумовлює інше стосовно конкретного виду справ.
Коли відповідачем є громадянин фізична особа, то позови пред'являються до суду за місцем його проживання «actor seguitur forum ref». Такий принцип організації підсудності отримав назву принципу інтересу: особа, зацікавлена у захисті свого права, звертається до того суду, на території юрисдикції якого знаходиться відповідач. Але відповідає цей принцип не стільки інтересам позивача, скільки інтересам відповідача. Пред'явлення позову не тотожно його правомірності, а отже, невиправдане утруднення прав та свобод відповідача неприпустимо. Пред'явлення позову за місцем проживання відповідача створює сприятливі умови для захисту його прав та інтересів у спірних правовідносинах з позивачем, оскільки самим пред'явленням позову він поставлений у скрутніше становище за позивача.
Враховуючи, що позов містить вимогу про визначення місця проживання дитини, тому регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (ч. 8 ст. 7 СК України).
Згідно за ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За змістом ст. 28 ЦПК України, позови про визначення місця проживання дитини не віднесені до категорії справ, територіальна підсудність яких може визначатись за вибором позивача.
Стаття 30 ЦПК України також не відносить зазначену категорію справ до виключної підсудності.
Таким чином, справи за позовами про визначення місця проживання дитини віднесені до територіальної юрисдикції (підсудності) суду, визначеній ст. 27 ЦПК України, тобто за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звертаючись до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із даним позовом, зазначив, що місцем проживання відповідачки ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 .
Однак, представник відповідача у апеляційній скарзі категорично заперечувала факт проживання ОСОБА_1 у м. Білгород-Дністровський, та зазначала, що місцем реєстрації останньої є м. Полтава, а місцем фактичного проживання відповідачки та двох дітей сторін - Республіка Польща.
На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України судом апеляційної інстанції було зроблено запит до Єдиного держаного демографічного реєстру щодо отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичних осіб - апелянта ОСОБА_1 , згідно якого остання зареєстрована у АДРЕСА_1 .
Отже, враховуючи викладене, а також те, що даний спір виник з приводу визначення місця проживання дитини з батьком, тобто до даних правовідносин слід застосовувати правила загальної підсудності, то колегія суддів доходить висновку, що цивільна справа не підсудна Білгород-Дністровському міськрайонному суду Одеської області, а отже, не підлягає до розгляду в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області, та підлягає направленню за підсудністю до Київського районного суду м. Полтави.
Щодо дотримання положень ч. 2 ст. 378 ЦПК України, згідно якої справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв'язку із порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи, - то колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 участі у розгляді справи в суді першої інстанції не приймала, судом не було повідомлено відповідачку про дати слухання справи у встановленому законом порядку, у зв'язку із чим апелянт була позбавлена можливості заявити про непідсудність справи у суді першої інстанції з поважних причин.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 378, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 жовтня 2023 року - скасувати.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини, разом із додатками, надіслати для розгляду за підсудністю до Київського районного суду м. Полтави.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 13 березня 2025 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді Є.С. Сєвєрова
О.М. Таварткіладзе