Номер провадження: 33/813/213/25
Номер справи місцевого суду: 495/9958/24
Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю.В.
Доповідач Назарова М. В.
05.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,
за участю секретаря - Соболєвої Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 листопада 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,
Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 листопада 2024 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500 грн на користь держави.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 605,60 грн.
ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 29.09.2024 близько о 22 год 00 хв прикордонним нарядом «Контрольний пост» на автодорозі Одеса-Рені М-16 (48 км 600 м), на відстані 3900 м від лінії Державного кордону було виявлено гр. ОСОБА_1 , який не маючи документів, які дають підстави для виїзду за кордон в пунктах пропуску через державний кордон, в складі групи осіб здійснив спробу незаконного поза пунктами пропуску перетину Державного кордону з України в Республіку Молдова, який демаркований у відповідності до Положення про демаркацію Державного кордону між Україною та Республікою Молдова на ділянці автодороги Одеса-Рені в районі прикордонного загону № 0608, що проходить через ділянку автодороги Одеса-Рені, в районі п/знаку №0608, на території Білгород-Дністровського району Одеської області. Своїми діями порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про Державний кордон України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження у справі у зв?язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що:
- з протоколу не вбачається які безпосередньо дії вчинив ОСОБА_1 з метою здійснення спроби перетину кодону України;
- відстань, на якій був затриманий ОСОБА_1 , а саме 3900 метрів від лінії державного кордону, не свідчить про спробу перетнути кордон;
- не мав наміру та не перетинав державний кордон, оскільки прямував до своєї сім'ї, має квартиру, яка знаходиться у м. Ізмаїл і єдиний шлях доїхати до міста тільки траса «Одеса-Рені» М-16;
- надав всі необхідні документи, а саме паспорт громадянина України та військово-облікові документи, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення;
- заявляв клопотання про витребування відеозаписів з пункту пропуску, однак на адресу суду надійшла відповідь, що відеозапис відсутній, а раніше не міг, оскільки в протоколі не зазначено дату та місце слухання вказано - військова частина НОМЕР_1 ;
- в матеріалах справи відсутні жодні відеодокази, хоча пункти пропуску обладнані камерами спостереження;
- крім протоколу про адміністративне правопорушення будь-яких інших доказів, які підтверджують факт спроби незаконного перетину кодону, не надано.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Захисник Ковальчук І.Ю. подала до суду заяву про розгляд справи без участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності та його захисника.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 204-1 КУпАП відповідальність настає у разі перетинання або спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Згідно з частиною 2 цієї статті відповідальність настає за вчинення тих саме дій, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Аналіз змісту диспозиції ч. 1, 2 статті 204-1 КУпАП дає підстави дійти висновку про те, що вказані норми за своєю властивістю є бланкетними, тобто з метою їх застосування та врегулювання суспільних відносин виникає необхідність звернення до нормативно-правових актів, які детально регламентують зазначені правила.
Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Крім того, ч. 3 ст .9 вказаного Закону визначено, що пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 зазначеного Закону пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24.02.2022 на території Україні запроваджено воєнний стан (воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень).
Апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення, визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану», заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон.
Визнаючи винним правопорушника ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 295634 від 29.09.2024; схемою місця виявлення порушника державного кордону України 29.09.2024; рапортом помічника старшого зміни прикордонних нарядів - старшого прикордонного наряду «Контрольний пост» ст. лейтенанта ОСОБА_2 від 29.09.2024 та матеріалами справи.
Апеляційний суд, переглядаючи постанову за доводами апеляційної скарги, вважає висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, помилковим, оскільки вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані не в повному обсязі.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ № 295634 від 29 вересня 2024 року, прикордонним нарядом «Контрольний пост» 29.09.2024 близько о 22 год 00 хв, на автодорозі Одеса-Рені М-16 (48 км 600 м), на відстані 3900 м від лінії Державного кордону було виявлено гр. ОСОБА_1 , який не маючи документів, які дають підстави для виїзду за кордон в пунктах пропуску через державний кордон, в складі групи осіб здійснив спробу незаконного, поза пунктами пропуску перетину Державного кордону з України в Республіку Молдова, який демаркований у відповідності до Положення про демаркацію Державного кордону між Україною та Республікою Молдова на ділянці автодороги Одеса-Рені в районі прикордонного загону № 0608, що проходить через ділянку автодороги Одеса-Рені, в районі п/знаку № 0608, на території Білгород-Дністровського району Одеської області, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про Державний кордон України. Місце проживання: АДРЕСА_1 . Місце роботи та посада: військова частина НОМЕР_1 , стрілець. Згідно обліків - до адміністративної відповідальності протягом року не притягався. Документ, що посвідчує особу: військовий квиток НОМЕР_2 , виданий 05.10.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 . В графі щодо роз'яснення прав розписався. В протоколі надав пояснення, в яких зазначив, що разом зі своїм товаришем вирішив піти в СЗЧ, бо хотів зустрітися зі своєю сім'єю. До протоколу додається: рапорт ПСЗПН, копія військового квитка, схема. Свідки не залучалися. Протокол підписаний особисто ОСОБА_1 заперечень, зауважень чи клопотань від якого не надходило (а.с. 3).
Відповідно до схеми місця виявлення порушника державного кордону України, 29.09.2024 ОСОБА_1 затримали недалеко біля бази відпочинку «Хатки» (а.с. 6).
Наведені вище відомості також відображені у рапорті помічника старшого зміни прикордонних нарядів - старшого прикордонного наряду «Контрольний пост» ст. лейтенанта ОСОБА_3 від 29.09.2024.
Отже, ОСОБА_1 було затримано на автодорозі Одеса-Рені М-16 (48 км 600 м), на відстані 3900 м від лінії Державного кордону.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до схеми, яка міститься в матеріалах справи, місце виявлення порушника і місце несення служби державного наряду співпадає, що свідчить про законний проїзд на вказаній ділянці дороги.
Матеріали справи не містять відомостей на підтвердження того, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на безпосереднє перетинання державного кордону України поза межами пунктами пропуску, тобто у спосіб, заборонений законом.
Сама по собі та обставина, що ОСОБА_1 проїжджав або перебував на території на якій установлено контрольований прикордонний район, за умови відсутності об'єктивних доказів, які б свідчили про його намір перетнути державний кордон поза межами пункту пропуску, не є підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд погоджується з доводом апелянта, що останній не мав наміру та не перетинав державний кордон, оскільки прямував до своєї сім'ї, має квартиру, яка знаходиться у м. Ізмаїл, і єдиний шлях доїхати до міста є тільки траса «Одеса-Рені» М-16.
На підтвердження вказаного, захисником надано витяг Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 32), згідно якої у ОСОБА_1 на праві приватної власності наявна квартира у АДРЕСА_1 , що свідчить про відсутність наміру незаконного перетину кордону під час потрапляння в зону прикордонного контролю.
Окрім цього, апеляційний суд звертає увагу на пояснення ОСОБА_1 , в яких зазначив, що вирішив піти з товаришем в СЗЧ, тому що хотів зустрітися зі своєю сім'єю, і така версія узгоджується з наданими доказами захисника.
Щодо доводу, що ОСОБА_1 надав всі необхідні документи, а саме паспорт громадянина України та військово-облікові документи.
Відповідно до пункту 8 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою КМУ №1147 від 27 липня 1998 року громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, у ОСОБА_1 була лише копія військового квитка, який хоч не є документом, який посвідчує особу, однак враховуючи ведення військового стану і мобілізації, військовий квиток рахується документом, що посвідчує його особу як військовослужбовця.
Крім того, відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року, є обов'язковим мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Апеляційний суд не бере до уваги твердження апелянта, що заявляв клопотання про витребування відеозаписів з пункту пропуску, однак на адресу суду надійшла відповідь, що відеозапис відсутній, а раніше не міг, оскільки в протоколі не зазначено дату та місце слухання вказано - військова частина НОМЕР_1 , оскільки не впливають на склад адміністративного правопорушення.
З приводу відсутності в матеріалах справи відеодоказів, хоча пункти пропуску обладнані камерами спостереження, апеляційний суд зазначає, що нормами КУпАП та Інструкцією з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом МВС України від 18 вересня 2013 року № 898, не передбачено таких дій як обов'язковість долучення відеодоказів до матеріалів справи за ст. 204-1 КУпАП.
Усупереч ст. 251 КУпАП, особою, уповноваженою на складення протоколу про адміністративне правопорушення до матеріалів справи не долучено доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 умислу на перетин кордону у спосіб, що ставиться йому у провину.
Водночас, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення та рапорт помічника старшого зміни прикордонних нарядів - старшого прикордонного наряду «Контрольний пост» ст. лейтенанта ОСОБА_3 від 29.09.2024, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовними та беззаперечними доказами доведення вини особи у вчиненні вказаного вище адміністративного правопорушення.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення помилковими, необґрунтованими і такими, що не відповідають фактичним обставинам цієї справи.
Жоден з доказів, покладених судом в основу оскаржуваної постанови, не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення та наявності у нього умислу на перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
За вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 листопада 2024 року скасувати.
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова