18.03.25
33/812/128/25
Справа № 483/1247/24
Провадження № 33/812/128/25
17 березня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Шаманської Н.О.
за участю секретаря Богуславської О.М.
особи, яку притягнуто
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника Коренко Т.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його захисником Коренко Тетяною Володимирівною, на постанову судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 лютого 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює капітаном буксира у Порту «Південному» визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень в дохід держави, а також позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік
Згідно постанови судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 лютого 2025 року та протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 818037, 26 серпня 2024 року о 19 год. 00 хв. по вул. Очаківській у с. Козирка Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки «БМВ 320D», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: мав різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу ААД № 818058 від 26 серпня 2024 року, ОСОБА_1 , 26 серпня 2024 року о 19 год. 00 хв. у с. Козирка Миколаївського району Миколаївської області, по вул. Очаківській, керуючи автомобілем марки «БМВ 320D», державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням та допустив виїзд за межі проїзної частини з наїздом, зіткненням з трубою, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Зазначеними діями порушив вимоги п.12.1 ПДР, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
Постановою судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень в дохід держави, а також позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду в частині визнання ОСОБА_1 винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП захисник ОСОБА_1 - Коренко Т.В. подала на нього апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом є недоведеним. Вказувала, що свідки, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення судом не допитувались. Крім того зазначала, що дата та час відеозапису з нагрудної камери поліцейських не збігається з датою та часом, вказаними у протоколі. За такого, відеозапис є неналежним доказом у справі.
Посилаючись на викладене зазначала, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є недоведеною.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Згідно положень статті 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (частини 1, 2 статті 251 КУпАП).
Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху (далі - Правила) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з диспозиції ст. 130 ч. 1 КУпАП адміністративна відповідальність настає не тільки у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп'яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція №1452).
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого сп'яніння (частина 1 статті 266 КУпАП, пункт 2 Інструкції №1452). Ознаками алкогольного сп'яніння є, поряд з іншим, запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації руху та мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 Інструкції №1452).
Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров'я, в тому числі, в разі відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським (частина 2,3 статті 266 КУпАП, пункти 6,7 Інструкції №1452).
Судом встановлено, що 26 серпня 2024 року о 19 год. 00 хв. по вул. Очаківській у с. Козирка Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки «БМВ 320D», державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: мав різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.
26 серпня 2024 року уповноваженою особою складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 818037, в якому зазначено, що ОСОБА_1 від проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, а також від проходження медичного огляду у медичному закладі на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил, за що передбачена відповідальність за статтею 130 КУпАП.
З відеозаписів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, чітко вбачається, що працівниками поліції запропоновано водію пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу або у медичному закладі, на що останній відмовився.
Протягом всього відеозапису під час спілкування з працівниками поліції сам ОСОБА_1 жодного разу не заперечував факту керування транспортним засобом.
У судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що дійсно за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, керував належним йому транспортним засобом і зупинився біля магазину. Після цього, зайшов до магазину, купив продукти та сів за кермо, а коли намагався поїхати, автомобіль застряг у дощовій ямі.
За такого, доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту керування ОСОБА_1 не заслуговують на увагу.
В апеляційній скарзі захисник Демираки В.А. зазначає, що свідки, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, в суді першої інстанції не допитувались, за такого їх письмові пояснення не можуть вважатись належним доказом у справі.
Однак, з матеріалів справи та змісту оскаржуваної постанови вбачається, що свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які надавали письмові пояснення на місці вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , були допитані судом першої інстанції.
Свідки надали пояснення аналогічного змісту. Пояснили, що вони були очевидцями того, як ОСОБА_1 26 серпня 2024 року, перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння, керував транспортним засобом. При цьому, продовжити рух та керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння йому завадила та обставина, що автомобіль потрапив у дощову яму. Побачивши, що водій, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, сів за кермо та намагається поїхати, ОСОБА_2 викликала поліцію. В присутності свідка співробітники поліції запропонували водію пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою алкотестера, однак водій відмовився. Після цього, водію було запропоновано проїхати для огляду до медичного закладу, на що водій також відповів відмовою. Тоді ж у присутності свідка співробітником поліції було складено протокол. Оглянувши протокол, свідок підтвердила, що підпис у ньому належить їй. Крім того, свідок показала, що з її слів співробітником поліції було записано письмові пояснення, з якими вона ознайомилася та поставила свій підпис. Оглянувши у судовому засіданні письмові пояснення, свідок підтвердила, що саме ці пояснення вона прочитала та підписала у день складення протоколу.
Щодо посилання особи, яка подала апеляційну скаргу, на те, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського є неналежним доказом через розбіжність у зазначені дати та часу подій у протоколі та на відеозаписі слід зазначити наступне.
Ухвалюючи судове рішення у справі, апеляційний суд виходить з того, що вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, суд повинен з'ясувати вплив цих порушень на ті, чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
При цьому, порушення порядку проведення процесуальної дії потребують оцінки можливого впливу на достовірність одержаних відомостей. Тобто під час оцінки джерела доказів з точки зору його допустимості необхідно також переконатися, чи позначилися або могли позначитись процесуальні порушення, якщо вони були допущені, на достовірності та повноті відомостей, які містить дане джерело.
Розглядаючи справу, суд зобов'язаний врахувати допущені порушення закону, які мали місце під час збирання доказів, однак такі порушення не можуть бути безальтернативною підставою для того, щоб суд залишив такі докази без оцінки, відкинувши їх як недопустимі, не з'ясувавши питання про можливий вплив відповідних процесуальних порушень на достовірність отриманих відомостей.
У даній справі порушення, про які зазначає захисник в апеляційній скарзі та судовому засіданні апеляційної інстанції, не вплинули на можливість встановлення дати події та особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП, за обставин, вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому не є безальтернативною підставою для визнання протоколу про адміністративне правопорушення неналежним та недопустимим доказом у справі та скасування постанови районного суду. Зазначення на відео дати запису 27 серпня 2024 року замість 26 серпня 2024 року, апеляційний суд вважає технічною помилкою. До того ж, належність встановлених даних можливо перевірити шляхом їх співставлення з наявними у матеріалах справи доказами.
За такого, при вирішенні справи, в обґрунтування своїх висновків суд першої інстанції правильно послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, які об'єктивно підтверджено відеозаписом, наданим поліцейськими, що у відповідності до положень ст.251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення.
Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення повно дослідив надані йому докази, з'ясував обставини, що підлягали з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та виніс законну та обґрунтовану постанову.
Тому підстав для скасування постанови судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його захисником Коренко Тетяною Володимирівною, на постанову судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 лютого 2025 року залишити без задоволення.
Постанову судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Н.О.Шаманська