Справа № 346/6700/24
Провадження № 2/346/658/25
17 березня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді Сольського В.В.
за участі секретаря Біди Ю.Б.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно,-
Позивачі звернулися до суду із вказаним позовом в якому зазначили, що господарство, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до типу колгоспного двору, в якому станом на 01 липня 1990 року були зареєстровані та проживали: ОСОБА_4 - голова колгоспного двору, ОСОБА_5 , - дружина, ОСОБА_1 - син, ОСОБА_6 - дочка. Відповідно кожному із членів колгоспного двору належало по частці будинковолодіння.
ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачів ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилася спадщина за законом на 1/8 частку у спірному будинковолодінні. Спадщину після його смерті прийняла дружина ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , які проживали спільно зі спадкодавцем на момент смерті і набули кожен по 1/16 частці будинковлодіння, однак сої спадкові прав не оформили належні частки не виділили.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина за заповітом, посвідченим на користь ОСОБА_3 . До складу спадщини, що відкрилася після її смерті входить частка у вказаному будинковолодівння та земельна ділянка (пай) .
ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса з метою оформлення права на спадщину після смерті матері та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належну померлій земельну ділянку (пай)ю
У видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане будинковлодіння нотаріус відмовила ОСОБА_3 , посилаючись на те, що воно зареєстроване за головою колгоспного двору, а частки спадкодавця у спадковому майні не виділена.
З метою визнання права власності на вказане спадкове майно ОСОБА_3 звернулася до суду, та рішенням Коломийського міськрайонного суду від 08 жовтня 2024 року її позов задоволено частково та визнано за нею право власності на належну їй частку у спірному будинковолодінні яка становить 7/16.
Також вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_4 належить 5/16 частко у спірному майні, а ОСОБА_2 , відповідно 1/4 частки, як члену колгоспного двору.
Тому позивачі просять визнати за ними право власності на їхні частки у спірному будинковолодінні, розгляд справи проводити у їхній відсутності.
В судове засідання позивачі не з'явилися.
Відповідачка в судове засідання також не з'явилася, подала заяву про розгляд справи в її відсутності, щодо задоволення позову не заперечила.
В зв'язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Судом встановлено, що житловий будинок, господарські будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 20 квітня 1987 року належав на правій власності колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_4 .
Згідно із довідкою виданою Торговицьким старостинським округом Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області від 23 квітня 2024 року № 131, членом вказаного колгоспного двору станом на 01 липня 1990 року були ОСОБА_4 - голова колгоспного двору, ОСОБА_5 , - дружина, ОСОБА_1 - син, ОСОБА_6 - дочка.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , від 02 грудня 2015 року (а.с. 28).
Після його смерті відкрилася спадщина за законом на 1/8 частку у спірному будинок оволодінні, оскільки належна померлому частка набута спадкодавцем під час перебування у шлюбі том це майн є їхньою спільною сумісною власністю, частки в якому у них були рівні. Спадщину фактично прийняли дружина ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , які були зареєстровані та проживали спільно зі спадкодавцем на момент смерті і набули кожен по 1/16 частці будинковлодіння, однак свої спадкові прав не оформили належні частки не виділили.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , від 02 березня 2020 року (а.с. 29). Після смерті якої відкрилася спадщина за заповітом, посвідченим 21 січня 2016 року на користь ОСОБА_3 (а.с. 30). До складу спадщини, що відкрилася після її смерті входить частка у вказаному будинковолодіння та земельна ділянка (пай).
З метою оформлення права на спадщину за заповітом ОСОБА_3 звернулася із відповідною заявою до нотаріуса. У видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане будинковлодіння нотаріус відмовила ОСОБА_3 , посилаючись на те, що воно зареєстроване за головою колгоспного двору, а частки спадкодавця у спадковому майні не виділена (а.с. 31).
З метою визнання права власності на вказане спадкове майно ОСОБА_3 звернулася до суду, та рішенням Коломийського міськрайонного суду від 08 жовтня 2024 року її позов задоволено частково та визнано за нею право власності на належну їй частку у спірному будинковолодінні яка становить 7/16 (а.с. 13-16).
Згідно виписки з інвентаризаційних матеріалів № 79591 від 07 березня 2024 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , як голові колгоспного двору, на підставі свідоцтва про право власності, виданого 20 квітня 1987 року виконкомом Коломийської районної ради на підставі рішення № 27 від 11 лютого 1987 року (а.с. 26).
Згідно з положеннями п.11 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до частини першої статті 120 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, яка була чинною до 1991 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).
Згідно із частиною другою статті 120 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться у користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент.
Колгоспний двір визначався, як сімейно-трудове об'єднання осіб, всі або частина яких були членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 308/3775/14-ц.
Частиною першою статті 112 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.
Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь у його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору в складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 688/21/17-ц.
Як роз'яснено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору. До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що матеріалами справи було підтверджено належність житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 до майна колгоспного двору. Членами вказаного колгоспного двору станом на 1990 рік були: ОСОБА_4 - голова колгоспного двору, ОСОБА_5 , - дружина, ОСОБА_1 - син, ОСОБА_6 - дочка.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до положень ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
У даній справі суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання за позивачами права власності на частки у спірному будинковолодінні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 524, 534, 560 ЦК УРСР, п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» ст.ст. 346, 392, 1261, 1268, 1296 ЦК України, ст. ст. 206, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,-
позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/16 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та складається із: житлового будинку, позначеного літерою «А», стайні, позначеної літерою «Б», стодоли, позначеної літерою "В", сараю, позначеного літерою «Д», вбиральні, позначеної літерою «Є», криниці №1, огорожі №2-3, вимощення І.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та складається із: житлового будинку, позначеного літерою «А», стайні, позначеної літерою «Б», стодоли, позначеної літерою "В", сараю, позначеного літерою «Д», вбиральні, позначеної літерою «Є», криниці №1, огорожі №2-3, вимощення І.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , житель: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , жителька: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , жителька: АДРЕСА_3 .
Суддя: Сольський В. В.