Справа № 344/11635/24
Провадження № 1-кп/344/506/25
18 березня 2025 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч.1 ст. 317 КК України, -
До Івано-Франківського міського суду із Окружної прокуратури міста Івано-Франківська надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч.1 ст. 317 КК України.
Ухвалою суду від 03.12.2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 в даному кримінальному провадженні продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави до 14 квітня 2025 року включно.
Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження раніше обраного щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із посиланням на ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо її підзахисного заперечила. Просила змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт із забороною покидати місце проживання у певний період доби, а саме: з 22:00 по 07:00 год. Вимоги клопотання мотивувала тим, що ризики наведені прокурором необгрунтовані, стороною обвинувачення не надано жодного доказу причетності її підзахисного до інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Крім цього, вказала, що розмір застави є непомірним для її підзахисного, а тому з врахуванням тяжкості кримінальних правопорушень просила зменшити її розмір.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку захисника.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави обвинуваченому слід продовжити виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно з вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
П.5 ч.2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
В ухвалах Івано-Франківського міського суду зазначено обставини, які послужили підставою для обрання та продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави. При цьому судом враховано дані, що характеризують особу ОСОБА_7 , його вік, стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків.
На даний час, суд також враховує, обставини справи, тяжкість вчинених злочинів, що у відповідності до ст.12 КК України є тяжким та нетяжким злочинами, станом на даний час триває судовий розгляд даного кримінального провадження, вказані обставини не змінилися, продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема: щодо можливості переховування обвинуваченого від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, так як він обвинувачується, в тому числі у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна; впливати на свідків, оскільки йому відомі їхні анкетні дані; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, так як він не працює, що підтверджується наданою захисником копією трудової книжки, постійного джерела доходу не має, а тому для подальшого отримання доходів може вчинити нове кримінальне правопорушення або продовжити те у якому обвинувачується.
В судовому засіданні не встановлено, за котрою адресою проживання обвинуваченого слід забезпечити виконання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а отже, суд, оцінюючи в сукупності всі наведені вище обставини, враховуючи характеризуючі особу обвинуваченого дані, вважає, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі, а саме домашнього арешту не представляється за можливе.
Наведені вище дані у своїй сукупності підтверджують наявність ризиків і є достатніми підставами вважати про можливість обвинуваченого ухилятись від суду і, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується.
Суд враховує в сукупності всі наявні обставини даної справи і зважає не лише на суворість можливого покарання, яке є релевантною обставиною в оцінці ризику, а опирається також і на необхідність захисту суспільних інтересів, які незважаючи на презумпцію невинуватості, мають превалююче та переважне значення.
Підсумовуючи все вищенаведене, суд констатує, що інших обставин, котрі давали б підстави до зміни чи скасування запобіжного заходу обвинуваченому, або які більше не виправдовують таке тримання обвинуваченого під вартою стороною захисту не наведено і судом, в процесі судового розгляду, не встановлено.
Крім того, при обранні щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу - тримання під вартою, судом було визначено розмір застави згідно ч.3 ст.183 КПК України, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, яку може бути внесено як обвинуваченим, так і іншими особами в будь-який момент під час розгляду кримінального провадження, а отже визначено альтернативний запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
У зв'язку із наведеним, є достатньо підстав вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, а тому запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою із визначеним розміром застави слід продовжити, оскільки він є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 369-372 КПК України, суд,-
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_7 - тримання під вартою з визначеним розміром застави продовжити до 17 травня 2025 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору негайно після її проголошення та направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№12) для виконання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 18 березня 2025 року.
Суддя ОСОБА_8