Рішення від 18.03.2025 по справі 750/14613/24

Справа № 750/14613/24

Провадження № 2/750/339/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Логвіної Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

у жовтні 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» засобами поштового зв'язку звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 38843 грн 06 коп. та судового збору в сумі 3028 грн.

Обґрунтовано позов тим, що в жовтні 2017 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» запустило новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. На даних платіжних картках за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та ідентифікаційного номера в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або в точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрат у розстрочку і за рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. ОСОБА_1 звернулась до Акціонерного товариства «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 20 січня 2021 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка відповідачем у добровільному порядку не погашена.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву та зазначив, що представником позивача не було обґрунтовано наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором перед позивачем, не доведено розмір заборгованості, пропуск строку погашення заборгованості, не доведено факту погодження сторонами всіх істотних умов договору, не обґрунтовано належним чином позовні вимоги.

Представник відповідача надіслав додаткові пояснення у справі та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що в жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект Monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки.

20 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.

Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердила, що ознайомилась та отримала примірник у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови.

Крім того, у підписаній Анкеті-заяві відповідач просить відкрити їй поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт.

Підписанням анкети-заяви відповідач засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором. Визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини можуть вчинятися нею або банком з використанням електронного цифрового підпису.

До анкети-заяви банком було долучено витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів.

За договором про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 30000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України від 15 листопада 2016 року №1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон №1734-VIII).

За змістом ч. 2 ст. 9 Закону №1734-VIII до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію" із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

В силу п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

АТ «Універсал Банк» обґрунтувало свої вимоги письмовими доказами: анкетою-заявою до Договору про надання банківських послуг від 20.01.2021; Витягом з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи; тарифами; паспортом споживчого кредиту «Картка monobank»; розрахунком заборгованості за договором.

З анкети-заяви, підписаної відповідачем вбачається, що відповідач просить вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкрити в Банку; засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з Договором.

Також, відповідач визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях та підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису.

Частиною 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

В матеріалах справи відсутнє відповідне підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ "Універсал Банк", Паспорту споживчого кредиту "картка Monobank" та Тарифів.

За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом було ознайомлено відповідача і той погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до Договору надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені і комісії, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредитного ліміту, підстави та порядок нарахування процентів і неустойки, надані банком Умови обслуговування рахунків фізичної особи; тарифи; паспорт споживчого кредиту «Картка monobank» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки названі документи достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У зв'язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Суд дійшов висновку, що Умови і правила обслуговування в АТ Універсал Банк при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, затверджених протоколом Правління №46 від 24.11.2021 року, додатками до яких є тарифи, Паспорт споживчого кредиту чорної картки monobank, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, які містяться в матеріалах даної справи, без відповідного підпису відповідача, не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 20.01.2021 року, шляхом підписання анкети-заяви.

Крім того, необхідно зазначити, що вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема, статтями: 625, 1048 ЦК України, позивач у даній справі не заявляв. Пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладено у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг, та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше, співвідносно із конкретним видом кредитного договору. За даних обставин, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ Універсал Банк були дотримані вимоги, передбачені частиною другою статті 11 Закону №1023-XII Про захист прав споживачів, щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача, невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.

Проте, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в будь-який час, оскільки має місце порушення його прав, і кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання боржника виконання свого обов'язку, із повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.01.2020 року у справі № 643/5521/19, провадження №61-20093св19, зазначено, що:…в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Встановивши, що анкета-заява від 20.01.2021 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, можна дійти висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками, пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).

Приймаючи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування у розмір заборгованості відповідача процентів за користування коштами.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, суд вважає за необхідне зазначити, що стягненню підлягає з відповідача на користь позивача підлягає саме сума неповернутих коштів.

Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі №673/69/16-ц, провадження №61-15530св19, відповідно до яких, суд і сам не позбавлений можливості зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується із наданим позивачем розрахунком. Незгода із наданим суду розрахунком не є підставою для відмови в позові.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно із вказаними положеннями Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №200/5647/18, провадження №61-9618св19, зазначено, що виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, і вона повинна досліджуватися судом у сукупності із іншими доказами.

Як вбачається із наявного у справі розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписки про рух коштів по картці ОСОБА_1 , загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) станом на 15 жовтня 2024 року, становить 38843 грн 06 коп., і починаючи з 01.03.2021 року, банк здійснював автоматичне погашення відсотків за рахунок тіла кредиту, при цьому, безпідставно збільшуючи тіло кредиту на загальну суму відсотків у розмірі 24585 грн 18 коп.

При цьому, належних та достатніх доказів, у розумінні статей: 77, 80 ЦПК України, щодо погодження сторонами укладеного договору у письмовій формі такого порядку погашення відсотків, банком суду не надано. За даних обставин, вказані вище дії позивача не відповідають суті кредитних відносин, оскільки проценти за своєю суттю є платою за користування кредитними коштами.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав, шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку щодо повернення фактично отриманої відповідачем суми кредитних коштів.

Таким чином, відповідачем фактично не повернуто банку грошові кошти у розмірі 14257 грн 88 коп., які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача, в рахунок погашення існуючої заборгованості, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених витрат.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 289, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» (м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість в сумі 14257 грн 88 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» 1111 грн 58 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя:

Попередній документ
125906013
Наступний документ
125906015
Інформація про рішення:
№ рішення: 125906014
№ справи: 750/14613/24
Дата рішення: 18.03.2025
Дата публікації: 20.03.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Деснянський районний суд м. Чернігова
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (26.05.2025)
Результат розгляду: залишено без змін
Дата надходження: 15.10.2024
Предмет позову: про стягнення заборгованості