Справа № 729/28/25
1-кп/729/59/25 р.
11 березня 2025 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бобровиця кримінальне провадження № 12024270000001012 від 06.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Дігтярі, Срібнянського району, Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
представника потерпілих ОСОБА_7 ,
В провадженні Бобровицького районного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні ним кримінального правопорушеня, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України.
Прокурор в судовому засіданні надав клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, яке обґрунтовує тим, що строк запобіжного заходу закінчується 17 січня 2025 року, а ризики, передбачені п.п. 1,3,4, ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу, на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Вищезазначені ризики прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 : розуміючи, що його покарання може бути пов'язане з позбавленням волі, оскільки він обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, з метою уникнення від покарання може залишити своє місце проживання і переховуватись від органу досудового розслідування та суду;
може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які на даний час не допитані в суді, з метою схилити їх до надання неправдивих свідчень, а також експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, яке може бути виражене у створенні ним штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможе забезпечити виконання ОСОБА_3 , покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти вищевказаним ризикам. Тому просить продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів з подальшим утриманням в ДУ « Чернігівський слідчий ізолятор».
Обвинувачений, захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та просили обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на те, що відсутні ризики передбачені п. п.1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України на які посилається сторона обвинувачення в своєму клопотанні.
Обґрунтовуючи свої заперечення ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що він не має наміру переховуватись від суду, так як це завдасть невиправної шкоди в першу чергі собі та своїй родині. Намірів впливати на свідків, експертів також не має, так як свідки допитані, всі необхідні експертизи проведені в ході досудового розслідування.
Захисник ОСОБА_5 зазначив, що у зв'язку з воєнними діями в Україні обвинувачений не матиме можливості переховуватись від суду, а також не має намірів впливати на свідків, експертів. Рідні обвинуваченого здійснили відшкодування потерпілим, але останні відмовились отримувати перекази коштів.
Потерпілий та представник потерпілих підтримали клопотання прокурора, просили його задовольнити та заперечували щодо задоволення клопотання сторони захисту про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора, заперечення сторони захисту, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду Чернігівської області від 09.10.2024 обвинуваченому ОСОБА_3 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою до 05.12.2024. Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду Чернігівської області від від 04.12.2024 строк запобіжного заходу продовжений до 17 січня 2025 року.
Ухвалою суду від 15.01.2025 строк тримання під вартою обвинуваченому продовжено до 15.03.2025.
Відповідно до вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Вирішуючи питання щодо заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років; наявність вагомих доказів, вказаних прокурором в клопотанні, які можуть переконувати суд, що ОСОБА_3 міг вчинити правопорушення яке йому інкримінують, конкретні обставини його вчинення, що може свідчити про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового слідства, або суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це ймовірність того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений через збройну агресію російської федерації не має намірів виїзджати за кордон, тим самим ухилятись від явки до суду, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, за який згідно санкції вказаної частини статті 286 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років і тяжкість покарання може спонукати обвинуваченого переховуватись від суду і на території України, не виїжджаючи за її межі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини тяжкість можливого покарання є належною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, проте вона не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення. При цьому Суд вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначити з урахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. При цьому треба враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язки з державою (Idalov проти Росії [ВП], § 145; Garycki проти Польщі, § 47; Chraidi проти Німеччини, § 40; Ilijkov проти Болгарії, §§ 80-81; W. проти Швейцарії, § 33).
Твердження сторони захисту про те, що обвинувачений не намагатиметься вплинути на свідка-очевидця події, так як вона допитана в порядку ст. 225 КПК України, інших свідків, експертів, так як на досудовому слідстві проведені всі необхідні ескпертизи не заслуговують на увагу, оскільки у відповідності до вимог ст. 95 КПК України суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які безпосередньо сприймав у судовому засіданні, або отриманих в порядку ст. 225 КПК України. Інші свідки, крім вищевказаного свідка, допитуватимуться безпосередньо в суді і на яких може незаконно впливати обвинувачений, оскільки йому відомі місця їх проживання, судовий розгляд кримінального провадження не завершений, остаточного рішення не ухвалено і їх покази матимуть істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого судового розгляду.
Також слід зазначити, що згідно з приписами ст. 332 КПК України під час судового розгляду, суд за наявності певних підстав зазначених у вказаній правовій нормі, має право своєю ухвалою доручити проведення еспертизи експертній установі, експерту або експертам.
При розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд також враховує вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», відповідно до якого, наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
Суд вважає, що вказані прокурором ризики, які існували при обранні та продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не змінилися та не зменшилися і на час проведення судового провадження. Також прокурором доведені обставини, що виправдовують подальше застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Тому суд, враховуючи вищезазначене, а також те, що строк тримання під вартою ОСОБА_3 закінчується, виходячи з необхідності уникнення вищевказаних ризиків приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та вважає, що обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою підлягає продовженню на 60 днів. Цей запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особі обвинуваченого і зможе забезпечити, на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, належне виконання ним процесуальних обов'язків, тому суд, враховуючи вказане, не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього решту.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183,197, 318 КПК України,
Клопотання прокурора ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 задовольнити.
ОСОБА_3 продовжити строк тримання під вартою на 60 днів, а саме з 11 березня 2025 року по 10 травня 2025 року.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про відмову у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 та про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту за його постійним місцем реєстрації - відмовити.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1