Провадження № 1-кп/679/13/2025
Справа № 679/479/23
17 березня 2025 року м. Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішин Хмельницької області кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Славута Шепетівського району Хмельницької області, громадянина України, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,
До Нетішинського міського суду Хмельницької області 26.08.2024 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, розписка підозрюваного про отримання обвинувального акту, реєстру досудових матеріалів. Також з матеріалів справи вбачається, що відносно обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Вищевказану справу було розподілено судді ОСОБА_1 для вирішення питання про об'єднання з матеріалами кримінальної справи щодо ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України.
Ухвалою суду від 16.11.2023 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, зупинено у зв'язку із призовом обвинуваченого для проходження військової служби за призовом під час мобілізації до закінчення проходження ним військової служби.
Ухвалою суду від 02.09.2024 відновлено судове провадження за матеріалами кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, призначено у справі судове засідання на 05.09.2024 року в приміщенні Нетішинського міського суду Хмельницької області.
Ухвалою суду від 02.09.2024 призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, на 05.09.2024 року.
Ухвалою суду від 25.09.2024 призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України.
Ухвалою суду від 25.09.2024 вищевказані кримінальні провадження об'єднані.
Також ухвалою суду закрито кримінальне провадження №12024244000000885 в частині обвинувачення ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України.
Прокурором у судовому засіданні було заявлено клопотання про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прокурор вважав за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, посилаючись на те, що продовжують існувати ризики, які були встановлені під час обрання та попереднього продовження обвинуваченому запобіжного заходу, а саме: ризик переховування від суду обвинуваченого, який ніде не працює, не має зареєстрованого місця проживання, не має міцних соціальних зв'язків, обвинувачується у вчиненні низки злочинів, ризик у вигляді перешкоджанню повному, всебічному та неупередженому судовому розгляду, можливість впливати на свідків та потерпілих, а також вчинення інших кримінальних правопорушень. Прокурор також просив звернути увагу, що інкриміновані діяння ОСОБА_4 вчинив у період відбування покарання за вироком від 02.02.2024 Ковельського міськрайонного суду Волинської області за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України. А крім того на розгляді Рівненського районного суду Рівненської області перебуває обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 за ч.2 ст.289, ч.4 ст.185 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки під час попереднього обрання йому запобіжного заходу у виді домашнього арешту він виконував покладені на нього обов'язки та не допускав жодних порушень, не збирається впливати будь-яким чином на потерпілих та свідків, тому просив змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. Крім того, ОСОБА_4 вказав, що має бажання захищати Батьківщину та збирається повернутися на військову службу.
Захисник ОСОБА_5 підтримала думку ОСОБА_4 та також заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, вказала, що обвинувачений щиро кається у скоєному, обвинувачення за ст.185 КК України та за попереднім вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області декриміналізовано Законом України, а тому зменшилися і відповідні ризики, обвинувачений частково визнає свою вину, а в іншому його вина належним чином не доведена. Враховуючи викладене захисник вважала, що у даному випадку достатнім та законним запобіжним заходом щодо обвинуваченого має бути домашній арешт, цілодобовий або нічний. Крім того, захисник просила врахувати, що обвинувачений під час воєнного стану перебував на військовій службі.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши подане клопотання, суд приходить до наступних висновків.
Так, ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21.08.2024 ОСОБА_4 у рамках даного кримінального провадження було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08.09.2024. В подальшому ухвалами суду вказаний запобіжний захід було продовжено, востаннє до 24.03.2025 включно.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Згідно зі ст. ст. 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а також вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців - є одними з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
За ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді клопотання суд враховує дані про особу ОСОБА_4 , який раніше судимий, але має постійне місце проживання, обставини скоєння інкримінованого злочину, а також те, що відомостей про можливість здійснення ним впливу на свідків та потерпілих або перешкоджання кримінальному провадженню суду, стороною обвинувачення не надано.
Статтею 7 КПК України визначені загальні засади кримінального провадження. Так, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться, зокрема, верховенство права, повага до людської гідності.
Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ст. 11 КПК України під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи.
Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, прокурор в судовому засіданні фактично доводив перед судом наявність трьох ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, впливати на потерпілих і свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення Європейського суду з прав людини Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення Європейського суду з прав людини Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58). Цей ризик також зменшується зі збігом часу. У той же час серйозність покарання є релевантною обставиною та тяжкість обвинувачення сама по собі не може служити виправданням попереднього ув'язнення особи. Як це пояснив обвинувачений, і це не було спростовано прокурором, він за першим викликом з'явився до відділу поліції. А після зміни йому у первісній справі запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, обвинувачений належним чином виконував свої процесуальні обов'язки, проте був мобілізований до лав ЗСУ.
Ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню судочинства не може оцінюватись абстрактно. У справі Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) від 4 жовтня 2005 року Європейський суд з прав людини вказав, що факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами. Таких доказів стороною обвинувачення не наведено.
Прокурором в судовому засіданні не були належним чином та переконливо обґрунтовані мотиви та вимоги клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого з урахуванням встановлених вищевказаних об'єктивних обставин.
Разом з тим, суд вважає, що найбільша реальність настання ризику переховування від суду та ризик імовірного впливу на певних осіб протягом певного часу може мати місце лише на початкових стадіях досудового розслідування і судового розгляду та в подальшому повинно обов'язково підтверджуватися реальними фактами. При цьому сама по собі тяжкість пред'явленого обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів застосування тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, позицію Європейського суду з прав людини, загальні засади кримінального провадження, визначені КПК України, суд вважає, що прокурором не доведено ризиків щодо можливості обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також того, що обвинувачений може якимось чином впливати на потерпілих або свідків.
При цьому, судом враховано, що злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , скоєні після набрання законної сили вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02.02.2024 за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки. Вказаний вирок набрав законної сили та не скасований. Проте, ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області № 159/7743/23 від 07.03.2025 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України було звільнено засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від покарання, призначеного вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02.02.2024 за ч.4 ст. 185 КК України, у зв'язку із усуненням караності вчиненого ним діяння.
Суд також приймає до уваги обставини скоєння злочинів, відшкодування обвинуваченим матеріальної шкоди у кримінальному провадженні №12023244000000577, наявність судимостей і вважає, що з урахуванням особи ОСОБА_4 , який раніше судимий, офіційно не працевлаштований, дійсно наявний ризик того, що обвинувачений може в подальшому вчинити інший злочин, однак, такий ризик є мінімальним, чому може завадити інший запобіжний захід аніж тримання під вартою, тому суд вважає, що прокурором в судовому засіданні не доведено, що більш м'який запобіжний захід не буде недостатнім для запобігання вказаного ризику.
Таким чином, зважаючи на правову позицію, викладену в рішенні Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», відповідно до якої при розгляді клопотання про обрання або ж продовження строку тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, суд зобов'язаний розглянути питання можливості застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 альтернативних запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.
За змістом ст. 176 КПК України найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
За змістом ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Зважаючи на викладене, враховуючи кожну обставину окремо та в сукупності, проводячи оцінку поданих доказів, беручи до уваги мету і підстави застосування запобіжних заходів, що передбачені ст.177 КПК України, слід дійти висновку про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 та наявність підстав для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу менш суворого, ніж утримання під вартою, як просила сторона обвинувачення, а саме, у виді цілодобового домашнього арешту за адресою місця проживання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 8, 11, 22, 27, 176-178, 181, 183, 194, 197, 291, 314-316, 369-372 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 - відмовити.
Змінити запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком до 17 травня 2025 року включно, поклавши на нього наступні обов'язки:
- не залишати місце постійного проживання, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора та/або суду, за виключенням випадків: необхідності прибуття в укриття в разі оголошення повітряної тривоги на час воєнного стану; необхідності отримання термінової медичної допомоги; відвідування органів ТЦК; необхідності явки за викликом до судів;
- прибувати до суду по першому виклику у зазначений ним час;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;
- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ;
- здати на зберігання до Нетішинського міського сектору Державної міграційної служби України в Хмельницькій області паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну (за наявності).
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти негайно в залі суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом семи днів із дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1