Справа № 344/22257/23
Провадження № 2-о/344/14/25
17 березня 2025 року місто Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Мелещенко Л.В.
секретаря - Ласки І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про встановлення факту батьківства,-
23 листопада 2023 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, заінтересована особа 1 ОСОБА_2 , заінтересована особа 2 ОСОБА_3 , заінтересована особа 3 Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересована особа 4 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про встановлення факту батьківства.
Обґрунтовуючи вимоги заяви, заявник зазначає, що проживала разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу в період часу з липня 2008 року по лютий 2022 року в АДРЕСА_1 .
Від їхніх стосунків у них народився спільний син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Оскільки заявник та ОСОБА_4 не перебували у зареєстрованому шлюбі, то в актовому записі про народження дитини відомості про батька було записано відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України (зі слів матері).
ОСОБА_4 завжди визнавав себе батьком дитини, мав намір подати спільну заяву до органів реєстрації актів цивільного стану про визнання батьківства. Проте після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України заявник з сином виїхали до Республіки Польща, де отримали тимчасовий захист, тому не встигли це зробити.
ОСОБА_4 піклувався про заявницю під час вагітності, забирав її та сина з пологового будинку, приймав участь під час обряду хрещення сина, вони разом проживали, вели спільне господарство, проводили спільний відпочинок, він забезпечував їх матеріально. Син знає свого біологічного батька та називає його «батьком».
Близькі родичі ОСОБА_4 підтверджують, що він визнавав ОСОБА_6 як сина, зокрема, його батько ОСОБА_2 (дідусь сина по батьківській лінії) та дочка від першого шлюбу ОСОБА_3 . Спору щодо батьківства немає.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України ОСОБА_4 у жовтні 2022 року був мобілізований на військову службу, проходив її у званні солдат у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.
Згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України наказано облікувати солдата ОСОБА_4 як безвісти відсутнього з 27 березня 2023 року.
Відповідно до висновку службового розслідування за фактом відсутності солдата ОСОБА_4 , останній в період з 17:10 год по 20:00 год 27 березня 2023 року в результаті штурмових дій окупаційних військ збройних сил російської федерації вогневої позиції зник під час бою в населеному пункті Бахмут Донецької області. З письмового пояснення свідка старшого солдата ОСОБА_7 стало відомо, що 27 березня 2023 року близько 17 год 00 хв під час відбиття штурму біля солдата ОСОБА_4 розірвалась міна та він одразу впав на землю; ОСОБА_4 отримав поранення, несумісні з життям; у зв'язку з інтенсивними мінометними обстрілами здійснити евакуацію його тіла не було можливим.
За фактом зникнення безвісти ОСОБА_4 Івано-Франківським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області зареєстровано кримінальне провадження № 12023091010001110 від 08 квітня 2023 року за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України.
Згідно Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, №20231114-1495, сформованого 14 листопада 2023 року Міністерством внутрішніх справи України, ОСОБА_4 27 березня 2023 року зник на території бойових дій (під час воєнних дій); 10 листопада 2023 року набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
На даний час заявник як законний представник неповнолітнього сина ОСОБА_5 в його інтересах має намір оформити йому пенсію по втраті годувальника та інші соціальні виплати, для чого необхідно подати пенсійному органу документ, що підтверджує родинні зв'язки дитини з батьком. Таким документом є виключно свідоцтво про народження, в якому зазначаються відомості про батьків. Оскільки ОСОБА_4 має статус «безвісти відсутній за особливих обставин», то тільки в судовому порядку можливо встановити факт батьківства ОСОБА_4 відносно неповнолітнього ОСОБА_5 . Крім цього, встановлення даного факту буде повністю відповідати якнайкращим інтересам неповнолітньої дитини, яка має право знати про своє походження та мати відповідні документи, які це засвідчують, а також право користуватись соціальними пільгами та гарантіями від держави як дитина особи, визнаної в установленому порядку «безвісти відсутнім за особливих обставин».
За таких обставин заявник просить встановити факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та внести зміни до актового запису про народження, в якому зазначити відомості про батька дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 1-7).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 листопада 2023 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (т. 1 а.с. 36-37).
Ухвалою суду від 27 листопада 2023 року заяву залишено без руху (т.1 а.с. 38-40).
04 грудня 2023 року заявником усунуто виявлені недоліки (т. 1 а.с. 42-44).
Ухвалою суду від 06 грудня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку окремого провадження з викликом учасників справи (т. 1 а.с. 45-46).
18 січня 2024 року до суду надійшли пояснення заінтересованої особи 4 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в який просить прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України (а.с. 64-71, 73-79).
Ухвалою суду від 28 лютого 2024 року визнано обов'язковою явку заявника ОСОБА_1 у судове засідання (т. 1 а.с. 86-87).
Ухвалою суду від 11 вересня 2024 року по даній справі призначено молекулярно-генетичну експертизу, провадження по справі зупинено (т. 1 а.с.206-208).
Ухвалою суду від 21 жовтня 2024 року провадження по справі поновлено (т. 1 а.с. 216-217).
Ухвалою суду від 20 листопада 2024 року по даній справі призначено молекулярно-генетичну експертизу, провадження по справі зупинено (т.1 а.с.229-231).
Ухвалою суду від 30 грудня 2024 року провадження по справі поновлено (т. 2 а.с. 12-13).
Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, проте представник заявника адвокат Розганюк Т.Є. надала до суду заяву про розгляд справи без участі заявника, вимоги заяви підтримала, просила заяву задовольнити (т. 2 а.с. 17).
Заявник, надаючи пояснення 24 квітня 2024 року в режимі відеоконференції, пояснила, що проживала разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу в період часу з липня 2008 року по лютий 2022 року в місті Івано-Франківську. Під час їхніх стосунків у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вони не перебували у зареєстрованому шлюбі, тому в актовому записі про народження дитини відомості про батька було записано з її слів. Вона мала перший шлюб, де у неї народилася дитини. Після розлучення вона мала конфлікт з чоловіком, який постійно наголошував на тому, що забере у неї дитину. Тому після складного розлучення вона вже не мала бажання виходити заміж та записувати ОСОБА_8 батьком ОСОБА_6 . ОСОБА_4 завжди визнавав себе батьком дитини, а також мав намір подати спільну заяву до органів реєстрації актів цивільного стану про визнання батьківства. Просила заяву задовольнити (т. 1 а.с. 117-120).
Заінтересована особа 1 ОСОБА_2 до суду не прибув, але подав заяву про розгляд справи без його участі, повністю визнає заяву про встановлення факту батьківства та просить задовольнити (т. 1 а.с. 90).
Заінтересована особа 2 ОСОБА_3 до суду не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, вимоги заяви визнає та просить задовольнити (т. 1 а.с.163, т. 2 а.с. 18).
Надаючи пояснення у судовому засіданні 24 квітня 2024 року, ОСОБА_3 пояснила, що її тато ОСОБА_4 має ще сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого виховував та утримував, Вона завжди знала, що ОСОБА_6 є її братом. Щодо того, чи був її батько вказаний як батько у свідоцтві про народження ОСОБА_6 , вона не знає та ніколи цим не цікавилася. ОСОБА_9 сприймала ОСОБА_6 як брата (т. 1 а.с. 117-120).
Представник заінтересованої особи 3 Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника (т.1 а.с. 56-57, 82, 104, 114-115, 128-129, 143, 150, 153-154, 174-176а, 184-185, 186).
Представник заінтересованої особи 4 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до суду не прибув, проте у поясненнях представник просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника Головного управління (а.с.64-71, 73-79).
Під час провадження по справі свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що є двоюрідною сестрою заявниці по лінії матері. З 2008 року ОСОБА_1 перебувала у стосунках з ОСОБА_4 . У 2009 році у них народився син ОСОБА_6 . У зв'язку із тим, що ОСОБА_11 вживав спиртні напої, вони не проживали разом з ОСОБА_12 , хоча ОСОБА_11 хотів узаконити їхні стосунки. Вона є хрещеною мамою ОСОБА_6 . ОСОБА_6 завжди називав ОСОБА_11 батьком і хоче носити його прізвище.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що є двоюрідною сестрою ОСОБА_1 по лінії батька. У ОСОБА_12 був перший шлюб, який не склався. Потім ОСОБА_12 перебувала у стосунках з ОСОБА_4 , від яких у них народився син ОСОБА_6 , якого ОСОБА_11 дуже любив. Він дуже хотів записати дитину на себе, але ОСОБА_12 не наважувалася. ОСОБА_11 постійно визнавав свого сина, постійно проводив з ним час.
З урахуванням приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд справи за відсутності учасників справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно частини шостої статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Оскільки учасники справи у судове засідання, призначене на 13 березня 2025 року, не з'явилися, суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п'яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з копії свідоцтва про народження, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батько ОСОБА_14 та мати ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 13).
Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, відомості про батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (т. 1 а.с. 14).
Батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батько ОСОБА_15 та мати ОСОБА_16 (т. 1 а.с. 17).
Як вбачається з копії Витягу з наказу № 1191-АГ від 19 липня 2023 року НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, солдата ОСОБА_4 визнано безвісно відсутнім з 27 березня 2023 року (т. 1 а.с. 18).
18 травня 2023 року складено висновок службового розслідування за фактом відсутності солдата ОСОБА_4 , згідно якого останнього слід обліковувати як безвісти відсутнім за особливих обставин (т. 1 а.с. 19-21).
Івано-Франківським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області за фактом зникнення безвісти ОСОБА_4 зареєстровано кримінальне провадження № 12023091010001110 від 08 квітня 2023 року за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (т.1 а.с.22).
Відповідно до копії Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, № 20231114-1495, сформованого 14 листопада 2023 року Міністерством внутрішніх справи України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , УНЗР НОМЕР_3 , зник на території бойових дій (під час воєнних дій); 10 листопада 2023 року набув статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин (т.1 а.с.23).
14 листопада 2023 року ОСОБА_2 була складена і нотаріально посвідчена заява про те, що його син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до його зникнення безвісти в зоні бойових дій визнавав себе батьком дитини ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з якою він проживав та вів спільне господарство (т. 1 а.с. 24-26).
ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 27зв).
Батьками ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є батько ОСОБА_4 та мати ОСОБА_19 (т.1 а.с.28).
ІНФОРМАЦІЯ_6 був зареєстрований шлюб між ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_21 (т.1 а.с.28 зв.).
ІНФОРМАЦІЯ_8 складено свідоцтво таїнств хрещення і миропомазання ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с.29).
ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка є матір'ю ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_10 (т. 1 а.с. 17, 98).
Адвокат Розганюк Т.Є. зверталася із заявою до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про надання інформації про те, чи отримує ОСОБА_1 допомогу на дитину як одинока мати, якщо не отримує, то в якій період отримувала допомогу на дитину як одинока мати та з якої підстави їй було припинено таку виплату (т.1 а.с.99).
Департаментом соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради була надана відповідь адвокату ОСОБА_22 на її адвокатський запит від 28 лютого 2024 року, з якої вбачається, що на підставі останньої заяви від 19 листопада 2019 року на призначення допомоги одиноким матерям, а також декларації про доходи та майновий стан, ОСОБА_1 призначено допомогу на період з 01 листопада 2019 року по 30 квітня 2020 року. Станом на 29 лютого 2024 року ОСОБА_1 на обліку в департаменті не перебуває, жодних видів соціальних допомог та компенсацій не отримує (т. 1 а.с. 100).
Згідно висновку експерта від 04 грудня 2024 року № СЕ-19/114-24/23216-БД Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, генетичні ознаки Y-хромосоми наданого на дослідження зразка букального епітелію ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (об'єкт № 2) збігаються з генетичними ознаками Y-хромосоми наданого на дослідження зразка букального епітелію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (об'єкт № 1), що може свідчити про біологічну спорідненість між ними по батьківській лінії (т. 2 а.с. 2-10).
Згідно частини першої-другої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Частиною другою вказаної статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У відповідності до частини третьої статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-XIIвід 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Положеннями статті 7 Конвенції про права дитини встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Статтею 8 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.
Статтею 121 Сімейного кодексу України встановлено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Стаття 126 Сімейного кодексу України передбачає, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.
У відповідності до положень статті 128 Сімейного кодексу України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
За змістом статті 128 Сімейного кодексу України закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.
Також за статтею 130 Сімейного кодексу України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу, зокрема матір'ю дитини.
У відповідності до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Частиною першою статті 10 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).
Чинним законодавством України процедура встановлення факту батьківства за особою, яка зникла безвісти, не передбачена, тому у даному випадку за аналогією мають застосовуватися норми щодо встановлення факту батьківства за померлою особою.
З роз'яснень, викладених у листі Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» слідує, що справи за заявами про встановлення фактів батьківства розглядаються за правилами окремого провадження, а відповідно до ст. 128 СК України справи про визнання батьківства - за правилами позовного провадження. У першому випадку передумовою звернення до суду за заявою про встановлення факту батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється, а в другому - особа, батьківство якої встановлюється в судовому порядку, є відповідачем у справі.
У пункті 7 постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі статті 135 СК України. Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану. Визнання батьківства можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для визнання батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
У пункті 15 постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини і можуть бути подані матір'ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.
У постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16 зазначено, що «доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги».
Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства (висновок Верховного Суду у справі №552/4291/22 від 13 вересня 2023 року).
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт батьківства (рішення від 07 травня 2009 року у справі Калачова проти російської федерації).
Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства.
При вирішенні питання про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.
Так, у справі, що розглядається судом установлено наступне.
Згідно копії свідоцтва про народження, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батько ОСОБА_14 та мати ОСОБА_1 .
Відомості про батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, тобто за вказівкою матері.
Івано-Франківським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023091010001110 від 08 квітня 2023 року за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України за фактом зникнення безвісти ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник на території бойових дій (під час воєнних дій); 10 листопада 2023 року набув статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
Також судом досліджено копії фотозображень, на яких міститься ОСОБА_4 , поруч з яким знаходиться дитина - син ОСОБА_6 (а.с. 32-34).
Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_13 у судовому засіданні кожний окремо показали, що ОСОБА_1 перебувала у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_4 . У 2009 році у них народився син ОСОБА_6 , якого ОСОБА_11 дуже любив та хотів записати дитину на себе, але ОСОБА_12 не наважувалася. ОСОБА_11 постійно визнавав свого сина, постійно проводив з ним час.
Висновком експерта від 04 грудня 2024 року № СЕ-19/114-24/23216-БД Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру встановлено, що генетичні ознаки Y-хромосоми наданого на дослідження зразка букального епітелію ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_2 збігаються з генетичними ознаками Y-хромосоми наданого на дослідження зразка букального епітелію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який є батьком ОСОБА_4 , що може свідчити про біологічну спорідненість між ними по батьківській лінії.
При цьому, оцінюючи такий доказ, як висновок експерта від 04 грудня 2024 року, суд, з урахуванням інших доказів, зібраних у справі, які проаналізовано судом, з огляду на відсутність спростування такого доказу, або клопотання сторін, що поданий доказ викликає сумнів, вважає його належним та допустимим у межах цієї справи, а тому приймає його до уваги разом з іншими доказами.
Враховуючи викладене, а також те, що заінтересовані особи ОСОБА_2 , який є батьком ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 ,, яка є донькою ОСОБА_4 , не заперечують та визнають факт батьківства ОСОБА_4 щодо ОСОБА_23 , а висновком спеціаліста за результатами дослідження зразків ДНК між ОСОБА_2 , як вірогідним дідусем, та ОСОБА_5 , як вірогідним онуком, вказують на підтверджений перевірений зв'язок та ймовірність збігу спорідненості по батьківській лінії, суд вважає підтвердженим факт батьківства ОСОБА_4 щодо сина ОСОБА_5 , а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
За положеннями статті 134 Сімейного кодексу України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126 Сімейного кодексу України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.
На підставі частини сьомої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати заявнику не підлягають відшкодуванню.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 121, 125, 126, 128, 130, 134, 135 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 293, 315, 319, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про встановлення факту батьківства - задовольнити у повному обсязі.
Встановити факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Жовтень Тисменицького району Івано-Франківської області, громадянин України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Івано-Франківськ Івано-Франківської області, громадянина України.
Внести зміни до актового запису № 2043, складеного 29 вересня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому зазначити відомості про батька дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Заінтересована особа 1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .
Заінтересована особа 2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа 3 - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 33645594, місцезнаходження: 76018 м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, буд. 25.
Заінтересована особа 4 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, місцезнаходження: 76018 м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15.
Суддя Мелещенко Л.В.