вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" березня 2025 р. Справа №910/12359/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Андрієнка В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025
у справі №910/12359/24 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн"
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
про стягнення 255 730,64 грн
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" (далі - ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") заборгованості у розмірі 255 730,64 грн, з яких: 230 286,03 грн - основний борг, 9 866,67 грн - три проценти річних, 15 577,94 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу від 28.03.2022 №С-28/03/22-12, в частині повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 230 286,03 грн. Крім того, за порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 9 866,67 грн трьох процентів річних та 15 577,94 грн інфляційних втрат.
Також, до Господарського суду міста Києва надійшли заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39 600,00 грн.
Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/12359/24 позов задоволено.
Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" 230 286,03 грн заборгованості, 9 866,67 грн трьох процентів річних та 15 577,94 грн інфляційних втрат та 3 068,77 грн судового збору.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.03.2022 №С-28/03/22-12 та положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 230 286,03 грн підлягають задоволенню. При цьому, місцевим господарським судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків трьох процентів річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення, з огляду на що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 9 866, 67 грн трьох процентів річних за період з 16.04.2023 до 18.09.2024 та 15 577, 94 грн інфляційних втрат за період з 16.04.2023 до 18.09.2024.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/12359/24 заяву ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.
Ухвалюючи додаткове рішення, місцевий господарський суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, дійшов висновку про покладення на відповідача витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Укрнафта" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/12359/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при ухваленні судом першої інстанції оскаржуваного рішення мали місце:
- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими (зокрема факту порушення з боку відповідача своїх зобов'язань щодо нездійснення оплати та настання строку виконання відповідачем зобов'язання з оплати);
- неправильне застосування норм матеріального права (частини 1 статті 55 Конституції України, частини 1 статті 15, частини 1 статті 16, частини 1 статті 526, частини 1 статті 530, частини 1 статті 612, статей 613, 212 ЦК України);
- порушення норм процесуального права (частини 1 статті 73, частини 1 статті 74, статті 76, частини 2 статті 80, статті 86, частини 3 статті 162, частини 2 статті 164, статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Також, не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Укрнафта" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/12359/24 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення відмовити.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ПАТ "Укрнафта" посилається на те, що як заявлена позивачем, так і стягнута судом першої інстанції сума витрат на правову допомогу не відповідає вимогам статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки такі витрати не є неминучими (необхідними), а їхній розмір не є розумним, обґрунтованим та співмірним, що не враховано місцевим господарським судом при ухваленні додаткового рішення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2025 апеляційну скаргу ПАТ "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/12359/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Андрієнко В.В., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
23.01.2025, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/12359/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12359/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 28.02.2025.
Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 10.02.2025 апеляційну скаргу ПАТ "Укрнафта" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/12359/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Укрнафта" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/12359/24. Об'єднано апеляційні скарги ПАТ "Укрнафта" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025та на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/12359/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 06.03.2025.
19.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/12359/24.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційні скарги
28.02.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційні скарги, в якому останній просить суд відмовити ПАТ "Укрнафта" у задоволенні апеляційних скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/12359/24 залишити без змін.
Так, у відзиві позивач зазначає, що судом першої інстанції законно та обґрунтовано зроблено висновки, що з урахуванням практики Верховного Суду, відсутність рахунка на оплату не зумовлює ненастання строку виконання зобов'язання щодо оплати вартості товару. Більше того, матеріалами справи підтверджено факт направлення позивачем відповідного електронного рахунку на оплату та встановлено факт його часткової оплати відповідачем, що свідчить про обізнаність ПАТ "Укрнафта" про наявність заборгованості, її розміру та строків оплати, а електронна форма надсилання первинних документів є усталеною у господарських правовідносинах між позивачем та відповідачем, що в сукупності вказує на факт наявності заборгованості у ПАТ "Укрнафта" перед ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн", а також свідчить, що строк виконання зобов'язання щодо її оплати настав.
Також, позивач звертає увагу на те, що неналежне виконання взятих на себе зобов'язань ПАТ "Укранафта" у договірних правовідносинах з ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" є сталою практикою, що підтверджується подібними судовими справами між позивачем та відповідачем, а саме: №910/19992/23, №910/19091/23, №910/18530/23, №910/19482/23.
Крім того, на переконання позивача, зазначення ПАТ "Укрнафта", що суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення без врахування приписів статей 126, 129 ГПК України, є необґрунтованим.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Правовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ).
Відповідно до пункту 1.2.7 ПРРЕЕ постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Згідно з преамбулою Закону України "Про ринок електричної енергії" останній визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.10.2019 №2031.
За змістом пункту 1.2.15 ПРРЕЕ укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення, відповідно до цих Правил, договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
28.03.2022 між ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" (постачальник) та ПАТ "Укрнафта" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №С-28/03/22-12, за умовами якого постачальник надає послугу з постачання електроенергії споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача (Управління нафтопромислового сервісу), а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі, згідно з умовами цього договору.
Період постачання електричної енергії за договором - з 01.04.2022 до 31.03.2023 (пункт 2.4 договору, в редакції додаткової угоди №5 від 15.02.2023).
Згідно з пунктом 3.1 договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в додатку 1 до цього договору.
За умовами пункту 5.1 договору (в редакції додаткової угоди №5 від 15.02.2023) загальна орієнтовна вартість договору, станом на момент його укладення, складає 2 681 757,06 грн, в тому числі ПДВ 446 959,51 грн.
Пунктом 5.2 договору встановлено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з договірною ціною, яка є додатком 2 до цього договору.
У пункті 5.4 договору сторони погодили, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць з 00:00 першого по 24:00 останнього числа місяця включно.
Відповідно до пункту 5.5 договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок з спеціальним режимом використання. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, онлайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Згідно з пунктом 5.6 договору оплата за фактично спожитий обсяг електричної енергії за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Порядок розрахунків регламентується в додатках 2, 3 до договору.
Пунктом 5.12 договору встановлено, що розрахунковий період є періодом звірки остаточних обсягів поставленої електричної енергії, розрахунків за договором, за наслідками чого між сторонами складається акт передачі-прийому електричної енергії та акт звірки, у яких фіксується фактичний обсяг та ціна фактично спожитої електричної енергії, що була поставлена споживачу протягом розрахункового місяця.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.2023, а в частині оплати поставленої електричної енергії - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 13.1 договору, в редакції додаткової угоди №5 від 15.02.2023).
У додатковій угоді №5 від 15.02.2023 до договору сторони дійшли згоди викласти додаток 3 "Комерційна пропозиція" у наступній редакції, а саме: "До 15 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим місяцем, споживач здійснює остаточний розрахунок за поставлену у розрахунковому місяці електричну енергію, вартість якої визначається згідно п. 2.2. цього додатку".
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, за період з квітня 2022 року по березень 2023 року включно, електричну енергію на загальну суму 1 963 061,79 грн, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії, а саме: від 30.04.2022 №364 на суму 134 594,45 грн; від 31.05.2022 №532 на суму 108 948,16 грн; від 30.06.2022 №728 на суму 86 278,98 грн; від 31.07.2022 №897 на суму 98 461,90 грн; від 31.08.2022 №1050 на суму 100 620,42 грн; від 30.09.2022 №1298 на суму 162 465,85 грн; від 31.10.2022 №1506 на суму 185 774,04 грн; від 30.11.2022 №1715 на суму 201 485,57 грн; від 31.12.2022 №1971 на суму 237 332,30 грн; від 31.01.2023 №51 на суму 234 534,30 грн; від 28.02.2023 №311 на суму 205 918,78 грн; від 31.03.2023 №532 на суму 206 647,04 грн, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств без зауважень та заперечень.
В свою чергу, відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково, а саме за період з квітня 2022 року по березень 2023 року включно, перерахував на поточний рахунок ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" платежі на загальну суму 1 732 775,76 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" та платіжними інструкціями від 12.12.2022 №1335-УГБ22, від 23.01.2023 №3301-УГБ23, від 08.03.2023 №11167УГ23, від 10.03.2023 №11543УГ23, від 13.03.2023 №11744УГ23 та від 27.03.2023 №13868УГ23, внаслідок чого за ПАТ "Укрнафта" утворилась заборгованість у розмірі 230 286,03 грн.
Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога від 02.09.2024 №02/09/24-8 щодо оплатити заборгованості у розмірі 230 286,03 грн протягом 7 календарних днів, що підтверджується описом вкладення у цінний лист.
Відповідач на вищезазначену вимогу відповіді не надав.
Звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом, ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленої електричної енергії, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 230 286,03 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 9 866,67 грн трьох процентів річних та 15 577,94 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 16.04.2023 до 18.09.2024.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційні скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 статті 714 ЦК України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За приписами частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до преамбули вказаного закону, він визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Пунктом 14 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема договір про постачання електричної енергії споживачу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
За змістом пункту 3.1.1 ПРРЕЕ постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов спірного договору позивач поставив відповідачу, за період з квітня 2022 року до березень 2023 року включно, електричну енергію на загальну суму 1 963 061,79 грн, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії, а саме: від 30.04.2022 №364 на суму 134 594,45 грн; від 31.05.2022 №532 на суму 108 948,16 грн; від 30.06.2022 №728 на суму 86 278,98 грн; від 31.07.2022 №897 на суму 98 461,90 грн; від 31.08.2022 №1050 на суму 100 620,42 грн; від 30.09.2022 №1298 на суму 162 465,85 грн; від 31.10.2022 №1506 на суму 185 774,04 грн; від 30.11.2022 №1715 на суму 201 485,57 грн; від 31.12.2022 №1971 на суму 237 332,30 грн; від 31.01.2023 №51 на суму 234 534,30 грн; від 28.02.2023 №311 на суму 205 918,78 грн; від 31.03.2023 №532 на суму 206 647,04 грн.
Разом із тим, відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково, а саме за період з квітня 2022 року до березня 2023 року включно, перерахував на поточний рахунок ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" платежі на загальну суму 1 732 775,76 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" та платіжними інструкціями, внаслідок чого за ПАТ "Укрнафта" утворилась заборгованість у розмірі 230 286,03 грн.
Відповідно до статей 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Заперечення відповідача щодо ненастання строку оплати, у зв'язку з неотриманням рахунків на оплату, правомірно відхилені судом першої інстанції з огляду на таке.
За приписами частини 1 статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Частиною 1 статті 613 ЦК України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають з суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (частина 2 статті 613 ЦК України).
У той же час, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною, у розумінні статті 212 ЦК України, та не є простроченням кредитора, в розумінні статті 613 ЦК України. Тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 15.05.2019 у справі №910/13527/17 та від 24.09.2024 у справі №910/19091/23.
Як вбачається з матеріалів справи рахунок на оплату надіслано позивачем на електронну пошту відповідача.
При цьому, як зазначено Верховним Судом у постанові від 24.09.2024 у справі №910/19091/23, у якій сторонами спору були ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" та ПАТ "Укрнафта", надсилання рахунків електронною поштою було звичним як для позивача, так і для відповідача, який отримавши такі рахунки сплачував їх, не заявляючи при цьому, товариству про порушення способу їх надсилання і відсутність підстав для проведення оплати отриманої електричної енергії.
Крім того, відсутність під час дії договору заперечень відповідача стосовно способу надсилання йому рахунків (електронною поштою), їх послідовна та неодноразова оплата без зауважень, суперечить тому, що під час судового розгляду даного спору, ПАТ "Укрнафта", за відсутності зауважень щодо об'єму отриманої електричної енергії, розміру заборгованості за договором, вказує, що у нього відсутній обов'язок з оплати лише за тієї обставини, що рахунок не отримано рекомендованим листом чи шляхом доставки кур'єром.
Таким чином, на переконання судової колегії, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що наявними в матеріалах справи належними та допустимим доказами в їх сукупності, підтверджується постачання позивачем та споживання відповідачем електричної енергії за договором та, станом на момент звернення до суду з даним позовом, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 230 286,03 грн.
Як зазначалось вище, у додатковій угоді №5 від 15.02.2023 до договору сторони дійшли згоди викласти додаток 3 "Комерційна пропозиція" у наступній редакції, а саме: "До 15 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим місяцем, споживач здійснює остаточний розрахунок за поставлену у розрахунковому місяці електричну енергію, вартість якої визначається згідно п. 2.2. цього додатку".
За приписами статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Отже, з урахуванням додаткової угоди №5 від 15.02.2023 до договору та положень статті 530 ЦК України, відповідач зобов'язаний був оплатити поставлену електричну енергію за договором до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем. Відтак, починаючи з 16 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим місяцем відбувалося прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 статті 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому, відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
З огляду на наведене, оскільки відповідач не надав доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленої позивачем за період з квітня 2022 року до березня 2023 року включно електричної енергії, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідачем порушено умови договору та положення статей 525, 526 ЦК України, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 230 286,03 грн підлягають задоволенню.
Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача 9 866,67 грн трьох процентів річних та 15 577,94 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 16.04.2023 до 18.09.2024.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Перевіривши розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до стягнення з відповідача підлягають 9 866,67 грн трьох процентів річних та 15 577,94 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 16.04.2023 до 18.09.2024.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що позовні вимоги ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/12359/24 колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 05.06.2024 між ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" та адвокатом Лєщинським Костянтином Дмитровичем укладено договір про надання правничої допомоги №05/06-1, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку (пункт 4.2 договору).
Згідно з пунктом 4.4 договору за результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правничої допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатом факсимільним зв'язком, електронною поштою, особисто під підпис уповноваженого представника або засобами ДП УДППЗ "Укрпошта" за реквізитами, зазначеними в цьому договорі.
19.12.2024 ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" та адвокатом Лєщинським К.Д. складено та підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) №19/12 до договору про надання правничої допомоги, відповідно до якого, в результаті виконання умов договору про надання правової допомоги від 05.06.2024 №05/06-1, адвокат (виконавець) надав, а клієнт прийняв (отримав) юридичні послуги (правову допомогу), а саме:
- підготовка позовної заяви, збирання і копіювання додатків до позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення з ПАТ "Укрнафта" заборгованості, з урахуванням статті 625 ЦК України та штрафних санкцій, внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №С-28/03/22-12 - 29 700,00 грн (9 год);
- підготовка і направлення додаткових заперечень у відповіді на відзив у справі №910/12359/24 - 9 900,00 грн (3 год).
Загальна вартість послуг за цим актом становить 39 600,00 грн.
Також, в матеріалах справи наявний ордер від 19.06.2024 №1225757 на представництво інтересів позивача адвокатом Лєщинським К.Д. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 28.03.2017 №1653).
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, пункт 269).
Суд першої інстанції слушно зазначив, що у розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18, від 26.02.2020 у справі №910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Відповідно до частини 6 статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19).
Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом, згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічних висновків дійшла Об'єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Враховуючи те, що судом задоволено позовні вимоги, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю даної справи, часом витраченим адвокатом на надання послуг у даній справі.
Таким чином, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується судова колегія, про покладення на відповідача витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.
Інші доводи апеляційних скарг взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову та часткове задоволення заяви ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/12359/24 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги ПАТ "Укрнафта" задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/12359/24, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Розподіл судових витрат у зв'язку з розглядом апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/12359/24 судом не здійснюється, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/12359/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/12359/24 залишити без змін.
3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/12359/24 залишити без змін.
4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/12359/24 покласти на скаржника.
5. Матеріали справи №910/12359/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
В.В. Андрієнко